Справа №203/3346/19
Провадження №2/0203/220/2020
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Дзьомі Ю.О.,
з участю:
-представника позивача Паца В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Ніккєй груп про розірвання договору, стягнення коштів за договором бронювання квартири, відшкодування моральної шкоди,
у с т а н о в и в:
1. 16 вересня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ Ніккєй груп про розірвання договору, стягнення коштів за договором бронювання квартири, відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 12.07.2011 між сторонами було укладено договір, за яким він зобов`язався взяти участь у фінансуванні будівництва (шляхом викуплення облігацій) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зобов`язався здійснити будівництво і передати у власність позивача квартиру №13.3 (будівельний номер) площею 73,98 м 2 , розташовану на тринадцятому поверсі будинку. Позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, а відповідач дотепер не передав йому спірне майно через незавершення будівництва. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про розірвання укладеного між сторонами договору, стягнення з відповідача сплаченого позивачем внеску в сумі 369 900,00 грн., стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання в сумі 4 050 405,00 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн., а також судових витрат (а.с.а.с. 1 - 5 ).
2. 11 грудня 2019 року суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 41 ).
3. 01 лютого 2020 року відповідач звернувся до суду із заявою про застосування до спірних правовідносин правил позовної давності.
4. Представник позивача у судовому засіданні заявлений позов підтримав, пояснивши, що 12.07.2011 між сторонами було укладено договір бронювання квартири, за яким позивач зобов`язався взяти участь у фінансуванні будівництва (шляхом викуплення облігацій) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зобов`язався здійснити будівництво і передати у власність позивача квартиру №13.3 (будівельний номер) площею 73,98 м 2 , розташовану на тринадцятому поверсі будинку. Позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, а відповідач дотепер не передав йому спірне майно через незавершення будівництва.
5. Представник відповідача до суду не з`явився, був повідомлений належним чином. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
6. 03 лютого 2020 року у засіданні суд постановив ухвалу про розгляд справи у заочному порядку.
7. Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
8. Судом встановлено, що 12.07.2011 між сторонами було укладено договір бронювання квартири АДРЕСА_2 2-109, за яким позивач зобов`язався взяти участь у фінансування будівництва (шляхом викуплення облігацій) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 будівельна адреса). Позивач зобов`язався викупити облігації загальною вартість 369 900,00 грн.: 1536 штук вартістю 150 048,00 грн. - до 14.07.2011, 1300 штук вартістю 124 800,00 грн. - до 01.08.2011, 990 штук вартістю 95 064,00 грн. - до 01.09.2011. Відповідач у свою чергу зобов`язався орієнтовно протягом вісімнадцяти місяців здійснити будівництво, здати будинок в експлуатацію й передати у власність позивача за актом приймання-передачі квартиру АДРЕСА_2 13.3 (будівельний номер) площею 73,98 м 2 , розташовану на тринадцятому поверсі будинку (а.с.а.с. 8 - 10 ).
9. Свої обов`язки з викуплення облігацій позивач виконав у повному обсязі, про що свідчать договорів купівлі-продажу цінних паперів від 12.07.2011 №3-109 та відповідні квитанції (а.с.а.с. 11 - 14 ).
10. 20 червня 2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про належне виконання зобов`язань за договором, яку останній залишив без відповіді (а.с.а.с. 15, 16 ).
11. 07 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору, яким також просив повернути йому сплачені кошти (а.с.а.с. 17, 18 ).
12. Дотепер будівництво відповідачем не завершене, будинок в експлуатацію не здано, сплачені позивачем кошти не повернуто.
13. Розв`язуючи заяву відповідача про застосування правил позовної давності, суд виходить з такого.
14. Відповідно до статей 256, 257, частини 1 статті 260 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
15. Згідно з частиною 1 статті 254 ЦК строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
16. За правилами, встановленими частиною 1 статті 261 ЦК, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
17. Частинами 3, 4 статті 267 ЦК визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
18. Судом встановлено, що за спірними правовідносинами позовна давність не закінчилася, оскільки за розділом 10 Договору від 12.07.2011 договір діє з моменту його підписання і до закінчення будівництва. При цьому будівництво вважається закінченим згідно з пунктом 1.1 договору лише після здачі об`єкта в експлуатацію.
19. Відтак, оскільки відповідач дотепер не закінчив будівництво та не вжив заходів із здачі об`єкта будівництва в експлуатацію, суд не знаходить законних підстав для задоволення поданої відповідачем заяви.
20. За змістом частини 1 статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
21. Відповідно до статтею 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.
22. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
23. За пунктами 1.1, 2.1 договору від 12.07.2011 позивач зобов`язався взяти участь у фінансування будівництва житлового будинку шляхом викуплення облігацій загальною вартістю 369 900,00 грн. Відповідач у свою чергу зобов`язався протягом вісімнадцяти місяців від моменту укладення договору виконати будівництво і передати у власність позивача за актом приймання-передачі житлове приміщення.
24. Судом було встановлено, що позивач на виконання статей 526, 629 ЦК виконав взяті за укладеним договором зобов`язання з викуплення облігацій. Відповідач натомість свої зобов`язання за договором від 12.07.2011 не виконав, не завершивши будівництво і не виконуючи його тепер.
25. За правилами, встановленими частинами 1, 2 статті 651 ЦК, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
26. За змістом частини четвертої статті 18 Закону України від 19.06.2003 № 978-IV Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю , частини 1 статті 10 Закону України від 12.05.1991 №1023-ХІІ Про захист прав споживачів (далі - Закон №1023-ХІІ) у разі порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов`язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов`язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ.
27. Відтак, ураховуючи встановлений судом факт ухилення відповідачем від обов`язку збудувати будинок та передати позивачеві житлове приміщення у ньому, суд доходить висновку про наявність підстав для розірвання договору від 12.07.2011 та стягнення з відповідача на користь позивача сплачених останнім коштів у сумі 369 900,00 грн.
28. Відповідно до частини 5 статті 10 Закону №1023-ХІІ у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
29. Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне також стягнути з відповідача на користь позивача пеню у межах річного строку позовної давності в сумі 4 050 405,00 грн. відповідно до такого розрахунку:
369 900,00 х 3% х 365 = 4 050 405,00, де:
- 369 900,00 - загальна вартість замовлення;
- 365 - кількість днів у календарному році.
30. Розв`язуючи позов у частині вимоги про стягнення компенсації заподіяної моральної шкоди, суд насамперед виходить з такого.
31. Згідно з частиною 2 статті 22 Закону №1023-ХІІ при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
32. За правилами, встановленими частиною 1 статті 1167 ЦК, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
33. Частинами 3, 4 статті 23 ЦК визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
34. Суд ураховує те, що позивач насправді зазнав душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього відповідача, і, зважаючи на надзвичайно тривале за часом порушення його прав та помірність позовних вимог у цій частині, вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.
35. Що стосується вимоги позивача про відшкодування йому витрат на правничу допомогу, то суд при цьому виходить з такого.
36. За змістом частини 1 статті 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
37. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
38. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
39. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
40. Суд вважає належними та допустимими надані позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу докази (договір про надання правничої допомоги від 09.09.2019 №1/19, додаткова угода від 01.11.2019 №1, акти наданих послуг від 08.11.2019 та від 15.01.2020, дублікати квитанцій від 20.11.2019 на суму 10 000,00 грн. та від 27.01.2020 на суму 10 000,00 грн.) (а.с.а.с. 20 - 22, 38 - 40 ).
41. Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
42. Крім того, у порядку статті 141 ЦПК з відповідача на користь держави також підлягає стягненню судовий збір у сумі 10 373,40 грн.
43. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) до товариства з обмеженою відповідальністю Ніккєй груп (ідентифікаційний код - 37538809; 49000, Україна, місто Дніпро, вулиця Старокозацька, 40 ) про розірвання договору, стягнення коштів за договором бронювання квартири, відшкодування моральної шкоди задовольнити.
Розірвати договір бронювання квартири від 12 липня 2011 року №2-109, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Ніккєй груп .
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Ніккєй груп на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 369 900,00 грн., сплачені за договором бронювання квартири від 12 липня 2011 року №2-109, пеню в сумі 4 050 405,00 грн., компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн., компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн., разом - 4 460 305,00 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Ніккєй груп на користь держави судовий збір у сумі 10 373,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складено 05 лютого 2020 року.
Суддя М.О. Католікян
Суд | Кіровський районний суд м.Дніпропетровська |
Дата ухвалення рішення | 03.02.2020 |
Оприлюднено | 09.02.2020 |
Номер документу | 87438171 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Кіровський районний суд м.Дніпропетровська
Католікян М. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні