ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2020 року Справа № 923/321/18
м.Одеса, проспект Шевченка, 29
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді М.А. Мишкіної
суддів К.В. Богатиря, Л.В.Поліщук
(склад судової колегії змінений відповідно до розпоряджень керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №375 від 05.07.2019р., №645 від 30.08.2019р., №703 від 28.10.2019р. та №10 від 13.01.2020р.; протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2019р., від 30.08.2019р., від 28.10.2019р. та від 13.01.2020р.)
секретар судового засідання Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" - Петрова О.М. - за ордером;
від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй" - Берьозка Ю.В. - за ордером;
від Бериславської місцевої прокуратури - Лянна О.А. - прокуратура Одеської області, прокурор відділу;
від Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області - не з`явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський"
на рішення господарського суду Херсонської області від 22 березня 2019 року
у справі №923/321/18
за позовом Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський"
до Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області
за участю заступника керівника Бериславської місцевої прокуратури
про визнання права власності
та
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй"
до Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський"
про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно
суддя суду першої інстанції: В.В. Литвинова
час і місце ухвалення рішення: 22.03.2019р., 12:00год., м. Херсон, господарський суд Херсонської області, зала судових засідань №4,
повний текст рішення складений 27.03.2019р.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
У судових засіданнях 02.09.2019р., 01.10.2019р., 22.10.2019р. та 29.10.2019р. оголошувались перерви згідно ст.216 ГПК України.
В судовому засіданні 04.02.2020р. згідно ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
27.04.2018р. Комунальне підприємство Агрофірма радгосп Білозерський (надалі - позивач, КП АР Білозерський ) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області (надалі - відповідач, Станіславська сільрада), в якому просило суд:
- визнати за КП АР Білозерський право власності на споруду водонакопичувач, складові частини об`єкта нерухомого майна: водонакопичувач № 1, камера забору води № 2, штучно побудований земляний вал № 3, колодязь водовипуску № 4, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с.Широка Балка, вул.Херсонське шосе, 1-В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 750390665203.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав наступне:
- на території с. Широка Балка Білозерського району Херсонської області радгоспом "Комунар" було побудовано дві зрошувальні системи: Інгулецьку зрошувальну систему та місцеву. У 1999 році внаслідок реформування радгоспу "Комунар" вказані зрошувальні системи передані до СВК "Джерело" та у цей же рік місцева зрошувальна система була списана та ліквідована
- 11.09.2001р. відповідно до протоколу №9 загальних зборів прийнято рішення про ліквідацію СВК "Джерело", головою ліквідаційної комісії призначено Тишевського О.М.
- під час процедури ліквідації СВК "Джерело" з 2001 року по 2003 рік майно, що залишилось після ліквідації зрошувальної системи, було розпродане з метою погашення заборгованості перед кредиторами.
- до такого майна увійшли плити з водонакопичувача у кількості 60 штук, які 20.02.2001р. року продані Агрофірма радгосп "Білозерський" за 1500грн. У подальшому на місці розташування придбаних плит позивач здійснив відбудову споруди накопичувача шляхом виконання ряду будівельних робіт, факт здійснення яких він доводить копіями актів виконаних робіт, договорами на виконання будівельних робіт та іншими документами
- у 2015 році позивач замовив виготовлення технічного паспорту на споруду водонакопичувача та зареєстрував своє право власності на спірну споруду на підставі наступних документів: технічного паспорту №41624 від 13.02.2015р., розпорядження голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області №549 від 16.09.2002р., витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6501155392015 від 03.03.2015р., акту про прийом та ввід в експлуатацію водонакопичувач "гідроспоруда" Б-4 га та трубопроводу, витягу з ЄДРПОУ.
- Широкобалківська сільська рада Білозерського району Херсонської області не визнала права власності позивача на спірний об`єкт, та у квітні 2015 року звернулась з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності позивача на спірну споруду та визнання нечинним свідоцтва про право власності на спірну споруду.
- постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.05.2015р. у задоволенні позову відмовлено, однак дане рішення було скасовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015р. у справі №821/1194/15-а. Після скасування державної реєстрації права власності на спірну споруду за Агрофірмою радгосп "Білозерський", Широкобалківська сільська рада Білозерського району Херсонської області зареєструвала право власності за собою, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії СТА №351925 від 15.10.2015р.
- ухвалою від 13.09.2017р. Одеський апеляційний адміністративний суд переглянув постанову Одеського апеляційного адміністративного суду за нововиявленими обставинами та закрив провадження у справі №821/1194/15-а з підстав непідсудності спору адміністративним судам.
- право власності на спірну споруду за Широкобалківською сільською радою, правонаступником якої є Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області зареєстровано протиправно, а законним власником спірної споруди є Агрофірма радгосп "Білозерський".
15.05.2018р. СТОВ Енограй подало місцевому господарського суду заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 21.05.2018р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Енограй .
11.06.2018р. Станіславська сільрада подала місцевому господарському суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначила, що документи, на підставі яких за позивачем зареєстровано право власності, не є документами, що підтверджують право власності на гідротехнічну споруду водонакопичувач у розумінні п.37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Зокрема, розпорядженням Білозерської районної державної адміністрації №549 від 16 вересня 2002 р. передбачено лише надання в оренду Агрофірма радгосп "Білозерський" для використання за призначенням земельну ділянку площею 4,0 га, що знаходиться на землях Широкобалківської сільської ради терміном на 49 років. Крім того, розпорядженням першого заступника голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області №1101 від 15 листопада 2003 року, розпорядження Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 15.11.2003 року №549 визнано таким, що втратило чинність. Право власності позивача на спірні споруди було зареєстровано неправомірно, Станіславська сільрада як правонаступник Широкобалківської сільради є власником водонакопичувача, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.10.2015р. та Витягом з державного реєстру речових прав від 15.10.2015р.
13.06.2018р. позивач подав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд, крім вимоги визнати за ним право власності на споруду водонакопичувач, складові частини об`єкта нерухомого майна: водонакопичувач №1, камера забору води №2, штучно побудований земляний вал №3, колодязь водовипуску №4, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Широка Балка, вул. Херсонське шосе, 1-В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:750390665203, також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №25300031 від 15 жовтня 2015 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області, яким проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: споруда, водонакопичувач, що розташований в Херсонській області, Білозерський район, с. Широка Балка, вул. Херсонське шосе, 1-В за Широкобалківською сільською радою (код ЄДРПОУ 26348143) та визнати нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15 жовтня 2015 року, індексний номер 45690759, яке видане реєстраційною службою Білозерського районного управління юстиції Херсонської області.
13.06.2018р. СТОВ Енограй подало господарському суду Херсонської області пояснення, в яких просило відмовити у задоволенні позову та зазначило, що:
- Широкобалківська сільрада, правонаступником якої є відповідач, правомірно прийняла споруду водонакопичувача у комунальну власність від СВК Джерело ;
- у позивача відсутні будь-які правоустановчі документи на споруду водонакопичувача і він на законних підставах не міг їх набути;
- позивач подав суду документи, які мають ознаки підроблених;
- позивач власними конклюдентними діями раніше підтвердив, що не є власником спірного майна;
- СТОВ Енограй є користувачем спірного об`єкту з 2003р. (відповідно до розпорядження №1101 від 25.11.2003р. земельна ділянка ставка місцевого зрошення площею 4га, що знаходиться на землях Широкобалківської сільради, надана в оренду СТОВ Енограй ), що підтверджує, що позивач ніколи не набував права власності на споруду водонакопичувача.
Також у поясненнях міститься клопотання, що у разі якщо суд визнає позовні вимоги обґрунтованими, третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності, оскільки позивач міг дізнатись про порушення свого права 25.11.2005р. (дата рішення Широбалківської сільради про прийняття у власність та передачу в оренду зрошувальної системи) та строк для подачі даного позову сплив 25.11.2008р.
27.07.2018р. СТОВ Енограй подало суду заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №923/321/18, в якій СТОВ Енограй просило суд:
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 34532657 від 05.03.2015р., серії СТА 351242, видане державним реєстратором Лихенко Олександром Олександровичем Реєстраційної служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області, Агрофірмі радгосп "Білозерський" на підтвердження права власності на гідротехнічну споруду водонакопичувача за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с/рада Широкобалківська;
- визнати протиправним та скасувати реєстраційний запис номер 8950045 від 05.03.2015р., внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Лихенко О.О. Реєстраційної служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 19805395 від 05.03.2015р., про державну реєстрацію права власності Агрофірми радгосп "Білозерський" на гідротехнічну споруду водонакопичувач за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с/рада Широкобалківська.
В обґрунтування позовних вимог СТОВ "Енограй" зазначає наступне:
- спірна споруда водонакопичувача наразі орендується ним відповідно до договору оренди від 11.08.2017р., укладеного із Широкобалківською сільською радою Білозерського району Херсонської області та належить саме Станіславській сільській раді Білозерського району Херсонської області як правонаступнику Широкобалківської сільської ради та передана у комунальну власність Широкобалківської сільської ради від СВК "Джерело" відповідно до рішення Широкобалківської сільської ради від 25.11.2005р. №159 "Про прийняття у власність та передачу в оренду зрошуваної системи" та акту приймання-передачі від 21.03.2006р. зрошуваної системи СВК "Джерело" (канали, ГТС - гідротехнічні споруди). За рішенням Широкобалківської сільської ради від 25.06.2015 р. №15 "Про визнання права власності" видано свідоцтво про право власності на споруду водонакопичувача.
- Агрофірма радгосп "Білозерський" законним шляхом не набувала права власності на спірну споруду, оскільки купівлю 60 бетонних плит не можна ототожнювати із придбанням споруди водонакопичувача. Агрофірма радгосп "Білозерський" на законних підставах не могла здійснити реконструкцію спірної споруди, оскільки не мала права власності на неї, не набувала у встановленому порядку права власності чи користування земельною ділянкою під спірною спорудою, не отримувала дозвільних документів на будівництво та у встановленому законом порядку не вводила спірну споруду в експлуатацію.
Ухвалою місцевого господарського суду від 01.08.2018р. прийнято позовну заяву СТОВ Енограй до розгляду; об`єднано позовну заяву від 26.07.2018р. СТОВ Енограй в одне провадження з первісним позовом КП агрофірма радгосп Білозерський .
17.08.2018р. СТОВ Енограй подало суду клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
04.09.2018р. КП Агрофірма радгосп "Білозерський" подало місцевому господарському суду відзив на позов СТОВ "Енограй", в якому позивач зазначив, що права третьої особи не порушені, оскільки в силу закону зміна власника об`єкта оренди не припиняє право орендаря на користування об`єктом. Також позивач просить застосувати строки позовної давності до вимог СТОВ "Енограй", оскільки з квітня 2005 року це підприємство знало, що його права порушені, якщо вважало законним власником спірної споруди Широкобалківську сільську раду. Майно, отримане Широкобалківською сільською радою згідно акту приймання-передачі від 21.03.2006р. та відновлений Агрофірмою радгосп "Білозерський" водонакопичувач є зовсім різними об`єктами нерухомого майна. Позивач надав належні документи для державної реєстрації права власності на спірну споруду за ним. При цьому, безпідставними є доводи про необхідність отримання дозвільних документів на будівництво та введення спірної споруди в експлуатацію, оскільки позивач здійснив поточний та капітальний ремонт споруди, а не будівництво. Крім того, позивач є підприємством комунальної власності, то вважає, а законодавство станом на 2001 рік не передбачало процедури введення об`єктів в експлуатацію для недержавних підприємств.
14.09.2018р. СТОВ Енограй подало суду відповідь на відзив КП АР Білозерський .
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 24.09.2018р. клопотання СТОВ Енограй про призначення судової будівельно-технічної експертизи задоволено, призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту Ларченко Г.І., провадження у справі зупинено.
17.10.2018р. до господарського суду Херсонської області надійшли письмові пояснення судового експерта Ларченко Галини Іванівни, в яких повідомлялось, що при дослідженні судовим експертом матеріалів справи № 923/321/18 встановлено неможливість виконання судової будівельно-технічної експертизи через наявні юридичні зобов`язання між Агрофірмою радгосп "Білозерський" та ФОП Ларченко Г.І. у зв`язку з наданням послуг з технічного нагляду за будівництвом об`єктів Агрофірмою радгосп "Білозерський".
25.10.2018р. Бериславська місцева прокуратура подала суду заяву про вступ у справу з метою захисту інтересів держави в особі Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області.
25.10.2018 СТОВ "Енограй" подало клопотання щодо призначення іншого експерта для проведення будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого просить доручити проведення експертизи по справі №923/321/18 судовому експерту Фесун Ларисі Анатоліївні.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 25.10.2018 клопотання СТОВ Енограй про призначення судової будівельно-технічної експертизи задоволено, її проведення доручено експерту Фесун Л.А.; провадження у справі №923/321/18 зупинено.
18.01.2019р. до місцевого господарського суду надійшов висновок будівельно-технічної експертизи № 5 від 17.01.2019 та матеріали справи.
06.02.2019р. СТОВ Енограй подало суду додаткові пояснення.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.03.2019р. (суддя В.В.Литвинова) відмовлено в повному обсязі в задоволенні позову КП АР Білозерський ; позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору СТОВ Енограй до АР Білозерський задоволено:
- визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 34532657 від 05.03.2015р., серії СТА 351242, видане державним реєстратором Лихенко Олександром Олександровичем Реєстраційної служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області, Агрофірмі радгосп "Білозерський" на підтвердження права власності на гідротехнічну споруду водонакопичувача за адресою Херсонська область, Білозерський район, с/рада Широкобалківська;
- визнано протиправним та скасовано реєстраційний запис номер 8950045 від 05.03.2015р., внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Лихенко О.О. Реєстраційної служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 19805395 від 05.03.2015р., про державну реєстрацію права власності АР Білозерський на гідротехнічну споруду водонакопичувач за адресою Херсонська область, Білозерський район, с/рада Широкобалківська;
- стягнуто із АР Білозерський на користь СТОВ Енограй 3524грн. судового збору.
Рішення суду обґрунтоване посилання на норми ст.ст.15,16, 392, 11 ЦК України у діючій редакції, ст.ст.4, 43, 44, 46, 128, 224 ЦК УРСР 1964року, ст.ст.23, 24, 29 ЗУ Про планування та забудову території , сь.1 ЗУ Про Державний земельний кадастр , ст.18 ЗУ Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вмотивоване наступним:
- позивачем не надано будь-якого договору у письмовій формі, а також документів, які підтверджують момент фактичної передачі йому бетонних плит, з яким станом на 2001 року законодавство пов`язувало набуття права власності на річ за договором купівлі-продажу.
- платіжне доручення, за яким позивач, за його словами, сплатив за плити, датоване 21.01.2001р., тоді як лист, на який позивач посилається як на підставу перерахування коштів датований пізніше, 20.02.2001р., чого не могло бути, якби ці документи були дійсно юридично пов`язаними.
- факт угоди купівлі-продажу бетонних плит між позивачем та СВК "Джерело" не підтверджений належними та допустимими письмовими доказами, а показання свідків у наданих позивачем заявах свідків не можуть сприйматись за такі в силу наведених положень ст. 46 ЦК УРСР 1963 р.
- предмет угоди "плити" як рухоме майно, не є тотожним предмету угоди "споруда водонакопичувач" як нерухомому майну, а відтак навіть у разі доведення факту придбання бетонних плит у СВК "Джерело", це не доводило б факту придбання споруди водонакопичувача, навіть якби вона і була у зруйнованому стані.
- позивачем не надано до матеріалів справи жодного документу, який підтверджує факт наявності у нього права власності чи користування земельною ділянкою, звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування для отримання дозвільних документів на будівництво, а також самі дозволи на будівництво.
- судом враховано висновок експертизи щодо того, що надані позивачем документи не відповідають державним стандартам та не є, відповідно, актами приймання-передачі виконаних робіт та актом про введення об`єкту в експлуатацію.
- наданий позивачем акт про приймання та введення в експлуатацію водонакопичувача "гідроспоруда" 8-4 га і трубопроводу без дати та без номеру складений не державною технічною приймальною комісією, його форма не відповідає формі, затвердженій ДБН, а тому такий акт не міг бути підставою для державної реєстрації права власності позивача на спірну споруду.
- позивач у законному порядку не набув права власності на спірну споруду та у нього відсутні передбачені законом документи, які б могли стати підставою для державної реєстрації права власності на споруду водонакопичувач.
- оскільки позивач не довів, що на встановлених законом підставах набув та зареєстрував право власності на спірну споруду водонакопичувач, то не підлягають задоволенню його вимоги щодо визнання права власності на цю споруду та, відповідно, не підлягають задоволенню вимоги щодо визнання нечинним та скасування державної реєстрації права власності Станіславської сільської ради Білозерськог о району Херсонської області.
-оскільки суд встановив, що жодних прав позивача не порушено, то відповідно, немає підстав для застосування позовної давності, у зв`язку із чим суд не розглядає відповідну заяву СТОВ "Енограй".
Щодо позовних вимог СТОВ "Енограй" судом зазначено наступне:
- враховуючи, що судом встановлено відсутність у позивача законних підстав для набуття та державної реєстрації права власності на спірну споруду водонакопичувач, суд вважає обґрунтованим позов СТОВ "Енограй", оскільки визнання нечинним свідоцтва про право власності Агрофірми радгосп "Білозерський" на спірну споруду та скасування реєстраційного запису є відновленням становища, що існувало до порушення прав СТОВ "Енограй".
Також суд зазначив, що СТОВ Енограй має законний інтерес у спірних правовідносинах, оскільки опинилося у ситуації юридичної невизначеності, позаяк є орендарем спірного водонакопичувача з 2017 року, право власності на який зареєстровано у цілій частці одночасно за двома різними особами.
Щодо заяви Агрофірми радгосп "Білозерський" про застосування до позовних вимог СТОВ "Енограй" позовної давності судом зазначено, що трирічний строк позовної давності СТОВ "Енограй" не пропущено, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви Агрофірми радгосп "Білозерський" про застосування строку позовної давності.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 28.03.2019р. виправлено описки у вступних частинах ухвал господарського суду Херсонської області у справі №923/321/18 від 01.08.2018р., 02.08.2018р., 21.08.2018р., 04.09.2018р., 18.09.2018р., 24.09.2018р., 23.10.2018р., 25.10.2018р., 05.11.2018р., 12.12.2018р., 21.01.2019р., 06.02.2019р., 07.02.2019р., 27.02.2019р.; вступну частину ухвал господарського суду Херсонської області у справі №923/321/18 від 01.08.2018р., 02.08.2018р., 21.08.2018р., 04.09.2018р., 18.09.2018р., 24.09.2018р., 23.10.2018р., 25.10.2018р., 05.11.2018р., 12.12.2018р., 21.01.2019р., 06.02.2019р., 07.02.2019р., 27.02.2019р. викладено у наступній редакції:
за позовом: Комунального підприємства Агрофірма радгосп Білозерський , с.Дніпровське Білозерського району Херсонської області
до: Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області
за участю Заступника керівника Бериславської місцевої прокуратури
про визнання права власності
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Енограй , с.Софіївка Херсонської області
до: Комунального підприємства Агрофірма радгосп Білозерський , с.Дніпровське Білозерського району Херсонської області
про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно .
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, КП АР Білозерський звернулося з апеляційною скаргою , в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 22.03.2019р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги КП АР Білозерський задовольнити, а у задоволенні позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги КП АР Білозерський зазначає наступне:
- судом не прийнято до уваги пояснення позивача щодо технічної помилки в даному документі в одній із дат (невірно зазначено місяць). Суд взагалі не обґрунтував, чому не прийнято до уваги те, що платіжне доручення одержано банком 20.02.2001р. та проведено банком тією ж датою - 20.02.2001р., що збігається із датою узгодження умов договору між позивачем та СВК Джерело . В оскаржуваному рішенні оцінювались платіжне доручення №290 та лист від 20.02.2001р., однак суд прийшов до висновку, що ці документи юридично не пов`язані з урахуванням дати платіжного доручення;
- незрозуміло із оскаржуваного рішення, на підставі чого суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оплата майна придбаного позивачем не могла бути сплачена СВК Джерело , шляхом оплати за нього податків, адже саме такий порядок був передбачений сторонами, а СВК Джерело ніколи не оспорювало факт розрахунку за придбане майно і інші сторони процесу не надавали доказів протилежного;
- на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №25300031 від 15.10.2015р. індексний номер 45690759, відповідач не мав права власності на жодну зрошувальну систему, так як вони не існували фізично;
- докази, що містяться в матеріалах справи підтверджують набуття права власності позивачем на спірний водонакопичувач і відсутність цього права у відповідача, що не було досліджено судом першої інстанції;
- задоволення позову третьої особи суперечить вимогам ГПК України, незважаючи на різність предметів позову первісного та позову третьої особи, суд розглядає останній по суті і задовольняє, незважаючи на те, що права СТОВ Енограй взагалі не порушені позивачем;
- незрозуміло, яке право СТОВ Енограй відновиться у разі скасування свідоцтва та запису про право власності на спірний водонакопичувач, адже СТОВ Енограй ніколи не було власником цього майна, так як жодного правового обґрунтування цьому суд першої інстанції не надає;
- оскаржуване рішення не містить посилання на жодну правову норму, як підставу для задоволення вимог СТОВ Енограй ;
- суд всупереч вимогам ст.49 ГПК України прийняв до провадження позовну заяву СТОВ Енограй , яка не мала жодного відношення до предмету первісного позову та мала бути подана окремо в загальному порядку і при цьому, задовольнив її за відсутності будь-якого порушення права СТОВ Енограй , що є грубим порушенням норм процесуального законодавства і мало вплив на вирішення спору по суті.
Ухвалами суду апеляційної інстанції (головуючий суддя М.А. Мишкіна, судді К.В. Богатир, І.Г. Філінюк):
- від 13.05.2019р. апеляційну скаргу залишено без руху;
- від 03.06.2019р. поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення від 22.03.2019р.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП АР Білозерський на рішення господарського суду Херсонської області від 22.03.2019р. у справі №923/321/18; встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 18.06.2019р.; зупинено дію рішення господарського суду Херсонської області від 22.03.2019р. у справі №923/321/18;
- від 18.06.2019р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
18.06.2019р. СТОВ Енограй подало суду відзив на апеляційну скаргу , в якому третя особа просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення від 22.03.2019р. У відзиві третя особа, зокрема, зазначає, що позивач не має документальних підтверджень щодо наявності у нього законних підстав виникнення права власності на спірну споруду водонакопичувача, а отже у АФ р-п Білозерський відсутнє право, яке підлягає судовому захисту, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову АФ р-п Білозерський .
27.06.2019р. Станіславська сільська рада подала суду відзив на апеляційну скаргу , в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі та залишити оскаржуване рішення без змін. Відповідач зазначає, що у випадку задоволення апеляційної скарги власником спірного об`єкту нерухомого майна може стати Агрофірма радгосп Білозерський , яка буде наділена правом вимоги щодо зміни, припинення або навіть визнання недійсним договору оренди з СТОВ Енограй , який наразі укладений із Широкобалківською сільською радою, правонаступником якої в частині майнових прав та обов`язків є Станіславська сільська рада, що безпосередньо вплине на права суб`єктів користування і управління об`єктом державної власності, зважаючи, що в даному випадку буде порушено інтереси держави в особі Станіславської сільської ради.
У зв`язку із перебуванням судді К.В.Богатиря у відпустці з 08.07.2019р. по 04.08.2019р., розпорядженням керівника апарату суду №375 від 05.07.2019р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/321/18.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: В.В. Бєляновський, І.Г. Філінюк.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019р. прийнято справу №923/321/18 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: В.В. Бєляновський, І.Г. Філінюк та розпочато розгляд справи спочатку.
08.07.2019р. КП АР Білозерський подало суду письмові пояснення по справі.
У зв`язку із перебуванням судді В.В.Бєляновського у відпустці з 02.09.2019р. по 13.09.2019р., розпорядженням керівника апарату суду №645 від 30.08.2019р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/321/18.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: К.В. Богатир, І.Г. Філінюк. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2019р. прийнято справу №923/321/18 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: К.В. Богатир, І.Г. Філінюк.
02.09.2019р. скаржник подав суду апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів (яке залишено без розгляду ухвалою суду від 02.09.2019р., занесеною до протоколу судового засідання) та про призначення додаткової судової економічної експертизи (яке залишено без розгляду ухвалою суду від 01.10.2019р., занесеною до протоколу судового засідання)
У зв`язку із перебуванням судді І.Г.Філінюка з 28.10.2019р. по 22.11.2019р. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №703 від 28.10.2019р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/321/18.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: В.В. Бєляновський, К.В. Богатир.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.10.2019р. прийнято справу №923/321/18 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: В.В. Бєляновський, К.В. Богатир.
18.12.2019р. КП АР Білозерський подало суду письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначило, що позивач є комунальним підприємством, набуло право власності на Водонаконичувач за власний рахунок і власними силами, вірним є зазначення в якості власника саме КП АР Білозерський , але у комунальній формі власності .
У зв`язку із перебуванням судді В.В.Бєляновського з 02.01.2020р. по 17.01.2020р. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №10 від 13.01.2020р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/321/18.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: К.В. Богатир, Л.В.Поліщук.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.01.2020р. прийнято справу №923/321/18 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: К.В. Богатир, Л.В.Поліщук, розпочато повторно розгляд справи по суті та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 04.02.2020р.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги
Представник СТОВ Енограй та прокурор заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстави законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Станіславська сільська рада свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направила, була повідомлена про призначення судового засідання на 04.02.2019р. шляхом вручення копії ухвали суду від 14.01.2020р. 21.01.2020р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених сторонами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги виходячи із наступного.
Як убачається з оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції вирішував спір за позовними вимогами КП АР Білозерський з точки зору доведеності набуття права приватної власності позивачем на спірний об`єкт (на чому наполягав позивач під час розгляду справи судом першої інстанції), дійшовши висновку про необґрунтованість таких вимог, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 11.09.2001р. відповідно до протоколу №9 загальних зборів прийнято рішення про ліквідацію СВК "Джерело", а головою ліквідаційної комісії призначено Тишевського О.М. Як стверджує позивач, під час процедури ліквідації СВК "Джерело" з 2001 року по 2003 рік майно, що залишилось після ліквідації зрошувальної системи, було розпродане з метою погашення заборгованості перед кредиторами.
КП АР Білозерський вказує, що до такого майна увійшли плити з водонакопичувача у кількості 60 штук, які 20.02.2001р. продані позивачу за грошові кошти у розмірі 1500 грн. У подальшому, як стверджує позивач, на місці розташування придбаних плит він здійснив відбудову споруди накопичувача шляхом виконання ряду будівельних робіт, факт здійснення яких він доводить копіями актів виконаних робіт, договорами на виконання будівельних робіт і т.д.
05.03.2015р. Агрофірмі радгосп Білозерський оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 34532657 від 05.03.2015р. (т.1, а.с.47), видане державним реєстратором Реєстраційної служби Білозерського районного управління юстиції Лихненко О.О., де зазначено, що Агрофірма радгосп Білозерський є власником об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 589884265203): гідротехнічна споруда Водонакопичувач, адреса об`єкта: Херсонська обл., Білозерський р., с/рада Широкобалківська; форма власності: комунальна; розмір частки: 1/1.
У Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 34532923 (т.1, а.с.48) зазначено наступне: номер запису про право власності: 8950045; дата, час державної реєстрації: 05.03.2015 10:42:32; державний реєстратор: Лихненко О.О., Реєстраційна служба Білозерського районного управління юстиції Херсонської області; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер:34532657, виданий 05.03.2015, видавник: реєстраційна служба Білозерського районного управління юстиції Херсонської області; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 19805395 від 05.03.2015 10:47:14; форма власності: комунальна ; розмір частки: 1/1; власники: Агрофірма Радгосп Білозерський , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 589884265203 ; об`єкт нерухомого майна: гідротехнічна споруда Водонакопичувач; адреса: Херсонська область, Білозерський р., с/рада Широкобалківська; об`єкт нерухомого майна: водонакопичувач №1, камера забору води №2, штучно побудований земельний вал №3.
Широкобалківська сільська рада Білозерського району Херсонської області не визнала права власності КП АР Білозерський на спірний об`єкт, та у квітні 2015 року звернулась з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності позивача на спірну споруду та визнання нечинним свідоцтва про право власності на спірну споруду.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.05.2015р. у справі №821/1194/15-а у задоволенні позову відмовлено; постанова скасована постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015р. у справі №821/1194/15-а.
06.08.2015р. КП Херсонське бюто технічної інвентаризації Херсонської обласної ради виготовило технічний паспорт на Водонакопичувач, який знаходиться за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с.Широка балка, вул.Херсонське шосе, 1-в, замовник - Широкобалківська сільська рада (т.1, а.с.66-71).
15.10.2015р. Широкобалківській сільській раді було видане Свідоцтво про право власності індексний номер 45690759 на вищезазначений об`єкт, форма власності - комунальна (т.1, а.с.72).
Ухвалою від 13.09.2017р. Одеський апеляційний адміністративний суд переглянув постанову Одеського апеляційного адміністративного суду за нововиявленими обставинами та закрив провадження у справі №821/1194/15-а з підстав непідсудності спору адміністративним судам.
КП Агрофірма радгосп "Білозерський" вважає, що було протиправно зареєстровано право власності на спірну споруду за Широкобалківською сільською радою, правонаступником якої є Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області, а законним власником спірної споруди є саме КП Агрофірма радгосп "Білозерський".
З вказаних підстав КП Агрофірма радгосп "Білозерський" просить визнати право власності на спірну споруду за собою та скасувати державну реєстрацію права власності на спірну споруду за Широкобалківською сільською радою.
У позовній заяві у якості правових підстав для задоволення позову зазначені норми ст. ст. 316, 321, 328 та 392 ЦК України.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позову, суд виходить із правил дії закону у часі, встановлених ст. 5 ЦК України.
Згідно із ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом ст.392 ЦК України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК передбачає лише у статтях 335 і 376. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів. Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.12.2014р. у справі №3-191гс14 та від 06.07.2016р. у справі №3-576гс16, а також Верховний Суд у постанові від 02.05.2018р. у справі №914/904/17.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.
У якості первісних підстав набуття права власності, КП АР Білозерський посилається на правочин, відповідно до якого КП придбало плити у СВК "Джерело" за місцем знаходження спірної споруди, на підтвердження чого надано копію листа від імені голови СВК "Джерело" С. П . Луценко , який датований 20.02.2001р. та адресований директору винсовхозу "Белозерский" Силецкому В.П., у якому зазначено наступне: "СВК "Джерело просить Вас перерахувати за придбані плити на рахунок погашення заборгованості по ПДВ".
В матеріалах справи міститься копія платіжного доручення №290, датованого 20.01.2001р., за яким АР Білозерський перерахувала Держказначейству кошти із призначенням платежу: " 070 : 00413506 : 14010100 : 01 ПДВ за січень м-ць 2001 року". Платіжне доручення містить відмітку "Проведено банком", датовану 20.02.2001р.
За ст.4 ЦК УРСР 1963 p., який діяв станом на 2001 рік, цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу PCP і Української PCP, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ст.43 ЦК УРСР 1963p. угоди, що виконуються під час їх укладення, можуть укладатись усно, якщо інше не встановлено законодавством Союзу PCP і Української PCP. У випадках, коли угоди між організаціями або між організацією і громадянином укладаються в усній формі, організація, яка оплатила товари або послуги, повинна одержати від другої сторони письмовий документ, що стверджує одержання грошей і підстави їх одержання.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 44 ЦК УРСР 1963p. повинні укладатись у письмовій формі: угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу PCP і Української PCP.
Згідно із ст.46 ЦК УРСР 1963p. недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Приписами ст.128 ЦК УРСР 1963p. визначено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
Згідно із ст.224 ЦК УРСР 1963p. за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
КП АР Білозерський не надано до матеріалів справи будь-якого договору у письмовій формі, а також документів, які підтверджують момент фактичної передачі йому бетонних плит, з яким станом на 2001 року законодавство пов`язувало набуття права власності на річ за договором купівлі-продажу. Як вірно вказав суд першої інстанції, призначення платежу сплата ПДВ за січень 2001р. не може вважатись належним розрахунком за плити навіть попри прохання СВК "Джерело" сплатити саме його борг по ПДВ, а позивач не довів, що вказаним дорученням він сплатив ПДВ саме за СВК "Джерело", а не за себе.
На підставі вищевикладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що факт угоди купівлі-продажу бетонних плит між позивачем та СВК "Джерело" не підтверджений належними та допустимими письмовими доказами, а показання свідків у наданих позивачем заявах свідків не можуть сприйматись за такі в силу наведених положень ст. 46 ЦК УРСР 1963 р.
Вірним є висновок суду стосовно того, що предмет угоди "плити" як рухоме майно не є тотожним предмету угоди "споруда водонакопичувач" як нерухомому майну, а відтак навіть у разі доведення факту придбання бетонних плит у СВК "Джерело", це не доводить придбання споруди водонакопичувача.
Позивач зазначає про те, що він провів капітальний ремонт споруди водонакопичувача та на підтвердження цієї обставини надає копію договору №680 від 01.09.2002p., копію акту приймання виконаних робіт по капітальному ремонту накопичувача води у с. Широка Балка від 20.10.2002р., копії нарядів на виконання завдань, копію акту від 25.03.2002p., копію акту від 10.04.2002p., копію акту від 05.11.2002p., копію акту від 27.11.2002p., копію акту про приймання та введення в експлуатацію водонакопичувача "гідроспоруда" S-4 га і трубопроводу без дати та без номеру.
За договором №680 від 01.09.2002p., укладеним між Агрофірмою радгосп "Білозерський" як замовником, та бригадою робочих в особі бригадира Любимова В. С. як виконавців, замовник доручив, а виконавці - зобов`язались виконати наступні роботи: капітальний ремонт накопичувача води у с. Широка Балка.
У п. 2 цього договору вказано строк виконання робіт з 01.09.2002 р. по 01.11.2002р.
Відповідно до змісту акту приймання-передачі виконаних робіт по капітальному ремонту споруди водонакопичувача, датованого 20.10.2002 p., приймальна комісія констатувала, що роботи по договору №680 від 01.09.2002 р. виконані якісно, у повному об`ємі та у строк.
По змісту акту від 25.03.2002р., виконаного у рукописній формі, зафіксовано виконання ряду робіт по будівництву насосних станцій, але дата акту не збігається з часовими межами виконання робіт, вказаними у договорі від 01.09.2002 р., отже він у будь-якому разі не може стосуватись робіт за цим договором по ремонту накопичувача.
Надані позивачем акти від 05.11.2002р. та від 27.11.2002р. хоча й датовані пізніше дати укладення договору №680, але по часу виконання такі роботи не збігаються по часу, вказаному у акті приймання-передачі виконаних робіт від 20.10.2002 р., який саме на цю дату констатував повне виконання робіт за договором №680 від 01.09.2002р.
В частині акту о приеме и вводе в эксплуатацию водонакопителя "гидросооружение" 8-4 га и трубопровода колегія суддів зазначає, що у акті взагалі не зазначена конкретна дата складання, а у п.4 цього акту період будівництва вказано: початок робіт січень 2002 року - кінець робіт грудень 2002 року, що також не збігається із часовими межами виконання робіт, вказаних у інших документах, наданих КП АР Білозерський .
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що жоден з наданих документів позивача не містить ідентифікуючих ознак водонакопичувача, за якими можна було б достовірно стверджувати, ремонт якої саме споруди було виконано.
Згідно із ст.23 ЗУ Про планування та забудову територій (в редакції, чинній станом на 2002 рік) забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об`єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Будівництво об`єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.
