Рішення

від 03.02.2020 по справі 910/1836/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 03.02.2020Справа №  910/1836/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи за позовом Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Волинь” треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство “Головний інформаційно-обчислювальний центр”, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” та Акціонерне товариство “Київенерго” про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 363 936,22 грн. Представники учасників справи: від позивача: Карандюк Ю.О., довіреність № 41 від 02.01.20; від відповідача: Бондаренко І.І., голова; від третьої особи 1: не з'явився; від третьої особи 2: не з'явився; від третьої особи 3: не з'явився;                                             ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волинь» заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 363 936,22 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05017/4-09 від 05.10.2004, в частині здійснення розрахунків. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.03.2019. 01.03.2019 представником позивача подано клопотання про долучення документів. У судове засідання 11.03.2019 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився. За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 08.04.2019. 08.04.2019 представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб. У судове засідання 08.04.2019 представники сторін з'явились. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/1836/19 на 30 днів, залучено Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр», Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Акціонерне товариство «Київенерго» в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, відкладено підготовче засідання на 06.05.2019. 02.05.2019 представником третьої особи 2 подано письмові пояснення. 02.05.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву. 03.05.2019 Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Волинь» подано зустрічний позов до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про визнання Договору припиненим. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 зустрічну позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волинь» до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про визнання Договору припиненим повернуто. У судове засідання 06.05.2019 представники сторін з'явились, представники третіх осіб не з'явились. За результатами судового засідання, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 27.05.2019, яку занесено до протоколу судового засідання. 06.05.2019 представником позивача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи. 16.05.2019 представником позивача подано відповідь на відзив. 24.05.2019 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив. 27.05.2019 представником третьої особи 1 подано письмові пояснення. У судове засідання 27.05.2019 представники сторін з'явились, представники третіх осіб не з'явились. За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 14.06.2019, яку занесено до протоколу судового засідання. 13.06.2019 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі. У судове засідання 14.06.2019 представники сторін з'явились, представники третіх осіб не з'явились, представник відповідача подане клопотання про зупинення провадження у справі підтримав, представник позивача вирішення клопотання залишив на розсуд суду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 зупинено провадження у справі №910/1836/19 до вирішення справи № 910/5871/19 та зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/1836/19, надавши до матеріалів справи належним чином засвідчену копію судового рішення у справі № 910/5871/19, яке набрало законної сили. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”  на ухвалу  Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 року залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 року у справі №910/1836/19 - без змін. 26.09.2019 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/1836/19. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 провадження у справі № 910/1836/19 поновлено, підготовче судове засідання призначено на 25.11.2019. 22.11.2019 представником позивача подано письмові пояснення по суті спору. У судове засідання 25.11.2019 представники сторін з'явились, представники третіх осіб не з'явились. За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 16.12.2019, яку занесено до протоколу судового засідання. У судове засідання 16.12.2019 представники сторін з'явились, представники третіх осіб не з'явились. У судовому засіданні представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи. За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 13.01.2020, яку занесено до протоколу судового засідання. У судове засідання 13.01.2020 представники сторін з'явились, представники третіх осіб не з'явились. Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та позивачем і відповідачем було заявлено про подання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, в зв'язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2020. У судове засідання 03.02.2020 представники сторін з'явились, представники третіх осіб не з'явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема,  неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Водночас, у судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу, яке з огляду на положення ч. 2 ст. 207 ГПК України, ч. 3 ст. 195 ГПК України, відсутність будь-яких клопотань з обґрунтуванням причин пропуску строку на заявлення означеного клопотання, враховуючи, що відповідач  приймав участь у підготовчих засіданнях, подав власні пояснення, а також з огляду на приписи ст. 13 ГПК України, не прийнято судом до розгляду. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві. На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи. Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. У судовому засіданні 03.02.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва            ВСТАНОВИВ: 05 жовтня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»), (далі –  постачальник, позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Волинь» (далі – абонент) укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №0517/4-09 (далі – Договір), за умовами якого, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій міста Києва (далі – дозвіл) приймати від нього  стічні води у систему каналізацій міста Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста Києва (далі – місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994р. (далі – Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002р. (далі – Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором. Відповідно до п. 1.3 Договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізацій, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод. У відповідності до п. 2.1.1 Договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється: за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента кількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення водолічильника, кількість поставленої води для опливу може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу. Згідно з п. 2.1.2 Договору, зняття показань з водолічильника (-ків) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки, згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента зі стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг. Пунктом 2.1.4 Договору встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків, у відповідності до розділу 21 Правил користування та Місцевих правил приймання. Відповідно до п. 2.1.6 Договору, облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідним для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту Договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом. Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення, тощо) для оплати за поставлену воду та  прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами, відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах, без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів. За умовами пункту 2.2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується постачальником в погашення боргу. Згідно з п. 2.2.4 та п. 2.2.5 Договору, у разі не отримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною. Пунктом 3.3.6 Договору узгоджено, що абонент зобов'язаний забезпечувати своєчасний та безперешкодний доступ представникам постачальника (при наявності посвідчень) для зняття показань з приладів обліку водоспоживання, для взяття з каналізаційних колодязів контрольних проб на перевірку допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин у стічних водах, що приймаються до міської каналізаційної мережі. Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.6 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства. У разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився оплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника. Цей Договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним Договором (п. 7.1 Договору). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором в частині надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення по коду 9-50770 в період з 01.02.2016 по 30.11.2018 на суму 283  817,42 грн., з яких відповідачем сплачено лише 1  396,36 грн., внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 282  421,06 грн. та по коду 9-2618 в період з 01.08.2016 по 31.05.2017 у розмірі 5  435,66 грн., які відповідачем не оплачені, внаслідок чого, з урахуванням здійснених позивачем перерахувань за відповідачем по означеному коду обліковується заборгованість в розмірі 2  418,41 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 38  444,21 грн., 3% річних в розмірі 9  736,56 грн., пеню в розмірі 18  234,54 грн. та штраф в розмірі 14  167,66 грн. Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що заявлений позивачем до стягнення борг у розмірі 283  353,25 грн. – є коштами за воду, яку спожили фізичні особи мешканці будинку по окремих прямих договорах з виконавцем послуг. Відповідач зазначає, що 15.09.2017 ОСББ «Волинь» письмово повідомило ПАТ «Київводканал» про не пролонгацію Договору, в зв'язку з чим, Договір припинив свою дію 04.10.2017. Також відповідач зазначає, що розрахунки за холодну воду, яка пішла на підігрів гарячої води, із позивачем має проводити ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго». Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За умовами ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. Укладений між сторонами договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання". Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положенням ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом (ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. При цьому, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). За приписами ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом. Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Згідно із ч. 2 ст. 22  Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"  споживачі питної води зобов'язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Міністерством з питань житлово-комунального господарства України прийнято наказ №190 від 27.06.2008, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі – Правила №190). Так, згідно з пунктами 3.1., 5.2. Правил №190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.7. Правил №190). За приписами ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення. Як зазначає позивач, на виконання умов договору ПАТ «АК «Київводоканал» надало  Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Волинь» послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.02.2016 по 30.11.2018 за кодом 9-50770 на загальну суму 283  817,42 грн., з яких відповідачем оплачено лише 1  396,36 грн., в зв'язку з чим заборгованість відповідача по означеному коду складає 282  421,06 грн. та у період з 01.08.2016 по 31.05.2017 за кодом 9-2618 на загальну суму 5  435,644 грн., які відповідачем не оплачені, в зв'язку з чим, з урахуванням здійсненого позивачем перерахунку за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 2  418,41 грн. Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/5871/19 визнано припиненими господарські правовідносини між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Волинь» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» за договором №05017/4-09 від 05.10.2004 р. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі по факту закінчення його дії 04.10.2017. У відповідності до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України). Таким чином, з 05.10.2017 позивачем не можуть надаватись відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення саме за Договором, оскільки останній припинив свою дію 04.10.2017. Враховуючи наведене, 16.12.2019 позивачем подано клопотання, у якому наведено уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого, заборгованість за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод складає по коду 9-50770 за період з лютого 2016 року по жовтень 2017 року – 140  858,42 грн., а по коду 9-2618 за період з серпня 2016 року по травень 2017 року – 2  418,41 грн. Поряд з цим заяв про зменшення розміру позовних вимог позивачем не подавалось. Суд також враховує, що подане у судовому засіданні 16.12.2019 клопотання, підписане представником позивача – Карандюк Ю.О., якій відповідно до довіреності № 41 від 02.01.2019 не надано права на зменшення/збільшення розміру позовних вимог, зміну предмету позову, в зв'язку з чим, суд розглядає позовні вимоги в редакції позовної заяви та доданому до неї розрахунку позовних вимог. Щодо вимог про стягнення заборгованості за кодом 9-50770 у розмірі 282  421,06 грн. суд зазначає наступне. Статтею 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. Згідно з п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна як сировина надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду. Саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. З огляду на викладене, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 910/23521/16, від 23.11.2018 у справі № 910/17776/17, від 12.02.2019 у справі № 910/3286/18, від 10.04.2019 у справі № 910/20990/16, від 23.01.2020 у справі № 910/21894/16. З наявних у матеріалах справи дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення, вбачається, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 10 теплові пункти (бойлери) перебувають на балансі відповідача. Доказів передачі теплових пунктів (бойлерів) з балансу відповідача на баланс теплопостачальних організацій, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано. Таким чином, оскільки на балансі відповідача обліковуються теплові пункти, які є засобом вироблення гарячої води, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача вартості послуг з водопостачання для потреб гарячого водопостачання. У даному випадку суд також враховує, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/4686/15-г за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь" до комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "Київенерго" про спонукання до виконання обов'язку за договором в натурі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 та постанові Вищого господарського суду України від 08.12.2015, зазначено, що «В частині позовних вимог, щодо зазначення ПАТ «Київенерго» як виконавця комунальних послуг в позові слід відмовити, у зв'язку з тим, що ПАТ «Київенерго» не є виконавцем комунальних послуг в даних правовідносинах, оскільки внутрішньобудинкові системи теплопостачання, холодного й гарячого водопостачання та тепловий пункт знаходяться на балансі позивача, а не на балансі ПАТ «Київенерго», і ПАТ «Київенерго» не надає мешканцям та власникам приміщень ОСББ «Волинь» комунальні послуги в розумінні ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», що підтверджується листом ПАТ «Київенерго» №53/2/2/139 від 24.03.2015 року, який міститься в матеріалах справи.». Також у постанові Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/16709/15 за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Волинь” про стягнення 106 414,63 грн., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду міста Києва від 21.03.2017 встановлено, що «Із дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення, наявних у матеріалах справи, вбачається, що теплові пункти (бойлери), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 10, перебувають на балансі відповідача і дана обставина відповідачем не спростована. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було. Таким чином, оскільки на балансі відповідача обліковуються теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, відповідач повинен здійснювати розрахунок з позивачем за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Тобто, в даному конкретному випадку позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача вартості послуг з водопостачання і водовідведення (стоків) для потреб гарячого водопостачання.». При цьому, суд враховує, що доказів передачі теплових пунктів (бойлерів) з балансу відповідача на баланс теплопостачальних організацій, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано. На підтвердження обсягів та вартості отриманих позивачем послуг з водопостачання позивачем надано до матеріалів справи акти про зняття показників з приладів обліку та розшифровки рахунків абонента. Водночас, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/5871/19 визнано припиненими господарські правовідносини між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Волинь» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» за договором №05017/4-09 від 05.10.2004 р. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі по факту закінчення його дії 04.10.2017, з 05.10.2017 позивачем не можуть надаватись відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення саме за Договором, оскільки останній припинив свою дію 04.10.2017, а отже суд відхиляє вимоги позивача за період з 05.10.2017. З наявних у матеріалах справи актів про зняття показників з приладів обліку за період з лютого 2016 року по лютий 2017 року вбачається, що означені акти підписані абонентом без заперечень за зауважень. В свою чергу, акти про зняття показників з приладів обліку за період з березня по жовтень 2017 року включно, абонентом не підписані, проте до матеріалів справи додано акти про відмову в наданні доступу для зняття показань об'єкта водопостачання, підписані колегіально представниками позивача. Пунктом 3.3.6 Договору узгоджено, що абонент зобов'язаний забезпечувати своєчасний та безперешкодний доступ представникам постачальника (при наявності посвідчень) для зняття показань з приладів обліку водоспоживання, для взяття з каналізаційних колодязів контрольних проб на перевірку допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин у стічних водах, що приймаються до міської каналізаційної мережі. Таким чином, оскільки відповідачем не забезпечено в порушення умов Договору безперешкодного доступу представників постачальника для зняття показань з приладів обліку водоспоживання, позивачем правомірно розраховано обсяги у означений період на підставі середньомісячних показників. Також, матеріали справи не містять зауважень відповідача щодо обсягів послуг водопостачання згідно наявних в матеріалах справи актів про зняття показників з приладів обліку у період з лютого 2016 року по жовтень 2017 року. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   З наявного у матеріалів справи Листа позивача №2280/8/8/02-17 від 14.03.2017 вбачається, про неможливість виставлення дебетових повідомлень у зв'язку з невірними банківськими реквізитами відповідача, а отже враховуючи відсутність доказів виставлення дебетових повідомлень відповідачу, з урахуванням умов укладеного договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати розрахунки не пізніше 5-го числа наступного місяця. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; - кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відтак, оскільки з 05.10.2017 позивачем не можуть надаватись відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення саме за Договором, з огляду на його припинення 04.10.2017, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за Договором з водопостачання по коду № 9-50770 за період з лютого 2016 року по 04 жовтня  2017 року включно в розмірі 131  834,37 грн. Доказів оплати означеної заборгованості, в тому числі в процесі розгляду справи, відповідачем не надано. В свою чергу, щодо заборгованості по коду 9-2618 за період з серпня 2016 року по травень 2017 року – 2 418,41 грн., то суд зазначає, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано ані актів про зняття показань з приладів обліку, за якими обраховується споживання води по означеному коду, як інших доказів із яких позивачем було визначено заборгованість відповідача, як і не наведено обґрунтованого розрахунку, який би вказував на порядок здійснених нарахувань. При цьому, суд також враховує, що відповідно до відповіді на відзив, поданої представником позивача, означений код обліковує нарахування за послуги з холодного водопостачання та водовідведення орендарям, при цьому сам же позивач і зазначає у відповіді на відзив про укладення прямих договорів з 01.08.2016 у житловому будинку № 10 по вул. Волинська. У даному випадку суд також враховує, що матеріали справи не містять також посилань на докази, відповідно до яких позивачем здійснено перерахування, та встановлено спожиття за кодом 9-2618 послуг з постачання питної води та приймання стічних вод у розмірі 2  418,41 грн., замість 5  435,66 грн. За наведених обставин у сукупності, вимоги про стягнення заборгованості по коду 9-2618 за період з серпня 2016 року по травень 2017 року – 2 418,41 грн. задоволенню не підлягають. Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 18  234,54 грн., 3% річних в розмірі 9  736,56 грн., інфляційні втрати в розмірі 38  444,21 грн. та штраф в розмірі 14  167,66 грн. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені на підставі п. 4.2 Договору, суд зазначає наступне. Згідно з п. 4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняєтеся через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Однак, як вбачається з розрахунку пені, доданого до позовної заяви, позивачем не здійснювалось нараховування пені на заборгованість по коду № 9-50770 за період з лютого 2016 року по 04 жовтня 2017 року, в зв'язку з чим, вимоги про стягнення пені у розмірі 18  234,54 грн. задоволенню не підлягають. Щодо вимоги про стягнення 14  167,66 грн. штрафу на підставі пункту 4.6 Договору, то суд вважає дану позовну вимогу необґрунтованою, оскільки позивач не направляв відповідачеві рахунки, а надсилав через банк інформаційні дебетові повідомлення, в матеріалах справи також відсутні рахунки, як і докази надсилання розшифровок до рахунків. Відтак, матеріали справи не містять, а позивачем не доведено, що ним виставлялись рахунки відповідачу. При цьому, суд враховує, що позивач не надав обґрунтованого розрахунку штрафу та не зазначив, які саме рахунки відповідач відмовився сплатити і на яку суму. Аналогічна правова позиції викладена Вищим господарським судом України у постанові від 29.03.2017 у справі № 910/10950/16. Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Здійснивши перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вимоги про стягнення 3 % річних є обґрунтованими в частині нарахування 3% річних в розмірі 7  064,69 грн. та інфляційних втрат в розмірі 28  972,53 грн. При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст.    74, 76-80, 129, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ : 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Волинь” (03151, м. Київ, вул. Волинська, 10; ідентифікаційний код: 32977400) на користь Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) заборгованість в розмірі 131 834 (сто тридцять одна тисяча вісімсот тридцять чотири) грн. 37 коп., 3 % річних в розмірі 7 064 (сім тисяч шістдесят чотири) грн. 69 коп., інфляційні втрати в розмірі 28  972 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 518 (дві тисячі п'ятсот вісімнадцять) грн.07 коп. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.            Повне рішення складено: 12.02.2020            Суддя                                                                                                         О.А. Грєхова