Ухвала

від 10.02.2020 по справі 915/133/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

10 лютого 2020 року Справа № 915/133/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою : Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод (57286, Миколаївська область, Вітовський район, с. Галицинове, вул. Набережна, 64, код ЄДРПОУ 33133003)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Європромсклад (57284, м. Миколаїв, вул. Шнеєрсона, 12/39)

про : стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

06.02.2020 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №НГЗ-исх-01-20-111 від 04.02.2020 про стягнення з відповідача 989599,96 грн заборгованості, в тому числі 946080,17 грн основного боргу та 43519,69 грн пені.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/133/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Як визначено ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Згідно приписів ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;

2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 172 ГПК України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою.

Відповідно до ч. 3 ст. 164 ГПК України, у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Як витікає з системного аналізу наведених норм, у разі неможливості подати ті чи інші докази, позивач зобов`язаний зазначити про це в позові та заявити клопотання про їх витребування.

Дослідивши матеріали позовної заяви від 04.02.2020, судом встановлено, що позивачем не дотримано положень п. 2 ч. 3 ст. 162, п.1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України, а саме:

- у позовній заяві невірно зазначено ідентифікаційний код юридичної особи відповідача;

- доданий до позовної заяви як доказ надіслання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів опис вкладення до цінного листа від 06.02.2020 свідчить про надіслання відповідачеві копії позовної заяви на 3 арк., в той час як до суду подано позовну заяву на 5 арк.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ГПК України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються до суду в оригіналі, або шляхом надання належним чином засвідчених копій.

З зазначеного витікає, що письмові документи повинні подаватися державною мовою в порядку, встановленому ГПК України. Разом з тим, процесуальний закон не відкидає можливості подання до суду процесуальних письмових документів (за винятком позовної заяви) не державною мовою. Якщо документи подано до суду не українською мовою, суд не має права відмовити в їх прийнятті. В цьому випадку суд повинен витребувати від осіб, які їх подали, у визначений ним строк належним чином засвідчений переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України Про нотаріат .

У п. 7 роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/608 Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій зазначено, що господарський суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.

Всупереч зазначеним процесуальним нормам, до позовної заяви додано документи, які складені мовою іноземної держави та до них не додано перекладу на державну мову, а саме: п. 4, 5, 6 переліку додатків до позовної заяви.

Відповідно до приписів ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ст. ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Зазначені вище недоліки позовної заяви слід усунути шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині даної ухвали.

Керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 234. 235 ГПК України, господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод №НГЗ-исх-01-20-111 від 04.02.2020 - залишити без руху.

2. Встановити позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя В.О.Ржепецький