Ухвала

від 12.02.2020 по справі 219/11015/18

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 219/11015/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050150001666 від 17 липня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженніКостянтинівського міськрайонногосуду Донецькоїперебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050150001666 від 17 липня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлено письмове клопотання про продовження дії обраного відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою на строк 60 днів, оскільки ризики, що були наявні на час обрання запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, а також у зв`язку з тим, що термін дії запобіжного заходу спливає. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України в кримінальному проваджені продовжують існувати ризики передбачені у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які є його знайомими, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, крім того, суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у ньому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання.

Неможливість застосування запобіжною заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки сам ОСОБА_8 намагався позбутися та приховати знаряддя та сліди злочину, таким чином є підстави вважати, що підозрюваний зможе переховуватися від суду.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що не виключається можливість переховуватися від суду в іншій області, в інших містах, перейти на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської області НЗФ так названої «ДНР та ЛНР», тим більш мешкає підозрюваний ОСОБА_8 в районі лінії розмежування із зазначеними територіями.

Неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_8 у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов`язана з тим, що вказаний злочин вчинено із застосування насильства.

Неможливість застосування запобіжною заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу, а також у зв`язки з тим, що ОСОБА_8 вже неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про відсутність з його боку власного самоконтролю та контролю збоку рідних та близьких ОСОБА_8 .

Враховуючи викладене, застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З метою запобігання обвинуваченим ОСОБА_8 спроб переховуватися від суду незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінальною правопорушення, прокурор просив продовжити ОСОБА_8 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_7 у продовженні запобіжного заходу заперечувала, вважає що ризики кримінального провадження зменшилися, оскільки було допитано всіх свідків та досліджено майже всі докази. Просила застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав захисника, заперечував проти продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обговоривши з учасниками судового провадження заявлене прокурором клопотання, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 вказаної статті Закону.

При вирішенні питання щодо запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною 1 ст.183КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та про наявність достатніх підстав, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні, що має місце по даному кримінальному провадженню, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого, обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Судом достовірно встановлено,що 17липня 2018року ОСОБА_8 був затриманийза підозроюу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.15ч.1ст.115КК України.19липня 2018року ухвалоюслідчого суддіАртемівського міськрайонногосуду Донецькоїобласті ОСОБА_8 обрано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартою.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином. Кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 розглядається тривалий час, а саме: з 12 жовтня 2018 року перебуває в провадженні суду.

ОСОБА_8 судом неодноразово продовжувався строк тримання під вартою, востаннє ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24грудня 2019року строком по 21 лютого 2020 року включно.

Суд зауважує, що тяжкість висунутого обвинувачення, ризики переховуватися від суду, незаконний вплив на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення були підставами для винесення ухвали про обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу. Надалі, продовжуючи строк тримання під вартою, суд наводив підстави у своїх рішеннях, посилався на належність раніше обраного запобіжного заходу. Проте згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов`язані навести інші підстави для подальшого тримання під вартою (рішення у справах «Яблонський проти Польщі» (Jablonski v. Poland), заява № 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року, та «І.А. проти Франції» (I.A. v. France), заява № 28213/95, п. 102, Reports of Judgments and Decisions 1998-VII). До того ж, такі підстави мають бути чітко сформульовані у відповідних рішеннях національних судів (рішення від 4 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі» (Ilowiecki v. Poland), заява № 27504/95, п. 61)

При вирішенні клопотання прокурора про продовження тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст.5Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Так, відповідно до п. 63 рішення Європейського суду з прав людини у Справі «Доронін проти України» від 19 лютого 2009 року суд зауважує, що, згідно з пунктом 3 статті 5 зі спливом певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для подальшого тримання такої особи під вартою. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані національними судами.

З Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України» вбачається, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані ( рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І. А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Відповідно до ст.181КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, аналізуючи доводи прокурора щодо необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 найбільш суворого виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також зіставляючи їх з вищевказаними вимогами кримінального процесуального закону і практики Європейського суду з прав людини, суд вважає, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 .

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який за загальним принципом є найбільш суворим видом запобіжних заходів і може бути застосований виключно, якщо застосування інших менш суворих запобіжних заходів не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, суд враховує, що під час судового розгляду цього кримінального провадження, судом було допитано потерпілого, всіх свідків, що свідчить про відсутність об`єктивних доказів продовження існування зі спливом часу достатньої кількості передбачених ст.177КПК України ризиків, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 менш суворого запобіжного заходу, оскільки останній не має можливості вплинути на потерпілого, свідків, яких вже було допитано у судовому засіданні із фіксуванням судом їх показань щодо обставин кримінального правопорушення, і жоден з них не заявляв про наявність незаконного впливу на них зі сторони обвинуваченого, при цьому, також відсутні будь-які докази можливого перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню іншим чином

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, наразі можуть існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, наявність лише цих ризиків, за відсутності інших ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, не може свідчити про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти цим ризикам, відповідно до вимог ст. 194 КПК України, а отже, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі, передбачені ст. 178 КПК України, особу обвинуваченого, наявність громадянства України та місця реєстрації і проживання на території Донецької області (у м. Бахмут), суд дійшов висновку, що усунення існуючих ризиків і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 можливе й при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із покладенням на обвинуваченого, обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Таким чином, суд вважає за доцільне змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт без застосування електронних засобів контролю, поклавши на обвинуваченого, обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання прокурора Артемівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_5 про продовженнядії обраноговідносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт без застосування електронних засобів контролю, звільнивши його негайно з під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) З`являтися на виклик суду для проведення судового розгляду;

2) Не відлучатися з м. Бахмут, Донецької області без дозволу суду;

3) Повідомляти суд про зміну місця проживання;

4) Заборонити обвинуваченому ОСОБА_8 , залишати житло за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 або за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово;

5) Заборонити обвинуваченому ОСОБА_8 спілкуватися з потерпілим ОСОБА_9 , та свідками у даному кримінальному провадженні;

5) Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в`їзду в Україну.

Виконання ухвали доручити Бахмутському ВП ГУНП в Донецькій області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Артемівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_5 .

Ухвала підлягає негайному виконанню органом Національної поліції.

Строк дії ухвали до 12 квітня 2020 року включно.

Направити/вручити копію цієї ухвали учасникам судового провадження, негайно після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Судді