Ухвала

від 06.02.2020 по справі 910/1844/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

м. Київ

06.02.2020Справа № 910/1844/17

За заявою Приватного підприємства Олімп (м. Київ)

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

У справі № 910/1844/17

За позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ)

До Приватного підприємства Олімп (м. Київ)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаКомунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (м. Київ)

Про розірвання договору та виселення з орендованого приміщення

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники:

від позивача: Васьковська Г.М.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Васьковська Г.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач) до Приватного підприємства "Олімп" (далі - відповідач) про розірвання договору та виселення з орендованого приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем вимог п. 9.4. договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду № 27/1 від 26.11.2012 (далі - Договір), а саме систематичне неналежне виконання відповідачем істотних умов договору, та закінчення строку дії договору, у зв`язку з чим останнім заявляються вимоги щодо розірвання договору від 26.11.2012 та повернення нежитлового приміщення загальною площею 88,9 кв.м., розташованого в будинку № 28 по вул. Ярославів Вал у м.Києві шляхом виселення відповідача з орендованого приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі №910/1844/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.17. рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.17. у справі №910/1844/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги в повному обсязі:

- розірвано договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 27/1 від 26.11.2012, укладений між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією, Приватним підприємством "Олімп" та Комунальним підприємством Керуюча дирекція Шевченківського району .

- зобов`язано Приватне підприємство Олімп повернути нежиле приміщення загальною площею 88,9 кв.м, а саме підвал, що знаходиться за адресою вул. Ярославів Вал, 28 у м. Києві шляхом виселення.

- стягнуто з Приватного підприємства Олімп витрати по сплаті судового збору.

02.08.17. на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду видано три відповідні накази.

До Господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшла заява Приватного підприємства Олімп про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 02.08.17. № 910/1844/17 про виселення.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу вказану скаргу передано судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.20. вказану заяву залишено без руху.

20.01.20. заявником подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.20. (з врахуванням ухвали від 04.02.20.) заяву призначено до розгляду на 06.02.20.

05.02.20. представником позивача подано заперечення проти заяви.

Заявник в судове засідання 06.02.20. явку свого повноважного представника не забезпечив, проте, 04.02.20. подав клопотання про відкладення розгляду заяви.

Наразі суд наголошує, що за приписами ч. 3 ст. 328 ГПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк в судовому засіданні, а неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Враховуючи наведене суд залишив клопотання про відкладення розгляду заяви без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача та третьої особи проти задоволення заяви заперечував.

Розглянувши подану заяву Господарський суд міста Києва встановив.

Заяву обґрунтовано тим, що:

- заявник займає приміщення за іншою адресою;

- нежиле приміщення, в якому знаходиться заявник належить ОСББ Ярославів Вал 28 ;

- заявник зобов`язаний виселитись з приміщення, а не підписати акт приймання-передачі (повернення) такого приміщення;

- відповідач виселився із займаного приміщення ще наприкінці 2017 року.

Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України).

За змістом цієї норми закону визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, пов`язується з певними обставинами, які мали місце на момент його видачі (пред`явлення до виконання).

По-перше, з матеріалів виконавчого провадження № 56474084 вбачається, що рішення суду у справі № 910/1844/17 про виселення відповідача не виконано.

По-друге, за відсутності акта державного виконавця про виконання судового рішення шляхом виселення відповідача із займаного приміщення, таке приміщення мало було бути повернутим заявником добровільно орендодавцю в порядку п. 4.15 та п. 9.4 договору № 28/1 від 26.11.12. шляхом підписання акту приймання-передачі. Такий акт відповідачем не надано, натомість він заперечує необхідність підписання такого акту.

По-третє, доказів звільнення приміщення наприкінці 2017 року заявником не надано.

По-четверте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.17. в даній справі встановлено, що відповідачу в оренду було передано майно територіальної громади міста Києва, а не приміщення ОСББ.

По-п`яте, позивачем доведено, що будинок на вул. Ярославів Вал,28 та на вул. Ярославів Вал 28/31 в місті Києві є одним і тим же об`єктом нерухомості.

По-шосте, Довідка № 1-01/20 від 27.01.20. не є в тому числі заявою свідка в розумінні приписів ст. 88 ГПК України, не приймається до уваги судом як така, що не містить жодних фактів та обставин в підтвердження доводів заявника та спростування доводів позивача.

При цьому, враховуючи означену довідку, суд попереджає Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ярославів Вал, 28 (ідентифікаційний код 37994148) в особі заступника голови, який в довідці № 1-01/20 від 27.01.20. не вказав власне прізвище та ініціали, та Приватне підприємство Олімп про наступне.

Приписами Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу.

За приписами ч. 1 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи вони є учасниками судового процесу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.09., виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12. Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12. Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.13. Конституційного Суду України по справі № 1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим пунктом статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.05. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного судові рішення які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання та мають бути виконані.

Враховуючи викладене в сукупності заява Приватного підприємства Олімп про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 02.08.17. № 1844/17 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Приватному підприємству Олімп в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

2. Ухвала набирає законної сили 06.02.20. та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено 10.02.20.

Суддя Т.М. Ващенко