Постанова

від 06.02.2020 по справі 826/16763/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16763/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Земляної Г.В., Костюк Л.О.,

за участю секретаря: Рагімової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Інститут паперу" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство "Інститут паперу" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2018 року №3722615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, №3712615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства, №3732615147, яким застосовані штрафні санкції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2017 року №3722615147. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2017 року №3712615147. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2017 року №3732615147.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник позивача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарг заперечила, просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Крім того, в матеріалах справи № 826/16763/18 на арк. 30 ІІ тому є вступна та резолютивна частини оскаржуваного рішення від 01 серпня 2019 року, у якій зазначено, що: Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив: Відмовити у задоволення адміністративного позову в повному обсязі. Підстави для відшкодування судових витрат відсутні. Повний текст Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року знаходиться на аркушах 31-40 ІІ тому, в резолютивній частині якого вказано, що адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Отже, колегія суддів звертає увагу, виходячи із обгрутнувань оскаржуваного рішення, її мотивувальної частини, що адміністративний позов було задоволено, також даний факт було встановлено під час судових засідань.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, сторін, що з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26.02.2018 року по 28.02.2018 року посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ Інститут паперу з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Житлобудмонтаж , ТОВ Гранітбудмонтаж , ТОВ Антлантик , ТОВ Дакстер Трен за період з 01.01.2015 року по 01.10.2017 року, за наслідком якої складено акт №148/26-15-14-07-02-10/31812534 від 21.06.2018 року, в якому встановлено порушення позивачем:

пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 426276 грн, у тому числі за 2016 рік на суму 426276 грн.

п. 44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 473640 грн., у тому числі по періодам: за лютий 2016 року на суму 184573 грн., за березень 2016 року на суму 5427 грн., за липень 2016 року на суму 25760 грн., за серпень2016 року на суму 12880 грн., за вересень 2016 року на суму 245000 грн.;

п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України в частині ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.07.2018 року №3722615147 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 710460,00 грн., в тому числі за основним платежем 473640,00 грн. та за штрафними(фінансовими) санкціями 236820,00 грн., №3712615147 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 629414,00 грн., в тому числі за основним платежем 426276,00 грн. та за штрафними(фінансовими) санкціями 213138,00 грн., №3732615147 форми ПС , яким застосовані штрафні (фінансова) санкції у розмірі 510,00 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку, на підставі первинних документів сформовано витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг та проведення оплати за них, використання наданих послуг у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.07.2018 року №3722615147, №3712615147, №3732615147, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Відповідно до пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній Формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки, на підставі документів бухгалтерського та податкового обліку, які були надані ПАТ Інститут паперу встановлено порушення:

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 426 276 грн., у тому числі: за 2016 рік на суму 426 276 гривень;

п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 473 640 грн., у тому числі по періодам: за лютий 2016 на суму 184 573 грн.; за березень 2016 на суму 5 427 грн.; за липень 2016 на суму 25 760 грн.; за серпень 2016 на суму 12 880 грн.; за вересень 2016 на суму 245 000 грн.

п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині не надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Між позивачем та ТОВ Гранітбудмонтаж укладено ряд договорів, а саме: договір про надання послуг з прибирання приміщень від 16.08.2016 № 1 та договір підряду від 29.08.2016 № 29.

Проте, було встановлено, що основі поданої звітності, наявної бази даних проведено аналіз, щодо наявності фізичних та технічних можливостей проводити господарську діяльність нереально. За результатами даного аналізу встановлено, що господарська діяльність ТОВ Гранітбудмонтаж має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: остання податкова звітність подана ТОВ Гранітбудмонтаж з податку на додану вартість за лютий 2018 року; фінансові звіти підприємством не подавались, у зв`язку з чим неможливо встановити наявність основних засобів для здійснення робіт; засновником, директором та головним бухгалтером підприємства являється одна особа; в період взаємовідносин на підприємстві працювала 1 особа; підприємством не подавались декларації з податку на прибуток підприємств.

Крім того, аналізом господарської діяльності ТОВ Гранітбудмонтаж не встановлено придбання по ланцюгу постання товарів вузької спеціалізації , які ТОВ Гранітбудмонтаж реалізовувало для ПАТ Інститут паперу .

Вищезазначене свідчить про відсутність можливості ТОВ Гранітбудмонтаж надавати послуги ПАТ Інститут паперу у зв`язку з відсутністю на підприємстві трудових та виробничих можливостей для їх здійснення.

Між Позивачем та ТОВ Дакстер Трен укладено договір про клінінгове обслуговування від 27.06.2016 року № 16/7/27.

Стан підприємства - 0 ПЛАТНИК ПОДАТКІВ ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ ОБЛІКУ , зареєстровано в КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКА ОДПІ (ОБУХІВСЬКЕ В. М.ОБУХІВ).

На основі поданої звітності, наявної бази даних відповідачем проведено аналіз, щодо наявності фізичних та технічних можливостей проводити господарську діяльність нереально. За результатами даного аналізу встановлено, що господарська діяльність ТОВ Дакстер Трен має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: остання податкова звітність подана ТОВ Дакстер Трен з податку на додану вартість за вересень 2016 року; фінансові звіти підприємством не подавались, у зв`язку з чим неможливо встановити наявність основних засобів для здійснення робіт; засновником, директором та головним бухгалтером підприємства являється одна особа; в період взаємовідносин на підприємстві працювала 1 особа; - підприємством не подавались декларації з податку на прибуток підприємств.

Крім того, аналізом господарської ТОВ Дакстер Трен , не встановлено придбання по ланцюгу постання товарів вузької спеціалізації , які ТОВ Дакстер Трен реалізовувало для ПАТ Інститут паперу .

Відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 08.02.2017 року у справі №755/1949/17 директора ТОВ Дакстер Трен ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбачено ч.1 ст. 205-1 КК України.

Вищезазначене свідчить про відсутність можливості ТОВ Дакстер Трен надавати послуги ПАТ Інститут паперу у зв`язку з відсутністю на підприємстві трудових та виробничих можливостей для їх здійснення.

Викладене кореспондується також з позицією наведеною у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 № 2а-7463/11/2670. а саме: Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким фізичну особу визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених частиною першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України. Не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами .

У ході перевірки 27.02.2018 року ПАТ Інститут паперу повідомило, що оригінали первинних документів з ТОВ Атлантик (код 24743504) листом від 13.07.2017 року №03-07 надано слідчому Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Зінченку A.B. у відповідь на лист від 11.07.2017 року №2024/109/1002/1/02-2017, в порядку ч. 2 ст. 93 КПК України, в рамках кримінального провадження № 12015110110000094 від 06.05.2015 року.

На адресу Бориспільського ВП ГУНП в Київській області направлено лист від 22.05.2018 року №18305/9/26-15-14-07-02-14 про надання доступу до витребуваних документів. Станом на день написання акта перевірки відповідь від Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області до ГУ ДФС у м. Києві не надходила.

ПАТ Інститут паперу в ході перевірки документів по взаємовідносинах з ТОВ Атлантик (код 24743504) не надано (регістри бухгалтерського обліку), про що складено акт від 13.06.2018 року.

При цьому, на основі поданої звітності, наявної бази даних проведено аналіз, щодо наявності фізичних та технічних можливостей проводити господарську діяльність нереально. За результатами даного аналізу встановлено, що господарська діяльність ТОВ Атлантик має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: остання податкова звітність подана ТОВ Атлантик з податку на додану вартість за січень 2017 року; фінансові звіти підприємством не подавались, у зв`язку з чим неможливо встановити наявність основних засобів для здійснення робіт; засновником, директором та головним бухгалтером підприємства являється одна особа; в період взаємовідносин на підприємстві працювала 1 особа; підприємством не подавались декларації з податку на прибуток підприємств.

Крім того, аналізом господарської ТОВ Атлантик , не встановлено придбання по ланцюгу постання товарів вузької спеціалізації , які ТОВ Атлантик реалізовувало для ПАТ Інститут паперу .

Вищезазначене свідчить про відсутність можливості ТОВ Атлантик надавати послуги ПАТ Інститут паперу у зв`язку з відсутністю на підприємстві трудових та виробничих можливостей для їх здійснення.

Відповідно до п.п 44.1. ст..44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 44.3. ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 44.4. ст. 44 Податкового кодексу України, якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Згідно п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно статті 159 Кримінального процесуального кодексу України (із змінами та доповненнями) від 13 квітня 2012 року N 4651-VI, зазначено, що загальні положення тимчасового доступу до речей і документів:

Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Тимчасовий доступ до речей і документів здійонюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Статтею 167 Кримінального процесуального кодексу України (із змінами та доповненнями) визначено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо.

У ст. 103 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: у протоколі; на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; у журналі судового засідання.

Отже, враховуючи те, що ПАТ Інститут паперу не надано до перевірки копії протоколу обшуку, виїмки, документи, що підтверджують взаємовідносини ТОВ Атлантик вважаються відсутніми у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Отже, необхідною умовою для віднесення сум господарських операцій на витрати з податку на прибуток є факт придбання товарів і послуг з метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток має бути фактично здійснено та підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені ' абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 за № 168/704, із змінами і доповненнями (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства (підпункт 2.5 пункту 2 Положення).

Відповідно до підпункту 2.13-пункту 2 Положення керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно- матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників (підпункт 2.15 пункту 2 Положення).

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання (підпункт 2.16 пункту 2 Положення).

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПКУ для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

З урахуванням вищезазначеного, вбачається, що оформлення ПАТ Інститут паперу первинних документів, пов`язаних із здійсненням господарських операцій ПАТ Інститут паперу надало ТОВ Гранітбудмонтаж (код 40559551), ТОВ Дакстер Трен (код 40076727) проведено без наміру здійснення господарської діяльності, реальною метою яких є надання фінансових послуг, безтоварних операцій.

Оскільки реальність здійснення господарських операцій підприємством- постачальником належним чином документально не доведена, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ПАТ Інститут паперу відсутні підстави для декларування витрат по операціях з придбання товарів та послуг у ПАТ Інститут паперу надало ТОВ Гранітбудмонтаж (код 40559551), ТОВ Дакстер Трен (код 40076727).

Враховуючи вищенаведені наступні обставини, які підтверджують, що операції здійснені ПАТ Інститут паперу не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації вищезазначених ТМЦ від контрагентів:

неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності;

наявність вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 08.02.2017 у справі №755/1949/17 директора ТОВ Дакстер Трен ОСОБА_1.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що акт від 21.06.2018 року № 148/26-15-14-07-02- 10/31812534 та винесені на підставі нього податкові повідомлення рішення є прийняте у повній відповідності до чинного законодавства України та аргументоване доказами та актуальною судовою практикою.

Позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, так отриманні платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої бережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Таким чином, колегія судді приходить до висновку, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необгрунтованої податкової вигоди.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, та те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 34, 242, 243, 246,272, 287, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Інститут паперу" до Головного управління ДФС у м. Києві - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Земляна Г.В.

Суддя Костюк Л.О.

Повний текст постанови виготовлено - 11 лютого 2020 року.