Постанова

від 06.02.2020 по справі 120/3830/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3830/19-а Головуючий у 1-й інстанції: Шаповалова Тетяна Михайлівна

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

06 лютого 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

представника апелянта: адвоката Шевчука А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Споживчого товариства "Продторг-К" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (ухвала постановлена у м. Вінниці, дату складання повного тексту ухвали та час її постановлення не зазначено) у справі за адміністративним позовом Споживчого товариства "Продторг-К" до Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У листопаді 2019 року Споживче товариство Продторг - К звернулось в суд з адміністративним позовом до Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області, у якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення Козятинської сільської ради Козятинського району, Вінницької області 22 сесії 7 скликання від 06.06.2019 року про відмову СТ Продторг-К у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки орієнтовною площею 129,5 кв. м по вул АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) в с. Козятині, Козятинського району, Вінницької області, з цільовим призначенням 03.07. - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

- зобов`язати Козятинську сільську раду повторно протягом місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили розглянути заяву від 22.02.2019 р. та надати дозвіл СТ Продторг - К , ідентифікаційний код юридичної особи 36022411, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення шляхом викупу земельної ділянки орієнтованою площею 129,5 кв. м. по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ), в с. Козятині, Козятинського району Вінницької АДРЕСА_3 .

2. У обґрунтування своїх вимог зазначило, що позивачем виконано всі умови, передбачені ч. 2 ст. 128 ЗК України, для можливості викупу у власність зазначеної земельної ділянки, однак відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2019 у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

4. Скаржник, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про належність даного спору господарській юрисдикції, оскільки не встановив, що виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями відповідача при вирішенні питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення у власність (шляхом викупу) земельної ділянки, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом.

6. Також вказав, що звертався до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою з тим самим предметом та з тих самих підстав, однак ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.11.2019 в справі №902/895/19 йому відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав віднесення даної категорії справ до юрисдикції окружного адміністративного суду за правилами адміністративного судочинства.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

7. Судом встановлено, що Споживче товариство Продторг-К на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2013 набуло у власність будівлю кафе-бару загальною площею 129,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: Вінницька область, Козятинський район, с.Козятин, вул. Жовтнева, 92 (наразі адресу змінено на підставі рішення сільської ради на вул.Центральна, 98). Право власності на вказаний об`єкт нерухомості підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.02.2013 та договором купівлі-продажу від 15.02.2013.

8. 07.11.2018 СТ Продторг-К звернулось до Козятинської сільської ради із заявою № 7 про купівлю-продаж земельної ділянки з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки, а також надати дозвіл на продаж земельної ділянки з цільовим призначенням 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою Вінницька АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , с. Козятин, вул. АДРЕСА_2 , 92 (наразі Центральна), орієнтованою площею 129,5 кв. м.

9. Однак, протягом місяця з моменту подання позивачем заяви від 07.11.2018 Козятинська сільська рада не прийняла рішення згідно ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України.

10. 22.02.2019 СТ Продторг-К повторно звернулося до Козятинської сільської ради із заявою № 1 від 22.02.19 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та/або про проведення експертної грошової оцінки, а також купівлю-продаж земельної ділянки орієнтованою площею 129, 5 кв. м. по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) в с.Козятині, Козятинського району Вінницької області.

11. На адвокатський запит № б/н від 21.05.2019, надісланий представником позивача, останнього повідомлено, що рішення за заявою СТ Продторг-К N 1 від 22.02.2019 не приймалося у зв`язку з відсутністю у цей період пленарних засідань.

12. Рішенням Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області 22 сесії 7 скликання від 06.06.2019 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки з цільовим призначенням 03.07. - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки орієнтовною площею 129, 5 кв. м. по АДРЕСА_5 ) в с. Козятині, АДРЕСА_4 .

13. Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

14. Позивач вважає, що даний адміністративний позов відноситься до юрисдикції адміністративного суду, оскільки спірні правовідносини належать до публічно-правових.

15. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

17. У випадку коли позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України).

18. Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19. Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

20. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

21. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

22. Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, згідно якого суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

23. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

24. Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

25. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

26. Предметом спору у цій справі є перевірка законності рішення Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області 22 сесії 7 скликання від 06.06.2019 року, яким відмовлено СТ Продторг-К в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки орієнтовною площею 129, 5 кв. м по АДРЕСА_5 ) в с. Козятині, АДРЕСА_4 , з цільовим призначенням 03.07. - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

27. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, дійшов висновку, що позовні вимоги у справі спрямовані на захист майнового права на конкретну земельну ділянку, що вже перебуває у користуванні позивача з огляду на розташування на ній належних йому об`єктів нерухомого майна. Метою пред`явлення позову є усунення перешкод в оформленні права власності на конкретну земельну ділянку, на яку, на думку позивача, він має право. Також суд зазначив, що за суб`єктним складом сторін та змістом спірних правовідносин ця справа підлягає розгляду господарським судом.

28. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає таке.

29. Порядок переходу права на земельну ділянку в разі набуття права на житловий будинок, будівлю або споруду визначено статтею 377 ЦК України, приписи якої кореспондуються зі статтею 120 ЗК України, за змістом яких до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача).

30. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

31. Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

32. Предметом розгляду в даній справі є не стільки дії органу місцевого самоврядування як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо оформлення права власності на земельну ділянку під належними йому на праві приватної власності об`єктами нерухомості, що свідчить про приватноправовий характер правовідносин.

33. Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутими у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

34. Аналогічний висновок викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №921/158/18 (провадження № 12-28гс19), від 13 лютого 2019 року у справі № 706/563/15-а (провадження №11-1218апп18), від 13 березня 2019 року у справі №461/1221/16 (провадження №14-577цс18) та від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц.

35. Разом з тим, в апеляційній скарзі позивач зазначив, що звертався з цим позовом і до Господарського суду Вінницької області, однак ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.11.2019 в справі №902/895/19 йому відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав віднесення даної категорії справ до юрисдикції окружного адміністративного суду за правилами адміністративного судочинства.

36. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з огляду на висновок про наявність юрисдикції адміністративного суду щодо розгляду цього спору вказана відмова у відкритті провадження у справі за правилами господарського судочинства за аналогічними вимогами позивача поставила під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

37. Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у п. 1 ст. 6 Конвенції закріплене право на суд разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства ( Golder v. the United Kingdom ) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі Станєв проти Болгарії ( Stanev v. Bulgaria ) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

38. Згідно із ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

39. СПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України ( Bulanov and Kupchik v. Ukraine , заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі Андрієвська проти України ( Andriyevska v. Ukraine , заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі Мосендз проти України ( Mosendz v. Ukraine , заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого ст. 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі Шестопалова проти України ( Shestopalova v. Ukraine , заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

40. Колегія суддів вважає, що непослідовність національних судів створила позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист. Тому з огляду на наведену вище аргументацію доходить висновку, що розгляд цього спору має завершитися за правилами адміністративного судочинства.

41. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі № 761/46959/17.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТОМ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

42. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

43. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

44. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

46. Згідно зі ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

47. Суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при розгляді даної справи, внаслідок чого ухвалу про відмову у відкриття провадження у справі слід скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Споживчого товариства "Продторг-К" задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 лютого 2019 року.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.