Ухвала

від 06.02.2020 по справі 757/10951/14-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10951/14-ц

пр. 4-с-147/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань Винник С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рада 4 на постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 листопада 2019 року у виконавчому провадження № 51076254,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ТОВ Рада 4 звернулось до суду із скаргою на постанову ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28 листопада 2019 року у виконавчого провадженні № 51076254, яку просить скасувати, поновивши строк на оскарження.

У судове засідання представник стягувача не з`явився, у скарзі зазначено про розгляд скарги у його відсутність, вимоги підтримав, просив їх задовольнити з наведених скарзі обставин.

Відділ державної виконавчої служби Печерського РУЮ в м. Києві у судове засідання представника не направив, пояснень та доказів на спростування доводів стягувача не надав.

Згідно з частиною другою статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Встановлено, що Відділом державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві 13 травня 2016 року на виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва у справі №757/10951/14-ц, який набрав законної сили 25 листопада 2014 року, було відкрито виконавче провадження № 51076254 про примусове стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 7 809, 96 грн. на користь ТОВ Рада 4 .

Постановою державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 21 червня 2016 року виконавчий лист по справі № 757/10951/14-ц був повернутий скаржнику у відповідності до положень пункту 2 частини першої ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , а саме, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року постанову від 21 червня 2016 року скасовано як незаконну та зобов`язано державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві Заєць Т. І. усунути порушення прав стягувача шляхом виконання всіх передбачених примусових заходів Законом України Про виконавче провадження , направлених на виконання виконавчого листа.

Постановою державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 28 листопада 2019 року, яку заявник отримав 10 грудня 2019 року, виконавчий лист по справі № 757/10951/14-ц був повернутий скаржнику у відповідності до положень пункту 2 частини першої ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , а саме, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Стягувач вважає, що вказана постанова прийнята з порушенням норм Закону України Про виконавче провадження , порушує права скаржника, а дії державного виконавця підлягають визнанню неправомірними виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою, другою ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 32 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з пунктом 4, 5 частини третьої ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: безперешкодно входити до приміщень і сховищ що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною п`ятою ст. 52 Закону України Про виконавче провадження передбачено, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке, згідно із законом, не може бути накладено стягнення.

Проте у порушення вищезазначених положень статей Закону України Про виконавче провадження , державним виконавцем не проведено жодних дій, які б свідчили про те, що останнім вжито всіх заходів направлених на виконання рішення, зокрема, не здійснено вихід за місцем знаходження квартири боржника за адресою: АДРЕСА_1 , з метою опису та накладення арешту на майно останнього.

Згідно з пунктом 18 частини третьої ст. ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи.

Втім, державним виконавцем за умов не виконання боржником рішення суду, було проігноровано право у відповідності до вищевказаної статті звернутись до суду з поданням за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника.

У відповідності частини першої статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

За частиною другою вказаної статті Кодексу, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, з огляду на викладене стягувачем та відсутність заперечень державної виконавчої служби, слід визнати те, що державним виконавцем при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, за умов чітко визначених законом заходів впливу на боржника, направлених на примусове виконання рішення, не вжито всіх заходів передбачених Законом України Про виконавче провадження , направлених на виконання останнього.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 12, 32, 52 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст. 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Поновити стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю Рада 4 строк на оскарження постанови від 28 листопада 2019 року.

Скаргу задовольнити.

Визнати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 листопада 2019 року неправомірною та скасувати її.

Зобов`язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві усунути порушені права стягувача шляхом виконання всіх передбачених примусових заходів Законом України Про виконавче провадження , направлених на виконання виконавчого листа у справі № 757/10951/14-ц, виданий 25 грудня 2014 року Печерським районним судом міста Києва.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя І. В. Литвинова