Постанова

від 04.02.2020 по справі 822/3847/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА Іменем України 04 лютого 2020 року Київ справа №822/3847/14 адміністративне провадження №К/9901/9080/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Судді-доповідача – Васильєвої І.А., суддів – Пасічник С.С., Юрченко В.П., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову  Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2014 (Головуючий суддя Шевчук О.П.) та ухвалу  Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 (Головуючий суддя Сторчак В.Ю., судді: Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі  № 822/3847/14 за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Поділля» до  Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про  визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива Поділля» (далі – позивач, ТОВ «Нива Поділля») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі – відповідач, Славутська ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 № 0001082202. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1  828  122 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріплює цю податкову накладну при її видачі покупцю, повинні належати одній особі, якій делеговано право підпису податкових накладних. Позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту в листопаді 2012 року ПДВ в сумі 16  861, 67 грн згідно податкової накладної від 16.11.2012 № 7 виданої ТОВ «Галтехпром», оформленої з порушенням вимог складання податкових накладних, а саме у день виникнення податкових зобов'язань. Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 22.01.2014 по 11.02.2014 (термін проведення перевірки продовжувався з 05.02.2014 по 11.02.2014 на підставі наказу від 04.02.2014 № 106), на підставі наказу від 22.01.2014 № 61, на підставі направлення від 22.01.2014 № 9, № 10, № 11, від 10.02.2014 № 15 посадовими особами відповідача згідно із статтею 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Нива Поділля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.10.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.10.2013, за результатами якої складено акт від 21.02.2014 № 37/2204/34739646 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог, зокрема,  пункту 187.1 статті 187, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, пунктів 198.1. 198.3. 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, статті 201, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позивачем  податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1  693  650 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 19.03.2014  прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001082202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1  833  862 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого. Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.1  статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Пунктом 201.1 ст.201 ПК України, яким встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на підставі виписаних контрагентами податкових накладних, позивач включив до податкового кредиту відповідного звітного періоду ПДВ у сумі 1693650,00 грн., в т.ч. в серпні 2011 року в сумі 246939,00 грн., в вересні 2011 року в сумі 67397,00 грн., в лютому 2012 року в сумі 397735,00 грн., в березні 2012 року в сумі 19009,00 грн., в липні 2012 року в сумі 150197,00 грн., в серпні 2012 року в сумі 464653,00 грн., в вересні 2012 року в сумі 2184,00 грн. та в жовтні 2013 року в сумі 345536,00 грн. Формування податкового кредиту з ПДВ підтверджується також податковими деклараціями з ПДВ та реєстрами виданих податкових накладних за вказані періоди. За твердженням відповідача позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних контрагентами з порушеннями вимог щодо їх оформлення, а саме - на порушення вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписання податкових накладних  іншою особою, ніж та, що зазначена у графі «Підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну». Відповідно до абзацу 5 пункту 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 року  (далі - Порядок) для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця. Зазначеними вище нормами пункту 5 Порядку законодавцем обумовлюється право делегування іншій посадовій особі електронного цифрового підпису. Продавець, який володіє електронним цифровим підписом, може делегувати свої повноваження і іншій посадовій особі. При цьому особа, яка делегує підпис, подає податковому органу за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. Матеріалами справи підтверджується, що у випадках на які посилається відповідач в акті перевірки №37/2204/34739646 від 21.02.2014 року, до виписаних контрагентами податкових накладних позивачу надавались накази, якими відповідним посадовим особам  делеговано повноваження на підписання вказаних податкових накладних. Крім того, за твердженнями відповідача, позивачем на порушення вимог пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, неправомірно віднесено до податкового кредиту з ПДВ в листопаді 2012 року суму в 16861,67 грн по податковій накладній № 7 від 16.11.2012 року, виданої ТОВ «Галтехпром», оформленої з порушенням вимог складання податкових накладних - не у день виникнення податкових зобов'язань. Положеннями пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум до складу податкового кредиту. При цьому відповідачем не заперечується ні факт оплати товару, ні факт поставки такого. Відтак, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач відніс суми до складу податкового кредиту за другою подією – поставка товару. Виписана контрагентом позивача податкова накладна за фактом поставки товару, а не за фактом попередньої оплати, не позбавляє права позивача на віднесення сум до складу податкового кредиту. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права. Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Враховуючи викладене,  суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій  виконано  всі  вимоги  процесуального  законодавства, всебічно  перевірено  обставини  справи,  вирішено  справу  у  відповідності  до  норм  матеріального  права, постановлено  обґрунтовані  рішення,  в  яких  повно  відображені  обставини,  що  мають  значення  для  справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено. Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі № 822/3847/14 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя   І.А. Васильєва Судді:   С.С. Пасічник   В.П. Юрченко