Постанова

від 03.02.2020 по справі 158/1202/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/1202/19 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К. Провадження № 22-ц/802/89/20 Категорія: 60 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Данилюк В. А., Матвійчук Л. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Лимаря Р. С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району Волинської області про недійсність заповіту, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником ОСОБА_4 , на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_5 . Останньому на праві приватної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами та земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер 0721882901:01:001:0450, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що у АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 1,1790 га, яка розташована на території Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, кадастровий номер 0721882900:04:000:0510.

Зазначає, що йому було відомо, що його брат ОСОБА_5 09.05.2016 року склав заповіт, відповідно до якого все своє майно заповів своїй рідній сестрі - ОСОБА_6 . Пізніше йому стало відомо, що 19.01.2017 року ОСОБА_5 склав інший заповіт, відповідно до якого все належне йому майно заповів ОСОБА_2 - відповідачу по справі.

Позивач вважає, що заповіт складено з порушеннями, оскільки у ОСОБА_5 внаслідок наявних у нього захворювань були значні вади зору, тому він не міг заповіт до підписання прочитати як заповідач і по цій причині він не розумів, що підписує. Вважає, що є всі підстави стверджувати, що оскаржуваний заповіт складався і посвідчувався секретарем сільської ради ОСОБА_7 як особою, що не має певного рівня знань та належних повноважень, тому просив визнати недійсним з моменту вчинення заповіт від 19.01.2017 року ОСОБА_5 , посвідчений секретарем Жорнищенської сільської ради Фіть М.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що підставою для визнання заповіту недійсним є порушення вимог щодо його форми та порядку посвідчення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 зазначає, що доводи, вказані в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, апеляційну скаргу вважає безпідставною, тому рішення слід залишити без змін, а в задоволені скарги належить відмовити.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог. Аналізуючи спірний заповіт і його зміст на предмет відповідності вимогам законодавства, суд вважав, що він складений уповноваженою посадовою особою у письмовій формі, зареєстрований у встановленому законом порядку та особисто підписаний заповідачем ОСОБА_5 , що знайшло своє документальне підтвердження, а також дійшов висновку, що права позивача не порушені оспорюваним заповітом, оскільки він не прийняв спадщину після смерті свого брата.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним критеріям оскаржуване судове рішення відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.05.2017 року, виданого Жорнищенською сільською радою Ківерцівського району Волинської області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26 т.1).

Позивач ОСОБА_1 є братом ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 03.06.1976 року та серії НОМЕР_3 від 29.08.1949 року (а.с.27,28).

Згідно із заповітом, посвідченим 09 травня 2016 року секретарем Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району Волинської області Фіть М.В., спадкодавець ОСОБА_5 заповів усе належне йому на день смерті майно своїй сестрі - ОСОБА_6 (а.с. 146).

Разом з тим, ОСОБА_5 пізніше складено ще один заповіт від 19.01.2017 року, посвідчений секретарем Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району Волинської області Фіть М. В., згідно з яким усе належне йому на день смерті майно заповів ОСОБА_2 (а.с. 154).

В заповіті зазначено, що він прочитаний заповідачем особисто уголос та власноручно підписаний у присутності секретаря виконавчого комітету Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району. Вказаний заповіт зареєстровано в реєстрі за № 1 (а.с.19).

Спір виник з приводу чинності заповіту ОСОБА_5 від 19.01.2017 року.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1234 ЦК України встановлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.

Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, його підписує інша особа, що засвідчується у відповідному порядку із зазначенням причин, за яких текст заповіту не міг підписати заповідач власноруч; має бути посвідчений нотаріусом або уповноваженою на це посадовою, службовою особою, визначеною статтями 1251-1252 ЦК України.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 1257 ЦК України передбачає, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).

Крім того, згідно з частиною п`ятою статті 1, статті 37 Закону України Про нотаріат у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування. Однією з нотаріальних дій, які вчиняють уповноважені посадові особи органу місцевого самоврядування, є посвідчення заповітів.

Відповідно до статті 1248 ЦК України, підпункту 1.6, 1.7 пункту 1 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (зі змінами), нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Аналогічні положення закріплено й у підпункті 1.4 пункту 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 3306/5, посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Як вбачається із заповіту ОСОБА_5 , посвідченого 19.01.2017 року секретарем виконавчого комітету Жорнищенської сільської ради Фіть М. В., він за своєю формою та змістом відповідає вищезазначеним вимогам. Заповіт прочитаний ОСОБА_5 особисто уголос та власноручно підписано у присутності секретаря виконавчого комітету.

Крім того, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.11.2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , Жорнищенської сільської ради про визнання недійсним заповіту, яким у позові відмовлено та яке не було оскаржене і набрало законної сили, встановлено, що докази того, що на момент складання та посвідчення заповіту ОСОБА_5 не міг самостійно його прочитати та підписати, відсутні, тому встановлено, що вказаний заповіт є останньою волею заповідача. При цьому судом не прийнято до уваги твердження свідків про те, що померлий не міг читати, так як не виписував останніх пів року перед смертю газети, які раніше дуже полюбляв читати, не дивився телевізора, бо не бачив, а також свідка лікаря-офтальмолога, яка оглядала спадкодавця у вересні 2016 року та припускає, що на момент посвідчення заповіту ОСОБА_5 вже міг втратити зір, оскільки дані твердження є оціночними судженнями та спростовуються твердженнями інших свідків про те, що померлий читав, однак в окулярах.

Відповідно до ч.4 ,5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості оскарженого судового рішення спростовуються змістом оспорюваного заповіту, іншими матеріалами справи, які не містять доказів відсутності вільного волевиявлення заповідача на складання заповіту і порушення визначених законом умов його складання, а також обґрунтованими висновками суду першої інстанції.

Щодо доводів про те, що покладення обов`язків із вчинення нотаріальних дій на секретаря сільської ради є незаконним, апеляційний суд зазначає, що вказана обставина не підтверджена належними і допустимими доказами у справі і спростовується наявними в матеріалах справи письмовими документами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, судом правильно встановлено і матеріалами справи та самим позивачем ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтверджено, що він у визначений законом строк не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_5 , фактично спадщину не прийняв, до суду із вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не звертався, тому будь-які його права чи інтереси оспорюваним заповітом порушено не було.

Тобто позивач не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття ним спадщини, тим самим не довів порушення його прав.

З огляду на наведене апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлені фактичні обставини справи, на підставі яких зроблені обґрунтовані висновки щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на власному тлумаченні апелянтом норм матеріального права й зводяться до переоцінки судом доказів.

Інші доводи апеляційної скарги ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду є законним, обґрунтованим, відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді