Постанова

від 06.02.2020 по справі 127/22558/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/22558/19

Провадження № 22-ц/801/214/2020

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 рокуСправа № 127/22558/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С.К. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго Контроль ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 127/22558/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Контроль на рішення Вінницького міського суду від 04 листопада 2019 року, ухвалене о 17.21 год. у складі судді Антонюка В. В. у залі суду, повний текст якого виготовлено 06 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Контроль (далі - ТОВ Енерго Контроль ) про стягнення заробітної плати.

Позов мотивовано тим, що з 01 липня 2014 року до 31 травня 2019 року вона обіймала посаду заступника директора з комерційних питань ТОВ Енерго Контроль з оплатою праці згідно штатного розпису підприємства.

Рішенням засновника ТОВ Енерго Контроль з 01 березня 2019 року до 30 травня 2019 року вона виконувала обов`язки директора вказаного товариства, оскільки не заперечувала на певний час виконувати покладені на неї обов`язки директора за умови, що все буде оформлено і оплачено відповідно до чинного законодавства України про працю, як це робилося товариством зазвичай. Оплата праці за вказаний період проводилась відповідно до штатного розпису за окладом заступника директора, а не окладом директора. Отже засновник, поклавши не неї обов`язки керівника, не забезпечив її відповідною заробітною платою, що належить керівнику, згідно штатного розпису.

30 травня 2019 року було погоджено як кінцевий термін виконання нею обов`язків директора ТОВ Енерго Контроль . Того ж дня вона була звільнена з посади заступника директора з комерційних питань за угодою сторін.

Посилаючись на викладене, позивач просила стягнути з ТОВ Енерго Контроль суму недоплаченої їй заробітної плати за період з 01 березня 2019 року по 30 травня 2019 року, яка становить 125 976, 55 грн, з яких: недоплата за березень - 62 052, 30 грн; недоплата за квітень-травень 2019 року - 5 480, 49 грн; недоплата за квітень - 44 702, 80 грн; недоплата за період 24 травня до 30 травня 2019 року - 13 740, 96 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Контроль на користь ОСОБА_1 125 976 (сто двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят шість) гривень 55 копійок недоплаченої заробітної плати. Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем порушено права ОСОБА_1 на отримання належної їй, але невиплаченої заробітної плати відповідно до суміщення посад заступника директора з комерційних питань та директора ТОВ Енерго Контроль .

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

У грудні 2019 року ТОВ Енерго Контроль , не погодившись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Оніщук В. В., Копаничук С. Г.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано відповідачеві строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року справу призначено до розгляду на 06 лютого 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ Енерго Контроль зазначило, що рішенням загальних зборів учасників товариства від 28 лютого 2019 року на заступника директора з комерційних питань ОСОБА_1 було покладено обов`язки директора ТОВ Енерго Контроль , які полягали у тимчасовому суміщенні посад, а тому висновок суду першої інстанції про тимчасове заступництво є помилковим.

Також заявник зазначив, що суд помилково послався на постанову Верховного суду у справі № 755/19954/15-ц від 30 січня 2019 року, оскільки вказаний висновок зроблений за інших правовідносин, а тому не підлягає до застосування.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 указувала на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норму матеріального права, як підлягала застосуванню.

Також зазначала про необґрунтованість мотивів відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що наказом від 28 серпня 2013 року № 64-к ОСОБА_1 прийнята на посаду менеджера з постачання до ТОВ Енерго Контроль . Наказом від 01 липня 2014 року № 15-к ОСОБА_1 переведена на посаду заступника директора з комерційних питань.

Відповідно до протоколу від 28 лютого 2019 року загальних зборів учасників ТОВ Енерго Контроль покладено з 01 березня 2019 року виконання обов`язків директора товариства на заступника директора з комерційних питань Гурко Н. О. (а.с.21-22).

Як слідує з наказу № 6-к від 01 березня 2019 року, на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ Енерго Контроль від 28 лютого 2019 року, ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора товариства на період з 01 березня 2019 року до прийняття на роботу директора ТОВ Енерго Контроль (а.с.8).

Наказом № 1-АГ від 04 січня 2018 року Про внесення змін до штатного розкладу , затверджено зміни до штатного розкладу ТОВ Енерго Контроль з 04 січня 2018 року згідно з додатками (а.с.9).

Зі штатного розкладу ТОВ Енерго Контроль на 2018 рік слідує, що заробітна плата директора ТОВ Енерго Контроль складає 76 960 грн, з яких: посадовий оклад - 59 200 грн та премія 30% - 17 760 грн (а.с.10); заступника директора з комерційних питань ОСОБА_1 . складає 12 428 грн, з яких: посадовий оклад - 9 560 грн та премія 30% - 2 868 грн (а.с.10).

Пунктом 1.1. розділу I посадової інструкції (далі - інструкція) заступника директора з комерційних питань ТОВ Енерго Контроль визначено, що посада заступника директора з комерційних питань відноситься до професійної групи Керівники . Розділом II Інструкції визначенні завдання та обов`язки заступника директора з комерційних питань. ОСОБА_1 була ознайомлена із зазначеною інструкцією, про що свідчить її підпис на інструкції (а.с.11-16).

Із розрахунку, проведеного позивачем слідує, що їй нарахована відпустка з розрахунку середнього заробітку в сумі 28 007, 88 грн за період з 19 квітня по 23 травня 2019 року (а.с.17).

З довідки виданої товариством 24 червня 2019 року за № 00000000009 слідує, що ОСОБА_1 отримала сукупний дохід за період з березня 2019 року по травень 2019 року включно, в сумі 50 354, 24 грн, в тому числі: відпускні - 22 527, 39 грн, утримання - 9 819, 09 грн, сума до виплати - 40 535,15 грн (а.с.18-20).

Відповідно до протоколу від 29 травня 2019 року загальних зборів учасників ТОВ Енерго Контроль виконання заступником директора з комерційних питань ОСОБА_1 обов`язків директора ТОВ Енерго Контроль припинено з 30 травня 2019 року (а.с.42-45).

31 травня 2019 року ОСОБА_1 звільнена з посади заступника директора з комерційних питань за угодою сторін (а.с.4-7).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Нормативно правовим актом що регулює спірні правовідносини є постанова Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 р. № 1145 Про порядок і умови суміщення професій (посад) (далі - Постанова № 1145) та Інструкції щодо застосування цієї Постанови від 14.05.1982 р. №53-ВЛ, затвердженої Державним комітетом СРСР з Всесоюзної Центральної ради професійних спілок. Ці нормативні акти законодавства СРСР є чинними на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР .

Відповідно до Постанови № 1145, суміщення професій (посад) допускається на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації за згодою працівника протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни), якщо це економічно доцільно і не призведе до погіршення якості продукції, виконуваних робіт, обслуговування населення. Суміщення професій (посад) дозволяється, як правило, в межах тієї категорії персоналу, до якої належить цей працівник.

Тобто суміщення професій (посад) допускається в тих випадках, коли працівник за своєю кваліфікацією може забезпечити якісне виконання як основної роботи, так і суміщеної (додаткової) роботи.

Пунктом 1.1. розділу I посадової інструкції заступника директора з комерційних питань ТОВ Енерго Контроль визначено, що посада заступника директора з комерційних питань відноситься до професійної групи Керівники .

Положеннями ч. 1 ст. 21 КЗпП встановлено, що виконувана робота визначається угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, згідно з ч. 2 ст. 105 КЗпП, встановлюється на умовах, передбачених у колективному договорі. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити питання доплат із профспілковим органом, який представляє інтереси більшості працівників, а якщо його немає - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом (ч. 2 ст. 97 КЗпП).

З листа Міністерства праці та соціальної політики України від 02.12.2005 N 9942/0/14-05/018-17 слідує, що стосується обмежень щодо виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, то нормативні акти колишнього Радянського Союзу, що обмежували права підприємств з питань суміщення професій і посад, виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, розширення обсягу робіт тощо втратили чинність.

Отже, підприємства самостійно вирішують питання покладення на керівників усіх рівнів та їх заступників виконання поряд з основною роботою додаткових обов`язків по виконанню обов`язків тимчасово відсутнього працівника та встановлення розміру доплати.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі. За відсутності колективного договору - за домовленістю між роботодавцем та працівником. Разом з тим, на сьогодні не існує законодавчо встановленого мінімального або максимального розміру такої доплати. І така доплата нормативно не прив`язана до розміру зарплати відсутнього працівника або окладу за вакантною посадою.

Викладене свідчить, що у таких випадках слід керуватись положеннями постанови Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 р. № 1145 Про порядок і умови суміщення професій (посад) та Інструкції щодо застосування цієї Постанови від 14.05.1982 р. №53-ВЛ, але лише в частині щодо визначення поняття суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування і збільшення обсягу робіт, виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, а також зазначення на необхідність видання наказу про доручення працівнику додаткових обов`язків, порядку суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування, збільшення обсягу робіт та виконання обсягів відсутнього працівника.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до протоколу від 28 лютого 2019 року загальних зборів учасників ТОВ Енерго Контроль покладено з 01 березня 2019 року виконання обов`язків директора товариства на заступника директора з комерційних питань Гурко Н. О. (а.с.21-22).

Як слідує з наказу № 6-к від 01 березня 2019 року, на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ Енерго Контроль від 28 лютого 2019 року, ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора товариства на період з 01 березня 2019 року до прийняття на роботу директора ТОВ Енерго Контроль . Разом з тим, загальними зборами учасників товариства та зазначеним наказом за виконання обов`язків директора доплати не встановлювались.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 особисто підписала наказ про те, що приступає до виконання обов`язків директора товариства на період з 01 березня 2019 року до прийняття на роботу директора ТОВ Енерго Контроль . При цьому у неї не було жодних зауважень щодо його змісту та оплати праці за тимчасове виконання додаткових обов`язків.

Таким чином, протоколом загальних зборів учасників ТОВ Енерго Контроль , тобто рішенням вищого органу управління товариством, на ОСОБА_1 було покладено додаткові обов`язки з виконання обов`язків директора ТОВ Енерго Контроль поряд з основними обов`язками заступника директора з комерційних питань, з яким вона погодилась без будь-яких заперечень.

Отже, на думку судової колегії, суміщення посад - заступник директора з комерційних питань була додатково наділена повноваженнями керівника та виконувала його обов`язки поряд із посадою заступника. Самого директора було звільнено, при цьому його посада залишилась у штатному розписі і була вакантною.

З огляду на те, що між позивачем та ТОВ Енерго Контроль не було передбачено доплату за суміщення посад внутрішніми договорами, тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

При цьому слід зазначити, що доплата різниці між окладом за тією посадою, яку займає працівник, і тією посадою, за якою він тимчасово заміщує працівника регулюється роз`ясненням Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 грудня 1965 року № 30/39 Про порядок оплати тимчасового заступництва затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 грудня 1965 року № 820/39 (зі змінами та доповненнями, внесеними від 11 грудня 1986 року № 521/30-18).

Разом з тим, щоб мати право на таку оплату праці, працівник, який заміщує тимчасово відсутнього працівника, на період замісництва звільняється від виконання обов`язків, обумовлених трудовим договором за основним місце роботи.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір та посилаючись на постанову Верховного Суду у справі №755/19954/15-ц від 30 січня 2019 року не врахував, що вказаний висновок був зроблений в іншій конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли виконуючого обов`язків генерального директора призначено з окладом згідно із штатним розписом, в угоді прямо було передбачено, що оплата праці виконуючого обов`язків генерального директора товариства здійснювалась відповідно до окладу генерального директора, який вказаний у штатному розписі товариства.

При розгляді цієї справи встановлено, що на позивачку було покладено виконання обов`язків директора товариства на певний період, оклад в штатному розписі не переглядався та відповідна доплата не встановлювалася, зміст наказу № 6-к від 01 березня 2019 року свідчить про те, що ОСОБА_1 виконувала обов`язки за двома посадами, а не за однією, як передбачає тимчасове заступництво.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням вищого органу управління товариством та наказом № 6-к від 01 березня 2019 року на ОСОБА_1 було покладено обов`язки з виконання обов`язків директора ТОВ Енерго Контроль поряд з основними обов`язками заступника директора з комерційних питань, а не призначено виконувачем обов`язків директора товариства, як про це свідчить запис у трудовій книжці позивачки.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення цього спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір , судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 382 Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Контроль задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року скасувати й ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Контроль про стягнення заробітної плати відмовити.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести за рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий С. К. Медвецький

Судді: С. Г. Копаничук

В. В. Оніщук