Рішення

від 31.01.2020 по справі 540/2361/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2361/19 10 год. 25 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Мельниченко В.В.,

за участю представника позивача Андрєєва Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод" (далі-позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.08.2019р. №0002431422, №0002441422, №0002451422 та №0002461422.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги податкового законодавства з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Вказані висновки перевірки стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що стали підставою для прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.11.2019р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 04.12.2019р.

У підготовчому засіданні 04.12.2019р. оголошено перерву до 18.12.2019р.

Ухвалою від 18.12.2019р. задоволене клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 13:00 годину 08 січня 2020 року.

Ухвалою від 08.01.2020р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 27.01.2020р.

У судовому засіданні 27.01.2020р. оголошено перерву до 31.01.2020р.

Сторони забезпечили явку своїх представників у судове засідання, однак представник відповідача за довіреністю не був допущений протокольною ухвалою від 31.01.2020р. до участі у справі з огляду на наступне.

Частиною першою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції; далі - КАС України) встановлено, що сторона в адміністративній справі може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як представництво і самопредставництво . При цьому особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (частина друга цієї статті).

Що стосується представництва, то за визначенням, наведеним у статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ним є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша та третя вказаної статті).

2 червня 2016 року за №1401-VIII Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України, відповідно до яких з 1 січня 2017 року представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Отже, представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 1 січня 2020 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Водночас, пунктом 11 розділу XV Перехідні положення Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про самопредставництво в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Таке розуміння цих правовідносин закладене у частині 10 статті 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII. Таке ж визначення означеного поняття було відображено у попередній редакції статті 55 КАС України.

Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (частина третя статті 55 КАС України у чинній редакції). Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина четверта цієї статті).

На переконання суду, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Разом із тим, документи, надані представником, що прибув в судове засідання з метою представництва інтересів органу Державної податкової служби, наведеним вище вимогам не відповідають.

Таким чином, оскільки представником відповідача не надано доказів належного уповноваження на здійснення ним самопредставництва юридичної особи, суд ухвалив про недопуск цього представника до участі у справі.

Оскільки представник позивача наполягав на продовженні розгляду справи по суті та враховуючи положення статті 205 КАС України й те, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин неявки та не подавав клопотань про відкладення розгляду справи, суд вирішив розглядати справу за відсутності відповідача.

31 січня 2020 р. оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

З наданого відповідачем відзиву убачається, що податковий орган позов не визнає з наступних підстав. Зокрема, зазначає, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки контролюючим органом встановлені порушення податкового законодавства, що полягало у заниженні податку на прибуток на загальну суму 1894916 грн.; завищені від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2019р. на суму 2801317 грн.; занижені суми ПДВ, що полягає сплаті до бюджету на суму 2465339 грн.; завищенні від`ємного значення різниці між сумою ПЗ та сумою ПК поточного звітного (податкового) періоду (ряд 19 Декларації) на суму 263161 грн. за березень 2019р.

Підставою вказаних висновків стало визнання контролюючим органом господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками ТОВ Дорінгтон , ТОВ Рейдел плюс , ТОВ Максанд , ТОВ Сигма трейдінг , безтоварними.

Із зазначених підстав відповідач просить відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ТОВ "ТПК" Херсонський ливарний завод" зареєстровано виконавчим комітетом Херсонської міської ради 14.11.2007р. На обліку в податкових органах перебуває з 16.11.2007р. за №16477.

В період з 02.05.2019р. по 22.05.2019р. співробітниками ГУ ДФС у Херсонській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ТПК" Херсонський ливарний завод" дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2017р.по 31.01.2017р., валютного - за період з 01.01.2017р.по 31.01.2017р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017р.по 31.01.2017р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.05.2019р. №78/21-22-14-01/35469414, в якому зафіксовані наступні висновки щодо порушень:

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового Кодексу України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 „Зобов`язання» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, п.11,12,14,15,16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.1999 №318, в результаті чого:

занижено податок на прибуток на загальну суму 1894916 грн.

завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2019р. на суму 2801317 грн.;

- п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого

занижено суми ПДВ, що полягає сплаті до бюджету на суму 2465339 грн.;

завищено від`ємне значення різниці між сумою ПЗ та сумою ПК поточного звітного (податкового) періоду (ряд 19 Декларації) на суму 263161 грн. за березень 2019р.;

- пп. б п.176.2 ст.176 ПК України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого сплаченого на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, не відображено відомості про повернення фінансової допомоги засновникам за номером облікової картки платника податку з ознакою доходу 153, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015р. №111/26556 у Податкових розрахунках.

Висновки перевірки стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 08.08.2019р.:

- №0002431422, відповідно до якого позивачу збільшено податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 894 916,00 грн. та нараховано штрафних санкцій у розмірі 473 729, 00 грн.;

- №0002441422, відповідно до якого визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2801317 грн.;

- №0002451422, відповідно до якого позивачу збільшено податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2465339 та нараховано штрафних санкцій у розмірі 616335 грн.;

- №0002461422, відповідно до якого визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Позивач не погоджується з висновками про порушення ним податкового законодавства, тому вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд приймає до уваги наступні обставини та приписи законодавства.

Висновки відповідача про завищення від`ємного значення та заниження сум податків з ПДВ та з податку на прибуток ґрунтуються на визнанні контролюючим органом господарських операцій, здійснених позивачем з контрагентами ТОВ Дорінгтон , ТОВ Рейдел плюс , ТОВ Максанд , ТОВ Сигма трейдінг , безтоварними.

Вирішуючи дану справу, суд досліджує факт нереальності господарських операцій, за результатами здійснення яких, контролюючим органом прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ Дорінгтон , судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ Дорінгтон , контролюючий орган дослідив виконання договору поставки від 11.12.2017р. №ДН-1229/01. При викладені в акті перевірки порушень, перевіряючи посилаються на наступні обставини: …За даними АІС Податковий блок підприємство ТОВ Дорінгтон зареєстровано Печорського районною адміністрацією м. Києва 14.09.2015 за № 10701020000059470. Перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у м. Києві/ Адресні дані - м. Миколаїв, вул. Вокзальна 5. За даними інформації АІС Податковий блок ТОВ Дорінгтон за 2017 надано декларацію з податку на прибуток без додатка АМ.

В свою чергу, додаток АМ характеризує забезпеченість декларанта необоротними активами, містить інформацію про нараховану у звітному періоді амортизацію основних засобів та нематеріальних активів. Таким чином, у періоді документування постачання від ТОВ Дорінгтон на загальну суму 927178,55 грн. у постачальника були відсутні власні основні засоби… Крім того, контролюючий орган посилається на неможливість підтвердження поставки товару, у зв`язку з тим, що автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_1 . Однак, за даними інформації, яка міститься в "НАІС ДДАІ" МВС України автомобіль, вказаний у ТТН належить ОСОБА_2 , а причіп - ОСОБА_3 .

Крім того, податковий орган посилається на наявність у провадженні СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві матеріалів досудового розслідування за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Таким чином, ГУ ДФС у Херсонській області робить висновок про те, що подання контрагентом позивача у 2017р. декларації з податку на прибуток без додатку АМ та здійснення перевезень товарів перевізником, якому не належать автомобіль та причіп, а також факт порушення кримінального провадження, свідчать про неможливість виконання договорів поставки. На підставі викладеного, податковий орган вважає, що позивач використовував лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення.

Судом досліджено первинну документацію з господарських операцій між позивачем та ТОВ Дорінгтон та встановлено наступне. Між ТОВ "ТПК" Херсонський ливарний завод" (Покупець) та ТОВ Дорінгтон (Постачальник) укладено договір поставки №ДН-1229/01 від 11.12.2017р., згідно з умовами якого Постачальник зобов`язується постачати Покупцеві Продукцію, згідно Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. Прийом-передача Продукції від Постачальника до Покупця проводиться шляхом виписки накладної, в якій зазначається дата передачі у власність продукції Покупцю (п.4.2 Договору). На виконання вказаних договорів позивачем надано, судом досліджено: договір поставки №ДН-1229/01 від 11.12.2017р., специфікацію №1 від 11.12.2017р., картку рахунку 631, видаткову накладну від 13.12.201р. №ДН-1213/02, податкову накладну від 13.12.2018р. №1202, ТТН №ДН-1213/02 від 13.12.2017р. (том 1, а.с. 147-155).

Слід відмітити, що контролюючим органом не висловлено жодного зауваження щодо бухгалтерської документації, складеної за результатами проведеної господарської операції.

Досліджуючи господарські операції між позивачем та ТОВ Рейдел Плюс , судом встановлено наступне.

У перевіряємий період між ТОВ "ТПК" Херсонський ливарний завод" (Покупець) та ТОВ Рейдел Плюс (Постачальник) укладено договір поставки №08/09 від 06.11.2017р., згідно з умовами якого Постачальник зобов`язується постачати Покупцеві Продукцію, згідно Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. Прийом-передача Продукції від Постачальника до Покупця проводиться шляхом виписки накладної, в якій зазначається дата передачі у власність продукції Покупцю (п.4.2 Договору). Навантаження Продукції на транспортний засіб на складі Постачальника здійснюється Постачальником, розвантаження - Покупцем (п.4.4 Договору).

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивачем надано, а судом досліджено: специфікацію, рахунок на оплату, видаткові накладні, ТТН, банківські виписки по рахунку, картку рахунку 631, податкові накладні (том 1 а.с.156-174).

Нереальність господарських операцій між вказаними підприємствами податковий орган обґрунтовує наступним: …За даними АІС Податковий блок підприємство ТОВ РЕДЕЙЛ ПЛЮС зареєстровано Печорською районною адміністрацією м, Києва 07.12,2016 № 10701020000066160.Перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у Львівській області, стан платника 0. Адресні дані - Львівська обл., м. Львів, вул. Героїв УПА 73.

Заданими інформації АІС Податковий блок ТОВ РЕДЕЙЛ ПЛЮС за 2017 надано декларацію з податку на прибуток без додатка АМ. В свою чергу, додаток АМ характеризує забезпеченість декларанта необоротними активами, містить інформацію про нараховану у звітному періоді амортизацію основних засобів та нематеріальних активів. Таким чином, у періоді документування постачання від ТОВ РЕДЕЙЛ ПЛЮС на загальну суму 1000007,8 гри. у постачальника були відсутні власні основні засоби (офісні та складські приміщення, навантажувально-розвантажувальна техніка, тощо).

За змістом ТТН від 27.11.2017 № РП-0000460-462 вбачається що автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_4 . Як зазначено в п. 4.1 договору-поставки № 08/09 постачання продукції здійснюється зі складу постачальника та за його рахунок. Адреса складу Постачальника: м. Одеса, вул, Онезька, буд.5. У специфікації зазначено умови поставки - склад Постачальника м. Одеса, вул. Онезька, буд.5.

Аналізуючи зміст Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплачено) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за формою №1 ДФ ТОВ ТПК Херсонський Ливарний Завод за І квартал 2017, II квартал 2017, ПІ квартал 2017, IV квартал 2017 не встановлено виплату доходів з ознаками 126 (інші доходи), 157 (виплати ФОПам) особі ОСОБА_4 .

За даними бухгалтерського обліку по рах. 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками ФОП ОСОБА_4 в постачальниках у перевіряємому періоді відсутній. Дебіторська заборгованість на рах. 631 по розрахунках з даною особою також відсутня, що свідчить про відсутність авансових сплат у попередніх періодах ОСОБА_4 .

Аналізуючи зміст Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплачено) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за формою №1 ДФ ТОВ РЕДЕЙЛ ПЛЮС за І квартал 2017, ІІ квартал 2017, III квартал 2017, IV квартал 2017 також не встановлено виплату доходів з ознаками 126 (інші доходи), 157 (виплати ФОПам) особі ОСОБА_4 . Таким, чином, інформація щодо транспортного перевізника відображена в товарно-транспортних накладних №РП-0000462, №РП-0000461, №РП-0000460 не знайшла фактичного відображення у бухгалтерському обліку ТОВ ТПК Херсонський Ливарний Завод , у податковій звітності ТОВ РЕДЕЙЛ ПЛЮС , що в свою чергу ставить під сумнів реальність здійснення операції з перевезення паркетної дошки. .

Крім того, податковий орган посилається на вирок у справі №757/76078/17-к.

Аналогічні підстави покладені в основу обґрунтувань податковим органом нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ Максанд та ТОВ Сігма Трейдинг , а саме: подання вказаними контрагентами позивача декларації з податку на прибуток без додатку АМ та здійснення перевезень товарів перевізником ФОП ОСОБА_5 , водієм ОСОБА_6 , який за інформацією оперативного управління не здійснював перевезення.

Досліджуючи господарські операції між позивачем та ТОВ Максанд , судом встановлено наступне. Між вказаними товариствами укладено договір поставки №63 від 02.03.2018р., відповідно до якого Постачальник зобов`язується постачати Покупцеві Продукцію, згідно Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. Прийом-передача Продукції від Постачальника до Покупця проводиться шляхом виписки накладної, в якій зазначається дата передачі у власність продукції Покупцю (п.4.2 Договору). Навантаження Продукції на транспортний засіб на складі Постачальника здійснюється Постачальником, розвантаження - Покупцем (п.4.4 Договору).

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивачем надано, а судом досліджено: специфікації, рахунок на оплату, видаткові накладні, ТТН, рахунки на оплату, банківські виписки по рахунку, картку рахунку 631, податкові накладні (том 1, а.с.175-233).

На підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ Сігма Трейдинг позивачем надано, а судом досліджено Договір поставки №190218-1 від 19.02.2018р., умови якого є аналогічні умовам вищенаведених договорів.

Реальність господарських операцій позивач підтверджує: специфікаціями, рахунками на оплату, видатковими накладними, ТТН, рахунками на оплату, банківськими виписками по рахунку, картку рахунку 631, податковими накладними (том 1, а.с.234-250, том 2, а.с.1-104).

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом ТОВ Велмонт суд зазначає наступне.

Нереальність господарських операцій між вказаними підприємствами податковий орган обґрунтовує тим, що за даними АІС Податковий блок ТОВ Велмонт не подано до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток за 2018р., що унеможливлює встановлення забезпеченості вказаного підприємства власними необоротними активами. Операції з перевезення водієм ОСОБА_6 спростовуються поясненнями останнього, наданими оперативному управлінню. Крім того, за інформацією ЄРПН ТОВ Велмонт документувало придбання чавуну за ціною, ідентичною ціні реалізації позивачу.

Судом встановлено, що між вказаними товариства укладено договір поставки №54 від 02.02.2018р., відповідно до якого Продавець (ТОВ Велмонт ) приймає на себе зобов`язання поставити, а Покупець (ТОВ "ТПК" Херсонський ливарний завод") прийняти і сплатити за матеріали для ливарного виробництва, а саме чавун переробний ПЛ, чавун ливарний Л, ферросилліцій, сілікокальцій, феромарганець на умовах викладених у договорі.

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивачем надано та судом досліджено: рахунки-фактура, рахунок на оплату, видаткові накладні, ТТН, банківські виписки по рахунку, податкові накладні, акти списання, акти звіряння (том 2, а.с.105-139).

Окремо судом досліджено використання придбаного товару за вищевказаними договорами поставки, а саме використання Товариством ламінату у якості опалубки для лиття форм, використання ванної та списання олій, що заливаються до неї, заклеювання відливок у оліях, а також технічний процес на підприємстві позивача, Комплект документів на типовий технологічний процес по технології хімічно твердих суміші ТТПЛ-0010, Комплект документів на типовий технологічний процес із термічної обробки відливок ТТПЛ-0011, витяги з журналу обліку завозу ТМЦ (том 4 а.с.75-252). Судом досліджено акти списання, акти звіряння (т.2 а.с.140-250, том 3 а.с.1-250).

Підсумовуючи вищенаведене, суд установлено, що податковий орган визнав вищевикладені господарські операції безтоварними з огляду на:

- Подання ТОВ Дорінгтон , ТОВ Рейдел Плюс , ТОВ Максанд та ТОВ Сігма Трейдинг декларацій з податку на прибуток без додатку АМ, що на думку перевірячих, свідчить про відсутність необоротних активів;

- ТОВ Велмонт не подано до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток за 2018р., що на думку перевірячих, унеможливлює встановлення забезпеченості вказаного підприємства власними необоротними активами

- здійснення перевезень товарів перевізником ФОП ОСОБА_5 , водієм ОСОБА_6 , який за інформацією оперативного управління не здійснював перевезення;

- здійснення перевезень товарів перевізником, якому не належать автомобіль та причіп;

- факт порушення кримінального провадження за ст.205 КК України;

- наявність вироку.

З наведеними підставами визнання господарських операцій нереальними суд не погоджується, з огляду на наступне.

За положеннями пп. 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Положеннями ст.47 ПК України встановлено, що відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть:

юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить;

фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом;

податкові агенти.

З наведеного убачається, що чинним законодавством не встановлена відповідальність контрагентів за не подання або неповне подання податкової звітності своїми контрагентами. Втім, податковий орган, визнаючи нереальними господарські операції між позивачем та його контрагентами-постачальниками через подання останніми декларацій з податку на прибуток без додатку АМ, фактично покладає відповідальність за вказане порушення на позивача, що є неприпустимим.

Крім того, подання ТОВ Дорінгтон , ТОВ Рейдел Плюс , ТОВ Максанд та ТОВ Сігма Трейдинг декларацій з податку на прибуток без додатку АМ, не свідчить про відсутність необоротних активів, як стверджує податковий орган, а лише підставою для проведення перевірки та встановлення підстав не подання таких додатків до декларацій.

Суд звертає увагу, що відповідачем не проведено жодних зустрічних перевірок контрагентів-постачальників, натомість контролюючий орган обмежився аналізом баз даних та притягненням до відповідальності відповідача.

Аналогічною є позиція суду щодо обґрунтувань податковим органом нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Велмонт через не подання останнім до контролюючого органу декларації з податку на прибуток за 2018р.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань…". …У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку… (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Щодо доводів відповідача про безтоварність господарських операцій з огляду на здійснення перевезень товарів перевізником ФОП ОСОБА_5 , водієм ОСОБА_6 , який за інформацією оперативного управління не здійснював перевезення, суд зазначає наступне.

Позивачем надано як до перевірки, так і до суду товарно-транспортні накладні з перевезень товарів за договорами поставки. За результатами дослідження таких ТТН контролюючим органом не висловлено жодних зауважень щодо їх змісту, не надано жодних доказів їх фіктивності.

Посилаючись на інформацію, отриману оперативним управлінням щодо пояснень ФОП ОСОБА_5 та водія ОСОБА_6 , відповідач не наводить яким чином, за яких обставин та з якою метою оперативним управлінням отримана вказана інформація. Вказані пояснення лише зазначені в акті перевірки, однак не надано жодного доказу щодо реальної наявності таких пояснень. Суд не приймає до уваги зазначені пояснення, оскільки такі не відповідають критеріям належності та допустимості у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому посилання на пояснення водія ОСОБА_6 не можуть бути допустимими та вагомими доказами нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Окремо слід звернути увагу на те, що до висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками перевіряючи прийшли за результатами дослідження ТТН. При цьому, контролюючий орган вказує на неможливість підтвердження перевезення товарів у зв`язку із інформацією, викладеною в них щодо перевізників та водіїв.

Суд зауважує, що факт передання товарів та, відповідно, набуття права власності наних, підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними, форма і зміст яких жодним чином не заперечується відповідачем.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2019р. по справі №806/8289/13-а зауважив, що товаросупроводжувальні документи не можуть слугувати підставою для висновку щодо нереальності чи безтоварності укладеної угоди позивача з його контрагентом, оскільки такі документи не можуть однозначно ствердити про наявність таких фактів, з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між господарюючими суб`єктами не пов`язані в сфері транспортування, так як основна їх мета це купівля-продаж товару.

Отже, оскільки правовідносини між позивачем та його контрагентами-постачальниками не пов`язані в сфері транспортування, то і ТТН, а тим паче і пояснення водія (реальність яких жодним чином не підтверджена) не можуть слугувати підставою для висновку щодо нереальності операцій між вказаними підприємствами.

Щодо доводів відповідача про неможливість встановити реальний характер господарських операцій у зв`язку із здійсненням перевезень товарів перевізником, якому не належать автомобіль та причіп, суд зазначає наступне.

Так, податковий орган обґрунтовує сумнів реальності здійснення операцій з перевезення ламінованої ДСП тим, що згідно ТТН автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_1 , однак за даними баз автомобіль, вказаний у ТТН належить ОСОБА_2 , а причіп - ОСОБА_3 . Вказані висновки зроблені перевіряючими за результатами аналізу баз даних. Разом з тим, податковим органом не досліджено та не встановлено питання оренди, лізингу, експедирування, тощо зазначених транспортних засобів фізичною-особою підприємцем ОСОБА_7 . Слід відмітити, що чинне законодавство не забороняє господарську діяльність з автомобільних перевезень, не маючи у власності транспортних засобів. Втім, контролюючий орган не дослідивши вказане питання, викладає в акті перевірки сумніви щодо реальності здійснення операцій з перевезень товару позивачу (т.1 а.с.54).

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З дослідженого акту перевірки позивача вбачається, що посадова особа податкового органу у дійсності не перевіряла факти постачання позивачу контрагентом товарів, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робила, а відобразила в акті перевірки лише суб`єктивні думки щодо контрагента позивача.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Слід звернути увагу, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження своїх припущень, викладених в акті перевірки щодо нереальності господарської операції, що відбулась між позивачем та контрагентами-постачальниками. Усі висновки ґрунтуються на підставі аналізу баз даних, жодних інших дій, як-то направлення запитів на адреси контрагентів-постачальників чи проведення перевірок контрагентів-постачальників контролюючим органом не вчинено.

Нереальність господарських операцій між вказаними вище суб`єктами господарювання контролюючий орган також обґрунтовує фактом внесення відомостей до ЄРДР за фактом скоєння злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

З цього приводу суд звертає увагу на позицію Верховного суду, викладену в постановах від 27.02.2018р. у справі №813/1974/17, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 15.05.2018р. у справі №822/2348, від 29.03.2018р. у справі №826/3498/15, згідно з якою факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили (справа №826/3498/15).

Посилання контролюючого органу на факт порушення кримінального провадження суд не приймає до уваги з огляду на положення частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

За положеннями цієї норми наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування за фактом фіктивного підприємства може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відсутність в матеріалах справи таких судових рішень унеможливлює прийняття доводів відповідача щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником відносно якого порушено кримінальне провадження.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.05.2018р. у справі №822/2348/16.

У постанові від 27.03.2018р. у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, Суд також зауважив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Слід зазначити, що представником відповідача не надано до суду жодного доказу про наявність вироку суду, що набрало законної сили відносно ТОВ Дорінгтон .

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

В даному випадку посилання податкового органу на внесення відомостей до ЄРДР за фактом скоєння контрагентами-постачальниками позивача злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України є безпідставними, оскільки, а ні на час здійснення спірних господарських операцій, а ні на час проведення податкової перевірки а ні на час розгляду і вирішення даної справи відсутній обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб позивача або його контрагентів у здійсненні фіктивного підприємництва,.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

У свою чергу, податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов`язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Щодо наявності вироку стосовно ТОВ Рейдел Плюс суд зазначає наступне.

Податковий орган обґрунтовує нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Рейдел Плюс у листопаді 2017р. наявністю вироку Печерського районного суду м. Києва у справі №757/76078/17-к.

