Рішення

від 20.01.2020 по справі 200/11938/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 р. Справа№200/11938/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Картавих Г.В. та представників сторін:

позивача - Петренко Н.О.;

відповідача - Діденко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Краснолиманське (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якого просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за формою "Р" від 24.06.2019 року № 000512144.

Позовні вимоги, серед іншого, мотивовані тим, що підстави для проведення перевірки згідно п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України у контролюючого органу були відсутні, оскільки у відповідних запитах відповідача про надання пояснень та їх документального підтвердження не було зазначено, які саме виявлені відповідачем недостовірні дані, що містяться у податкових деклараціях позивача.

Ця обставина, на думку позивача, дала йому право не надавати на вказані запити відповідь та виключала право відповідача проводити перевірку через 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту позивачем.

Вказує, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Зазначає, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних не може вказувати на реальність проведення господарських операцій з контрагентами, як і наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій.

Посилається на те, що єдиною підставою для формування податкового кредиту, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), є податкова накладна, отримана з Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) і оформлена та зареєстрована відповідно до п.201.11 ст.201 ПК України.

Позивачем податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту.

Позивач зазначає, що законодавством не передбачено право податкового органу визнавати первинні документи такими, що суперечать законодавчим та нормативним актам та є такими, що не мають юридичної сили і доказовості.

Тобто, визнання первинних документів такими що суперечать законодавчим та нормативним актам виходить за межі компетенції податкового органу.

Відповідач проти позову заперечував, надав відзив на позов, відповідно до якого, серед іншого, вказує, що перевіркою встановлено ненадання позивачем документів, наявність яких передбачено умовами договорів, укладених позивачем з контрагентами та відповідними нормативними документами.

Крім цього, зазначає про встановлені порушення позивачем порядку складання документів первинного обліку, що надані на підтвердження задекларованих господарських операцій з контрагентами.

Податкові накладні, виписані від імені контрагентів на адресу позивача неправомірно оформлені та не можуть розглядатись в якості первинних документів та враховуватись при складанні податкової звітності.

Вказує на те, що в результаті аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (АІС Єдиний реєстр податкових накладних ( Архів податкової звітності ) встановлено не підтвердження джерела реального походження цих товарів у попередніх ланках ланцюга щодо контрагентів позивача.

Відповідач вважає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, діяв в межах наданих повноважень, відповідно до чинного законодавства.

У судовому засіданні 18.12.2019 року судом було закрито підготовче засідання та суд, за згодою представників сторін, одразу ж приступив до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.02.2020 року до 20.01.2020 року.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно встановивши всі обставини даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

На підставі наказу відповідача № 759 від 25.04.2019 р., відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань перевірки достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками: ТОВ "Техенергомаш - РВ" (код за ЄДРПОУ 41634503) за серпень 2018 року з урахуванням віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту в декларації за листопад 2018 року, ТОВ "Маркленд" (код за ЄДРПОУ 41784425) за вересень 2018 року, ПП "Покровгормаш" (код за ЄДРПОУ 42093820) за вересень, жовтень, листопад 2018 року, ТОВ "Девеленс" (код за ЄДРПОУ за 41800436) за вересень 2018 року, ТОВ "Техмаш - Дніпро" (код за ЄДРПОУ за 42209423) за жовтень та листопад 2018 року, ТОВ "Ерлайт" (код за ЄДРПОУ 30487486) за листопад 2018 року, за результатами якої складено акт від 24.05.2019 року №509/05-99-14-14/32281519 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Краснолиманське : п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого, платником занижено зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся (рядок 18 декларації) на загальну суму 7156847 грн., у т.ч. вересень 2018 року - на 821094 грн., жовтень 2018 року - на 1 278 132 грн., листопад 2018 року - на 5 057 621 грн.

Позивачем були надані заперечення № 93/3 від 07.06.2019 року (вхідний до ГУ ДФС у Донецькій області № 86345/10 від 11.06.2019) на акт перевірки від 24.05.2019 року №509/05-99-14-14/32281519.

Відповідачем, за результатом розгляду заперечень, надано відповідь позивачу № 48016/10/05-99-14-14 від 19.06.2019 року, згідно з якою висновки, викладені в акті перевірки, залишено без змін.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення за формою Р № 0005121414 від 24.06.2019 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 156 847,00 грн., штрафні (фінансові санкції) 3 578 423,50 грн., на загальну суму 10 735 270,50 грн.

Враховуючи викладене, спірне податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем у строки, передбачені п. 86.8. ст. 86 ПК України.

Спірне податкове повідомлення - рішення отримано позивачем 25.06.2019 р., з супровідним листом від 19.06.2019 р. № 48016/10/05-99-14-15.

Позивачем спірне податкове повідомлення - рішення було оскаржено до ДФС України (скарга №109/7 від 05.07.2019 року (вх. №28532/6 від 10.07.2019 року) та рішенням ДФС України від 09.09.2019 року його залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Щодо посилання позивача на відсутність підстав проведення перевірки, суд зазначає, що факт допуску працівників відповідача до перевірки позивачем не заперечується.

У випадку коли відбувся допуск до проведення перевірки, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки, а після проведення перевірки права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки, якими у даній справі є прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення.

Факт допуску працівників відповідача до перевірки позивачем не заперечується.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до норм абз.2 п. 198.1 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Абзац 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачає, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абз.9 ч.2 ст.9 Закону № 996 неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів чи послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового кредиту платника податків.

Згідно витягу з ЄДРПОУ до видів діяльності позивача віднесено:

код КВЕД 05.10 Добування кам'яного вугілля (основний);

код КВЕД 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.;

код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами;

код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах;

код КВЕД 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Техмаш-Дніпро" було укладено договір постачання № 01/10-2018-1ТМ, між позивачем та ТОВ "Девеленс" було укладено договір постачання № 1-06/08/2018/ від 06.08.2018 року, між позивачем та ПП "Покровгормаш" було укладено договір № 2/03092018 від 03.09.2018 року, між позивачем та ТОВ "Техенергомаш - РВ" було укладено договір постачання № 21/02-01-2018 від 21.02.2018 року, між позивачем та ТОВ "Ерлайт" було укладено договір № 19/03/18пр від 19.03.2018 року

Крім цього, позивачем та ПП "Покровгормаш" було укладено договір № 01/18-09/18 від 18.09.2018 року на виконання послуг з ремонту гірничошахтного устаткування (складових частин).

Також, позивачем та ТОВ Маркленд було укладено договір підряду від 07.08.2018 №07/08-1.

На кожну партію товару (запасні частини до обладнання), на виконання вказаних договорів поставки чи підряду між сторонами укладалися специфікації, у яких вказувалась кількість товару та його ціна чи умови оплати та виконання ремонтних робіт.

Крім договорів та специфікацій до них позивачем, на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами надано до матеріалів справи копії відповідних податкових накладних щодо кожної партії товару, які стали підставою формування показників податкового кредиту, копії оборотно - сальдових відомостей, копії товарно - транспортних накладних, копії актів приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, прибуткових ордерів, актів - приймання - передачі обладнання та здачі - приймання робіт, що підтверджують факт транспортування та переміщення товару, вимоги та лімітні карти на відпуск матеріалів та виконання робіт, платіжні доручення, що підтверджують факт оплати за поставлений товар/послуги та видаткові накладні, що підтверджують факт передачі товару.

Отже, отриманий від контрагентів товар (запасні частини до гірничо-шахтного обладнання) було використано позивачем у власній господарській діяльності.

Щодо претензій відповідача про відсутність належних документів, що підтверджують якість товару, суд зазначає, що неприйняття товару, у випадку його невідповідності вимогам якості, є правом покупця, а не його обов'язком.

Крім цього, саме по собі невиконання однією зі сторін умов договору поставки (щодо порядку перевірки контролю якості товару чи наявності відповідних документів) може свідчити лише про неналежне виконання обов'язків за договором та не свідчить про відсутність реальної господарської операції щодо поставки товару, за наявності відповідних первинних документів, що її підтверджують.

Відсутність сертифікатів якості на поставлений товар може бути підставою для виставлення претензій з боку з позивача щодо поставленого товару неналежної якості.

Крім цього, як вказано вище, між позивачем та ТОВ Маркленд було укладено договір підряду від 07.08.2018 №07/08-1.

Відповідно до п.7.3 вказаного договору, замовник зобов'язується зробити передплату у розмірі 60%.

Таким чином, відповідно до п.7.3 угоди підряду ТОВ Краснолиманське на адресу ТОВ Маркленд здійснено передплату.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

ТОВ Маркленд було отримано від ТОВ Краснолиманське передплату (аванс) відповідно до п.7.3 договору підряду та, відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України було складено податкову накладну, на суму отриманої передплати, яка, відповідно до положень п.198.6 ст.198 ПК України і стала для позивача підставою для формування відповідного податкового кредиту за господарською операцією з вказаним контрагентом.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за фактом здійснення попередньої оплати (авансу) товару.

Щодо аналізу реальності господарських операцій, Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року у справі № 826/11879/13-а дійшов наступних висновків щодо застосування аналогічних норм права.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Суд враховує вказані висновки щодо застосування норм права, відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України.

Крім цього, суд зазначає, що більшість претензій відповідача до змісту первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, фактично відносяться до документів, що складені або мали бути складені контрагентами, а не самим позивачем.

Проте, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), яке, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Доказів того, що позивач знав чи міг знати про якісь зловживання з боку його контрагента - постачальника відповідачем суду не надано.

У рішенні по справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Крім цього, відповідно до абзаців 1-7 ч.2 ст. 9 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь - які інші реквізити первинного документа ніж вищевикладені, не є обов'язковими та їх незазначення у документі не є порушенням вимог закону.

Крім цього, відповідно до абзаца 8 ч.2 ст. 9 Закону № 996 неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що зі змісту наданих позивачем первинних документів можливо ідентифікувати відповідні господарські операції з контрагентами та осіб, які брали участь у їх здійсненні.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, єдиною підставою для формування податкового кредиту, відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, є податкова накладна, отримана з Єдиного реєстру податкових накладних, і оформлена та зареєстрована відповідно до п.201.11 ст.201 ПК України.

Позивачем надано суду первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з його контрагентами у спірний період, що перевірявся відповідачем, отже, позивачем були правомірно сформовані показники податкової звітності з ПДВ у спірних правовідносинах, у вказаний період.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не надано суду доказів, що спростували б вищевказані обставини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у спріних правовідносинах за період, що перевірявся, отже, не підтверджено правомірність спірного рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управлінням ДФС у Донецькій області за формою "Р" від 24.06.2019 року № 000512144.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське (код ЄДРПОУ 39406028, адреса місцезнаходження: м. Покровськ, м. Родинське, ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська", Донецька область, 85310) 19 210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, адреса місцезнаходження: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526).

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 20 січня 2020 року.

Рішення складено у повному обсязі 30 січня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч