Постанова

від 30.01.2020 по справі 820/3522/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 р.Справа № 820/3522/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Мороко А.С., м. Харків) від 11.07.2019 року (повний текст складено 22.07.2019 року) по справі № 820/3522/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЕН ЛАЙФ"

до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування припису й постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "СКЕН ЛАЙФ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області щодо проведення перевірки на підставі наказу № 19-П від 22.03.2018 "Про проведення перевірки"; визнати протиправним та скасування наказ № 19-П від 22.03.2018 "Про проведення перевірки" Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області; визнати протиправним та скасувати припис № 119-ПР від 04.04.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківський області; визнати протиправною та скасувати постанову № 13/1020-2599 від 18.04.2018 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківський області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказ № 19-П від 22.03.2018 "Про проведення перевірки", припис № 119-ПР від 04.04.2018, постанова № 13/1020-2599 від 18.04.2018 про накладення штрафу, винесені відповідачем, є протиправними та незаконними, а тому, є такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано припис - 119-ПР від 04.04.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківський області; визнано протиправним та скасовано постанову № 13/1020-2599 від 18.04.2018 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківський області. В задоволення решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та експерта, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 19-П від 22.03.2018, направлення для проведення планового заходу № 119-Н від 22.03.2018 посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності , будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті "Реконструкція приміщень під діагностичний центр ТОВ "СКЕН ЛАЙФ" за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Пушкінська, 80 (вул. Гуданова, 1), територія Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка".

За результатами проведеної перевірки інспекторами відповідача складено акт № 119-А, яким встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 34 та ч. 1 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" , п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 , ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011.

Також, працівниками Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області стосовно підприємства складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 04.04.2018 та припис № 119-Пр від 04.04.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

За результатами розгляду матеріалів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 13/1020-2599 від 18.04.2018, якою ТОВ "СКЕН ЛАЙФ" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 4, ч. 2, ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф в розмірі 1585800,00 грн.

Не погоджуючись із наказом № 19-П від 22.03.2018, приписом № 119-Пр від 04.04.2018, постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 13/1020-2599 від 18.04.2018, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що припис № 119-ПР від 04.04.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківський області та постанова № 13/1020-2599 від 18.04.2018 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківський області винесені з порушенням норм чинного законодавства України, є неправомірними.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд зазначив, що відповідача було допущено до проведення перевірки уповноваженим представником позивача та цим самим спростовуються доводи представника позивача про порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що фактично відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, оскільки під час судових засідань представником відповідача доводи з приводу необхідності перегляду рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не наводилися. Так само, рішення суду в цій частині не оскаржувалося позивачем у справі, а тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції повинно бути переглянуте в частині задоволення позовних вимог в межах доводів та вимог апеляційної скарги, на підставі приписів ст. 308 КАС України.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що за результатами огляду об`єкта встановлено, що ТОВ «СКЕН ЛАИФ» в проміжок часу з 2009 по 2011 здійснено реконструкцію приміщень лабораторії під діагностичний центр на базі магнітно-резонансного томографу. Виконані роботи з перенесення внутрішніх огороджувальних конструкцій (стіни, перегородки), прокладені нові інженерні мережі (кондиціювання, вентиляція, силове електроживлення), встановлено обладнання, в несучих стінах влаштовано два віконних та один дверний прорізи, прибудовано вхідну групу. В свою чергу, керуючий Харківським філіалом ТОВ «СКЕН ЛАИФ» Афанасьєв О.В. не представив жодного документа, що надає право на виконання будівельних робіт. Також апелянт зазначив, що вищезазначений об`єкт будівництва відноситься до пам`яток історії місцевого значення (охоронний номер № 1998), рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів № 413 від 19.08.1985 та згідно ч. 5 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відносяться до об`єктів з значними наслідками СС3.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "СКЕН ЛАЙФ" є орендарем приміщення, яке перевірялось (за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 80) на підставі договору оренди № 11 від 13.07.2009, укладеного з ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка АМН України" (орендодавець). Вказане приміщення знаходиться на балансі орендодавця.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору оренди орендодавець передає, а орендар - приймає в строкове платне користування приміщення площею 119,4 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 80. Згідно з п. 1.1.6 договору оренди № 11 від 13.07.2009 орендар зобов`язаний своєчасно та самостійно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна виключно за письмовою згодою орендодавця, при проведенні ремонту та переплануванні приміщень орендар не має права порушувати несучі конструкції.

Судом також встановлено, що позивачем укладались договори на проведення ремонтних робіт № 20-08 від 20.08.2009 та № 12-10 від 12.10.2009 з ТОВ "Строй.Монтаж", відповідно яких було виконані ремонтно-оздоблювальні роботи в орендованому приміщенні за адресою м. Харків, вул. Пушкінська, 80.

В свою чергу, в акті № 119-А посадовими особами відповідача виявлено факт наявності приміщень діагностичного центру ТОВ "СКЕН ЛАЙФ" на першому поверсі будівлі за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 80 територія Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка. Також перевіряючими встановлено, що ТОВ "СКЕН ЛАЙФ" в проміжок часу з 2009 по 2011 здійснено реконструкцію приміщень лабораторії під діагностичний центр на базі магнітно-резонансного томографу, виконані роботи з перенесення внутрішніх огороджувальних конструкцій (стіни, перегородки), прокладені нові інженерні мережі (кондиціювання, вентиляція, силове електроживлення), встановлено обладнання, в несучих стінах влаштовано два віконних та один дверний прорізи, прибудовано вхідну групу; як наслідок, встановлено факт виконання ТОВ "СКЕН ЛАЙФ" будівельних робіт на об`єкті з класом наслідків (відповідальності) СС3 (значні наслідки) без дозволу на виконання будівельних робіт на об`єктах, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів зі значними (СС3) наслідками, чим порушено ч. 1 ст. 34 та ч. 1 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 та факт експлуатації ТОВ "СКЕН ЛАЙФ" об`єкту, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з значними (СС3) наслідками, який не прийнятий в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011.

З приводу виявлених контролюючим органом порушень колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначено Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 р. № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 3038-VI, органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Таким органом є Державна архітектурно-будівельна інспекція України, яка, згідно з Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011, окрім іншого, реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи (п. п. 3, 6 зазначеного Положення).

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 7 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553.

Відповідно до п. 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553 (далі - Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

У відповідності до п. 7 Порядку № 533, позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

За п.п. 16-18, 21, 22 Порядку № 553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). Керівникові кожного суб`єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю. Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки. Якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням. Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб`єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб`єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.

З наведеного вбачається, що відповідач реалізує надані йому повноваження державного архітектурно-будівельного контролю шляхом проведення, зокрема, планової перевірки, за результатами якої, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складає акт, протокол, припис та постанову про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 5 п. 1 ст. 4 Закону № 3038-VI об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

За визначенням ч. 1 ст. 37 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

В межах спірних правовідносин підставою для прийняття контролюючим органом рішень є встановлення факту виконання ТОВ "СКЕН ЛАЙФ" будівельних робіт на об`єкті з класом наслідків (відповідальності) СС3 (значні наслідки) без дозволу на виконання будівельних робіт на об`єктах, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів зі значними (СС3) наслідками.

Колегія суддів зазначає, що в межах цієї справи ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 р. призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерта поставлено питання щодо того, чи було здійснено реконструкцію приміщення на першому поверсі лабораторного корпусу (загальною площею 173,1 кв.м., орендарем якого є ТОВ "СКЕН ЛАЙФ" за договором оренди від 13.07.2009 р. № 11) під діагностичний центр за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 80, територія Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України, в проміжок часу з 2009 по 2011 роки ?

У висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України зазначено, що реконструкція за вказаною вище адресою в період з 2009 по 2011 роки не здійснювалась. Також, в цьому висновку вказано, що проведені в приміщенні будівельні роботи, відповідно до вимог нормативно-правових актів в будівництві, відносяться до робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, зазначені роботи проведені у відповідності до вимог п.п. 2, 5, 6, 8, 12, 20, 26, 27 Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 30.09.2009 р., зазначені роботи не потребують оформлення дозволу на їх проведення та, відповідно, введення в експлуатацію об`єкта, на якому проведені такі роботи.

Під час апеляційного розгляду справи представник відповідача посилався на те, що відповідно до ДСТУ-ЗТ Б 8.2.6-104:2010 Конструкції будинків і споруд. Настанова. Улаштування вікон та дверей в стінах будинків , затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 03.03.2010 р. № 84 (далі-стандарт), улаштування вікон та дверей - це комплекс будівельно-монтажних робіт, які включають обстеження віконних (дверних) прорізів під час будівництва, реконструкції чи ремонту будівель; встановлення блоків (віконних та дверних) у прорізи стін та їх закріплення; улаштування з`єднувальних швів та їх оформлення.

Стандарт встановлює вимоги, правила та норми щодо проектування, улаштування та ізоляції вікон та дверей (виробів) у стінах будинків. Стандарт поширюється на вікна та двері, що улаштовують у будинках будь-якого призначення (житлові, громадські, приватної забудови, складські, виробничі тощо). Крім того, стандарт також містить визначення таких термінів як: Улаштування вікон та дверей - комплекс будівельно-монтажних робіт, які включають роботи з обстеження будинку, проектування, встановлення блоків віконних та дверних в прорізи стій, їх закріплення, подальшу ізоляцію та декоративний захист; Віконний проріз - простір правильної геометричної форми в зовнішній стіні будинку - місце улаштування вікна.

На думку апелянта, улаштування вікон та дверей, чи улаштування віконних прорізів є будівельними роботами, виходячи із наведених вище термінів, а отже, при їх здійсненні необхідно керуватися вимогами діючого законодавства, яке регулює питання у сфері містобудування.

Таким чином, при улаштуванні віконних прорізів, яке передбачає втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції, необхідно керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466.

Апелянт вказує, що в експертному висновку улаштуванням віконних прорізів на об`єкті взагалі не надано жодної оцінки, хоча цей фактор є одним із вирішальних щодо встановлення факту проведення будівельних робіт на об`єкті. Такі факти також і проігнорував суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення. Зазначив, що матеріали справи містять два зразки плану приміщень від 2009 та 2011, тобто до здійснення будівельних робіт позивачем та після, з яких чітко вбачається наявність віконних прорізів після здійснення позивачем будівельних робіт.

Також апелянт вказав, що враховуючи те, що приміщення, орендоване позивачем не було пристосовано для здійснення магнітно резонансної томографії, (про що свідчить лист орендодавця від 02.04.2018 №163, в якому зазначено, що в оренду були здані приміщення на першому поверсі лабораторного корпусу, а будівельні роботи на об`єкті в зазначених приміщеннях лабораторії, під діагностичний центр на базі магнітно-резонансного томографу здійснювались орендарем - ТОВ Скен Лайф ), отже останньому було необхідно проводити будівельні роботи з: перепланування приміщення; укріплення стін, перекриття підлоги - бетонна стяжка, виготовлення та встановлення квенченої труби, спорудження клітки Фарадея (пристрій для екранування апаратури від зовнішніх електромагнітних полів) та інші будівельні та ремонтні роботи.

Апелянт також вказує, що об`єктом дослідження, відповідно до висновку експерта від 30.05.2019 р. № 209/19-44, були матеріали адміністративної справи № 820/3522/18. Дослідження проводилось методом аналітичної абстракції та абстракції ототожнювання, аналізу, синтезу даних представленої документації з вимогами нормативних документів, чинних на території України. Всі висновки експерта встановлені відповідно до інформації, яка міститься в матеріалах справи. Жодного підтвердження здійснення виїзду на об`єкт зазначений експертний висновок не містить. Адже від результатів якісного, високопрофесійного проведення огляду об`єкта будівельно- технічної експертизи залежить обґрунтованість висновку експерта. Зазначив, що експертом не досліджено питання проведення будівельних робіт на об`єктах культурної спадщини, хоча для цієї категорії об`єктів визначено спеціальні методичні рекомендації щодо проведення ремонтних робіт на пам`ятці. Існує процедура погодження проведення робіт на пам`ятках, яка визначена, зокрема, у ст. 26 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Також представник відповідача послався на те, ані під час проведення судової експертизи, ані під час ухвалення оскаржуваного рішення не звернуто увагу на здійснення ремонтних робіт фасаду, будування ганку та вхідної групи, що свідчить про зміну геометричної форми об`єкту, ремонтні роботи покрівлі. Зазначені дії здійснені позивачем без надання будь-якої дозвільної документації, що не відповідає нормам чинного законодавства.

На підставі наведених доводів, відповідач ставить під сумнів висновок експерта та порядок проведення експертизи оскільки останній суперечить завданням проведення судової будівельно-технічної експертизи, одними з яким, зокрема, є: визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності.

Щодо наведених вище тверджень апелянта та з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, судом апеляційної інстанції визнано за необхідне допитати судового експерта, який складав висновок у цій справі.

В судовому засіданні експерт, який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих даних, пояснень, висновків пояснив суду, що реконструкція за вказаною вище адресою в період з 2009 по 2011 роки не здійснювалась, про що зазначено у висновку. Також, вказав, що проведені в приміщенні будівельні роботи, відповідно до вимог нормативно-правових актів в будівництві, відносяться до робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, оскільки зазначені роботи проведені у відповідності до вимог п.п. 2, 5, 6, 8, 12, 20, 26, 27 Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 30.09.2009 р. Зазначені роботи не потребують оформлення дозволу на їх проведення та, відповідно, введення в експлуатацію об`єкта, на якому проведені такі роботи.

Щодо не виходу для обстеження за місцем розташування об`єкта дослідження, експерт пояснив, що вчиняти такі дії він не вважав за потрібне, оскільки надані йому матеріали справи, в яких, зокрема, мітяться зразки плану приміщень від 2009 та 2011, тобто до здійснення будівельних робіт позивачем та після, в повній мірі давали йому можливість, як фахівцю, який володіє відповідними знаннями в галузі будівництва, надати висновок, з приводу поставленого судом в ухвалі про призначення експертизи питання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 р. за № 705/3145 (далі - Інструкція № 53/5).

Положеннями п. 2.1 розділу IІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, зокрема, визначено, що експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов`язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань.

В межах спірних правовідносин експерт не відмовлявся від проведення експертизи за рішенням суду, що свідчить про те, що надані матеріали були достатніми для надання висновку, а поставлене судом питання входило в межі спеціальних знань експерта.

Що стосується посилання апелянта на порушення підприємством позивача вимог п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 (далі - Порядок № 466) та п. 12 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 (далі - Порядок № 461), колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями п. 1 Порядку № 466 визначено, що цей Порядок визначає механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт.

Згідно з п. 5 Порядку № 466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

Відповідно до п. 1 Порядку № 461, цей Порядок визначає механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (далі - об`єкти).

Згідно з п. 12 Порядку № 461 експлуатація об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Враховуючи те, що відповідач вважає, що підприємством позивача було проведено реконструкцію приміщення, яке належить до об`єктів із значними (СС3) наслідками, він не мав права на виконання будівельних робіт без видачі дозволу на виконання будівельних робіт та на експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

Судовим розглядом встановлено, що в період з серпня 2009 по грудень 2011 року у приміщенні загальною площею 173.1 м.кв., орендарем якого є ТОВ СКЕН ЛАЙФ за договором оренди від 13.07.2009 № 11 були проведені будівельні роботи наступного характеру: 1) ремонт внутрішнього опорядження поверхонь приміщення; 2) ремонт зовнішнього опорядження фасаду та крильця; 3) ремонт покрівлі; 4) благоустрій території; 5) внутрішні електромонтажні роботи; 6) зовнішні електромонтажні роботи; 7) роботи по заміні заповнення віконних та дверних прорізів; 8) внутрішні санітарно-технічні роботи; 9) улаштування пожежної та охоронної сигналізації.

У висновку експерта зазначено, що при аналізі об`ємно-планувального рішення станом на 2009 та 2011 рік, встановлено, що в приміщені змінено об`ємно-планувальне рішення, але без зміни зовнішнього габариту в межах несучих стін, зі зміною внутрішніх перегородок, та улаштуванням додаткових прорізів у самонесучих стінах, вкладанням прорізів та добудовою пандусу з площадкою.

Колегія суддів зазначає, що визначення поняття «реконструкція» (як виду будівництва) визначено у ДБН А.2.2-3-2004 Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва , в якому зокрема зазначено: реконструкція - перебудова існуючих об`єктів виробничого та цивільного призначення, пов`язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри)» .

У разі проведення реконструкції об`єкту, Порядком надання дозволу на виконання будівельних робіт , затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 30.09.2009 № 1104 (далі - Порядок № 1104) передбачено, цей Порядок визначає процедуру надання дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд (далі - будівельні роботи) (додаток 1).

Переліком будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл , затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 30.09.2009 № 1104 передбачений перелік робіт, які не потребують такого дозволу, щодо, зокрема:

Об`єкти виробничого призначення:

1) Технічне переоснащення одиниць та вузлів технологічного устаткування, систем управління та автоматизації, які морально застаріли та у яких вичерпано технічний ресурс, що розташовані в існуючих цехах, приміщеннях, без перепрофілювання, капітального ремонту, реконструкції об`єктів та підприємству цілому.

2) Улаштування: а) автономних котельних установок (дахових, вбудованих, прибудованих та окремо розташованих) загальною потужністю до 200 кВт, їх інженерне забезпечення та ремонт; б) систем пожежної сигналізації та оповіщення під час виникнення пожежі, установок пожежогасіння, автоматичних установок контролю за вибухонебезпечними концентраціями газу в повітрі, охоронних систем та їх диспетчеризація, систем внутрішнього та зовнішнього протипожежного водопостачання.

Об`єкти житлово-громадського призначення, об`єкти установ для попереднього ув`язнення та виконання покарань:

5) Перепланування квартир у багатоквартирних житлових будинках, кімнат у гуртожитках, об`єктів громадського призначення, а також будівель установ для попереднього ув`язнення та виконання покарань із збереженням несучої конструкції, без перевищення допустимих навантажень на перекриття, стіни та фундамент за умови дотримання існуючих архітектурно-планувальних вимог, державних будівельних норм, місцевих правил забудови.

6) Відновлення або посилення чи поліпшення окремих конструкцій будівель та споруд, зокрема таких, що перебувають в аварійному стані, без зміни їх функціонального призначення і архітектурного вигляду.

8) Виконання робіт з улаштування засобів для забезпечення безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до об`єктів житлово-громадського призначення.

11) Переустановлення обладнання в межах приміщення.

12) Улаштування чи закриття дверних або віконних прорізів.

13) Збільшення житлової чи допоміжної площі шляхом демонтажу перегородок, комор, печей, камінів, грубок, вітрин, засклення балконів і лоджій.

Об`єкти інженерної інфраструктури, благоустрою та тимчасового призначення:

18) Капітальний ремонт та реконструкція інженерних мереж (газопостачання, водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зв`язку, повітряних лінійних електромереж) в межах існуючої мережі.

20) Переоснащення систем опалення, вентиляції, водопостачання, водовідведення, газопостачання, енергопостачання, зв`язку, ліфтового обладнання, які забезпечують основне функціональне призначення будівель та споруд, заміна технологічного обладнання без збільшення допустимих навантажень на перекриття та фундаменти.

21) Поточний ремонт водозахисних дамб, каналів, берегоукріплювальних споруд, крім тих, що використовуються для забезпечення господарсько-питного водопостачання, переїздів і експлуатаційних доріг та гідротехнічних споруд на дамбах і каналах з метою приведення їх технічних характеристик у відповідність з нормативними вимогами без зміни конструктивної схеми та збільшення навантажень на елементи конструкцій.

26) Улаштування дитячих майданчиків, майданчиків для відпочинку людей, озеленення прибудинкової території, будівництво спортивних майданчиків у дворах і мікрорайонах.

27) Відновлення або влаштування вимощення навколо будівлі з .метою недопущення розмивання або перезволоження ґрунту під фундаментом.

Згідно висновку експерта, при проведенні наведених вище будівельних робіт в у приміщенні загальною площею 173.1 м.кв., орендарем якого є ТОВ СКЕН ЛАЙФ за договором оренди від 13.07.2009 № 11: 1) не було зміни функціонального призначення приміщення (до проведення робіт приміщення було частиною громадського приміщення - лікувального закладу (1264 , Будівлі лікарень та оздоровчих закладів ), після проведення робіт функціональне призначення приміщення - діагностичний центр, що також відноситься до класу 1264 Будівлі лікарень та оздоровчих закладів ; 2) не було змін у габаритних розмірах в межах основних несучих конструкцій стін; 3) проведені роботи сприяли підвищенню якості послуг, проте вони не є перебудовою об`єкту, а є такими, що не потребують дозволу на їх проведення, згідно з Переліком будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 30.09.2009 р. № 1104.

Вказаний висновок експерта обґрунтований зокрема, тим, що: 1) ремонт внутрішнього опорядження поверхонь приміщення, ремонт зовнішнього опорядження фасаду та крильця, ремонт покрівлі- відповідають роботам, наведеним у п. 6 Переліку; 2) благоустрій території -відповідає роботам, наведеним у п. 26 та п. 27 Переліку; 3) внутрішні санітарно-технічні роботи, внутрішні електромонтажні роботи, зовнішні електромонтажні роботи - відповідають роботам, наведеним у п. 20 Переліку; 4) роботи по улаштуванню дверних та віконних прорізів, заміні заповнення віконних та дверних прорізів - відповідають роботам, наведеним у п. 12 Переліку; 5) улаштування пожежної та охоронної сигналізації - відповідають роботам, наведеним у п. 2 Переліку; 6) зміни в об`ємно-планувальному рішенні - відповідають роботам, наведеним у п. 5 Переліку; 7) улаштування вхідної групи з пандусом - відповідає роботам, наведеним у п. 8 Переліку.

Обґрунтування з приводу складеного висновку були також наведені під час надання ним пояснень в суді апеляційної інстанції, в яких експерт заначив, що виконані підприємством позивача роботи не є реконструкцією, та як наслідок, не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки перелік цих робіт відповідає Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 30.09.2009 р. № 1104.

Представником відповідача встановленні судом першої інстанції обставини, під час апеляційного розгляду справи не спростовані.

Враховуючи те, що реконструкція приміщення на першому поверсі лабораторного корпусу (загальною площею 173.1 м.кв., орендарем якого є ТОВ СКЕН ЛАИФ за договором оренди від 13.07.2009 № 11) під діагностичний центр за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 80, територія Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка ПАМП України, в проміжок часу 2009 по 2011 роки не здійснювалась, а проведені у зазначеному приміщенні будівельні роботи, відповідно до вимог нормативно-правових актів в будівництві, відносяться до робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, колегія суддів дійшла до висновку, що твердження апелянта про порушення підприємством позивача вимог вимог п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 та п. 12 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 є безпідставними.

Що стосується посилання апелянта на те, що об`єкт будівництва відноситься до пам`яток історії місцевого значення (охоронний номер № 1998) та згідно ч. 5 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відносяться до об`єктів з значними наслідками СС3, колегія суддів зазначає наступне.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України Про охорону культурної спадщини .

Закон України "Про охорону культурної спадщини" надає наступне визначення: об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

Відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Як вказав апелянт, згідно з відкритих даних сайту www.spadschina.kh.ua, об`єкт, розташований по АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Харкові віднесено до переліку пам`яток історії та монументального мистецтва в Харківській області, включених до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української PCP Про охорону і використання пам`яток історії та культури . Порядковий номер 154, вид - пам`ятка історії, категорії місцевого значення, і взято на облік відповідним рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 19.08.1985 р. № 413,) прийнято під охорону держави (охоронний номер 1998), визначено охоронну зону в 50 метрів.

На підставі цього, апелянт наполягає на тому, що об`єкт за адресою: місто Харків, вул. Пушкінська, будинок АДРЕСА_3 , є пам`яткою культурної спадщини та відноситься до значних наслідків (СС3).

Відповідно до ст. 25 ЗУ Про охорону культурної спадщини надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог. Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що згідно переліку пам`яток історії та монументального мистецтва в Харківській області, включених до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української PCP Про охорону і використання пам`яток історії та культури , під охоронним номером 1998 значить пам`ятка історії - Будинок, у якому у 1920-1940 роках працював ОСОБА_1 (адреса пам`ятки: вул. Пушкінська, 80 Київський район, географічні координати 50.003722 Пн 36.247657 Сх).

З наведеного вбачається, що пам`яткою історії, що знаходить за адресою: АДРЕСА_3 , є конкретно визначений будинок, який розташований за вказаними вище географічними координатами.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "СКЕН ЛАЙФ" є орендарем приміщення, яке перевірялось (за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 80) на підставі договору оренди № 11 від 13.07.2009, укладеного з ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка АМН України" (орендодавець).

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що предметом оренди є приміщення лабораторного корпусу, яке також знаходить за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 80, але за цієї адресу також розташовані ще декілька будівель, однією з яких є пам`ятка історії Будинок, у якому у 1920-1940 роках працював ОСОБА_1 . Оскільки ця пам`ятка історія має індивідуально визначені географічні координати та під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що будівля, яка орендується ТОВ «СКЕН ЛАЙФ» за цими координатами не розташована, а їм відповідає головний корпус Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка АМН України, приміщення якого підприємством позивача не орендуються.

У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість посилання апелянта на те, що об`єкт будівництва відноситься до пам`яток історії місцевого значення та згідно ч. 5 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відноситься до об`єктів з значними наслідками СС3.

Що стосується заявленого представником відповідача клопотання про виклик свідка (головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту ДАБІ у Харківській області Марченка С.І.), який приймав участь у проведенні позапланової перевірки ТОВ «СКЕН ЛАЙФ» та може надати пояснення з приводу реконструкції приміщення, суд дійшов до висновку, що оскільки ця особа брала участь у проведенні перевірки, за результатами якої складений акт № 119-А та в ньому вже викладені судження перевіряючого, які в подальшому лягли в основу прийняття оскаржуваних позивачем у цій справі рішень, підстав для допиту цієї особи в якості свідка немає, оскільки судом при вирішенні спірних правовідносин можуть прийматися до уваги лише ті обставини, які слугували підставою для прийняття рішень, які є предметом судового розгляду та ці обставини вже викладені в акті перевірки.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що припис № 119-ПР від 04.04.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківський області та постанова № 13/1020-2599 від 18.04.2018 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківський області винесені з порушенням норм чинного законодавства України, є неправомірними.

Доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року по справі № 820/3522/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року по справі № 820/3522/18 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року по справі № 820/3522/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 10.02.2020 року