Дослідивши вказану підставу, судом встановлено, що 22.02.2018р. Печерським районним судом м. Києва постановлено вирок у справі №757/76078/17-к, відповідно до якого ОСОБА_8 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України. Вказаним вироком встановлено: … ОСОБА_8 , з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив пособництво фіктивному підприємництву при цьому всупереч положень наступних законів України: ст.ст. 80, 81, 84, 87, 89, 91, 92, 93, 97 Цивільного Кодексу України, ст. 19, 55, 56, 58, 71, 89 Господарського кодексу України, ст. 8, 24 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №755-IV від 15.05.2003 року.

Після створення ТОВ Редейл Плюс (код 41008708) на ім`я ОСОБА_8 , виступивши засновником та директором підприємства, самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, ніколи не укладав правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, не користувався печаткою підприємства, не використовував банківські рахунки підприємства, не здійснював перерахування безготівкових грошових коштів на рахунки підприємств, не формував податкові зобов`язання та податковий кредит прикриваючись фактом державної реєстрації ТОВ Редейл Плюс (код 41008708), а реєстраційні та установчі документи зазначених підприємств передав невстановленим слідствам особам.

Надання ОСОБА_8 копії свого паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків, невстановленій досудовим розслідуванням особі на ім`я Олександр для реєстрації ТОВ Редейл Плюс (код 41008708) дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, в тому числі: укладати правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, користуватися печатками підприємств, використання банківських рахунків підприємств, здійснювати перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємств, формувати податкові зобов`язання та податковий кредит, що в свою чергу є фіктивним підприємством.

Дії ОСОБА_8 , які виразились у підробленні офіційного документа, який посвідчується нотаріусом, який має право посвідчувати такі документи і які надають права, з метою використання їх іншими особами, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 358 КК України.

Дії ОСОБА_8 , які виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто в сприянні іншим співучасникам у створенні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України…

Судом встановлено, що ТОВ Рейдел Плюс (код 41008708) зареєстровано 07.12.2016р. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 08.12.2016р. засновником вказаної юридичної особи був ОСОБА_8 .

Разом з тим, як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 01.11.2017р., тобто станом на період господарських взаємовідносин вказаного Товариства з позивачем, засновником ТОВ Рейдел Плюс є ОСОБА_9 (том 5), а станом на 27.01.2020р. засновником та керівником ТОВ Рейдел Плюс є ОСОБА_10 .

Суд звертає увагу, що господарські відносини, між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ Рейдел Плюс виникли на підставі договору поставки від 06.11.2017р. №08/09, який від імені Постачальника підписано директором Вітруком ОСОБА_11 Олексійовичем. Цією ж особою підписані і специфікація і первинна бухгалтерська документація, складена під час вчинення господарських операцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, контролюючий орган, посилаючись на вирок суду стосовно ОСОБА_8 жодним чином не обґрунтовує та не наводить докази взаємовідносин вказаної особи з позивачем у період вчинення ним кримінального правопорушення. Натомість, судом установлено, що взаємовідносин позивача з ТОВ Рейдел Плюс мали місце у листопаді 2017р., тобто у період коли керівником та засновником вказаного Товариства був ОСОБА_9 , а не ОСОБА_8 .

Отже, ОСОБА_8 не мав жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Рейдел Плюс у період господарських взаємовідносин вказаного Товариства з позивачем.

При цьому, суд зауважує, що станом на день розгляду даної справи, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Рейдел Плюс є юридичною особою, яка зареєстрована та функціонує, як суб`єкт господарювання. Отже, контрагент позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ. Доказів протилежного податковим органом не надано.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Підсумовуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на наявність вироку щодо керівника ТОВ Рейдел Плюс , як на доказ відсутності реальних господарських операцій.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704. Відповідно до норм вказаного Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Цією ж статтею встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.05.2018р. у справі №870/9721/12 та від 27.02.2018р. у справі №813/1766/17.

Суд зауважує, що податковим органом не висловлено жодного зауваження щодо первинної бухгалтерської документації, складеної в ході господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками.

Нереальність господарських операцій у даному випадку обґрунтовується податковим органом виключно на підставі наявних сумнівів у перевіряючи щодо наявності у контрагентів-постачальників необоротних активів та реальності перевезень товару до позивача.

Також відповідачем не висловлено жодних обґрунтованих та належних заперечень чи зауважень щодо використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних від вищеназваних контрагентів товарно-матеріальних цінностей.

При цьому викладені відповідачем в акті перевірки висновки щодо неможливості використання позивачем у господарській діяльності таких товарів, як ламінат та мастила (оливи) ґрунтуються виключно на припущеннях.

Крім того, на думку суду такі висновки виходять за межі визначених Податковим кодексом України повноважень органу державної податкової служби, оскільки дотримання технологічних процесів при виготовленні продукції є виключною прерогативою суб`єкта господарювання.

На противагу цьому позивачем до суду надано пояснення та відповідні докази (фото- та відеоматеріали процесу виготовлення продукції), з яких вбачається, що ламінат використовується позивачем для виготовлення опок, тобто пристроїв для утримування формувальної суміші під час виготовлення ливарної форми. При цьому позивачем затверджені норми використання ламінату для виготовлення опок за площею з розрахунку на одну форму та в залежності від її розміру.

Щодо мастил та олив, то позивачем доведено, що вони використовуються при гартуванні відливок у масляній ванні, тобто в процедурі зміцнювальної термічної обробки металевих виробів.

Дійсне використання вказаних товарів у виробництві підтверджується також відповідними технологічними картками як основними документами технологічної документації, в яких плануються технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат.

Отже, дослідивши надані докази судом встановлено, що факт придбання позивачем товарів, оплати їх вартості та використання у власному виробництві підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача та призвели до зміни активів позивача.

Таким чином, відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Аналіз положень статей 198, 201 Податкового кодексу України свідчить про те, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов`язкові реквізити).

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019р. по справі №2340/4021/18 зазначив, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку), визначається у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

За статтею 1 та частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ці документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Враховуючи наведені обставини, суд зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті стосовно заниження податку на прибуток, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються лише на суб`єктивних припущеннях перевіряючих та не підтверджені документами.

Порядок формування платником ПДВ податкового кредиту врегульований нормами статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 1 статті 198.1 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з абзацами першим - третім пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацами першим-третім пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абзаци перший-третій пункту 201.10).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку (п.201.10 ст.201 ПК України).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту реєстрації податкових накладних, які складені під час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, в Єдиному реєстрі податкових накладних, отже усі податкові накладні пройшли перевірку системою автоматичного моніторингу та були зареєстровані у порядку, встановленому чинним законодавством.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Таким чином, у позивача було достатньо правових підстав для формування податкового кредиту.

Положеннями ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

У разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

З наведеного вище убачається, що сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем не узгоджена податковим органом та встановлено завищення від`ємного значення, у зв`язку із визнанням контролюючим органом господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ Дорінгтон , ТОВ Рейдел плюс , ТОВ Максанд , ТОВ Сигма трейдінг нереальними.

Дослідивши надані сторонами докази та проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов до висновку, що господарські операції, які відбулись між позивачем та його контрагентами-постачальниками у перевіряє мий період є реальними, факт їх вчинення та використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій, визначив суму від`ємного значення і, як наслідок сформував суму бюджетного відшкодування. Податковий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладення нікчемних правочинів, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Реальність господарської операції підтверджено фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» .

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, сплатив судовий збір у сумі 19210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, отже саме ця сума підлягає відшкодуванню, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод" (73000, м. Херсон, вул. Дорофєєва, 28, кв. 6, код ЄДРПОУ 35469414) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, проспект Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податкові повідомлення-рішення від 08 серпня 2019 року №0002431422, №0002441422, №0002451422, №0002461422.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, проспект Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК" Херсонський ливарний завод" (73000, м. Херсон, вул. Дорофєєва, 28, кв. 6, код ЄДРПОУ 35469414) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210, 00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10 лютого 2020 р.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111030300