Постанова

від 04.02.2020 по справі 917/1596/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р. Справа №917/1596/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Сіверін В.І.,

при секретарі судового засідання Тимошенко А.А.,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Петрова Д.В. - особисто за паспортом; Дроменко Л.В., адвокат, ордер ПТ №169329 від 03.02.2020,

третьої особи - Стеблівської А.П., за довіреністю №55 від 03.02.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Петрова Дмитра Владиславовича (вх.№3807П/1 від 17.12.2019) на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 (м. Полтава, суддя Паламарчук В.В., повний текст рішення складено 21.11.2019) у справі №917/1596/19,

за позовною заявою Регіонального відділення фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м. Полтава,

до Фізичної особи-підприємця Петрова Дмитра Владиславовича, м. Полтава,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний навчальний заклад Електрорадіотехнічний ліцей м. Полтави , м. Полтава,

про розірвання договору оренди та звільнення і повернення нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 позовні вимоги задоволено. Розірвано Договір оренди №131/04-Н нерухомого майна, що належить до державної власності, від 22.10.2004, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Фізичною особою-підприємцем Петровим Дмитром Владиславовичем. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Петрова Дмитра Владиславовича звільнити та повернути нежитлове приміщення площею 38,2 м2, що розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 9, та знаходиться на балансі Державного навчального закладу Електрорадіотехнічний ліцей м. Полтави , Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях за актом приймання -передачі (повернення) майна. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Петрова Дмитра Владиславовича судовий збір в сумі 3842,00 грн. на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 у справі №917/1596/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Також апелянт просить визнати поважними причини неподання до суду першої інстанції доказів, доданих до апеляційної скарги та долучити їх до матеріалів справи; дослідити дані докази під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що: 1) жодна із вказаних в договорі обставин, згідно якої можна порушувати питання про дострокове припинення дії договору - не настала; 2) в матеріалах справи відсутні докази того, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях направляло Петрову Д.В. пропозицію про розірвання договору оренди, що є порушенням положень ст. 188, 291 ГК України; 3) на лист від 15.07.2019 №18-102-01895 відповідачем - Петровим Д.В. було надано відповідь від 24.09.2019, про що позивач не повідомив суду; 4) суд першої інстанції невірно застосував положення ст. 651 ЦК України, оскільки не встановлено та не обґрунтовано істотності порушення ; 5) в матеріалах справи відсутні докази передання в суборенду приміщення третій особі; 6) незгода із звітом є підставою для того, що суд мав оцінити даний доказ у сукупності з іншими, які б мав надати позивач; 7) апелянт має докази, що ФОП Петров Д.В. сам здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: копію погоджень на встановлення режиму роботи об`єкту торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг в м. Полтаві №489, №119; копію листа Управління адміністративних послуг від 26.11.2019 відповідно до якого вбачається, що ФОП Сенчук М.І. здійснювала діяльність за вказаною адресою, але в іншому приміщенні (договір з Азаровим В.Є.), крім того її погодження анульоване 09.03.2018; копії договорів про підготовку кваліфікованих робітників та їх працевлаштування, які свідчать, що ФОП Петров Д.В. в орендованому кафе навчає учнів ліцею та надає відповідні освітні послуги; також під час проведеної перевірки був присутній особисто Петров Д.В. і жодних інших ФОП там виявлено не було; 8) доказом неправомірності дій особи є лише вирок в кримінальній справі, а не здійснення досудового розслідування; 9) Міністерством освіти і науки України було погоджено продовження терміну дії договору оренди від 22.10.2004 №131/04; 10) суд здійснив порушення норм процесуального права, оскільки не повідомив належним чином відповідача про провадження у справі та прийняв рішення за його відсутності.

Також апелянт просить визнати поважними причини неподання до суду першої інстанції доказів, доданих до апеляційної скарги та долучити їх до матеріалів справи; дослідити дані докази під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Докази не були подані до суду першої інстанції з поважних причин, так як розгляд справи проводився без участі відповідача з причин, які від нього не залежали. Зокрема, суд направляв листи на невідповідну адресу, зокрема із помилкою в індексі - замість 36003 було вказано 36008.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 03.02.2020. Призначено справу №917/1596/19 до розгляду на 04.02.2020.

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№724 від 27.01.2020), в якому просить залишити апеляційну скаргу - без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 по справі №917/1596/19 - без змін. Позивач вказує, що ним доведено належними та допустимими доказами факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо передачі об`єкту оренди третім особам у суборенду, а позовні вимоги про розірвання договору оренди №131/04-Н від 22.10.2004 та про зобов`язання звільнити і повернути орендоване державне майно є правомірними та нормативно обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є правомірним. Також позивач зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факту здійснення діяльності закладу ресторанного господарства у відповідності до п. 1.6. договору; до апеляційної скарги відповідачем надано ксерокопії типових договорів, які в супереч вимог законодавства не містять особистого підпису ФОП; типовий договір від 18.10.2016 та від 14.10.2019 містять очевидні виправлення у підпунктах 5.5. щодо написання двох останніх цифр року; жодним положенням вказаних договорів не вказано про місце їх виконання; відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фактичного виконання вказаних типових договорів.

Від апелянта надійшло клопотання (вх.№525 від 21.01.2020) про визнання поважними причин неподання доказів до суду першої інстанції та прийняття їх до розгляду апеляційним судом. А саме апелянтом надано копію відповіді на запит адвоката від Полтавського відділу поліції про закриття кримінального провадження.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 04.02.2020 представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 285 Господарського процесуального кодексу України рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 03.01.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи шляхом надіслання копій ухвал про призначення справи до розгляду на юридичні адреси учасників справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, а також положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Представники відповідача в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 04.02.2020 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили задовольнити її в повному обсязі. Представник третьої особи залишив вирішення судового спору на розсуд суду.

Колегія суддів, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

22.10.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Фізичною особою-підприємцем Петровим Дмитром Владиславовичем (надалі - Відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №131/04-Н (надалі - Договір) .

На даний час, на виконання наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 №40 Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України проведені заходи, пов`язані з реорганізацією регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, та правонаступником останнього визначено регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 22.03.2019 №289 днем початку роботи новоутвореного регіонального відділення, визначено 22.03.2019.

Крім цього, наказом Фонду державного майна України від 11.06.2019 №555, затверджено Зміни до Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, згідно яких Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях визначено правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.

Враховуючи вищевикладене, новостворене Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (надалі - Позивач) є правонаступником припиненого Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області та набуло статусу орендодавця, до якого перейшли права і обов`язки за спірним Договором оренди.

Згідно п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - окремо визначені нежитлові приміщення в будівлі ПТУ №10 площею 38,2 м2, розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 9, та знаходиться на балансі ДНЗ Електрорадіотехнічний ліцей м. Полтава .

Майно передається в оренду з метою використання під кафе (п. 1.2 Договору).

Орендодавець свої зобов`язання по Договору в частині передачі майна, визначеного п.1.1. Договору, виконав належним чином і в строк, а саме передав в оренду майно, що підтверджується Актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.10.2004, який є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п.п. 11.1 Договору визначено, що цей Договір укладено строком на 11 місяців, та діє з 22.10.2004 до 22.09.2005 включно.

В подальшому, 28.12.2006, 31.01.2007, 01.10.2007, 19.08.2008, 15.05.2009, 05.06.2009, 16.02.2010, 15.03.2012, 31.07.2012, 21.05.2013, 01.07.2016, 24.11.2016, 21.06.2017 було внесено зміни до вказаного Договору шляхом укладання додаткових угод № 1 - 13, відповідно.

Зокрема, 01.07.2016 між Позивачем та Відповідачем до вище зазначеного Договору було укладено Додаткову угоду №11, за якою сторони домовились Договір від 22.10.2004 за № 131/04-Н викласти в новій редакції.

Згідно розділу 1 Договору в редакції Додаткової угоди №11 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення, реєстровий номер - 02546817.1. ПЧШИХН002. Майно передається в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи (п. 1.6 Договору).

Вказаною Додатковою угодою №11 дію Договору продовжено строком на 2 роки 11 місяців та встановлено, що Договір діє до 15.02.2019.

19.02.2019 Відповідач звернувся до Позивача із заявою про продовження дії вказаного Договору.

Як зазначає позивач, під час проведення роботи по продовженню Договору Полтавською місцевою прокуратурою Полтавської області листом від 22.04.2019 №126-16321-18 надано інформацію про те, що Полтавським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області під процесуальним керівництвом Полтавської місцевої прокуратури проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні за №42018171010000321 від 08.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України за відомостями про самовільну передачу в суборенду суб`єктом господарювання приміщення за договором оренди від 22.10.2004 №131/04-н іншій фізичній особі-підприємцю.

З метою дотримання вимог Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31.01.2019 №83, Закону України Про оренду державного та комунального майна та на виконання наказу Регіонального відділення від 24.05.2019 №178, було проведено перевірку виконання умов договору оренди від 22.10.2004 №131/04-н з виїздом за місцезнаходженням об`єкта оренди, що підтверджується відповідним Звітом від 28.05.2019.

За результатами проведеної перевірки складено Звіт від 28.05.2019, в якому вказано про факт незаконної передачі в суборенду - нежитлового приміщення площею 38,2 м2, за адресою: вул. Європейська, 9, м. Полтава, третім особам без дотримання умов договору оренди, а саме погодження договору суборенди орендодавцем державного майна. Підтвердженням цього є довідково-інформативні матеріали оформлені на Фізичну особу-підприємця Сенчук М.Ю. У той же час ознак ведення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Петровим Д.В. не виявлено. Відповідно до висновків та рекомендацій Звіту зазначено, що виявлено порушення умов 2.5. договору в редакції додаткової угоди №11 від 01.07.2016 щодо вчинення орендарем самовільної передачі майна в суборенду без погодження орендодавцем, що порушує умови договору. Рекомендації: 1) направити наявні матеріали до правоохоронних органів з метою доручення до матеріалів існуючого кримінального провадження; 2) не погоджувати пролонгацію договору №131/04-н від 22.10.2004.

Позивач вказує, що до Регіонального відділення від орендаря Петрова Д.В. з моменту укладання Договору не надходили заяви щодо можливості передати орендоване ним майно в суборенду іншим суб`єктам.

Відповідно до п. 1.6 Договору (в редакції Додаткової угоди №13 від 21.06.2017) майно передається в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 2.5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 11 від 01.07.2016), суборенда за цим Договором допускається за згодою орендодавця. Договір суборенди, укладений без його письмової згоди є дійсним лише у разі подальшого схвалення Орендодавцем.

За змістом п. п. 4.3.14 Договору (в редакції Додаткової угоди № 13 від 21.06.2017) Орендар зобов`язався використовувати орендоване майно у відповідності до його призначення і умов цього Договору.

Відповідно до п. 4.1.5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 11 від 01.07.2016), передбачено право Орендаря здавати майно в суборенду лише за згодою Орендодавця.

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем порушено умови Договору оренди щодо заборони передавати об`єкт оренди в суборенду без згоди Орендодавця.

За результатами проведеної перевірки Позивач направив на адресу Відповідача лист від 15.07.2019 №18-102-01895, яким направлено копію Звіту перевірки від 28.05.2019, повідомлено про виявлені порушення вимог п. 2.5. Договору (в редакції Додаткової угоди № 11 від 01.07.2016) щодо вчинення орендарем самовільної передачі майна в суборенду без погодження орендодавцем та зобов`язано провести спільно з балансоутримувачем заходів щодо повернення майна з оренди, а також направлено для підписання відповідний акт приймання-передачі.

За даними позивача даний лист Відповідачем проігноровано, жодних дій по поверненню орендованого майна не здійснено, акт приймання-передачі державного майна, у відповідності до п. 2.2 Договору оренди, до цього часу не підписано.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом його інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про підтвердження відповідними доказами факту неналежного виконання відповідачем умов Договору щодо передачі об`єкту оренду третім особам у суборенду, у зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Однак колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

По-перше, щодо клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи документів та розгляд справи з їх урахуванням, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З документів, наданих суду апеляційної інстанції вбачається, що апелянт обґрунтовуючи неможливість подання до суду першої інстанції доказів зазначив, що розгляд справи проводився без участі відповідача з причин, які від нього не залежали. Зокрема, суд направляв листи на невідповідну адресу, а саме із помилкою в індексі - замість 36003 було вказано 36008.

За змістом статей 2, 7, 13 ГПК України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 120 ГПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як убачається з матеріалів справи (т.1, а.с.37-39; 54-57;) ухвали Господарського суду Полтавської області від 17.09.2019 та від 17.10.2019 направлялись ФОП Петрову Д.В. Втім поштові конверти із вказаними відправленнями, разом із повідомленнями про вручення поштових відправлень, повернуті відділенням поштового зв`язку із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання .

Колегія суддів враховує наявність у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 правової позиції про те, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи.

Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20.06.2018 у справі № 127/2871/16-ц).

Крім того, матеріали справи містять докази наявності інших засобів зв`язку, наприклад, номер телефону відповідача, однак дій щодо додаткового повідомлення апелянта судом здійснено не було.

Отже матеріали справи не містять доказів належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції.

Таким чином, докази, надані апелянтом до суду апеляційної інстанції є такими, що не могли бути подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від самого відповідача. На протязі листопада-грудня 2019 року відповідачем здійснювались дії щодо вчасного отримання усіх необхідних документів, а отже, з метою усунення порушень процесуального закону та забезпечення рівності сторін колегія суддів дійшла висновку про долучення вказаних документів до матеріалів справи та їх врахування під час розгляду справи.

По-друге, колегія суддів зазначає, що правовідносини у даній справі регламентуються насамперед положеннями договору та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України Про оренду державного та комунального майна , Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1, 2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч.1, 2 ст.773 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно норм ст.ст.626, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.2 ст.638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст.284 Господарського кодексу України визначені істотні умови договору оренди.

Так, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч.1 ст.284 Господарського кодексу України).

Разом з цим, ч.1 ст.10 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до положень ч.3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Положеннями ст. 783 Цивільного кодексу України визначено перелік підстав за яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найму.

Частиною 2 ст.651 Цивільного кодексу України врегульовано загальні підстави зміни та розірвання договорів і яка, відповідно, застосовується в комплексі з положеннями спеціальних норм законодавства, що регулюють відповідні види договірних правовідносин таких як - ч.3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна та ст. 783 Цивільного кодексу України. Вказаною нормою права передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.

При цьому, положення вказаних статей не ототожнюють факт істотності порушення лише з самим фактом порушення умови договору, яка в силу вимог закону належить до істотних умов договору.

Водночас, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України тлумачить зміст поняття істотного порушення договору, відповідно до якої, істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відтак, позивач, звертаючись до суду, повинен довести факт істотності тих порушень договору відповідачем, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог про розірвання договору та, відповідно, факт завдання цими порушеннями такої шкоди, яка позбавила його того, на що він розраховував при укладенні договору.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач, в обґрунтування вимог до відповідача про розірвання договору оренди, посилається на порушення останнім його істотних умов, які полягають у передачі орендарем орендованого майна у суборенду без згоди орендодавця.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.

Статтею 774 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Зазначені норми закону не передбачають обов`язковість розірвання договору оренди, в разі порушення орендарем зобов`язань за договором, а надають можливість їх застосування в залежності від конкретних обставин справи.

При цьому, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт укладення договору піднайму (суборенди) за відсутності згоди наймодавця (орендодавця).

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №915/742/17.

Статтею 22 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди.

Суд надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, який міститься у справі, прийшов до висновку про те, що матеріали справи не містять належних та відповідних доказів вчинення відповідачем порушення п. 2.5. Договору в редакції Додаткової угоди №11 від 01.07.2016 щодо вчинення орендарем самовільної передачі майна в суборенду без погодження орендодавцем.

Зокрема матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу укладення відповідачем договорів суборенди з третіми особами без згоди орендодавця (копій договорів оренди чи будь-яких інших доказів).

Посилання позивача лише на сам звіт від 28.05.2019 перевірки виконання умов договору оренди від 22.10.2004 №131/04-н не може бути прийнятий до уваги, оскільки оцінюється в сукупності з іншими доказами у справі. Так, матеріали справи містять, по-перше, заперечення відповідача на самому звіті із обставинами, викладеними в ньому; по-друге, до звіту не додано будь-яких доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, зокрема, докази ведення господарської діяльності іншою особою; по-третє, звіт на містить посилань на існування будь-якого договору суборенди, укладеного відповідачем із третіми особами. Таким чином, обставини, викладені у звіті не підтверджені будь-якими іншими доказами у справі.

Разом з тим, апелянтом було надано відповідь від 26.11.2019 №01-14-07-13/229 від Управління адміністративних послуг Полтавської міської ради про те, що за адресою Європейська, 9 Петров Д.В. безперервно здійснює свою торгівельну діяльність з 08.06.2011 по сьогоднішній день в приміщенні площею 38,2 кв.м. ФОП Сенчук М.І. здійснювала торгівельну діяльність за адресою Європейська, 9 з 09.03.2017 по 09.03.2018 згідно договору суборенди з ОСОБА_2 на території площею 47,4 кв.м. Вказаний доказ додатково підтверджує те, що ФОП Сенчук М.І. не пов`язаний відносинами з суборенди по спірному договору із ФОП Петровим Д.В.

Також, апелянт надав докази наявності пролонгованих (станом на період слухання даної справи) погоджень на встановлення режиму роботи об`єкту торгівлі ресторанного господарства та сфери послуг, оформлених на ФОП Петрова Д.В.

Щодо посилання позивача на те, що під час проведення роботи по продовженню Договору Полтавською місцевою прокуратурою Полтавської області листом від 22.04.2019 №126-16321-18 надано інформацію про те, що Полтавським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні за №420181710100000321 від 08.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, то колегія суддів зазначає, що вони не приймаються до уваги, оскільки належним доказом у розрізі кримінального провадження є вирок чи інший процесуальний документ, який позивачем не надано (положення ч.6 ст. 75 ГПК України).

Крім того, апелянтом було долучено до матеріалів справи відповідь від Національної поліції України Головного управління національної поліції в Полтавській області від 09.12.2019, про те, що 08.11.2019 слідчим Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області по кримінальному провадженню №420181710100000321 від 08.11.2018 прийнято рішення про закриття кримінального провадження, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Таким чином, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення вирок чи інший процесуальний документ щодо підтвердження обставин, викладених в позові - був відсутній.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційних вимог, скасування рішення суду з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, п. 2 ст. 275, п.п.1,2 ч.1, п.3 ч.3 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Петрова Дмитра Владиславовича задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 у справі №917/1596/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.02.2020.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя В.І. Сіверін