Рішення

від 28.01.2020 по справі 910/13290/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2020Справа № 910/13290/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Нечая О.В., при секретарі судового засідання Грузькому Ю.О., розглянувши у загальному позовному провадженні справу № 910/13290/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Діфенс

(01042, м. Київ, Новопечерський провулок, буд. 3, корп. 2, офіс 9; ідентифікаційний код: 35692159)

до Міністерства оборони України

(03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код: 00034022)

про стягнення 295 000,00 грн

Представники сторін:

від позивача: Фрідман О.О., довіреність № 05/12/19-А від 05.12.19;

від відповідача: Глазунов М.Ю., довіреність № 220/710/Д від 16.12.19.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Смарт Діфенс (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення 295 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірною, на думку позивача, відмовою відповідача, як замовника за Договором № 342/2/17/53-Д про закупівлю за державні кошти від 22.12.2017, у поверненні позивачу (постачальнику) забезпечення виконання вказаного договору в сумі 295 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали.

03.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13290/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.11.2019.

24.10.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 06.11.2019 судом було оголошено перерву до 04.12.2019.

07.11.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

04.12.2019 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Підготовче судове засідання, призначене на 04.12.2019, не відбулось, у зв`язку із надходженням повідомлення про замінування будівель суду, про що складено акт від 04.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/13290/19 на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 сторін в порядку, визначеному статтями 120 - 121 ГПК України, було викликано в підготовче засідання на 09.01.2020.

У підготовче судове засідання 09.01.2020 з`явились представники сторін.

У підготовчому судовому засіданні 09.01.2020 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.01.2020.

У судове засідання 29.01.2020 представник позивача з`явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 29.01.2020 з`явився, надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19.09.2017 Міністерством оборони України (далі - відповідач) через авторизований електронний майданчик на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) було оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі щодо предмета закупівлі: випробувальні та вимірювальні пристрої і апарати (38540000-2) (портативні детектори вибухових речовин спеціального призначення) (ідентифікатор UA-2017-09-19-001876-с).

22.12.2017 за результатами проведення зазначеної закупівлі між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Діфенс» (далі позивач, постачальник) укладено Договір про закупівлю за державні кошти №342/2/17/53-Д (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2017 році поставити замовникові випробувальні та вимірювальні пристрої і апарати (38540000-2) (портативні детектори вибухових речовин спеціального призначення), а саме портативні детектори вибухових речовин Flir FIDO X3, в комплекті (далі - продукція) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1 до договору) (далі - Специфікація), а замовник - прийняти та оплатити таку продукцію.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна договору становить 5 899 992,00 грн, у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 983 332,00 грн за КПКВ 2101710 (резервний фонд), КЕКВ 2260, код видатків 2260.060. Ціна за одиницю продукції - відповідно до Специфікації.

У Специфікації продукції (додаток № 1 до Договору в редакції додаткової угоди №1 від 22.12.2017) сторони погодили найменування, кількість та ціну продукції.

Так, згідно зі Специфікацією (в редакції додаткової угоди №1 від 22.12.2017) позивач зобов`язався поставити таку продукцію: портативний детектор вибухових речовин Flir FIDO X3, в комплекті, у кількості 7 комплектів, ціна за одиницю продукції без ПДВ: 702 380,00 грн, ціна за одиницю продукції з ПДВ: 842 856,00 грн, загальна вартість продукції з ПДВ: 5 899 992,00 грн.

Пунктом 5.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 22.12.2017 до Договору, визначено, що строк поставки продукції, передбачений Специфікацією, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1), не пізніше 26.12.2017 включно. Місцем поставки (передачі) є військова частина НОМЕР_1 (вул. Лісова Алея, 37, смт. Городок, Житомирська область, Україна, 12265); далі вантажоодержувач.

Відповідно до п. 5.9 Договору датою виконання зобов`язання по постачанню продукції є дата підписання вантажоодержувачем Акту(ів) приймання (форма № 4) (додаток №3).

Підпунктом 6.3.1 Договору встановлено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку продукції в строки, встановлені цим договором.

На виконання вимог, викладених у п. 11.1 Договору, постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 5 % від суми договору, що підтверджується наявною матеріалах справи копією платіжного доручення від 13.11.2017 № 1379 на суму 295 000,00 грн.

Забезпечення виконання договору про закупівлю повертається після виконання постачальником всіх умов договору у повному обсязі стосовно якості продукції, кількості та строків і виключно за вартістю продукції за одиницю виміру згідно договору, а також у разі визначення судом результатів процедури закупівлі або Договору не дійсними, у випадках, передбачених статтею 37 Закону України «Про публічні закупівлі», а також з умовами, зазначеними у договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин (п. 11.3 Договору).

Згідно з п. 11.5 Договору кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору (у разі, якщо вони не повертаються) підлягають перерахуванню до відповідного бюджету.

22.01.2017 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 136 про повернення забезпечення виконання Договору.

30.12.2017 відповідач листом № 342/2/11716 повідомив позивача, що забезпечення виконання Договору у розмірі 5% від суми Договору на суму 295 000,00 грн не буде повернуте в зв`язку з порушенням постачальником строку постачання продукції.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірною, на думку позивача, відмовою відповідача, як замовника за Договором № 342/2/17/53-Д про закупівлю за державні кошти від 22.12.2017, у поверненні позивачу (постачальнику) забезпечення виконання вказаного договору в сумі 295 000,00 грн.

Відповідач у своєму письмовому відзиві зазначає про те, що у зв`язку із порушенням позивачем строку постачання продукції, що не заперечується позивачем в позовній заяві та на підставі пункту 11.4 Договору, відсутні підстави для повернення грошових коштів в сумі 295 000,00 грн позивачу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

З аналізу змісту та правової природи Договору вбачається, що він є договором поставки, за яким, згідно з умовами статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що поставка обумовленої Договором продукції була здійснена позивачем в повному обсязі, однак, з простроченням встановленого Договором строку поставки на 1 день, що підтверджується видатковою накладною № 33 від 27.12.2017, товаро-транспортною накладною № Р33 від 27.12.2017, повідомленням-підтвердженням отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку від 27.12.2017 № 3631, актом №2 від 10.01.2018 взаєморозрахунків (поставки продукції) за Договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору у позивача виникає обов`язок сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленої продукції (з ПДВ) за кожний день прострочення поза встановлені договором строки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни.

На виконання претензії відповідача № 342/2/11713 від 30.12.2017 щодо невиконання зобов`язань за Договором, позивач сплатив відповідачу пеню в розмірі 5 899,99 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Таким чином, цивільне законодавство розрізняє поняття «невиконання зобов`язання» та «неналежне виконання зобов`язання».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Суд звертає увагу сторін, що до найбільш важливих загальних принципів права віднесено принцип справедливості, добросовісності і розумності, який згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України визнається загальною засадою цивільного законодавства.

У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №49/38-09).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано умови Договору, зокрема поставлено 100% обумовленої Договором продукції та сплачено відповідачу пеню у розмірі 5 899,99 грн за просторочення поставки на 1 день, що не заперечується відповідачем.

Заслуговує на увагу також так обставина, що Додатковою угодою № 1 до Договору сторони зменшили строк поставки товару, а саме до 26.12.2017.

При цьому, сама Додаткова угода до Договору була укладена 22.12.2017, тобто за чотири дні до кінцевої дати поставки товару за Договором - 26.12.2017.

Станом на дату укладення сторонами Договору, виробником продукції (Сполучені Штати Америки), на підтвердження її відправлення у визначене місце, надав позивачу оформлені авінакладні для відправлень, проте в європейському транспортному хабі перевізника (м. Париж, Франція) відбулась затримка відправлення продукції в Україну.

Частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Вказане прострочення поставки товару на 1 день, на думку суду, не є критичним, що узгоджується з принципом справедливості, добросовісності і розумності, враховуючи те, що 100% продукції було поставлено відповідачу на виконання Договору, з урахуванням змін, внесених до нього.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору (у разі якщо вони не повертаються), підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, а у разі здійснення закупівлі юридичними особами (їхніми об`єднаннями) не за бюджетні кошти - перераховуються на рахунок таких юридичних осіб (їхніх об`єднань).

Крім того, слід звернути увагу на той факт, що позивачем було добровільно сплачено пеню за просторочення поставки продукції на 1 день у розмірі 5 899,99 грн.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи не містять доказів, з яких би вбачалось, що відповідачем було перераховано позивачу за його законною вимогою, забезпечення виконання договору в сумі 295 000,00 грн.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно з ч. 4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір в розмірі 4 425,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись cтаттями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код: 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Діфенс (01042, м. Київ, Новопечерський провулок, буд. 3, корп. 2, офіс 9; ідентифікаційний код: 35692159) забезпечення виконання Договору в сумі 295 000 (двісті дев`яносто п`ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 4 425 (чотири тисячі чотириста двадцять п`ять) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.02.2020.

Суддя О.В. Нечай