Справа № 414/1279/19
Провадження № 22-ц/810/829/19
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2020 року місто Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Авалян Н.М. (суддя-доповідач)
суддів - Єрмакова Ю.В., Луганської В.М.
за участю секретаря судового засідання - Перишкіна Т.М.
представника позивача - адвоката Шмуйлової І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кремінського районного суду Луганської області (суддя Ковальов В.М.)
від 27 серпня 2019 року
у справі про визнання недійсним договору оренди землі, витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення плати за користування земельної ділянкою
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Агро-98
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позов
03 травня 2019 року ОСОБА_1 в особі адвоката Шмуйлової І.М. звернувся до суду з позовом, який 2019 року уточнив та в якому просив суд:
1) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 14 вересня 2013 року між його матір`ю ОСОБА_2 та відповідачем, з тієї підстави, що ОСОБА_2 померла до підписання договору ІНФОРМАЦІЯ_1;
2) зобов`язати відповідача повернути йому земельну ділянку, право власності на яку він набув у порядку спадкування за законом після смерті матері;
3) стягнути з відповідача вартість користування земельною ділянкою, оскільки відповідач безпідставно користувався земельною ділянкою на протязі шести років. Розмір вартості користування земельною ділянкою визначений позивачем за наступним розрахунком: середня плата за оренду земельної ділянки у вигляді 6 % (від 3% до 12 %) від грошової оцінки землі 246 180 грн. 53 коп. + 14 770 грн. 83коп. х 6 років користування. = 88 624 грн. 99 коп.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що йому невідомі обставини укладання договору оренди земельної ділянки від 14 вересня 2013 року, оскільки 01 березня 2017 року було змінено склад власників ПСП Арго-98 шляхом укладання договору купівлі-продажу корпоративних прав. Цей договір набрав чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації 26 жовтня 2016 року, тому вимоги щодо стягнення орендної плати є необґрунтованими. Крім того, відповідач з моменту укладання договору оренди не користується земельною ділянкою. Розрахунок вартості орендної плати ґрунтується на припущені і не відповідає правовому механізму, на який посилається позивач.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 27 серпня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Укладений між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агро - 98 договір без номеру від 14 вересня 2013 року оренди земельної ділянки загальної площею 10,5200 га, кадастровий номер 4421680200:09:004:0004, розташованій за межами населеного пункту на території Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області визнано недійсним та зобов`язано відповідача повернути позивачу цю земельну ділянку.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено у зв`язку з їх необґрунтованістю.
Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства Агро-98 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 536 грн. 80 коп.
Узагальнені доводи апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Шмуйлова І.М. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Відповідач надав суду заяву, в якій просив розглянути справу у відсутності його представника та залишити впеляційну скаргу без задоволення.
Стислий виклад встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи
Позивач є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після її смерті у порядку спадкування за законом позивач 11 березня 2019 року став власником земельної ділянки площею 10,5200 га, що розташована на території Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області за межами населеного пункту.
14 вересня 2013 року був укаледний договір оренди земельної ділянки, який підписано директором ПСП Агро-98 і не встановленою особою від імені власника землі ОСОБА_2 , тобто договір був підписаний від імені власниці земельної ділянки після її смерті та був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.
1. Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, витребування майна з чужого незаконного володіння,суд першої інстнації виходив з того, що, оскільки власниця ОСОБА_2 не могла 14 вересня 2013 року укласти договір у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1, то договір оренди є недійсним, а земельна ділянка підлягає поверненню новому власнику (позивачу) відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України. Доводи відповідача суд відхилив, оскільки зміна власників корпоративних прав юридичної особи не має значення для вирішення справи, адже договір підписано від імені юридичної особи. А крім того, з наданх доказів убачається, що відповідач сплачував податки за користування земельною ділянкою ОСОБА_2 .
Рішення суду в зазначеній частині оскаржується позивачем з двох підстав:
1) суд зробив помилковий висновок про те, що позивач став власником земельної ділянки 11 березня 2019 року;
2) резолютивна частина рішення в частині зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку не відповідає вимогам ч.5 ст.265 ЦПК України, оскільки в рішенні не зазначено прізвище, ім`я по батькові позивача, найменування відповідача, а також найменування, адреса площа земельної ділянки та її кадастровий номер.
Апеляційний суд погоджується з доводом апеляційної скарги про помилковість висновку суду щодо моменту набуття позивачем права власності на земельну ділянку, оскільки цей висновок не відповідає нормам матеріального права.
Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Але у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщин, оскільки відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
11 березня 2019 року - це дата реєстрації права власності позивача на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. (т.1 а.с.20,21). Однак з моменту відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 до позивача перейшло право володіння та користування земельною ділянкою, а отже і право захищати свої права, пов`язані з реалізацією права власності.
Разом з тим апеляційний суд відхиляє довід апедяційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції вимгогам ч.5 ст.265 ЦПК України, оскільки в резолютивній частині рішення чітко визначено, що підлягає поверненню відповідачем позивачу земельна ділянка загальної площею 10,5200 га, кадастровий номер 4421680200:09:004:0004, розташована за межами населеного пункту на території Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області.
У випадку, якщо під час виконання рішення суду воно буде незрозумілим для учасників справи або державного чи приватного виконавця, то в такому випадку це питання вирішується судом першої інстанції шляхом роз`яснення рішення суду відповідно до ст.271 ЦПК України.
2. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення вартості за користування земельною діянкою, суд першої інстнації виходив з того, що це є фактично вимогою про стягнення орендної плати. Якщо припустити, що вказана сума нарахована власнику земельної ділянки, то її необхідно вважати спадковим майном, на яке позивач має право в порядку спадкування. Або позивач може звернутися до суду з вимогами про відшкодування шкоди за незаконне захоплення земельної ділянки.
Рішення суду в зазначеній частині оскаржується позивачем у зв`язку з порушенням норм матеріального права.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає помилковим висновок суду першої інстанції, оскільки: по-перше, рішення суду не може грунтуватись на припущеннях; по-друге, суд помилково обгрунтував свій висновок посиланням на норми права, які регулюють правовідносини оренди земельних ділянок; по-третє, суд не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постановах від 13 лютого 2019 року
у справі № 320/5877/17.
За змістом правових норм відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника. Натомість, правовідносини сторін виникли у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна є предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Суд першої інстанції хоч і зазначив, що відповідач користується земельною ділянкою без достатніх правових підстав, проте дійшов хибного висновку про наявність підстав для стягнення орендної плати або відшкодування шкоди.
Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Предметом позову у цій справі є стягнення на користь власника земельної ділянки коштів за фактичне користування земельною ділянкою.
До правовідносин сторін підлягає застосуванню ч.1 ст.1214 УК України, якою визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Вартість користування відповідачем аналогічними земельними ділянками, розташованими в одній місцевості, з однаковим цільовим призначенням, за спірний період часу відображений у податкових розрахунках форми № 1ДФ, поданих відповідачем до органів Державної фіскальної служби України (т.1 а.с.127-223, т.2 а.с.1-92), а також у довідці (т.1 а.с.114) та становила: у 2013, 2914 роках - 3729,50 грн., у 2015 році - 4658,37 грн., у 2016-2018 роках - 5589 грн.
Таким чином за період з 2013 по 2018 роки підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави 28886,17 грн.
Розрахунок, наданий позивачем, суд не приймає до уваги, оскільки він зроблений, виходячи з нормативної грошової оцінки землі станом на 25 квітня 2019 року, а не за спірний період часу. (т.1 а.с.34).
3. Відмовляючи у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстнації виходив з того, що адвокатом не було надано акту-приймання виконаних робіт, а також документу, який підтверджує оплату надання професійної правничої допомоги.
В зазначеній частині рішення суду оскаржується позивачем у зв`язку з порушенням норм процессуального права.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в зазначеній частині та зауважує наступне.
Відповідно до ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 ЦПК Українип визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Метарілами справи підтверджено, що між позивачем та адвокатом Шмуйловою І.М. 21 березня 2019 року укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого виконавець надає замовнику правову допомогу, а саме надання консультаційних та юридичних послуг, а також здійснює представництво інтересів замовника в суді з усіма повноваженнями, які надаються стороні. (т.1 а.с.36-37)
Також з матеріалів справи вбачається, що Шмуйловій І.М. видано про право на заняття адвокатською діяльністю. (т.1 а.с. 39)
В обґрунтування заяви про розподіл витрат на правничу допомогу адвокатом надано акт виконаних робіт, який за своїм змістом є розрахунком витрат на правничу допомогу. (т.1 а.с.40)
Встановлено, що адвокат Шмуйлова І.М. як представник позивача брала участь у судових засіданнях у суді першої інстанції у цій справі. Крім того, в матеріалах справи містяться складені адвокатом процесуальні документи: позовна заява, уточнена позовна заява, клопотання з процесуальних питань.
Також матеріалами справи підтверджується сплата позивачем адвокату 10200 грн. за надання правової допомоги. (т.1 а.с.58).
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, зокрема, що адвокат як представник позивача брала участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, а матеріалами справи підтверджується надання адвокатом позивачу послуг, перелічених в акті, ц є підставою для задоволення вимог позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Проте ухвалене у справі рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Відповідно до частини першої, частини другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки суду першої інстанції припустився помилок у застосуванні норм матеріального та процесуального права, а виснровки суду частково не відповідають встановленим обставинам справи, рішення підлягає зміні в частині мотивів, які стали підставою для задоволення позову, а також скасуванню в частині відмови у задоволенні позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково прийняті до уваги судом апеляційної інстанції.
Судові витрати
Судові витрати підлягають відшкодуванню, виходячи з пропорційності задоволених позовних вимог, відповідно до п.3 ч.1 ст.141 ст. ЦПК України.
Позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру, які задоволено та одну вимогу майнового характеру, яку задоволено частково (33% від ціни позову).
В такій пропорції підлягають відшкодуванню позивачу судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 141,367,369,374,376,381,382,383,384,388,389,390,391 Цивільного процесуального кодексу України,
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити рішення Кремінського районного суду Луганської області від 27 серпня 2019 року в частині задоволення позову про визнання недійсним договору від 14 вересня 2013 року оренди земельної ділянки загальної площею 10,5200 га, кадастровий номер 4421680200:09:004:0004, розташованої за межами населеного пункту на території Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області та зобов`язання повернути земельну ділянку, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Скасувати рішення Кремінського районного суду Луганської області від 27 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення плати за користування земельною ділянкою та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу і в зазначеній частині ухвалити нове рішення.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Агро-98 (код ЄДРПОУ 25362767, місце знаходження за адресою: вул. Привокзальна, 1, смт. Красноріченське Кремінського району Луганської області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) 36 417 (тридцять шість тисяч чотриста сімнадцять) гривень 33 копійки, з яких:
28 886 (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят шість) гривень 17 копійок - за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави;
6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу;
731 (сімсот тридцять одну) гривню 16 копійок - у відшкодування витрат на сплату судового збору.
В іншій частині рішення Кремінського районного суду Луганської області від 27 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 03 лютого 2020 року.
Судді Н.М.Авалян
Ю.В.Єрмаков
В.М.Луганська
Суд | Луганський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.01.2020 |
Оприлюднено | 09.02.2020 |
Номер документу | 87451745 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Луганський апеляційний суд
Авалян Н. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні