Рішення

від 29.01.2020 по справі 910/11702/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2020Справа № 910/11702/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 23-Б; ідентифікаційний код 14359271)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 72; ідентифікаційний код 38781801)

про стягнення 198 915, 30 грн,

Представники сторін:

від позивача: Мішустін М.К.

від відповідача: Никоноров Є.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 198 915, 30 грн., що складається з 171 406, 75 грн. - основного боргу, 4 319, 43 грн. - інфляційних втрат, 23 189, 12 грн. - пені і яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем свої зобов`язань в частині здійснення оплати за отримані від позивача послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду: попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; договору на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" надало послуги із надання транспортно-експедиторських послуг та відповідно невиконання якого послугувало підставою для звернення до суду з позовною заявою; письмових пояснень щодо початкової дати, а саме, 27.03.2019 здійснення позивачем нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

13.09.2019 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" надійшло клопотання про усунення недоліків, в якому зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, пояснення щодо початкової дати нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Також до клопотання позивачем додано договір на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" надало послуги із надання транспортно-експедиторських послуг та відповідно невиконання якого послугувало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 16.10.2019.

15.10.2019 до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" про стягнення збитків у розмірі 266 091, 41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 судом оголошено перерву до 30.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" про стягнення збитків у розмірі 266 091, 41 грн та додані до неї документи повернуто без розгляду.

У підготовчому засіданні 30.10.2019 судом було оголошено перерву у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 06.11.2019.

06.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Також до вказаного відзиву відповідачем було додано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на його подання.

У підготовчому засіданні 06.11.2019 представник відповідача надав пояснення по суті поданої заяви про поновлення пропущеного строку на подання відзиву та відповідно просив суд долучити відзив до матеріалів справи.

Представник позивача вирішення даного питання залишив на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши заяву відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, ухвалив її задовольнити та поновити відповідачу пропущений процесуальний строк у порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу України та долучити відзив до матеріалів справи. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання до 06.11.2019.

Відтак, з огляду на те, що відповідачу було поновлено строк та відповідно долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву представник позивача надав суду відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2019.

Судове засідання призначене на 04.12.2019 відкладено на 15.01.2020.

У судовому засіданні 15.01.2020 оголошено перерву до 29.01.2020.

17.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.01.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача заперечив щодо позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 29.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі заявки № 301-1 від 30.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" було здійснено для Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" організацію перевезення вантажу на загальну суму 171 406, 75 грн.

Як про це вказує позивач, всі надані послуги з перевезення виконані в повному обсязі відповідно до умов визначених у заявці, про що свідчить відповідне "Підтвердження в отриманні".

Позивач зазначає, що документи відповідачем були прийняті, без будь яких зауважень щодо складення відповідних документів.

Таким чином позивач вказує, що експедитор виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі.

Втім відповідачем оплати наданих позивачем послуг по перевезенню, що обумовлені транспортною заявкою виконано не було, що у свою чергу послугувало підставою для звернення до суду з позовною заявою в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 198 915, 30 грн, що складається з 171 406, 75 грн - основного боргу, 4 319, 43 грн - інфляційних втрат, 23 189, 12 грн - пені.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що під час отримання товару представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" було виявлено пошкодження товару.

Відтак відповідач вказує, що позивач станом на час розгляду справи не виконав умови забезпечення доставки вантажу авіаційним транспортом, а отже, зобов`язання щодо оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" послуг у відповідача не виникло.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що за відсутності підписаного сторонами договору транспортно-експедиторського обслуговування, між сторонами існує договір надання транспортно-експедиторських послуг в усній формі, наявність якого підтверджується прийняттям зобов`язання шляхом його виконання.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Судом встановлено, що на підставі заявки № 301-1 від 30.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" було здійснено для Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" організацію перевезення вантажу.

Наявним в матеріалах справи листом від 26.03.2019 за № 2603-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" підтвердило факт отримання товару і надання послуг з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ".

Разом з тим судом встановлено, що в матеріалах справи міститься копія акту приймання продукції (товарів) за якістю від 15.02.2019 складеного кінцевим отримувачем товару - Приватним акціонерним товариством "Інтеркерама", якому товар передало Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн". Що у свою чергу є підтвердженням виконання робіт у строки передбачені заявкою. При тому в даному акті зафіксовано про виявлені пошкодження товару.

Втім суд звертає увагу, що такі пошкодження були виявлені не відповідачем, а вже наступним отримувачем - Приватним акціонерним товариством "Інтеркерама".

Так, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог відповідач вказує, що 11.02.2019 товар був доставлений в міжнародний аеропорт Бориспіль. Під час отримання товару, представником відповідача було виявлено пошкодження товару. Відповідно до п.1 та 2 ч. 14 акту про невідповідність товарів (за формою згідно наказу міністерства фінансів України від 05.03.2018 за № 364) № 12188 від 11.02.2019 виявлена пошкодження товару, а саме: розламано, розчавлено, розірвано, розірвано стрічку, намочено, виникнення отвору. Причиною пошкоджень стало: погодні умови, недостатнє пакування, механічні пошкодження.

Також відповідач вказує, що доказом пошкодження товару є фотографії при завантаженні та розвантаженні товару.

За таких підстав відповідач вказує, що позивач, станом на час розгляду справи, не виконав умови забезпечення доставки вантажу авіаційним транспортом, а отже, зобов`язання відповідача оплатити надані позивачем послуги не настало.

На думку відповідача, невиконання вимог щодо забезпечення цілісності вантажу, які є підставою для оплати, має своїм наслідком для позивача відсутність відповідних правових підстав для заявлення до відповідача вимог про стягнення та виключає настання прострочення боржника і його обов`язок, передбачений угодою між сторонами, оплатити надані послуги.

Однак з такими доводами відповідача суд не погоджується з огляду на слідуюче.

У своєму відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" вказує, що під час отримання товару 11.02.2019 представником відповідача виявлено пошкодження товару.

В той час суд зазначає, що наявний в матеріалах справи акт № 12188 від 11.02.2019 про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідний для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або їх втрату, що був складений посадовою особою митниці, та на який у свою чергу посилається відповідач, як на доказ, що підтверджує саме виявлення представником відповідача пошкодження товару не відповідає дійсності. А є виключно трактуванням викладеного в акті на власний розсуд.

Суд вказує, що посадовою особою митниці було складено акт № 12188 від 11.02.2019, оскільки, при проведенні огляду було виявлено пошкодження упаковки або маркування : характер пошкоджень (розламано, розчавлено, розірвано, розірвано стрічку, намочено, виникнення отвору); причини пошкоджень (погодні умова, недостатнє пакування, механічні пошкодження), що було визначено в пункті 14 акту.

Проте суд звертає увагу, що у вказаному акті ніяким чином мова не йде про виявлення пошкодження товару, як про це стверджує відповідач.

Крім того суд наголошує на тому, що будь якого акту про виявленні пошкодження товару, складеного безпосередньо представником відповідача при прийнятті 11.02.2019 товару, що був доставлений в міжнародний аеропорт Бориспіль в матеріалах справи не міститься.

А відтак у суду відсутні підстави дійти висновку, що представником відповідача були виявленні недоліки товару 11.02.2019 під час його прийняття в міжнародному аеропорту Бориспіль.

Так, частиною 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до п. 3 ст. 308 Господарського кодексу України вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що клієнт зобов`язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Втім суд вказує, що заявка № 301-1 від 30.01.2019 не містить жодних вимог, щодо перевірки позивачем цілісності і якості пакування товару.

Отже суд вказує, що за наявності складеного саме кінцевим отримувачем товару - Приватним акціонерним товариством "Інтеркерама" акту від 15.02.2019 приймання продукції (товарів) за якістю, складеного в смт. Слобожанське вул. Бойкальська 2Б, якому товар передало безпосередньо Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" та відповідно під час прийняття якого було виявлено, що він доставлений у неналежному стані (бій) (п. 30 акту), то за таких підстав не спростованим залишається той факт, що пошкодження вантажу могло відбутися уже під час його транспортування з міжнародного аеропорту Борисполя до кінцевого отримувача.

Що стосується незгоди відповідача із заявленою позивачем сумою основної заборгованості, то суд вказує наступне.

В пункті 16 ціна та умови оплати у заявки № 301-1 від 30.01.2019 містить посилання по курсу НБУ на дату завантаження. У заявці вказано, що дата вильоту, а отже, й завантаження 07.02.2019. На той день курс склав 26,964, що складав 2.38* 26.964*2650 = 170 061,948 грн. Також позивач вказує, що було надано додаткові послуги на 65 доларів США.

Крім того позивач наголошує на тому, що до моменту написання відзиву питань до вартості послуг у відповідача не було.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже судом встановлено що позивач виконав взяті на себе зобов`язання, а саме, на підставі заявки № 301-1 від 30.01.2019 здійснив для відповідача організацію перевезення вантажу на загальну суму 171 406, 75 грн.

Всі надані послуги з перевезень виконані позивачем в повному обсязі відповідно до умов, визначених у заявці, про що свідчить відповідне "Підтвердження в отриманні".

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 171 406, 75 грн підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 4 319,43 грн в період з 27.03.2019 по 14.08.2019, то суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що позивачем невірно визначено період їх нарахувань.

Так, здійснивши розрахунок інфляційних нарахувань за повні місяці в період з 01.04.2019 по 01.07.2019, суд дійшов висновку, що обґрунтованою є сума інфляційних нарахувань в розмірі 2 054, 25 грн. Відтак вимога в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягає частковому задоволенню.

Положеннями частин 1 та 4 Господарського кодексу України закріплено, що Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки між сторонами договору підписано не було, тобто, в даному випадку не було передбачено порядку та розміру щодо нарахування пені за несвоєчасну оплату наданих послуг.

У зв`язку з чим суд вважає, що нарахування позивачем пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права відповідача.

За таких підстав суд дійшов висновку, відмовити у частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 23 189, 12 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 72; ідентифікаційний код 38781801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 23-Б; ідентифікаційний код 14359271) суму основного боргу в розмірі 171 406 (сто сімдесят одна тисяча чотириста шість) грн 75 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 054 (дві тисячі п`ятдесят чотири) грн 25 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 601 (дві тисячі шістсот одна) грн 92 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 10.02.2020

Суддя Д.О. Баранов