Постанова

від 06.02.2020 по справі 910/2503/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 910/2503/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Публічного акціонерного товариства "Нафтова компанія "ЛУКОЙЛ" (далі - ПАТ "НК "ЛУКОЙЛ", позивач) - Сопільняк В.Ю. (адвокат, посв. від 07.12.2018 № 2600/10), Казанкіної А.Ю. (адвокат, посв. від 26.07.2011 № 4615), Дубинського М.І. (адвокат, свідоцтво від 27.01.2000 № 1692/10)

відповідачів:

1) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Міністерство, відповідач-1) - не з`явилися,

2) Відкритого акціонерного товариства "Пушкінський завод" (перейменоване на Акціонерне товариство "Пушкінський завод", далі -АТ "Пушкінський завод", відповідач-2, скаржник) - Кравчук А.Б. (адвокат, посв. від 28.07.2011 № 4601/10),

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Делфін Індастрі Україна" (далі - ТОВ "Делфін Індастрі Україна") - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АТ "Пушкінський завод"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 (головуючий - суддя Блажівська О.Є.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 (головуючий - суддя Грек Б.М., судді: Остапенко О.М., Жук Г.А.),

у справі № 910/2503/18

за позовом ПАТ "НК "ЛУКОЙЛ"

до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, АТ "Пушкінський завод", ТОВ "Делфін Індастрі Україна"

про припинення порушення прав інтелектуальної власності, заборони та зобов`язання вчинити певні дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ПАТ "НК "ЛУКОЙЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства, АТ "Пушкінський завод", ТОВ "Делфін Індастрі Україна", в якому просило:

- визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг від 26.08.2014 №189846 для всіх товарів і послуг 1, 3, 4, 35 та 42 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких даний знак зареєстрований;

- зобов`язати Міністерство внести зміни до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг від 26.08.2014 №189846 стосовно всіх товарів і послуг 1, 3, 4, 35 та 42 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність";

- заборонити ТОВ "Делфін Індастрі Україна" використовувати (виробництво, зберігання, пропонування до продажу, рекламування та продаж) позначення "LUXOIL", а також інші позначення, схожі до ступеню змішування із знаками для товарів і послуг "LUKOIL" за міжнародною реєстрацією №678644 та "LUKOIL" за міжнародною реєстрацією №699736 майнові права на які належать ПАТ "НК "ЛУКОЙЛ".

1.2. У позові зазначено, що позивач є власником зареєстрованих торговельних марок "LUKOIL" за міжнародною реєстрацією від 12.05.1997 №678644 зареєстрований для товарів і послуг 1, 2, 3, 4, 6, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 20, 21, 29, 32, 33, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг та "LUKOIL" за міжнародною реєстрацією від 08.09.1998 №699736 зареєстрований для товарів 4 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг.

1.2.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "НК "ЛУКОЙЛ" стверджує, що знак АТ "Пушкінський завод" - "Luxoil" за свідоцтвом України №189846 не відповідає умовам надання правової охорони, визначеним частинами другою та третьою статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", оскільки останній є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послуги, та є схожим настільки, що його можна сплутати із товарами та послугами за міжнародними реєстраціями №678644 та №699736, зареєстрованими раніше на ім`я ПАТ "НК "ЛУКОЙЛ" для таких самих та споріднених з ними товарів і послуг.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019, позов задоволено в повному обсязі.

2.2. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АТ "Пушкінський завод", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Місцевим та апеляційним господарськими судами:

4.1.1. неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статтю 492, частину першу статті 494 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), абзац 4 статті 1, пункти другий та четвертий статті 5, абзац 2 пункту третього статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.1993 № 3689-XII;

4.1.2. не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме статтю 6 quinquies , пункт С.-(1) Паризької конвенції про охорону промислової власності;

4.1.3. не застосовано Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Держпатенту України № 116 від 28.07.1995 та Методичні рекомендації з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг, схвалені рішенням Колегії Державної служби інтелектуальної власності України від 18.03.2014 (протокол № 9) та затверджені наказом Державного підприємства "Український інститут промислової власності" № 91 від 07.04.2014;

4.1.4. порушено норми процесуального права, а саме статтю 86, частину п`яту статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

4.1.5. не надано оцінки всім наявним доказам у справі, у тому числі і поданих відповідачем-2, зокрема і висновку експерта № 3-06/2018 від 18.07.2018.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "НК "ЛУКОЙЛ" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.2. Міністерство у відзиві на касаційну скаргу підтримує доводи касаційної скарги, зазначає про їх обґрунтованість та просить скаргу задовольнити, а оскаржувані судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.3. ПАТ "НК "ЛУКОЙЛ" подало відповідь на відзив Міністерства, у якій надало пояснення з метою спростування викладеного у відзиві.

5.4. АТ "Пушкінський завод" подало відповідь на відзив ПАТ "НК "ЛУКОЙЛ" з метою спростування викладеного у відзиві.

5.5. ПАТ "НК "ЛУКОЙЛ" подало заперечення на відповідь АТ "Пушкінський завод".

5.6. Міністерство подало заперечення на відповідь ПАТ "НК "ЛУКОЙЛ".

5.7. Скаржник подав додаткові пояснення на заперечення ПАТ "НК "ЛУКОЙЛ".

5.8. Від ТОВ "Делфін Індастрі Україна" відзив на касаційну скаргу не надходив.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ПАТ "НК "ЛУКОЙЛ" є власником знака для товарів і послуг:

- "LUKOIL" за міжнародною реєстрацією від 12.05.1997 №678644, зареєстрований для товарів і послуг 1, 2, 3, 4, 6, 7 ,9, 11, 12, 14, 16,19, 20, 21, 29, 32, 33, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41 та 42 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг;

- "LUKOIL" за міжнародною реєстрацією від 08.09.1998 №699736, зареєстрований для товарів 4 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг.

6.2. Відповідно до статті 4 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891 (дата набуття чинності для України 25.12.1991) з дати реєстрації, зробленої таким чином в Міжнародному бюро відповідно до положень статей 3 та 3ter, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо.

6.3. Відповідно до листа Державного підприємства "Український інститут промислової власності" від 16.11.2017 №6067/5 міжнародна реєстрація від 12.05.1997 №678644 діє на території України у повному обсязі з 12.05.1997.

6.4. Відповідно до листа Державного підприємства "Український інститут промислової власності" від 16.11.2017 №6066/5 міжнародна реєстрація від 08.09.1998 №699736 діє на території України у повному обсязі з 08.09.1998.

6.5. Державною службою інтелектуальної власності України, правонаступником якого є Міністерство економічного розвитку і торгівлі, видано свідоцтво України від 26.08.2014 №189846 на знак для товарів і послуг "LUXOIL" для товарів 1, 3, 4, 35, 42 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг на ім`я АТ "Пушкінський завод", дата подання заявки - 14.02.2013.

6.6. АТ "Пушкінський завод" є власником знака для товарів і послуг "LUXOIL" за свідоцтвом України №106911, дата подання заявки - 12.02.2008. Відповідач-2 зазначив, що рішенням Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 20.06.2012 знак "LUXE" визнано добре відомим в Україні станом на 01.06.2008 року для наступних товарів 1 класу МКТП: антифризи, гальмові рідини, охолодники (охолоджувальні рідини) для двигунів транспортних засобів, рідини до гідравлічних систем, рідини трансмісійні; 3 класу МКТП: розчини для миття вітрового (переднього) скла; 4 класу МКТП: мастильні жири; мастильні матеріали; мастильні оливи, мастильно-охолоджувальні рідини, моторні оливи, технічні жири (мастила), технічні оливи. Також відповідач-2 зазначив, що історія знака "LUXE" розпочалася із знака "LUXOIL", словесний елементом якого було фантазійне слово " LUXOIL " , яке, в свою чергу, складалося із поєднання двох англійських слів luxe - імен, розкіш, багатство, пишність та oil - імен. 1) масло (зазвичай рослинне або мінеральне); 2) нафта; 3) технічне масло, мастило). Виробництво своєї продукції АТ "Пушкінський завод" під зазначеним знаком розпочав ще в 1999 року, серед якої були технічні масла, мастила, технічні рідини різного призначення - все те, що може бути "оіl".

6.7. На підтвердження факту невідповідності знаку за свідоцтвом України №189846 умовам надання правової охорони, визначеним частинами другою та третьою статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", позивачем надано:

- висновок експерта у сфері інтелектуальної власності від 16.02.2018 №003-ТТМ/17, складений судовим атестованим експертом Центру судової експертизи та експертних досліджень - Ткачук Т.М.;

- висновок від 14.02.2018 №002/18 за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності, складений судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності - Ковальовою Н. М .;

- висновок експерта за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 23.03.2018 №1187, підготовлений судовим експертом НДІІВ України НАПНУ - О.Дорошенком;

- висновок експерта за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 13.04.2018 №2195/18-53, підготовлений судовим експертом КНДІ судових експертиз МЮ України - Головою І.Г.

За результатами проведених експертних досліджень встановлено, що зареєстрований на ім`я відповідача-2 знак для товарів і послуг за оскаржуваним свідоцтвом України є схожим настільки, що його можна сплутати з раніше зареєстрованими торговельними марками позивача за міжнародними реєстраціями №№ 678644 та 699736, а товари та послуги, для яких зареєстрована торговельна марка за свідоцтвом України №189846, є такими самими або спорідненими з товарами, для яких зареєстровані торговельні марки за міжнародними реєстраціями №№ 678644, 699736.

6.8. Згідно з висновком експерта Андрєєва А.В. (Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України) за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 18.07.2018 №3-06/2018, виконаного на замовлення ТОВ "Делфін Індастрі Україна", торговельна марка "LUXOIL" за свідоцтвом України №189846 від 26.08.2014 не є схожою настільки, що її можна сплутати з торговельними марками "LUKOIL" за міжнародними реєстраціями №678644 та №699736. У числі товарів та послуг, стосовно якої зареєстрована торговельна марка "LUXOIL" за свідоцтвом України №189846 від 26.08.2014 наявні товари та послуги, які є тими самими чи спорідненими з товарами і послугами, стосовно яких зареєстровані торговельні марки "LUKOIL" за міжнародними реєстраціями №678644 та №699736. Торговельна марка "LUXOIL" за свідоцтвом України від 26.08.2014 №189846 не є такою, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послуги.

6.9. Відповідно до висновку експертів від 26.02.2019 №321/18 за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності:

- знак, зареєстрований за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 189846 набув розрізняльну здатність станом на 14.02.2013 (дату подання заявки № m2013302309) відносно АТ "Пушкінський завод" внаслідок його тривалого використання в Україні;

- торговельна марка "Luxoil" за свідоцтвом України від 26.08.2014 № 189846 не є схожою настільки, що її можна сплутати з раніше зареєстрованою торговельною маркою "LUKOIL" за міжнародною реєстрацією від 12.05.1997 № 678644;

- торговельна марка "Luxoil" за свідоцтвом України від 26.08.2014 № 189846 не є схожою настільки, що її можна сплутати з раніше зареєстрованою торговельною маркою "LUKOIL" за міжнародною реєстрацією від 08.09.1998 № 699736;

- товари 01, 03, 04, послуги 35, 42 класів МКТП, для яких зареєстровано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 189846 є тими самими або спорідненими, з товарами 01, 03, 04 послуги 35, 42 класів МКТП, для яких зареєстровано знак за міжнародною реєстрацією № 678644;

- товари 04 класу МКТП, для яких зареєстровано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 189846 є тими самими або спорідненими із товарами класу МКТП, для яких зареєстровано знак за міжнародною реєстрацією № 699736;

- торговельна марка "Luxoil" за свідоцтвом України № 189846 від 26.08.2014 не є такою, що може ввести в оману щодо особи яка виробляє товар або надає послуги.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7.1. ЦК України:

частина перша статті 418:

- право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом;

частина перша статті 420:

- до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

стаття 422:

- право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором;

стаття 492:

- торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів;

частина перша статті 494:

- набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом;

стаття 499:

- права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

7.2. Закон України від 15.12.1993 № 3689-XII "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (в редакції на дату подання заявки - 14.02.2013):

стаття 1:

- знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб;

пункти 1, 2, 4 статті 5:

- правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом;

- об`єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка

комбінація таких позначень;

- обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг;

абзац четвертий пункту 2 статті 6:

- згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

абзаци перший та другий пункту 3 статті 6:

- не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними

товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності;

пункт 5 статті 16:

- свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати;

підпункт "а" пункту 1 статті 19:

- свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

7.3. Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, які затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116:

пункт 4.3.1.9:

- до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов`язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності . Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача;

7.4. ГПК України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судами):

частина перша, третя статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

стаття 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи;

стаття 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

стаття 79:

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;

- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

стаття 104:

- висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

8.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.3. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини першої вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заявлених у справі позовних вимог, зокрема для визнання недійсним оспорюваного свідоцтва від 26.08.2014 №189846.

9.2. Обставини, зазначені в абзаці п`ятому пункту 2 статті 6 Закону № 3689 та в абзаці другому пункту 3 цієї ж статті Закону, є самостійними підставами для відмови в наданні правової охорони.

9.3. Разом з тим наведений припис абзацу п`ятого пункту 2 статті 6 Закону № 3689 є абсолютним критерієм для відмови в наданні правової охорони та стосується виключно змісту самого заявленого на реєстрацію позначення (його власної видимої оманливості, наприклад, позначення "вода" для горілчаних виробів), тоді як можливість сплутування з іншими раніше зареєстрованими або заявленими на реєстрацію знаками інших осіб як відносний критерій та наслідки цього (зокрема, щодо можливості введення в оману) мають правове значення при застосуванні пункту 3 статті 6 та пункту 5 статті 16 Закону № 3689.

9.4. Відповідно до статті 19 Закону № 3689-XII свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

9.5. У вирішенні спорів, пов`язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), з дотриманням принципів змагальності, рівності та диспозитивності господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта.

9.6. Попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального і процесуального права, встановивши невідповідність знаку за свідоцтвом України від 26.08.2014 № 189846 умовам надання правової охорони (що підтверджується висновками наведеними у судових рішеннях експертів), - дійшли обґрунтованих висновків щодо необхідності задоволення позовних вимог в повному обсязі та правомірно задовольнили позов.

9.7. Аргументи скаржника щодо незгоди з висновками експертів від 16.02.2018 №003-ТТМ/17, від 14.02.2018 №002/18, від 23.03.2018 №1187, від 13.04.2018 №2195/18-53, не можуть бути предметом перевірки судом касаційної інстанції, оскільки статтею 104 ГПК України висновок експерта віднесено до доказів зі справи. Водночас частина друга статті 300 названого Кодексу забороняє суду касаційної інстанції, зокрема, вирішувати питання про достатність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

9.8. Посилання скаржника на залишення без оцінки висновку експерта від 18.07.2018 №3-06/2018 та відхилення судом висновку експертів від 26.02.2019 №321/18 не можуть бути підставою для задоволення його вимог, оскільки ці висновки визнані апеляційним судом неналежними доказами з наведенням відповідного мотивування.

У той же час межі відповідного мотивування щодо допустимості висновку експерта від 18.07.2018 №3-06/2018 та міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування оцінки доказів не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, які ґрунтуються ще на чотирьох наведених висновках судових експертів.

Водночас частина друга статті 300 названого Кодексу забороняє суду касаційної інстанції, зокрема, вирішувати питання про достатність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

9.9. Інші доводи скаржника не спростовують викладеного та повторюють доводи апеляційної скарги.

9.10. Доводи касаційної скарги щодо незастосування судами статті 6 quinquies , пункт С.-(1) Паризької конвенції про охорону промислової власності Верховним Судом не приймаються до уваги, оскільки встановлені судами обставини у контексті спірних правовідносин не обумовлюють застосування зазначеної норми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності від 20.06.2012 знак для товарів і послуг "LUXE" станом на 01.06.2008 визнано добре відомим. Однак, знак для товарів і послуг "LUXE" не є предметом розгляду у даній справі, а тому суди не можуть оцінювати додані відповідачем-2 докази щодо визнання знака для товарів і послуг "LUXE" добре відомим.

9.11. Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника, зазначені у пунктах 4.1.1, 4.1.3, як такі, що спростовуються встановленими судами обставинами справи, з урахуванням міркувань, викладених у розділі 9 цієї постанови.

9.12. Касаційний господарський суд погоджується з аргументами, викладеними у відзиві ПАТ "НК "ЛУКОЙЛ" на касаційну скаргу, а також із відповіддю на відзив та запереченнями, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

9.13. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

9.14. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

9.15. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Звертаючись з касаційною скаргою, АТ Пушкінський завод не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

10.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АТ Пушкінський завод залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

11. Судові витрати

11.1. Понесені АТ Пушкінський завод у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на АТ Пушкінський завод , оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Пушкінський завод" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі № 910/2503/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова