Рішення

від 04.02.2020 по справі 902/1008/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2020 р. Cправа № 902/1008/19

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача - Алєксєєва С.С.,

відповідача - Гуменюка А.А.,

у відсутності третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом : Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, буд.5, м. Київ, 03680) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (просп. Дмитра Яворницького, буд.108, м. Дніпро, 49038)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" (вул. Шекінська, буд.1, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" (вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, офіс 43 м.Київ, 03189; код ЄДРПОУ 42281117)

про стягнення 165600 грн штрафу,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (просп. Дмитра Яворницького, буд.108, м. Дніпро, 49038) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" про стягнення 165600 грн штрафу.

Ухвалою суду від 17.12.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1008/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема щодо подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

02.01.2020 через канцелярію суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (вих. №042/2019 від 26.12.2019) з додатком клопотання останнього про розгляд справи №902/1008/19 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Також 02.01.2020 до суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 10.01.2020 на підставі поданого відповідачем клопотання залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.02.2020.

15.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

31.01.2020 до суду надійшло пояснення щодо позову від імені залученої третьої особи, яке судом не прийнято до розгляду, оскільки вказане пояснення не містить підпису уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп".

Ухвалою суду від 31.01.2020 задоволено клопотання представника про участь у судовому засіданні 04.02.2020 в режимі відеоконференції, забезпечити проведення якої доручено Центральному апеляційному господарському суду.

03.02.2020 через канцелярію суду вдруге надійшло пояснення по суті спору від Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" з підписом та відтиском печатки вказаного товариства.

У судове засідання 04.02.2020 з`явилися представники сторін, зокрема, представник позивача в режимі відеоконференції через Центральний апеляційний господарський суд. Товариство з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" правом участі у судовому засіданні свого представника не скористалося. При цьому вказану третю особу про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, що стверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення відповідної ухвали суду, яке наявне у матеріалах справи.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що у травні 2019 року зі станції Жмеринка Південно-Західної залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" здійснило групову відправку вагонів згідно накладної №33482233 на станцію Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - АТ "Дніпроазот".

25.05.2019 року по прибутті вагонів на станцію призначення Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці було виявлено невірне зазначення в перевізному документі коду вантажоодержувача. При цьому на підставі телеграми станції відправлення Жмеринка №НР 940 від 29.05.2019 по станції призначення Запоріжжя-Кам`янське у накладній №33482233 зроблено виправлення коду одержувача (з 1668 на 8214).

Таким чином, внаслідок неправильного зазначення вантажовідправником в перевізному документі коду вантажоодержувача, позивачем на підставі ст.118 Статуту залізниць України нараховано відповідачу штраф у п`ятикратному розмірі від провізної плати в сумі 165600 грн, який заявлено до стягнення.

Представник відповідача підтримав викладене у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити, зокрема, просив врахувати, що зазначенні реквізитів одержувача, а також зміну цих реквізитів здійснено за вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп". При цьому саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" було відправником вагонів, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" заадресувало вагони за вимогою вказаного відправника після проведення їх ремонту.

Зокрема, представник відповідача при прийнятті рішення просив суд зменшити розмір штрафу з огляду на те, що понесені позивачем збитки є неспіврозмірними із розміром заявленого до стягнення штрафу.

Позиція в заперечення позовних вимог та щодо надмірного розміру нарахованого до стягнення з відповідача штрафу, порівняно зі збитками позивача, викладено третьою особою у поданому до суду поясненні.

Разом з цим позивач у відповіді на відзив заперечує щодо зменшення розміру штрафу з огляду на те, що заявлений до стягнення штраф не є договірною санкцією.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

Із матеріалів справи слідує, що у травні 2019 року зі станції Жмеринка Південно-Західної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" згідно з накладною № 33482233 здійснено відправлення вантажу - вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях; порожні власні мінераловози слідують з ремонту під навантаження, власник ТОВ "Монотранс Груп", провізну плату встановлено на загальну суму 33120 грн (а.с. 10, т. 1).

Відповідно до вказаної накладної в графі 4 "Одержувач" відправником вказано ТОВ "Монотранс Груп" (вул. Жилянська, 30/32, м.Київ, 01054; код ЄДРПОУ 42281117) та в графі 5 зазначено код одержувача - 1668.

25.05.2019 по прибутті вагонів на станцію призначення Запоріжжя-Камянське Придніпровської залізниці виявлено невірне зазначення відправником коду одержувача вантажу у накладній № 33482233, про що складено акт загальної форми № 1219 від 25.05.2019 (а. с. 11, т. 1).

Окрім того, актом загальної форми зафіксовано, що в перевізному документі невірно зазначено код, адресу та найменування вантажоотримувача - ТОВ "Монотранс Груп", код 1668, м.Київ, вул. Жилянська, 30/32, у зв`язку з чим вагони було затримано до з`ясування правильних реквізитів та направлено телеграму №77 від 25.05.2019.

Цього ж дня зі станції призначення Запоріжжя-Камянське Придніпровської залізниці на станцію відправлення Жмеринка Південно-Західної залізниці направлено телеграму №77, якою повідомлено про відсутність отримувача вантажу, зазначеного в перевізних документах (а. с. 12, т. 1).

29.05.2029 зі станції відправлення Жмеринка Південно-Західної залізниці на станцію призначення Запоріжжя-Камянське надійшла телеграма № НР 940, в якій повідомлено, що вірним вважати отримувача АТ "Дніпроазот", код 8214 (а. с. 26, т. 1).

Факт наявності помилки в зазначеній адресі одержувача вантажу не заперечується відповідачем у поданому до суду відзиві та усних поясненнях в ході розгляду справи, однак останній вказує, що дана помилка допущена з вини ТОВ "Монотранс Груп", на замовлення якого відповідач здійснив ремонт вагонів та здійснив їх відправлення згідно з вказаними замовником (ТОВ "Монотранс Груп") реквізитами. При цьому на підтвердження наведеного, відповідач посилається на лист ТОВ "Монотранс Груп" від 17.05.2019, у якому зазначено вантажоотримувачем ТОВ "Монотранс Груп", код вантажоотримувача 1668, а також на лист від 25.05.2019, у якому змінено вантажоотримувача на АТ "Дніпроазот", код вантажоотримувача 8214 (а.с. 42,43, т.1).

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 вказаної статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 307 ГК України).

Згідно із ч. 1 ст. 313 ГК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до п. 5 Статуту залізниць України на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084.

Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (Правила) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил).

Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до п. 2.1. Правил відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил згідно із яким графа 4 "Одержувач" відправником заповнюється у порядку, передбаченому для графи "Відправник". У графі 1 "Відправник" вказуються наступні відомості: найменування (прізвище, ім`я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти.

Згідно із п. 2.3. Правил у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній . Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно із ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У відповідності п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника , порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов`язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Як слідує з наявної в справі накладної №33482233, правильність внесених до неї відомостей, в тому числі відомостей щодо одержувача вантажу, підтверджено представником відправника - Головним інженером Козачок І.М. (ЕЦП 20.05.2019 об 11:38).

В свою чергу, по прибутті вагону на станцію призначення Запоріжжя-Камянське Придніпровської залізниці виявлено невірне зазначення реквізитів вантажоотримувача, про що складено акт загальної форми № 1219 від 25.05.2019.

Вказаний акт загальної форми складено у відповідності до вимог визначених Правилами складання актів, відтак останній є належним, допустимим та достатнім доказом у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, на підтвердження обставин неправильного зазначення відправником вантажу, в даному випадку відповідачем, адреси та коду одержувача вантажу.

Разом з тим невірні реквізити зазначено саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" як вантажовідправником, що не заперечується відповідачем у поданому до суду відзиві та усних поясненнях представника в ході розгляду справи. При цьому вказані відповідачем обставини щодо невірного зазначення реквізитів з вини ТОВ "Монотранс Груп" не спростовують наявності підстав для відповідальності ТОВ "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" в межах даного спору, оскільки відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України саме відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

За вказаних обставин, враховуючи, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведено й підтверджено матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв`язку неправильним зазначенням в накладній коду вантажоотримувача. При цьому суд констатує, що п`ятикратний розмір штрафу позивачем розраховано вірно, виходячи з загальної суми провізної плати, вказаної на звороті накладної №33482233.

Разом з тим у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач, окрім іншого, просить суд зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу.

Вказане клопотання ТОВ "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" про зменшення розміру штрафу мотивовано тим, що відповідач лише заадресував вагони за вимогою ТОВ "Монотранс Груп", а тому порушення Правил оформлення перевізних документів та норм Статуту залізниць України вчинено не з вини відповідача. При цьому таке порушення не завдало збитків позивачу.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права .

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність .

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій , які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі , а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості .

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків , та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу , пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18).

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу суд взяв до уваги наступні обставини:

- розмір заявленого до стягнення штрафу (165600 грн) значно перевищує (в 5 раз) розмір вартості послуг з перевезення вантажу (33120 грн), тобто є неспівмірним із вказаною сумою;

- позивачем не понесено значних збитків чи додаткових витрат внаслідок невірного зазначення коду вантажоотримувача, оскільки вантажем були порожні вагони, а недоліки в реквізитах отримувача було усунуто в стислі терміни;

- невірне зазначення відповідачем, як вантажовідправником, коду одержувача вантажу відбулося згідно з відомостями, наданими власником вантажу (вагонів) - ТОВ "Монотранс Груп", відтак умисел відповідача щодо невірного зазначення реквізитів відправлення відсутній.

Разом з тим, у контексті встановлених обставин, варто врахувати те, що відповідачу не було та не могло бути відомо про невірне зазначення коду вантажоотримувача на момент здійснення відправлення при заповненні накладної, що розцінюється судом як виняткова обставина.

Також, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання ; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявленого до стягнення штрафу з п`ятикратного розміру тарифної провізної плати до трикратного розміру, що становить 99360 грн.

З огляду на вказане, суд у даній справі, враховуючи наявну в ній сукупність доказів та встановлених обставин, відсутність у діях відповідача заздалегідь передбачуваного умислу, а також той факт, що невірне зазначення коду вантажоотримувача не мало наслідком значних додаткових витрат для позивача, керуючись принципом верховенства права, дійшов висновку по наявність підстав для зменшення штрафу.

Можливість зменшення розміру штрафних санкцій в аналогічних правовідносинах, з урахуванням приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, а також віднесення визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, покладається на розсуд суду з урахуванням конкретних обставин справи.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду при зменшенні штрафу, яку викладено, зокрема, у постанові від 30.09.2019 у справі №905/1742/18.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо зменшення штрафу.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" (вул. Шекінська, буд.1, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100; код ЄДРПОУ 42019747) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, буд.5, м. Київ, 03680; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (просп. Дмитра Яворницького, буд.108, м. Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ 40081237) 99360 грн - штрафу та 2484 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 66 240 грн штрафу відмовити.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 10 лютого 2020 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу - вул. Тверська, буд.5, м. Київ, 03680; просп. Дмитра Яворницького, буд.108, м. Дніпро, 49038;

4 - відповідачу - вул. Шекінська, буд.1, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100;

5 - третій особі - вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, офіс 43 м.Київ, 03189.