Станом на 2002 рік до поняття будівництво входив і капітальний ремонт, чим спростовуються твердження КП АР Білозерський про відсутність необхідності дотримуватись містобудівного законодавства у випадку капітального ремонту.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст.24 ЗУ Про планування і забудову територій (в редакції, чинній станом на 2002 рік) фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об`єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов`язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об`єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво). Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об`єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними правилами забудови. У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об`єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об`єкта. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.
Згідно із ст. 29 ЗУ Про планування і забудову територій (в редакції, чинній станом на 2002 рік), дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об`єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт.
Отже законодавство передбачало два дозвільних документи, які надавали право на здійснення будівництва, а саме: дозвіл на будівництво та дозвіл на виконання будівельних робіт. Отриманню таких документів мали передувати відповідні звернення замовника до місцевих рад та інспекцій державного архітектурно- будівельного контролю, до яких мали надаватись документи, які підтверджують право власності чи користування земельною ділянкою, угода про право забудови земельної ділянки, також на підставі дозволів мала бути розроблена відповідна проектна документація.
КП АР Білозерський не надано документів, які підтверджують набуття права власності чи користування земельною ділянкою, звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування для отримання дозвільних документів на будівництво, а також самі дозволи на будівництво, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було призначено будівельно-технічну експертизу.
За висновком судового експерта Фесун Л.А. №5 від 17.01.2019р. судової будівельно-технічної експертизи:
1. Розташування споруди технологічної водойми (водонакопичувача), на земельній ділянці площею 40053,95м2 по вул. Херсонське шосе, 1-В в с.ирока Балка Білозерського району Херсонської області відповідає розташуванню басейну емк.80т м3 , зазначеному в виконавчій документації на влаштування свердловин в радгоспі Комунар Білозерського району, складеною старшим гідрогеологом ПМК-143 треста Херсонводбуд в 1977 році (арк.57 -131 четвертого тому господарської справи).
Об`єм спірного водонакопичувача як споруди, вміщає значення 80 т. м3 , яке вказане в акті та схемі виносу в натуру розташування свердловин по об`єкту будівництво зрошувальної ... в радгоспі Комунар Білозерського району від 04 серпня 1977 року (арк.166 том.2 г.с., арк.61 том 4 г.с.).
2. Форма та зміст акту приймання виконаних робіт з капітального ремонту водонакопичувача в с. Широка Балка від 20.10.2002 року не відповідають вимогам ДБН Д. 1.1-1-2000 Правила визначення вартості будівництва та наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року №237/5.
Акти від 25.03.2002р., 10.04.2002р., 05.11.2002р., 27.11.2002 року є актами, якими підтверджується факт використання матеріальних ресурсів при будівництві насосної станції, напірного трубопроводу, аванкамери на водонакопичувачі, водойми в с. Широка Балка.
Вказані акти не є актами приймання виконаних робіт, об`єкти будівництва, вказані в актах, не ідентифіковані.
Акт приймання та вводу до експлуатації водонакопичувача гідроспоруда S=4га та трубопроводу, який є на ар.42 першого тому матеріалів господарської справи, не відповідає вимогам ДБН А.3.1-3-94 Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів .
Отже надані КП АР Білозерський документи не відповідають державним стандартам та не є, відповідно, актами приймання-передачі виконаних робіт та актом про введення об`єкту в експлуатацію.
Процес будівництва завершувався прийомом збудованого об`єкта в експлуатацію, який здійснювався відповідно до ДБН А.3.1-3- 94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Основні положення", затверджених наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994 р. №48 (далі - ДБН).
Згідно із п.3.5. ДБН державні технічні комісії, які призначаються за дорученням районних та міських виконкомів Рад народних депутатів органами Державного архітектурно-будівельного контролю, можуть приймати рішення про введення в експлуатацію об`єктів житлово-цивільного призначення, а також інших об`єктів за винятком зазначених у пункті 3.4.
Відповідно до п.3.8. ДБН рішення про введення в експлуатацію видається на закінчені будівництвом об`єкти, які підготовлені до експлуатації, та по яких повністю виконані будівельно-монтажні роботи в обсязі, передбаченому проектом.
Згідно із п.3.9. ДБН результатом роботи державної технічної комісії є складання і підписання акта державної технічної комісії (додаток 4), в якому приймається рішення про готовність до введення об`єкта в експлуатацію.
Відповідно до п.3.10. ДБН акт державної технічної комісії затверджується органом, який призначив комісію.
Згідно із п.3.11. ДБН підписаний та затверджений акт державної технічної комісії є рішенням про готовність до введення в експлуатацію об`єкта, підставою для включення даних про його введення в державну статистичну звітність, а також для оформлення права власності на збудований об`єкт.
Заперечуючи проти такого порядку введення об`єкту в експлуатацію, позивач стверджує, що він є комунальним, а не державним підприємством, тоді як відповідно до п.3.1. ДБН, порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, які не є державною власністю, встановлюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, облвиконкомами, Київським та Севастопольським міськвиконкомами за погодженням з Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури. Ці об`єкти рекомендується вводити в експлуатацію за рішенням, що приймається державною технічною комісією.
З наданих позивачем договорів оренди земельних ділянок на території с. Широка Балка, датованих 2001 та 2002 роками, найменування юридичної особи використовується із приставкою "державне підприємство" або "державне комунальне підприємство".
Відповідно до ЗУ Про власність від 07.02.1991 р. станом на 2001-2002 роки в Україні існувала державна, приватна та колективна форми власності.
Згідно із ст.31 ЗУ Про власність до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
Тобто, комунальна власність як самостійна форма власності не існувала, а вона була різновидом державної форми власності.
Вказані положення закону спростовують доводи позивача про те, що ДБН не поширює свою дію на спірні правовідносини, оскільки станом на 2001 рік позивач належав до державної власності.
Наданий КП АР Білозерський акт про приймання та введення в експлуатацію водонакопичувача "гідроспоруда" 8-4 га і трубопроводу без дати та без номеру складений не державною технічною приймальною комісією, його форма не відповідає формі, затвердженій ДБН, а тому такий акт не міг бути підставою для державної реєстрації права власності позивача на спірну споруду.
У заяві свідка ОСОБА_3 , який є директором АР Білозерський з 14.03.2014р., свідок зазначив, що з метою державної реєстрації права власності позивача на спірну споруду директором АР Білозерський подано наступні документи: технічний паспорт №41624 від 13.02.2015р., розпорядження голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області №549 від 16.09.2002р.,, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6501155392015 від 03.03.2015р. та акт про прийом та ввід в експлуатацію водонакопичувач "гідроспоруда" 8-4 га та трубопроводу, витяг з ЄДРПОУ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній станом на 2015 рік) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна.
Відповідно до п.49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013р. №868 (надалі - Порядок №868) (який був чинним у 2015 році), у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.
Наданий КП АР Білозерський акт про прийом та ввід в експлуатацію водонакопичувача "гідроспоруда" Б-4 га та трубопроводу, не міг бути підставою для державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт, оскільки він не відповідає вимогам, які ставились до таких документів станом на 2001-2002 роки.
Стосовно документів, що підтверджують право власності чи користування на земельну ділянку, то позивачем надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6501155392015 від 03.03.2015р., а також копію розпорядження голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області №549 від 16.02.2002р.
Згідно зі ст.1 ЗУ Про Державний земельний кадастр (у редакції станом на 2014-2015 роки), кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Отже кадастровий номер земельної ділянки присвоюється їй під час державної реєстрації у Державному земельному кадастрі України.
СТОВ Енограй надано до матеріалів справи витяг із Державного земельного кадастру України від 31.01.2019р. №НВ-6505001732019, з якого убачається, що державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 6520388600:03:001:0058 відбулась 30.03.2015р. (т.3, а.с.125-126).
Що стосується розпорядження голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області №549 від 16.09.2002р., то розпорядженням першого заступника голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області №1101 від 15.11.2003р., воно визнано таким, що втратило чинність.
Отже станом на 05.03.2015р. (дату подання позивачем документів для державної реєстрації права власності на спірну споруду), у КП АР Білозерський не було належних документів, які є підставою для державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт відповідно п. 49 Порядку № 868.
На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що КП АР Білозерський у законному порядку не набуло права власності на спірну споруду та у позивача відсутні передбачені законом документи, які б могли стати підставою для державної реєстрації права власності на споруду водонакопичувач.
Разом з цим колегія суддів додатково звертає увагу на наступне.
У Свідоцтві про право власності на нерухоме майно індексний номер 34532657 від 05.03.2015р. (т.1, а.с.47), виданому державним реєстратором Реєстраційної служби Білозерського районного управління юстиції Лихненко О.О., зазначено, що Агрофірма радгосп Білозерський є власником об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 589884265203): гідротехнічна споруда Водонакопичувач, адреса об`єкта: Херсонська обл., Білозерський р., с/рада Широкобалківська; форма власності: комунальна ; розмір частки: 1/1.
У Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 34532923 (т.1, а.с.48) зазначено наступне: номер запису про право власності: 8950045; дата, час державної реєстрації: 05.03.2015 10:42:32; державний реєстратор: Лихненко О.О., Реєстраційна служба Білозерського районного управління юстиції Херсонської області; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер:34532657, виданий 05.03.2015, видавник: реєстраційна служба Білозерського районного управління юстиції Херсонської області; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 19805395 від 05.03.2015 10:47:14; форма власності: комунальна ; розмір частки: 1/1; власники: Агрофірма Радгосп Білозерський , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 589884265203; об`єкт нерухомого майна: гідротехнічна споруда Водонакопичувач; адреса: Херсонська область, Білозерський р., с/рада Широкобалківська; об`єкт нерухомого майна: водонакопичувач №1, камера забору води №2, штучно побудований земельний вал №3.
Відповідно до ст.318 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.
Згідно із ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади , іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Відповідно до ст.325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи . Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.
Згідно із ст.327 ЦК України у комунальній власності є майно , у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування .
Відповідно до ст.1 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно ч.5 ст.17 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
КП АР Білозерський подало позов на підставі ст.ст.321, 392 ЦК України, діючи як суб`єкт права приватної власності, що суперечить фактичним обставинам справи та правовстановлюючим документам, згідно яких це нерухоме майно є комунальною власністю, яку уособлює не КП АР Білозерський , а Дніпровська сільська рада Білозерського району Херсонської області, засновник КП АР Білозерський .
Відповідно до ч.ч.1-3,7 ст.78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство) . Органами управління комунального унітарного підприємства є: керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав); наглядова рада підприємства (у разі її утворення), яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і спрямовує діяльність керівника підприємства. Наглядова рада комунального унітарного підприємства утворюється за рішенням органу, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство. Критерії, відповідно до яких утворення наглядової ради комунального унітарного підприємства є обов`язковим, а також порядок утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради та її комітетів, порядок призначення членів наглядової ради затверджуються рішенням відповідної місцевої ради.
Як стверджує представник позивача у письмових поясненнях від 18.12.2019р. відповідно до п.1.1. Статуту КП АР Білозерське Комунальне підприємство радгосп Білозерський ... є комунальною власністю громади. Згідно п.2.1. Статуту господарство є комунальним сільськогосподарським підприємством , знаходиться на самостійному балансі, користується правами юридичної особи, виконує виробничу та комерційну діяльність з метою отримання прибутку і належить до комунальної власності Дніпровської територіальної громади. (копія Статуту КП АР Білозерський в матеріалах справи відсутня).
Як убачається із відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.07.2018р. Агрофірма радгосп Білозерський є комунальним підприємством, що належить до сфери управління Дніпровської сільради, засновник КП Агрофірма радгосп Білозерський - Дніпровська сільська рада (т.1, а.с.16-17).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.145, ч.4 ст.147 ГК України майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. Правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону. Право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.
Згідно із ч.ч.1-2, 4 ст.136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
КП АР Білозерський у зв`язку із користуванням спірним водонакопичувачем може позиватись з метою захисту свого господарського відання (чи оперативного управління), у разі доведення, що спірний об`єкт закріплений засновником за КП АР Білозерський .
Такі докази в справі відсутні , натомість, КП АР Білозерський фактично стверджує про приналежність йому майна на праві приватної власності, адже в суді першої інстанції в заявах по суті справи не вказує на Дніпровську сільську раду як особу, яка представляє територіальну громаду як суб`єкта комунальної власності.
Відповідно до ст.172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла до висновку про безпідставність звернення КП АР Білозерський до суду з позовом про визнання за ним права власності та скасування державної реєстрації права власності Станіславської сільської ради, оскільки спірний об`єкт (водонакопичувач) зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як об`єкт комунальної форми власності , яку у даних правовідносинах уособлює не позивач, а Дніпровська сільська рада, засновник та власник КП Агрофірма радгосп Білозерський .
Виходячи з положень ч.ч.2,3 ст.145 Господарського кодексу України, позовні вимоги КП Агрофірма радгосп Білозерський спрямовані на зміну правового режиму спірного майна комунальної власності без рішення засновника КП АР Білозерський - Дніпровської сільської ради.
Наразі виключно Дніпровській сільській раді як суб`єкту права комунальної власності належить право на подання позову про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності за іншою особою - Станіславською сільською радою, оскільки має місце подвійна реєстрація права власності на один об`єкт нерухомого майна за різними особами.
У сенсі мети захисту права комунальної власності КП АР Білозерський не є належним позивачем, чим у сукупності із вищенаведеним спростовуються аргументи скаржника у його поясненнях суду апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги КП АР Білозерський у своїй сукупності не спроможні спростувати висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи додаткові обставини та мотиви, встановлені та наведені апеляційним господарським судом.
Щодо вирішення спору за позовом СТОВ Енограй , задоволеного судом, колегія суддів виходить із такого.
СТОВ Енограй на підставі договору оренди від 11.08.2017р., укладеного із Широкобалківською сільською радою Білозерського району Херсонської області, орендує споруду водонакопичувача, який розташований за адресою: Херсонська область, Білозерський район, вул. Херсонське шосе, 1-В, чим і обґрунтовує своє право на подання позову, спираючись на твердження про свій охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до ч.ч.1,2 п.п.1,2 ч.3 ст.162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Згідно із ч.5 ст.149 ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.180 ГПК України до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позовна заява СТОВ Енограй складена наступним чином: третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Енограй , позивач: Комунальне підприємство агрофірма радгосп Білозерський , відповідач: Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області.
Отже формально позовна заява СТОВ Енограй була подана до Станіславської сільської ради (з якою у СТОВ Енограй укладений договір оренди), проте у самій позовній заяві фактично не визначено, хто є відповідачем за позовом третьої особи, тобто суб`єктний склад спору не був визначений станом на дату її прийняття судом до розгляду спільно з первісним позовом.
Суд першої інстанції ухвалою від 01.08.2018р. прийняв позов СТОВ Енограй в такій редакції з порушенням вимог ст.ст. 149,180, 174 ГПК України, оскільки мав залишити позовну заяву без руху.
В подальшому цей недолік також не був усунутий СТОВ Енограй , а суд першої інстанції ухвалою від 01.08.2018р. прийняв позов третьої особи, не зазначивши, хто є відповідачем (відповідачами) за позовом СТОВ Енограй . Вже після прийняття оскаржуваного рішення ухвалою від 28.03.2019р., виправив описки в ухвалах від 01.08.2018р., 02.08.2018р., 21.08.2018р., 04.09.2018р., 18.09.2018р., 24.09.2018р., 23.10.2018р., 25.10.2018р., 05.11.2018р., 12.12.2018р., 21.01.2019р., 06.02.2019р., 07.02.2019р., 27.02.2019р.; вступну частину ухвал господарського суду Херсонської області у справі №923/321/18 від 01.08.2018р., 02.08.2018р., 21.08.2018р., 04.09.2018р., 18.09.2018р., 24.09.2018р., 23.10.2018р., 25.10.2018р., 05.11.2018р., 12.12.2018р., 21.01.2019р., 06.02.2019р., 07.02.2019р., 27.02.2019р., зазначивши, що відповідачем за позовом СТОВ Енограй є Комунальне підприємство Агрофірма радгосп Білозерський , проте у самій позовній заяві СТОВ Енограй (т.2, а.с.6-10) КП АР Білозерський зазначено у якості позивача.
Отже суб`єктний склад учасників справи за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору не був визначений у належний процесуальний спосіб протягом усього часу розгляду справи в суді першої інстанції, що призвело до порушення норм процесуального права і неправильного застосування норм матеріального права у зв`язку із задоволенням позову третьої особи.
Внаслідок цього відбулося скасування державної реєстрації права комунальної власності об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 589884265203, номер запису 8950045 (т.2, а.с.26-27), та визнання недійсним правовстановлюючого документа - Свідоцтва про право власності від 05.03.2015р. серія СТА номер 351242 в судовому порядку за позовом СТОВ Енограй без участі у справі належного відповідача, який є суб`єктом права комунальної власності і засновником (власником) КП АР Білозерський - Дніпровської сільської ради.
Колегія суддів зазначає, що та обставина, що Свідоцтво та Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень містять дані, що власником водонакопичувача є КП АР Білозерський не свідчить, що позов СТОВ Енограй поданий до належного відповідача, оскільки КП АР Білозерський не є суб`єктом права комунальної власності, таким суб`єктом є його засновник - Дніпровська сільська рада.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Відповідно до статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.
З викладених норм ГПК України вбачається, що вирішення питання щодо залучення співвідповідача чи заміни неналежного відповідача можливе лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті, виключно за клопотанням позивача.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення про права особи, яку не було залучено до участі у справі (Дніпровської сільради - засновника та власника КП АР Білозерський ), скасувавши державну реєстрацію права комунальної власності, оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області підлягає скасуванню згідно п.4 ч.3 ст.277 ГПК України із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - СТОВ Енограй , поданого з порушенням норм процесуального законодавства без визначення належного складу відповідачів за заявленими вимогами.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Отже строки позовної давності підлягають застосуванню лише у випадку, якщо суд встановив, що права позивача дійсно порушені, але він звернувся до суду поза межами встановленого строку позовної давності, що в даній справі не встановлено.
Щодо законного інтересу СТОВ Енограй в даному спорі колегія суддів зазначає, що згідно із ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах , віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі №1-10/2004, Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" , що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Як вбачається з матеріалів справи, КП АР Білозерський зареєструвало за собою право комунальної власності на спірну споруду водонакопичувача у 2015 році, а СТОВ Енограй на підставі відповідного договору орендує земельну ділянку з 2017 року.
В даному випадку охоронюваний законом інтерес СТОВ Енограй може полягати в тому, щоб встановити, хто є належним власником спірного майна, оскільки наразі право комунальної власності на водонакопичувач зареєстровано за КП АР Білозерський та Станіславською сільською радою одночасно, хоча і за різними реєстраційними номерами об`єкта нерухомості.
В межах даної справи наразі питання, хто є законним власником спірного водонакопичувача, не може бути вирішено, оскільки в справі не приймає участь суб`єкт права комунальної власності - засновник КП АР Білозерський Дніпровська сільська рада.
Намагання та намір СТОВ Енограй зберегти існуючий стан речей, а саме чинні орендні відносини з Станіславською сільрадою за договором 2017 року, колегія суддів не вважає інтересом, який охороняється законом, доки не буде встановлено, яка з територіальних громад є законним власником спірного водонакопичувача.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує наступне.
Спір, що виник в господарському суді та розглянутий в межах справи №923/321/18, є спором про те, якій територіальній громаді належить об`єкт водонакопичувач, що розташований за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с.Широка Балка, вул.Херсонське шосе, 1-В, який одночасно зареєстрований із присвоєнням різних реєстраційних номерів №№5898842652036 та 750390665203 як об`єкт комунальної власності, і за Станіславською сільрадою і за КП АР Білозерський .
Такий спір може бути розглянутий господарським судом в межах іншого судового провадження з належним суб`єктним складом позивачів та відповідачів.
Переглядаючи оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області від 22.03.2019р. у справі №923/321/18, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розв`язати спірне питання, з огляду неприйняття в ній участі Дніпровської сільради, яка уособлює територіальну громаду та від її імені здійснює повноваження власника комунального майна, у належному процесуальному статусі (позивача за первісним позовом, відповідача - за позовом СТОВ Енограй ).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення господарського суду Херсонської області від 22.03.2019р. в частині задоволення позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору СТОВ Енограй та розподілу судових витрат як таке, що прийняте із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог СТОВ Енограй .
В іншій частині оскаржуване рішення залишається без змін як законне та обґрунтоване з урахуванням мотивів відмови у позові КП АР Білозерський , викладених у постанові апеляційним судом.
Судові витрати за подання позову третьої особи СТОВ Енограй покладаються на третю особу у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог на підставі ч.1 ст.129 ГПК України.
Судовий збір, сплачений КП АР Білозерський при поданні апеляційної скарги на рішення господарського суду Херсонської області від 22.03.2019р., покладається у повному обсязі на скаржника на підставі ч.9 ст.129 ГПК України, враховуючи, що спір в господарському суді виник внаслідок неправильних дій позивача за первісним позовом з його ініціювання без залучення суб`єкта права комунальної власності до участі у справі.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275-277, 281-284 ГПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від 22.03.2019р. у справі №923/321/18 скасувати в частині задоволення позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору СТОВ Енограй та розподілу судових витрат.
У задоволенні позовних вимог СТОВ Енограй відмовити повністю.
В іншій частині рішення господарського суду Херсонської області від 22.03.2019р. у справі №923/321/18 залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
У задоволенні позовних вимог КП Агрофірма радгосп Білозерський відмовити повністю.
У задоволенні позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору СТОВ Енограй відмовити повністю .
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти повністю на КП Агрофірма радгосп Білозерський .
Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 04.02.2020 |
Оприлюднено | 10.02.2020 |
Номер документу | 87455281 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Мишкіна М.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні