Постанова

від 22.01.2020 по справі 724/1789/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 724/1789/18

провадження № 61-14366св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Зарожанська сільська рада Хотинського району Чернівецької області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення.

В обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його сестра ОСОБА_3 . За життя вона була власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказаний будинок разом з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці площею 0,24 га, цільове призначення- для будівництва і обслуговування житлового будинку, та до дня смерті спадкодавця земельна ділянка перебувала у її користуванні. Після смерті ОСОБА_3 за вищевказаною адресою відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами.

Позивач вказував, що він, як спадкоємець за законом, у встановлений законодавством строк прийняв спадщину та 29 липня 2017 року звернувся до державного нотаріуса Хотинського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Є. Р. з приводу оформлення свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 . 06 вересня 2017 року державним нотаріусом Мартинюк Є. Р. йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та в цей день була проведена реєстрація вказаного нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер - 1344737273250.

Зазначав, що житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці площею 0,24 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7325082600:02:004:0257, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Після оформлення права власності на це спадкове майно він вирішив скористатись своїм правом та безкоштовно приватизувати земельну ділянку, на якій розташований вищевказаний житловий будинок. Однак рішенням XVII сесії VII скликання Зарожанської сільської ради від 20 листопада 2017 року № 197/17-17 йому було відмовлено у задоволенні заяви про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність в зв`язку з тим, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , в даний час перебуває у власності ОСОБА_2 .

Вказував, що у відповідь на його звернення позивачу надано витяг з рішення XXII сесії VI скликання Зарожанської сільської ради від 20 серпня 2014 року № 385/22-14 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 , площею 0,25 га по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, та витяг з рішення III сесії VII скликання Зарожанської сільської ради від 25 грудня 2015 року № 25/3-15 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 , площею 0,24 га по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, які згідно з рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 серпня 2018 року у справі № 724/671/18 визнані незаконними та скасовані.

Після набрання законної сили рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області у справі № 724/671/18 він звернувся до Зарожанської сільської ради із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,24 га по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами.

Рішенням ХХІІ сесії VІІ скликання Зарожанської сільської ради Хотинського району від 20 вересня 2018 року № 273/22-18 вирішено: надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,10 га по АДРЕСА_1 , яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами; надати дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,14 га по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами.

Позивач стверджував, що Зарожанська сільська рада Хотинського району протиправно передала частину земельної ділянки в розмірі 0,14 га, що перебувала в користуванні спадкодавця ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , хоча і судом вже було встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,24 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, перебувала в користуванні попереднього власника ОСОБА_3 на день її смерті.

Також позивач зазначав, що Зарожанська сільська рада, відмовивши позивачу в наданні земельної ділянки площею 0,24 га без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), порушила вимоги статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

З огляду на викладене, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення ХХІІ сесії VІІ скликання Зарожанської сільської ради Хотинського району від 20 вересня 2018 року № 273/22-18 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 , площею 0,14 га, що по АДРЕСА_1 , яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 , площею 0,10 га, що розташована по АДРЕСА_1 , яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Також просив стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення ХХІІ сесії VІІ скликання Зарожанської сільської ради Хотинського району від 20 вересня 2018 року № 273/22-18 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 , площею 0,14 га, що по АДРЕСА_1 , яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 , площею 0,10 га, що розташована по АДРЕСА_1 , яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Стягнуто із Зарожанської сільської ради в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Зарожанська сільська рада Хотинського району Чернівецької області протиправно передала частину земельної ділянки в розмірі 0,14 га, що перебувала в користуванні спадкодавця ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , хоча спірна земельна ділянка площею 0,24 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, перебувала в користуванні попереднього власника ОСОБА_3 на день її смерті; спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 , що у відповідності до статті 393 ЦК України порушує права власника, а Зарожанська сільська рада Хотинського району Чернівецької області протиправно передала земельну ділянку, що перебувала в користуванні спадкодавця ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

На думку суду першої інстанції, оскаржуване рішення сесії Зарожанської сільської ради є незаконним та порушує права позивача як власника житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , а в інший спосіб захистити своє порушене право, як крім звернення до суду з цим позовом, позивач не може.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2019 року скасовано. У позові ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 057,50 грн в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя набула право користування на спірну земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_1 , пославшись на договір купівлі-продажу житлового будинку від 16 травня 1996 року, укладений між спадкодавцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Крім того, на підтвердження згаданого факту суд першої інстанції послався на витяг з погосподарської книги № 14 станом на 16 травня 1996 року, з якого вбачається, що за вказаним господарством рахувалась земельна ділянка розміром 0,50 га, в тому числі під будівлями, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель розміром 0,25 га.

Проте з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка площею 0,25 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 у користування не передавалася (відсутня відповідна заява).

Належних та допустимих доказів того, що зазначена земельна ділянка була виділена, надана, а також відведена в натурі ОСОБА_3 суду не надано.

Крім того, рішенням Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 07 березня 2007 року № 2/5-07 припинено право користування земельною ділянкою в розмірі 0,25 га по АДРЕСА_1 , на підставі добровільної відмови ОСОБА_3 згідно з поданою останньою заявою від 06 березня 2007 року. Цим же рішенням дана ділянка передана до земель запасу сільської ради.

Як передбачено статтею 1225 ЦК України право власності, а не право користування на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах.

Оскільки спірна земельна ділянка передана до земель запасу сільської ради, то позивач тільки на загальних підставах, з дотриманням вимог, передбачених статтею 118 ЗК України, може подавати заяву до органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 ЗК України вирішує питання щодо приватизації земельної ділянки.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду засобами поштового зв`язку з касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2019 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що колегія суддів апеляційного суду не наводить жодного аргументу неправильного застосування норм матеріального права судом першої інстанції, як того вимагає стаття 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Апеляційний суд посилається як на доказ рішення Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 07 березня 2007 року № 2/5-07, за яким припинено право користування земельною ділянкою в розмірі 0,25 га по АДРЕСА_1 , на підставі добровільної відмови ОСОБА_3 згідно з поданою останньою заявою від 06 березня 2007 року, цим же рішенням земельна ділянка передана до земель запасу сільської ради. Однак в суді першої інстанції вказаний доказ був повністю спростований та визнаний сторонами як недостовірний, зокрема представником третьої особи ОСОБА_2 було визнано, що вказане рішення стосується іншої земельної ділянки іншого цільового призначення.

Таким чином, на думку заявника, суд апеляційної інстанції не навів доказів порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, тому рішення суду першої інстанції є законним.

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому третя особа просить оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, акасаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів, зокрема, посилається на норми ЦК України, ЗК України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ; зазначає, що колегія суддів апеляційного суду правомірно звернула увагу на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а саме: на те, що у договорі купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від 16 травня 1996 року, укладеного спадкодавцем ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , йшлося виключно про купівлю-продаж житлового будинку і жодної згадки про земельну ділянку (про передачу у власність чи користування) не було; відомості, внесені до погосподарської книги № 14 станом на 16 травня 1996 року, де вбачається, що за вказаним господарством рахувалась земельна ділянка розміром 0,50 га, в тому числі під будівлями, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель розміром 0,25 га, не є підтвердженням того, що дана земельна ділянка у користування чи у власність передавалася; позивач не надав суду жодного підтвердження того, що спадкодавець за життя набула право власності чи користування земельною ділянкою; у 1996 році, коли придбавався будинок був інший порядок отримання у власність та користування земельних ділянок.

Від відповідача відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з Хотинського районного суду Чернівецької області, встановлено особам, які беруть участь у справі, строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частинидругої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, виходячи за межі доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судамипопередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла сестра позивача ОСОБА_3 , яка була власником житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на вищевказане нерухоме майно.

Позивачу, як спадкоємцю за законом після смерті його сестри, 06 вересня 2017 року видано свідоцтво про право на спадщину на вказаний житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 16 травня 1996 року, укладеного спадкодавцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 придбала тільки житловий будинок з господарськими спорудами.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням XVII сесії VII скликання Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 20 листопада 2017 року № 197/17-17 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про видачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в зв`язку з тим, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , перебуває у власності ОСОБА_2 .

Згідно з витягом з рішення XXII сесії VI скликання Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 20 серпня 2014 року № 385/22-14 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 надано відповідний дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,25 га, по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Відповідно до витягу з рішення III сесії VII скликання Зарожанської сільської ради від 25 грудня 2015 року № 25/3-15 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 , площею 0,24 га, по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 серпня 2018 року у справі № 724/671/18 вищевказані рішення Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 20 серпня 2014 року та від 25 грудня 2015 року визнані незаконними та скасовані. Дане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.

Після вступу в законну силу вищевказаного рішення суду позивач ОСОБА_1 звернувся до Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,24 га по АДРЕСА_1 , яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами.

Згідно з рішенням ХХІІ сесії VІІ скликання Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 20 вересня 2018 року № 273/22-18 вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,10 га по АДРЕСА_1 , яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами.

Також вищевказаним рішенням сесії вирішено надати дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,14 га по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами.

Рішенням Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 07 березня 2007 року № 2/5-07 припинено право користування земельною ділянкою в розмірі 0,25 га по АДРЕСА_1 , на підставі добровільної відмови ОСОБА_3 , згідно з поданою останньою заявою від 06 березня 2007 року. Цим же рішенням дана ділянка передана до земель запасу сільської ради

Нормативно-правове обґрунтування

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбачено частиною першою статті 16 ЦК України.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1225 ЦК України зазначено про спадкування права на земельну ділянку: право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, що передбачено частиною першою статті 78 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка представляє собою частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із Земельним кодексом України від 18 грудня 1990 року N 561-XII (що втратив чинність 01 січня 2002 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 цього Кодексу).

У статті 6 ЗК України, який був чинним до 01 січня 2002 року, зазначено, що громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну.

За змістом статті 30 ЗК України, який був чинним до 01 січня 2002 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

У свою чергу діючим ЗК України (частина перша статті 81 цього Кодексу) встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За умовами частин першої-другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Стаття 118 ЗК України визначає загальний порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, зокрема згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У статті 125 ЗК України (у редакції до внесення змін Законом України від 05 березня 2009 року № 1066- VІ) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування віднесено законодавцем згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України до одного із способів захисту прав громадян на земельні ділянки.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина п`ята статті 158 ЗК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України ).

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 30 ЗК України , який був чинний до 1 січня 2002 року, так і у чинній редакції статті 120 ЗК України, та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутими у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458 цс18) справа за позовом про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження акта узгодження меж земельних ділянок залежно від суб`єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Належними відповідачами у таких справах є особа, прав чи інтересів якої щодо відповідної земельної ділянки стосується оскаржене рішення органу місцевого самоврядування, а також цей орган.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Розглянувши по суті позовні вимоги, дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позовних вимог, керуючись тим, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 16 травня 1996 року житлового будинку по АДРЕСА_1 , укладеного між покупцем ОСОБА_3 та продавцем ОСОБА_4 , у користуванні останньої перебувала земельна ділянка під будівлями, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, в розмірі 0,25 га, і Зарожанська сільська рада Хотинського району протиправно передала частину земельної ділянки в розмірі 0,14 га, що перебувала в користуванні спадкодавця ОСОБА_3 на день її смерті, ОСОБА_2 . За таких умов суд першої інстанції вбачав порушення статті 393 ЦК України, згідно з частиною першою якої правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про його скасування, оскільки спірна земельна ділянка у користування ОСОБА_3 не передавалася і вона передана до земель запасу сільської ради, відповідно позивач тільки на загальних підставах, з дотриманням вимог, передбачених статтею 118 ЗК України, може подавати заяву до органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 ЗК України вирішує питання щодо приватизації земельної ділянки.

Разом з тим Верховний Суд не може погодитись з такими висновками в повній мірі з огляду на таке.

Так, дійсно, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення ХХІІ сесії VІІ скликання Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 20 вересня 2018 року № 273/22-18 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність громадянам - ОСОБА_2 щодо земельної ділянки 0,14 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, та в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність громадянам - ОСОБА_1 щодо земельної ділянки 0,10 га по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Відповідачем у справі є Зарожанська сільська рада, а ОСОБА_2 - третьою особою на стороні відповідача.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, що до цього причетні.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, ОСОБА_2 є особою, прав та інтересів якої щодо відповідної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , стосується оскаржене позивачем рішення органу місцевого самоврядування - Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області.

Отже, з урахуванням зазначеного у висновках щодо застосування норм права у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458 цс18), належними відповідачами у справі, що розглядається, є Зарожанська сільська рада Хотинського району Чернівецької області та ОСОБА_2

Розглянувши справу, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції на зазначене не звернули увагу, ухваливши рішення по суті.

За правилами частин першої-третьої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Матеріали справи не містять підтвердження залучення ОСОБА_2 в якості співвідповідача у цій справі.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у позові із зазначених вище підстав пред`явлення його до неналежного кола відповідачів.

Суть доводів касаційної скарги позивача зводиться до незгоди з оцінкою, наданою судом апеляційної інстанції рішенню Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 07 березня 2007 року № 2/5-07, що є переоцінкою доказу і незгодою заявника із висновком суду апеляційної інстанції щодо його оцінки та знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, виходячи за межі доводів касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а позивач являється інвалідом (а. с. 7, 29), то судові витрати сторін відповідно до статті 141 ЦПК України компенсуються за рахунок держави.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко