Ухвала

від 24.06.2020 по справі 826/16763/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 червня 2020 року

Київ

справа №826/16763/18

адміністративне провадження №К/9901/12252/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 у справі №826/16763/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Верховний Суд ухвалою від 20.05.2020 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" залишив без руху. Надав скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: для надання суду уточненої касаційної скарги, зміст якої, зокрема щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.

Підставою для залишення касаційної скарги без руху стало, зокрема, те, що подана касаційна скарга не відповідала вимогам частини другої статті 330 КАС України в частині необхідності наведення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав), з належним їх обґрунтуванням.

Колегія суддів визнала, що наведене скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Також суд звернув увагу, що аналіз висновків суду апеляційної інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення, у наведених судових рішеннях Верховного Суду визнані як такі, що документально підтверджують реальність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику зменшити свій фінансовий результат та віднести суми ПДВ до податкового кредиту, натомість у цій справі судом апеляційної інстанції визнані як такі, що не давали для цього підстав.

Крім того, у справі, у якій подана ця касаційна скарга, висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Отже, необхідною умовою для віднесення сум господарських операцій на витрати з податку на прибуток є факт придбання товарів і послуг з метою їх використання у господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток має бути фактично здійснено та підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Так само, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Такий висновок суду не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, які наведені скаржником.

Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, та стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання Приватного акціонерного товариства ІНСТИТУТ ПАПЕРУ в цій частині не узгоджуються з визначеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, скаржник не зазначав, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у наведених ним постановах Верховного Суду.

На виконання вимог цієї ухвали суду ПрАТ "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" подало уточнену касаційну скаргу, у якій наведені висновки суду апеляційної інстанції, які на переконання скаржника є помилковими. Проте ці висновки стосуються правової оцінки сукупності обставин справи, натомість, не є такими, що доводять застосування судом норм права без урахування висновків Верховного Суду. Скаржником наведено ті ж самі постанови Верховного Суду та додатково інші, проте, які так само стосуються оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу. Натомість, увагу скаржника було акцентовано на тому, що підстава касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - не може обґрунтовуватися витягами з судових рішень Верховного Суду у різних справах, в яких наведено оцінку доводам контролюючого органу або позов платника податків задоволено.

Особливістю цього пункту є саме неправильне застосування судом норми права, які врегульовують спір, без урахування висновку Верховного Суду про її застосування у подібних правовідносинах.

Дослідивши наведене скаржником обґрунтування, є підстави вважати, що скаржником не виконано вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху, оскільки доводи скаржника зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Разом з тим, у касаційній скарзі міститься посилання про порушення судом норм процесуального права, які скаржник вважає достатніми для скасування судових рішень на підставі частини першої статті 353 КАС України. Натомість, ця норма передбачає підстави для скасування судового рішення і направлення справи для продовження розгляду, тобто у випадку ухвалення судом судового рішення з процесуального питання, вирішення якого перешкоджає провадженню у справі і не може бути застосоване до постанови апеляційного суду, якою відмовлено в позові, оскільки це судове рішення вирішує спір по суті позовних вимог, тобто закінчує розгляд справи, що не є тотожним судовому рішенню, яке перешкоджає провадженню у справі.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України, з належним їх обґрунтуванням у касаційній скарзі не наведено.

Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до частини шостої статті 332 КАС України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 у справі №826/16763/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко