Постанова

від 07.02.2020 по справі 640/20562/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20562/18 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів:Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., секретар судового засідання:Закревська І.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Адвокатського об`єднання Скляренко, Сидоренко та партнери до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

В С Т А Н О В И Л А:

Адвокатське об`єднання Скляренко, Сидоренко та партнери звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві № 176842-17 від 17 вересня 2018 року на суму 25562,13 грн; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 176842-17 від 17 вересня 2018 року про опис майна Адвокатського об`єднання Скляренко, Сидоренко та Партнери у податкову заставу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню у бюджет суми податкового зобов`язання, а отже, і його сплата, пов`язане з моментом подання у банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань. У разі якщо неперерахування податку не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред`явлена вимогам про повне перерахування податкових платежів до бюджету. Позивач вчинив всі заходи для сплати податкового зобов`язання, однак грошові кошти не надійшли до бюджету з вини банку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування фактичних обставин справи.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що згідно приписів Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому у готівковій формі, а не з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку. Відомості щодо зарахування до Державного бюджету України, сплачених позивачем платежів відсутні, тобто фактична сплата не відбулась, тому відсутні підстави для внесення в інтегровану картку платника інформацію про зарахування таких коштів. Разом з тим, незважаючи на причину несплати платником податків податкових зобов`язань, він не звільняється від обов`язку їх сплачувати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачем 02 березня 2015 року подано до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, якою позивачем самостійно визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за звітний (податковий) період у розмірі 33219,00 грн.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві отримано вказану декларацію 02 березня 2015 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції №2.

Між позивачем та Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит укладено договір від 20 липня 2011 року №157463 на розрахунково-касове обслуговування.

Позивач направив до названого банку платіжні доручення з призначенням платежу податок на прибуток за 2014 рік : від 22 січня 2015 року №15 на суму 15000,00 грн.; від 30 січня 2015 року №28 на суму 15000,00 грн.; від 24 березня 2015 року №54 на суму 3219,00грн.

Платіжне доручення від 22 січня 2015 року №14 ПАТ Банк Фінанси та Кредит , як обслуговуючим банком, виконано. Поряд з цим, платіжні доручення від 30 січня 2015 року №28 та від 24 березня 2015 року №54 банком до виконання прийняті, проте не виконані.

Позивач подав скаргу на ПАТ Банк Фінанси та Кредит до Національного банку України. Крім того, 06 липня 2015 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою про неперерахування третьою особою коштів з рахунку позивача в рахунок сплати податку на прибуток, до якої додано копії платіжних доручень від 30 січня 2015 року №28 та від 24 березня 2015 року №54.

Судом першої інстанції також встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року у справі № 826/1268/16 (дата набрання законної сили - 17 листопада 2016 року) задоволено позовні вимоги Адвокатського об`єднання Скляренко, Сидоренко та партнери . Визнано протиправною бездіяльність державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо не відображення в інтегрованій картці платника - адвокатського об`єднання Скляренко, Сидоренко та Партнери відомостей про сплату податку на прибуток у загальному розмірі 18219,00 грн., а саме, 15000,00 грн. - 30 січня 2015 року, 3219,00 грн. - 24 березня 2015 року. Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві виключити з інтегрованої картки платника - адвокатського об`єднання Скляренко, Сидоренко та Партнери відомості про від`ємне значення сальдо з податку на прибуток у загальному розмірі 18212,59 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року у справі № 826/1268/16 встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві не відображено в інтегрованій картці платника - позивача факт погашення задекларованого грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 18219,00 грн., що підтверджується висновками проведеної звірки, за результатами якої складено акт від 13 січня 2016 року №859-07. А також те, що 17 грудня 2015 року Національним банком України прийнято постанову про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 18 грудня 2015 року прийнято рішення №230 про початок процедури ліквідації ПАТ Банк Фінанси та Кредит .

Головним управлінням ДФС у м. Києві 17 вересня 2018 року прийнято податкову вимогу №176842-17 та рішення №176842-17 про опис майна у податкову заставу.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У відповідності до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положеннями пункту 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу для платника є завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначена у статті 32 зазначеного Закону, пунктом 32.2 якої встановлено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов`язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем. Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу, встановлених пунктом 30.2 статті 30 цього Закону. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Пунктом 129.6 статті 129 ПК України встановлено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що за наявності доказів, що підтверджують виконання всіх передбачених законодавством умов для сплати податків, зокрема свідчать про декларування платником податків податкового зобов`язання, надання банку правильно оформлених платіжних документів про сплату такого зобов`язання, наявність на рахунку в банку достатнього залишку коштів для сплати цього зобов`язання, податкове зобов`язання платника податків є виконаним.

Враховуючи, що позивачем своєчасно, в межах встановлених законодавством термінів сплати задекларованих податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2014 рік, за наявності на рахунку в банку достатнього вихідного залишку коштів для сплати цього зобов`язання, направлено правильно оформлені платіжні доручення на перерахування коштів до бюджету, які, в свою чергу, прийняті банком, правильним є висновок суду першої інстанції, що, у даному випадку, невнесення податку до бюджету відбулося з вини банку, у зв`язку з чим відсутні підстави для покладення на позивача відповідальності за несплату податку й, як наслідок, для прийняття оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Неперерахування податку не є наслідком винних дій платника податку, а тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред`явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постановах від 30 листопада 2018 року у справі № 802/1634/15-а, від 11 лютого 2019 року у справі №826/7940/16, від 20 лютого 2018 року у справі №816/59/17.

В той же час, податковим органом не були наведені обґрунтовані доводи та подані належні докази, в тому числі і щодо можливості відкликання платіжних доручень платником, які б давали підстави для іншої правової кваліфікації обставинам ніж надана судом першої інстанції у даній справі та у вищенаведеній адміністративній справі № 826/1268/16.

Враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2020 року. Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко