Постанова

від 04.02.2020 по справі 909/854/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р. Справа №909/854/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Н.Кишенюк

за участю представників сторін:

від позивача Бойко Т.М.-директор;

від відповідачів не з явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №9-9-0.6-6686/0/2-19 від 18.11.2019

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 (суддя Малєєва О. В., повний текст складено 01.11.2019, м.Івано-Франківськ)

у справі №909/854/19

за позовом Приватної компанії "Бойко"

до відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,

до відповідача 2 Коломийської міської ради, м.Коломия

про визнання за позивачем права постійного користування на землю та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області внести відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер

В С Т А Н О В И В :

Приватною компанією "Бойко" заявлено позов до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Коломийської міської ради про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою по вул.І.Мазепи, 320 у м.Коломия Івано-Франківської області, площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва автозаправочної станції та міні-кафе (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної із отриманням прибутку), та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області внести відомості про земельну ділянку по вул..І.Мазепи, 320 у м.Коломия Івано-Франківської області, площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва автозаправочної станції та міні-кафе (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної із отриманням прибутку), постійний користувач - Приватна компанія Бойко , до Державного земельного кадастру та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі рішення Коломийської міської ради народних депутатів від 27.06.1996 №135 та відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ІФ №001310 від 23.04.1997 набув право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (будівництва автозаправочної станції).

З метою присвоєння земельній ділянці кадастрового номера на замовлення позивача ТОВ Геоземкадсервіс виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.

На його звернення державний кадастровий реєстратор Міськрайонного управління у Коломийському районі та м. Коломия Головного управління держгеокадастру в Івано-Франківській області прийняв рішення від 05.08.2019 №РВ-2600774102019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з огляду на те, що в акті відсутні відомості про його реєстрацію у книзі записів про державну реєстрацію державних актів на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та наявність перетину з суміжною земельною ділянкою.

Позивач вважає, що відповідний запис про реєстрацію державного акта не внесений з вини посадових осіб Коломийської міської ради. Водночас, факт дійсності вказаного державного акта доводить рядом документів.

Посилається на те, що з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду від 22.09.2005 № 5-рп/2005, здійснює землекористування на законних підставах.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 у справі №909/854/19 позовні вимоги задоволено повністю.

- визнано за Приватною компанією "Бойко" право постійного користування земельною ділянкою по вул.І.Мазепи,320 у м.Коломия Івано-Франківської області, площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва автозаправочної станції та міні-кафе (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної із отриманням прибутку).

- зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області внести відомості про земельну ділянку по вул.І.Мазепи,320 у м.Коломия Івано-Франківської області, площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва автозаправочної станції та міні-кафе (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної із отриманням прибутку), постійний користувач - Приватна компанія "Бойко" до Державного земельного кадастру та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки межі спірної земельної ділянки були встановлені в натурі і позивач одержав Державний акт, у нього виникло право постійного користування землею. Враховуючи наявність у позивача права постійного користування землею, відсутність перетину спірної земельної ділянки з іншою ділянкою, що стало підставою для відмови у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоєння їй кадастрового номера, Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області слід вчинити вказані дії щодо внесення відомостей про земельну ділянку по вул.І.Мазепи,320 у м.Коломия Івано-Франківської області, площею 0,15 га до Державного земельного кадастру та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер.

Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області подано апеляційну скаргу №9-9-0.6-6686/0/2-19 від 18.11.2019, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що судом неповно з ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права,

Зокрема, скаржник зазначає, що державним кадастровим реєстратором міськрайонного управління Держгеокадастру у Коломийському районі та м.Коломиї - Шульгою-Лабич І.В., перевіривши в межах своїх повноважень подані ПК Бойко документи, встановлено їх невідповідність встановленим Закону України Про Державний земельний кадастр і Порядку №1051 вимогам, що стало підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Виявлено, що у розробленій Технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відсутні документи, які передбачені ст.55 Закону України Про землеустрій , а саме в Державному акті на право постійного користування землею відсутній запис про реєстрацію у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Також, скаржник зазначає, що під час перевірки встановлена невідповідність валідності електронного документа встановленим законодавством вимогам, а саме перетин земельної ділянки з ділянкою (кадастровий номер 2610600000:27:004:0044). Надаючи відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Державний кадастровий реєстратор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України та Законом України Про Державний земельний кадастр та відповідно до Порядку №1051.

Окрім того, на думку скаржника, відсутність у судових засіданнях відповідача 2- Коломийської міської ради, до повноважень якої відносилася Державного реєстрація акту на право постійного користування у Книзі записів державних актів державних актів на право постійного користування землею, призвела до неповного з ясування всіх обставин справи.

Також, скаржник вважає, що позовна вимога - зобов язання Головного управління внести відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер, належить до юрисдикції адміністративних судів.

ПК Бойко у відзиві на апеляційну скаргу від 10.12.2019 просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючи на те, що рішення суду є обгрунтованим. Зокрема, скаржник зазначає, що той факт, що в Державний акт не внесені відомості щодо його реєстрації у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, не впливає на виникнення і існування у позивача зазначеного права. Державний акт у встановленому порядку недійсним не визнавався і є чинним. Також, позивач зазначає, що справа підсудна господарському суду Івано-Франківської області за місцем знаходження усіх сторін та спірної земельної ділянки на підставі ст.20 ГПК України.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем долучено до матеріалів справи протокол виправлення помилки від 10.09.2019 № 5948876, згідно з яким виправлені відомості щодо поворотних точок меж земельної ділянки. В судовому засіданні представник позивача вказав на те, що внаслідок складення цього протоколу відсутній перетин земельної ділянки з іншою ділянкою, а також представник Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області визнала факт відсутності на даний час перетину земельних ділянок.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 справу №909/854/19 призначено судді-доповідачу Галушко Н.А., суддям Орищин Г.В. та Желіку М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019, надано строк позивачу та відповідачу 2 для надання відзивів на апеляційну скаргу

Ухвалою суду від 05.12.2019 призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2019.

В судовому засіданні 17.12.2019 розгляд справи відкладено на 21.01.2020.

В судовому засіданні 21.01.2020 розгляд справи відкладено на 04.02.2020.

В судове засідання 04.02.2020 представник позивача з'явився, проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду від 29.10.2019 вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта в судове засідання 17.12.2019 з'явився, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі рішення Коломийської міської ради народних депутатів від 27.06.1996 № 135 позивачу було видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ІФ №001310 від 23.04.1997 (надалі Державний акт), відповідно до якого Приватній компанії "Бойко" надано у постійне користування земельну ділянку, площею 0,15 га в межах згідно з планом землекористування для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (будівництва автозаправочної станції). В Державному акті відсутній запис про реєстрацію у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надано документи, які ним виготовлялись на здійснення будівництва на вказаній земельній ділянці, а саме експертний висновок № 20-9/19 Карпатського експертно-технічного центру по проекту Будівництво автозаправочної станції по вул. Мазепи в м. Коломия , експертне заключення Івано-Франківської обласної державної інвенстиційної експертизи від 12.08.1997 по робочому проекту будівництва, протокол від 12.03.1998 № 3/98 засідання містобудівної ради при управлінні архітектури і містобудування облдержадміністарції, на якому погоджено цей проект, висновок Державного управління екологічної безпеки в Івано-Франківській області від 12.01.1998 № 07-4/06-1, дозвіл на виконання будівельних робіт від 31.12.1999 № 71в.

На замовлення позивача ТОВ Геоземкадсервіс виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва автозаправочної станції та міні-кафе (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної із отриманням прибутку) по вул. І. Мазепи, м.Коломия, Івано-Франківська область.

Згідно з рішенням державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Коломийському районі та м. Коломия Головного управління держгеокадастру в Івано-Франківській області від 05.08.2019 № РВ-2600774102019 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з тих підстав, що Державний акт відсутній у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та наявності зауважень щодо валідності електронного документа встановленим законодавством вимогам, а саме перетин земельної ділянки з ділянкою (кадастровий номер 2610600000:27:004:0044).

Відповідно до протоколу виправлення помилки від 10.09.2019 № 5948876, який складений державним кадастровим реєстратором, у відомостях стосовно вказаної земельної ділянки виявлено технічну помилку і виправлено відомості щодо поворотних точок меж земельної ділянки. Тому відсутній перетин спірної земельної ділянки з іншою ділянкою (а.с.128).

Цю обставину в ході розгляду справи в суді першої інстанції сторони визнали в судовому засіданні, і вона не підлягає доказуванню (ч. 1 ст. 75 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України, 1990 р., який був чинним на час надання позивачу земельної ділянки в користування, право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

В ч. 1 ст. 22 цього Кодексу було передбачено, що право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. На той час закон не пов`язував виникнення права постійного користування землею з фактом реєстрації державного акта.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки межі вказаної земельної ділянки були встановлені в натурі і позивач одержав Державний акт, у нього виникло право постійного користування землею.

Той факт, що в Державний акт не внесені відомості щодо його реєстрації у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, не впливає на виникнення і існування у позивача зазначеного права. Вказаний Державний акт в установленому порядку недійсним не визнавався і є чинним.

01.01.2002 набрав чинності ЗК України, в ч. 1 ст. 92 якого передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

В ч. 2 цієї статті визначено перелік осіб, які можуть набувати таке право. Позивач до таких осіб не відноситься.

У п. 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте наведені положення п. 6 розділу X втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

В цьому рішенні, зокрема, зазначено, що стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований ст. 13, 14, 41, 55 Конституції України. Використання терміна "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності ст. 92 Кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 до його переоформлення.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Враховуючи викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що позивач має право постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою по вул.І. Мазепи, 320 у м.Коломия Івано-Франківської області, площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва автозаправочної станції та міні-кафе (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної із отриманням прибутку) є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області внести відомості про земельну ділянку по вул..І.Мазепи, 320 у м.Коломия Івано-Франківської області, площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва автозаправочної станції та міні-кафе (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної із отриманням прибутку), постійний користувач - Приватна компанія Бойко , до Державного земельного кадастру та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер, судова колегія зазначає наступне.

Правові, економічні та органіщзаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлює Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 №3613-VI.

Відповідно до п.2 ч.1 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України Про Державний земельний кадастр внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер (ч.1 ст.16 Закону)

Відповідно до ст.24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);

замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, а в разі подання заяви в електронній формі - надсилається засобами телекомунікаційного зв'язку.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Як зазначає скаржник в апеляційній скарзі, державним кадастровим реєстратором міськрайонного управління Держгеокадастру у Коломийському районі та м.Коломиї - Шульгою-Лабич І.В., перевіривши, в межах своїх повноважень, подані ПК Бойко документи, встановлено їх невідповідність встановленим Закону України Про Державний земельний кадастр і Порядку №1051 вимогам, що стало підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Зокрема, під час перевірки встановлена невідповідність валідності електронного документа встановленим законодавством вимогам, а саме перетин земельної ділянки з ділянкою (кадастровий номер 2610600000:27:004:0044).

З огляду на викладене судова колегія прийшла до висновку, що відповідно до зазначених зауважень до поданих документів державним кадастровим реєстратором рішенням №РВ-260077410219 від 05.08.2019 правомірно відмовлено у внесенні відомостей (змін) до них до Державного земельного кадастру, оскільки Державний кадастровий реєстратор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України та Закону України Про Державний земельний кадастр .

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що згідно протоколу виправлення помилки від 10.09.2019 № 5948876, позивачем виправлено відомості щодо поворотних точок меж земельної ділянки, однак в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача вдруге за реєстрацією земельної ділянки до державного кадастрового реєстратора.

Однак, суд першої інстанції, враховуючи наявність у позивача права постійного користування землею, відсутність перетину спірної земельної ділянки з іншою ділянкою, що стало підставою для відмови у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоєння їй кадастрового номера, прийшов до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про зобов язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області внести відомості про земельну ділянку по вул.І.Мазепи,320 у м.Коломия Івано-Франківської області, площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва автозаправочної станції та міні-кафе (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної із отриманням прибутку), постійний користувач - Приватна компанія "Бойко" до Державного земельного кадастру та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер.

В цій частині суд задоволив позовні вимоги вказавши, що Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області слід вчинити вказані дії.

Апеляційний господарський суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, у тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, а відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 45 ГПК).

З матеріалів справи, яка розглядається, вбачається, що відповідно до зауважень до поданих позивачем документів державним кадастровим реєстратором рішенням №РВ-260077410219 від 05.08.2019 правомірно відмовлено у внесенні відомостей (змін) до них до Державного земельного кадастру.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надано докази, а саме протокол виправлення помилки від 10.09.2019 № 5948876, яким підтверджується факт виправлення відомостей щодо поворотних точок меж земельної ділянки.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача вдруге за реєстрацією земельної ділянки до державного кадастрового реєстратора, отже на момент подання позову право позивача щодо внесення відомостей Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області про земельну ділянку по вул.І.Мазепи,320 у м.Коломия Івано-Франківської області, площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва автозаправочної станції та міні-кафе (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної із отриманням прибутку), постійний користувач - Приватна компанія "Бойко" до Державного земельного кадастру та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру останнім не порушено і позовні вимоги у цій частині позивачем заявлені передчасно.

За приписами статті 2 ГПК України завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, у томі числі, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

З огляду на випкладене, помилковим є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області внести відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об єктивно не залежали від нього.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на відсутність у судових засіданнях суду першої інстанції відповідача 2- Коломийської міської ради, до повноважень якої відносилася реєстрація Державного акту на право постійного користування у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, що призвело до неповного з ясування всіх обставин справи, судовою колегією до уваги не береться, оскільки, сторони належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду справи по суті, в зв язку із чим справу роглянуто за відсутності представника відповідача-2.

Твердження скаржника, що позовна вимога - зобов язання Головного управління внести відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер, належить до юрисдикції адміністративних судів є помилковвими з огляду на наступне.

Відповідно до ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області підлягає скасуванню частково в частині зобов язання Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вул. Ак. Сахарова, 34-А, м. Івано-Франківськ, 76014, ідентифікаційний код 39767437) внести відомості про земельну ділянку по вул. Мазепи, 320 у м.Коломия Івано-Франківської області , площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва автозаправочної станції та міні-кафе (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної із отриманням прибутку), постійний користувач - Приватна компанія Бойко (вул. Українська, 8А, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200, ідентифікаційний код 22174953) до Державного земельного кадастру та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер.

В іншій частині рішення суду ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на позивача в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 282-284 ГПК України,-

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 .Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №9-9-0.6-6686/0/2-19 від 18.11.2019 задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 у справі №909/854/19 скасувати частково в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області внести відомості про земельну ділянку по вул..І.Мазепи, 320 у м.Коломия Івано-Франківської області, площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва автозаправочної станції та міні-кафе (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної із отриманням прибутку), постійний користувач - Приватна компанія Бойко , до Державного земельного кадастру та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер.

В цій частині в позові відмовити

В решті рішення суду залишити без змін.

3 . Стягнути з Приватної компанії Бойко ( вул. Українська, 8А, м.Коломия Івано-Франківської області, 78200, код ЄДРПОУ 22174953) на користь Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вул. Сахарова, 34, м.Івано-Франківськ, 79014, код ЄДРПОУ 39767437) 2 881,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 11.02.2020

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.