Рішення

від 30.01.2020 по справі 914/1391/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2020 Справа № 914/1391/19

За позовом: Акціонерного товариства "Сарпедон Диш Тіджарет" (Sarpedon Dis Ticaret A.S.), м. Стамбул, Турецька Республіка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімберекс", м. Львів

про стягнення 40 488 EUR

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полюхович Х.М

За участю представників:

від позивача: Севастьянов С.В. - адвокат;

від відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство "Сарпедон Диш Тіджарет" (Sarpedon Dis Ticaret A.S.) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімберекс" про стягнення 40 488 EUR.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного сторонами контракту позивач здійснив передоплату на суму 21 000 EUR, однак відповідач не поставив товар та не повернув попередню оплату. Також позивачем на підставі п. 8.2 контракту заявлено до стягнення 19 488 EUR штрафних санкцій.

Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду.

У судовому засіданні 30.01.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та надав суду для огляду оригінали документів, копії яких долучено до позовної заяви.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, відзиву на позовну заяву суду не подавав.

Слід зазначити, що поштова кореспонденція надсилалась відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак така поверталась суду із зазначенням причин повернення: за закінченням терміну зберігання .

Крім того, суд надсилав поштову кореспонденцію засновнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімберекс", однак така теж не вручена адресату із зазначенням причин: давно вибув .

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, вбачається, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

З огляду на викладене, відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив таке.

14 березня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімберекс" (далі по тексту - Продавець) та Акціонерним товариством "Сарпедон Диш Тіджарет" (Sarpedon Dis Ticaret A.S.) (далі по тексту - Покупець) укладено контракт № 03/140318, відповідно до п. 1.1 якого Продавець на умовах контракту продає Покупцю технічну сировину, дрова паливні хвойних і листяних порід (без обробки) (далі - Товар) в кількості 10 000 кв.м. до кінця 2018 року на умовах DAP Вадул Сірет (Incoterms 2010), іменований далі Товар, згідно з долученими специфікаціями по якості та кількості (а.с. 20-25).

Ціна товару, вказаного в п. 1.1., визначена в EUR і розуміється сторонами на умовах поставки DAP Вадул Сірет (Incoterms 2010) згідно з специфікаціями № 1, 2 і т.д., які є невід`ємною частиною цього контракту (п. 2.1 контракту).

Згідно з п. 3.2 контракту товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем на підставі реальної кількості товару, отриманого Покупцем.

Умови поставки визначено в розділі 4 контракту, зокрема в п. 4.1 зазначено, що Продавець зобов`язаний поставити товар окремими партіями, в погоджені сторонами в специфікаціях (Доповненнях) терміни, кількості і якості.

Продавець по електронній пошті або факсу зобов`язаний впродовж доби з моменту відвантаження товару сповістити Покупця про відвантаження товару з вмістом нижчеперелічених даних: дата відправки, зазначення номеру цього контракту, номер інвойсу, специфікації товару (п. 4.4. контракту).

Пунктом 5.1 визначено умови оплати, а саме: 50% авансового платежу від узгодженої в специфікації (доповнення) суми партії товару Покупець оплачує Продавцю впродовж трьох (3) банківських днів з моменту підписання відповідної специфікації (доповнення); ренту 50% оплачуються наступним чином: 50% передоплати за кожен лот (залізничний вагон); 50% залишкової суми, револьверна оплата за кожен лот (залізничний вагон), згідно з реальним завантаженням; передбачається навантаження кожного вагона (65т) 70-75м.куб.

14 березня 2018 року сторонами підписано додаток № 1 до контракту - специфікацію №1, відповідно до п. 1 якої загальна вартість товару, що поставляється в межах додатку № 1 до даного контракту, становить 42 000 EUR (а.с. 30).

Згідно з п. 2 специфікації № 1 поставка першої партії товару проводиться впродовж 45 днів після отримання передоплати, зміни умов та термінів завантаження товару підлягає погодженню обома сторонами.

За невиконання чи неналежне виконання взятих на себе обов`язків по даному контракту сторони несуть матеріальну відповідальність в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України (п. 8.1 контракту).

Відповідно до п. 8.2 контракту у випадку несвоєчасної поставки товару, Продавець оплачує Покупцю штраф в розмірі 0,2 % за кожен день прострочення. Сторони погодили, що Покупець вправі не застосовувати до Продавця штрафні санкції, передбачені даним пунктом договору у випадку якщо прострочення поставки триває не більше 14 календарних днів від погодженої сторонами дати поставки. У випадку якщо прострочення поставки партії, у тому числі недопоставка або поставка частково неякісного товару становитиме 15 і більше днів, Покупець на свій розсуд, вправі застосувати до Продавця штраф в розмірі 15% від вартості невчасно поставленої частини партії товару (у вагоні, декількох вагонах), що не позбавляє Продавця від виконання своїх обов`язків.

Якщо між сторонами виникнуть спори, які виникають з даного контракту та їх неможливо вирішити, в такому випадку спори повинні вирішуватись за законами України (п. 10.2 контракту).

29 березня 2018 року відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № 01-03/140318, в якій вказано загальна вартість - 42 000 EUR, загальна кількість - 1500 м.куб та зазначено розмір передоплати - 21 000 EUR (а.с. 73).

На виконання умов контракту та виставленого рахунку 03.04.2018 позивач здійснив передоплату відповідачу на суму 21 000 EUR (а.с. 62).

Також позивач стверджує, що 02.04.2018 сплатив готівкою 1 500 EUR за постачання товару у кількості 1 500 м.куб. згідно з доповненням №1 до додатку до контракту, які відповідач повернув йому 03.08.2018.

Однак позивач зазначає, що в порушення умов контракту, специфікації та додатків відповідач не виконав поставки товару, що підтверджується відсутністю повідомлень про відвантаження товару та його передачу Покупцю.

З метою досудового врегулювання спору позивач 03.09.2018 надсилав відповідачу претензію, в якій просив перерахувати до 30.09.2018 передоплату в сумі 21 000 EUR та штрафні санкції (а.с. 102-104, 106).

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Отже, позивач звернувся за захистом порушеного права шляхом заявлення до стягнення неповернутої попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 21 000 EUR та на підставі п. 8.2. контракту 13 188 EUR штрафу в розмірі 0, 2 % за кожен день прострочення за період з 08.07.2018 по 18.05.2019 та 6 300 EUR штрафу у розмірі 15% за несвоєчасну поставку товару більше 15 днів.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами в п. 5.1 контракту домовлено про 50% авансування поставки товару впродовж 3 банківських днів з моменту підписання відповідної специфікації.

Специфікація із зазначенням вартості товару - 42 000 EUR підписана сторонами 14.03.2018. Такою встановлено строк поставки товару - 45 днів після отримання передоплати.

29.03.2018 відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру на 42 000 EUR із 50% передоплатою - 21 000 EUR.

Згідно з платіжним дорученням МТ S103 від 03.04.2018 позивач перерахував відповідачу 21 000 EUR із зазначеним призначенням платежу: угода № 03/140318 1-й авансовий платіж.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки строк поставки товару закінчився 18.05.2018, а матеріали справи не містять повідомлень про відвантаження товару та його передачу Покупцю, позивачем правомірно заявлено до стягнення перерахований ним авансовий платіж на суму 21 000 EUR.

Щодо заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Пунктом 8.2 контракту передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки товару, Продавець оплачує Покупцю штраф в розмірі 0,2 % за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення 13 188 EUR штрафу за період з 08.07.2018 по 18.05.2019.

Однак тлумачення умов укладеного сторонами договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення зобов`язань має здійснюватись у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

При наданні оцінки умовам договору суд повинен встановити дійсну правову природу санкції, яка у ньому міститься.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналізуючи викладену у п. 8.2 санкцію, яка названа сторонами як штраф, суд зазначає, що правовою природою такої, з огляду на обчислення її у відсотках від суми невиконаного зобов`язання, є пеня.

Господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 904/3565/18).

Висновки щодо можливості покладення на сторону у справі, яка порушила строки постачання продукції (негрошове зобов`язання), штрафу та пені також викладено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18.

Отже позивач вправі нараховувати за невиконання умов договору з поставки товару пеню.

Однак відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умови договору не містять умови щодо збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, тому в даному випадку підлягає до застосування обмеження, встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи межі позовних вимог, суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення пені та встановив, що така повинна нараховуватись з 08.07.2018 по 16.11.2018 на суму 21 000 EUR та становить 5 544 EUR.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 15% за несвоєчасну поставку товару більше ніж 15 днів, судом встановлено, що такий є арифметично правильним та підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем підставно заявлено до стягнення 21 000 EUR неповернутого авансу, 5 544 EUR пені та 6 300 EUR штрафу. В задоволені вимог про стягнення 7 644 EUR пені, нарахованих поза межами шестимісячного строку, слід відмовити.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімберекс" (місцезнаходження: 79005, місто Львів, вул. Костя Левицького, будинок 11А, ідент. код: 41162510) на користь Акціонерного товариства "Сарпедон Диш Тіджарет" (Sarpedon Dis Ticaret A.S.) (ІПН Турецької Республіки 7510435730, Ічеренкой Махаллесі, просп. Дегірмен Йолу, 23, офіс 9, Аташехір, Стамбул) (Icerenkхy Mah. Degirmen Yolu Cad. No:23/Atasehir/Istanbul) 21 000 EUR неповернутого авансу, 11 844 EUR штрафних санкцій та 14 263 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.02.2020.

Суддя Галамай О.З.