Постанова

від 11.06.2020 по справі 910/11702/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. Справа№ 910/11702/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Чорногуза М.Г.

Кравчука Г.А.

розглянувши у письмовому провадженні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.01.2020 (повне рішення складено 10.02.2020)

у справі №910/11702/19 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн"

про стягнення 198915,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" про стягнення заборгованості в розмірі 198915,30 грн, що складається з 171406,75 грн - основного боргу, 4319, 43 грн - інфляційних втрат, 23189,12 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті наданих послуг за заявкою відповідача №301-1 від 30.01.2019.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що під час отримання товару представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" було виявлено пошкодження товару; відтак, на думку відповідача, позивач не виконав умови забезпечення доставки вантажу авіаційним транспортом, а отже, зобов`язання щодо оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" послуг у відповідача не виникло.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі №910/11702/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" суму основного боргу в розмірі 171406 (сто сімдесят одна тисяча чотириста шість) грн 75 коп., інфляційні втрати в розмірі 2054 (дві тисячі п`ятдесят чотири) грн 25 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2601 (дві тисячі шістсот одна) грн 92 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту надання позивачем послуг з перевезення вантажу за заявкою відповідача №301-1 від 30.01.2019 та факту порушення відповідачем зобов`язань в частині оплати вартості наданих позивачем послуг; судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних втрат, здійснено розрахунок інфляційних нарахувань за повні місяці в період з 01.04.2019 по 01.07.2019, за яким сума інфляційних нарахувань становить 2054,25 грн. Відмовляючи у частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 23189,12 грн, суд виходив з того, що нарахування позивачем пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права відповідача, оскільки в даному випадку не було передбачено порядку та розміру щодо нарахування пені за несвоєчасну оплату наданих послуг.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі №910/11702/19 та прийняти нове рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апелянт стверджує, що позивачем не доведено факту виконання ним усіх зобов`язань по перевезенню вантажу, зокрема, забезпечення цілісності вантажу, що виключає настання прострочення боржника і його обов`язок щодо оплати вартості наданих послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідачем викладено заперечення на доводи позивача.

Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

На підставі заявки №301-1 від 30.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ", як експедитором, було здійснено для Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн", як замовника, організацію перевезення вантажу (плитки керамічної 4 палети (265х145х31 см) 4764 куб. м, 2650 кг брутто) на загальну суму 171406,75 грн.

Як стверджує позивач, всі надані послуги з перевезення вантажу виконані в повному обсязі відповідно до умов, визначених у заявці, про що свідчить відповідне "Підтвердження в отриманні". При цьому, позивач зазначає, що документи відповідачем були прийняті без будь-яких зауважень, що вказує на те, що експедитор виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі. Втім відповідачем оплати вартості наданих позивачем послуг по перевезенню, що обумовлені транспортною заявкою виконано не було, що у свою чергу послугувало підставою для звернення до суду з позовною заявою, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 198915,30 грн, що складається з 171406, 75 грн - основного боргу, 4319,43 грн - інфляційних втрат, 23189, 12 грн - пені.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що під час отримання товару представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" було виявлено пошкодження товару; відтак, на думку відповідача, позивач не виконав умови забезпечення доставки вантажу авіаційним транспортом, а отже, зобов`язання щодо оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" послуг у відповідача не виникло.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами існує договір надання транспортно-експедиторських послуг в усній формі, наявність якого підтверджується прийняттям зобов`язання шляхом його виконання.

Відповідно до ч.1 ст.173, ч.1 ст.193 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Як встановлено вище, на підставі заявки №301-1 від 30.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ" було здійснено для Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" організацію перевезення вантажу.

Листом від 26.03.2019 за №2603-1 (копія якого міститься в матеріалах справи) Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" підтвердило факт отримання товару і надання послуг з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "М ЕНД М МІЛІТЦЕР І МЮНХ Україна ГМБХ".

В матеріалах справи міститься копія акту приймання продукції (товарів) за якістю від 15.02.2019, складеного кінцевим отримувачем товару - Приватним акціонерним товариством "Інтеркерама", якому товар було передано Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн", в якому зафіксовано про виявлені пошкодження товару.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що 11.02.2019 товар був доставлений в міжнародний аеропорт Бориспіль; під час отримання товару представником відповідача було виявлено пошкодження товару, про що працівником митниці складено акт про невідповідність товарів №12188 від 11.02.2019 (за формою згідно наказу Міністерства фінансів України від 05.03.2018 за №364), в якому зазначено виявлені пошкодження товару, а саме: розламано, розчавлено, розірвано, розірвано стрічку, намочено, виникнення отвору; причиною пошкоджень зазначено: погодні умови, недостатнє пакування, механічні пошкодження. Також відповідач вказує, що доказом пошкодження товару є фотографії при завантаженні та розвантаженні товару. За таких підстав відповідач вказує, що позивач, станом на час розгляду справи, не виконав умови забезпечення доставки вантажу авіаційним транспортом, оскільки не виконано вимог щодо забезпечення цілісності вантажу, а тому, зобов`язання відповідача оплатити надані позивачем послуги не настало.

Натомість, з вищевказаними доводами відповідача колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що посадовою особою митниці було складено акт №12188 від 11.02.2019, з якого вбачається, що при проведенні огляду було виявлено пошкодження упаковки або маркування: характер пошкоджень (розламано, розчавлено, розірвано, розірвано стрічку, намочено, виникнення отвору); причини пошкоджень (погодні умова, недостатнє пакування, механічні пошкодження), що було визначено в пункті 14 акту.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у вказаному акті жодним чином мова не йде про виявлення пошкодження товару, як про це стверджує відповідач. Крім того суд наголошує на тому, що будь-якого акту про виявлені пошкодження товару, складеного безпосередньо представником відповідача при прийнятті 11.02.2019 товару, що був доставлений в міжнародний аеропорт Бориспіль в матеріалах справи не міститься.

Частиною 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до п. 3 ст. 308 Господарського кодексу України вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що клієнт зобов`язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Втім, як вірно зазначив суд першої інстанції, заявка №301-1 від 30.01.2019 не містить жодних вимог щодо перевірки позивачем цілісності і якості пакування товару.

Отже, за наявності складеного саме кінцевим отримувачем товару - Приватним акціонерним товариством "Інтеркерама" акту від 15.02.2019 приймання продукції (товарів) за якістю, складеного в смт. Слобожанське вул. Бойкальська 2Б, якому товар передано безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" та відповідно під час прийняття якого було виявлено, що він доставлений у неналежному стані (бій) (п. 30 акту), то за таких підстав не спростованим залишається той факт, що пошкодження вантажу могло відбутися уже під час його транспортування з міжнародного аеропорту Борисполя до кінцевого отримувача.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання, а саме, на підставі заявки №301-1 від 30.01.2019 здійснив для відповідача організацію перевезення вантажу на загальну суму 171406,75 грн, про що свідчить відповідне "Підтвердження в отриманні".

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи те, що сума основного боргу відповідача, яка складає 171406,75 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, колегія суддів вважає, що вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача 4319,43 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 27.03.2019 по 14.08.2019.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, відповідач у встановлений строк свого обов`язку по оплаті вартості наданих позивачем послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не вірно визначено період нарахування інфляційних втрат, а відтак за розрахунком суду, розмір інфляційних втрат, який підлягає до стягнення з відповідача становить 2054,25 грн та розраховується за повні місяці в період з 01.04.2019 по 01.07.2019.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідача 23189,12 грн пені.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною третьою вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Оскільки між сторонами договору підписано не було, тобто, в даному випадку не було передбачено порядку та розміру щодо нарахування пені за несвоєчасну оплату наданих послуг, не встановлено такого забезпечення й нормами чинного законодавства, колегія суддів вважає про безпідставність нарахування позивачем пені, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 23189,12 грн пені.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі №910/11702/19 залишити без змін.

Матеріали справи №910/11702/19 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді М.Г. Чорногуз

Г.А. Кравчук