Ухвала

від 20.05.2020 по справі 820/3522/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 травня 2020 року

Київ

справа №820/3522/18

адміністративне провадження №К/9901/11863/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року

у справі №820/3522/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЕН ЛАЙФ"

до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування припису й постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки на підставі наказу № 19-П від 22 березня 2018 року "Про проведення перевірки"; визнати протиправним та скасувати наказу № 19-П від 22 березня 2018 року "Про проведення перевірки" Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області; визнати протиправним та скасувати припис № 119-ПР від 04 квітня 2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківський області; визнати протиправною та скасувати постанову № 13/1020-2599 від 18 квітня 2018 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківський області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано припис - 119-ПР від 04 квітня 2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківський області; визнано протиправним та скасовано постанову № 13/1020-2599 від 18 квітня 2018 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківський області. В задоволення решти позовних вимог відмовлено.

19 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №820/3522/18.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року касаційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №820/3522/18 повернуто особі, яка її подала.

27 квітня 2020 року відповідачем повторно направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №820/3522/18.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам ст. ст. 328, 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Касаційна скарга не відповідає вимогам, встановленим п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України, оскільки заявник у касаційній скарзі не зазначив жодної з передбачених ст. 328 КАС України підстав, на яких подається касаційна скарга.

Крім того, оскаржувана постанова Другого апеляційного адміністративного суду ухвалена 30 січня 2020 року, а з касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду 27 квітня 2020 року, тобто пропустивши строк на касаційне оскарження.

Відповідно до ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 5 ст. 333 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В касаційній скарзі наявне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якої скаржник зазначає, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду.

З огляду на такі доводи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Пунктом 6 ч. 5 вищевказаної статті КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Однак вказані в клопотанні причини пропуску строку касаційного оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки недотримання вимог КАС України при поданні касаційної скарги, що мало наслідком її повернення, саме по собі не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 20 грудня 2019 року по справі № 640/4918/19.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, що є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. До Реєстру вносяться всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

Відповідно до ч .ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог ст. 7 цього Закону.

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Верховного Суду від 23 березня 2020 року про повернення касаційної скарги оприлюднена 24 березня 2020 року.

Отже, інформацію про повернення касаційної скарги скаржник мав можливість отримати також із Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з 24 березня 2020 року, однак, касаційну скаргу повторно подано тільки 27 квітня 2020 року.

Значний проміжок часу з моменту винесення ухвали про повернення касаційної скарги та повторним поданням скаржником касаційної скарги вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.

Поновлення судом строку на касаційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

Зважаючи на наведене, вказані скаржником у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження причини його пропуску, не є поважними в розумінні вимог процесуального закону, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору.

В порушення наведених вимог, до касаційної скарги не додано такого документа.

Натомість в касаційній скарзі скаржник просить відстрочити сплату судового збору, в зв`язку з неможливістю вчасної сплати судового збору.

При розгляді та вирішенні вказаного клопотання суд враховує наступне.

Частиною 2 ст.132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

При прийнятті таких висновків суд враховує положення п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини пов`язані з відсутністю коштів призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення від сплати судового збору.

З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивачем є юридична особа, яка заявила вимогу майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру юридичною особою становить 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 51098,00 грн (200% * ( 1585800,00 * 1,5%) + 1762,00).

Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/ 22030102; номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 38004897; призначення платежу: "*; 101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.

Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору.

Відтак, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду документа про доплату судового збору, зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження згідно з ч. 4 ст. 328 цього Кодексу.

У випадку неусунення недоліків касаційної скарги в частині ненадання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору, скарга буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п.1 ч. 4 ст.169 та ч. 2 ст. 332 КАС України.

Неусунення недоліків касаційної скарги в частині незазначення інших підстав для його поновлення є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження (п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України).

Необґрунтування скаржником наявності підстав касаційного оскарження згідно з ст. 328 цього Кодексу є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись ст.ст. 169, 328, 329, 330, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №820/3522/18, викладені у клопотанні Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відмовити в задоволенні клопотання Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про відстрочення сплати судового збору у справі №1820/3522/18

Залишити без руху касаційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №820/3522/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЕН ЛАЙФ" до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування припису й постанови.

Надати скаржнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Желєзний

Судді Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко