Рішення

від 28.01.2020 по справі 160/11518/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Справа № 160/11518/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМаковської О.В. за участі секретаря судового засідання за участі: представника позивача представника відповідача Щербини А.П. Агаджанян О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Віртус - Трейд до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Віртус - Трейд до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 №0025721417 та №0025711417.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що перевірка була проведена з порушенням законодавчо встановленої процедури, оскільки наказ про проведення перевірки позивачем отримано після її проведення та складання акту перевірки. Висновки Акту перевірки позивач вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, позивач вказує на те, що порушення, встановлені актом перевірки базуються виключно на податковій характеристиці контрагента, а акт перевірки не містить жодних зауважень до первинних документів, складених позивачем.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи призначено на 19.12.2019.

В судове засідання 19.12.2019 сторони не з`явились, розгляд справи відкладено на 21.01.2020.

Від відповідача 11.01.2020 до суду надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві на позов зазначено, що підставою для проведення перевірки стало ненадання платником податків документів на письмовий запит контролюючого органу. Відповідач також зазначив, що позивачем до перевірки не надано жодних бухгалтерських документів. По суті встановлених актом перевірки порушень, то контролюючий орган у відзиві на позов, дублюючи висновки акту перевірки, посилається виключно на дослідження податкової характеристики контрагента позивача - ТОВ Еко-Бекон та на наявність відповідного вироку у кримінальному провадженні.

В судове засідання 21.01.2020 з`явились представник позивача та представник відповідача. За клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 28.01.2020 для надання можливості ознайомлення з відзивом на позов.

Від позивача 27.01.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що наданий контролюючим органом вирок жодним чином не свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства за перевіряємий період.

В судове засідання 28.01.2020 з`явились представник позивача та представник відповідача. Представником позивача зроблено заяву, що після ухвалення рішення суду ним буде подано розрахунок правової допомоги та докази таких витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, в судовому засідання сторони надали пояснення по суті позовних вимог. Позивач просив позов задовольнити, відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Віртус-Трейд є юридичною особою, яка зареєстрована 10.07.2007 та відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності підприємства є:

- Код КВЕД 10.11 Виробництво м`яса;

- Код КВЕД 10.13 Виробництво м`ясних продуктів;

- Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

- Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (основний);

- Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Віртус-Трейд з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Еко-Бекон за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 35 490 грн.

- п.44.1 ст.44, п.198.1 - 198.3, 198.6 ст.198 та п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за грудень 2016 року на суму 39433 грн.;

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем подано Заперечення до Акту, за результатами розгляду яких, позивача повідомлено, що висновки акту перевірки є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству.

Встановлені порушення мали наслідком прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.08.2019 №0025721417 та №0025711417

Означені податкові повідомлення-рішення є предметом оскарження в даному адміністративному процесі.

При дослідженні підстав для проведення перевірки, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області листом від 07.02.2019 №13493/10/04-36-14-09 на адресу ТОВ Віртус-Трейд направлено запит Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), в якому зазначається, що контролюючим органом виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення платником податків даних по взаємовідносинах з ТОВ Еко-Бекон за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, а саме: податкового кредиту за серпень 2016 року на суму 22 750 грн. та за вересень 2016 року на суму 16 683 грн. та витрат за 2016 рік на суму 197 165 грн. В запиті зазначено, що до таких висновків контролюючий орган дійшов за результатами аналізу податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до ст.ст. 72, 73 та 74 ПК України.

Також, у запиті ГУ ДФС у Дніпропетровській області посилається на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 12.04.2018 у справі №296/2280/18 згідно якого, на думку відповідача, ТОВ Еко-Бекон визнано фіктивним, тому не можливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за період з 01.01.20016 по 31.12.2016 по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником.

У зв`язку з чим, відповідач вказав необхідність надання визначеного переліку документів по взаємовідносинам з ТОВ Еко-Бекон .

Позивач, листом від 11.03.2019 повідомив контролюючий орган, що оскільки запит, на думку позивача, не відповідає вимогам ПК України, а тому не носить обов`язковий характер. Зазначений лист отримано ГУ ДФС у Дніпропетровській області 18.03.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач в п.2.7 Акту перевірки зазначає, що відповідь на запит підприємством не надано.

В подальшому, ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ від 28.05.2019 №3085-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Віртус-Трейд , який вручено платнику 20.07.2019, що підтверджується роздруківкою із сайту Укрпошти щодо руху поштового відправлення №4900073095099.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено Акт від 09.07.2019 №37402/04-36-14-17/35114291.

Таким чином, на час складання Акту перевірки платник податків не був повідомлений про її проведення, оскільки наказ, станом на дату складання акту, платнику податків не ручено.

Суд зазначає, що право контролюючого органу на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок визначено пунктом 75.1 статті 75 ПК України.

Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 79.1 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Окрім того, незважаючи на проголошену підпунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Суд зазначає, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена. Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

При цьому, положення пункту 79.2 статті 79 ПК України визначають, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 79.2 статті 79 ПК України виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно правової позиції Верховного Суду, неодноразово викладеної у своїх постановах, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Таким чином, невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Як встановлено в ході судового розгляду справи та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, перевірка проводилась з 25.06.2019 по 02.07.2019, Акт складено 09.07.2019, в той час, як наказ та повідомлення про проведення такої перевірки отримано позивачем лише 20.07.2019.

Тобто, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Щодо суті встановлених актом перевірки порушень, то суд виходить з наступного.

Висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що відповідно до підсистеми Перегляд результатів співставлення ІС Податковий блок за серпень - вересень 2016 року містяться дані про поставку на адресу ТОВ Віртус-Трейд товарно-матеріальних цінностей від контрагента - ТОВ Еко-Бекон на загальну суму 197 166,84 грн., в т.ч. сума ПДВ 39 433,37 грн.

Суд критично ставиться до висновків контролюючого органу, що до перевірки ТОВ Віртус-Трейд не надано жодних бухгалтерських та первинних документів, оскільки, як зазначалось вище, на дату проведення перевірки позивач не отримував наказ про її проведення, а тому не був обізнаний про її проведення.

В акті перевірки зазначено, що суму ПДВ в розмірі 39 433 грн. ТОВ Віртус-Трейд включено до складу податкового кредиту за серпень 2016 року у сумі 22 750 грн. та за вересень 2016 року у сумі 16 683 грн

ГУ ДФС у Дніпропетровській області в акті перевірки вказує що результати дослідження діяльності ТОВ Еко-Бекон у серпні - вересні 2016 року вказують, що метою їх створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, в т.ч. ТОВ Віртус-Трейд .

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України, посадовими особами ТОВ Еко-Бекон були, зокрема, ОСОБА_1 (керівник ТОВ Еко-Бекон з 03.10.2017 по 20.03.2018).

Актом перевірки зафіксовано, що за даними Форми №1-ДФ за III квартал 2016 року на ТОВ Еко-Бекон рахувалось за трудовими договорами - 8 осіб, за цивільно-правовими договорами - 13 осіб. Основні засоби за 2016 рік становили 898,1 тис.грн.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження від 15.12.2017 №42017060000000127 передбаченого ч.1 ст.205, ч.3 ст.191 КК України встановлено, що через ТОВ Еко-Бекон здійснювались безтоварні операції щодо постачання продуктів харчування (м`яса) до дитячих садків та інших соціальних закладів ін`єктованої хімічними препаратами сировини.

Як зазначено в Акті перевірки, оскільки, вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 12.04.2018 у справі №296/2280/18, ТОВ Еко-Бекон визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 по взаємовідносинам з даним контрагентом -постачальником.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключено документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди, а первинні документи, які складені ТОВ Еко-Бекон по взаємовідносинам з ТОВ Віртус-Трейд є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь - яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

Проте, суд не може погодитись з такими висновками відповідача.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупцем) та ТОВ Еко-Бекон (постачальником) укладено договір поставки від 25.08.2016 №ВТ-ЕБ/250816 за умовами якого постачальник зобов`язується поставити продукцію, а покупець зобов`язується прийняти її та оплатити.

Так, на виконання умов договору 27.08.2016 на адресу покупця було поставлено товар на суму 136 500,12 грн., що підтверджується видатковою накладною 27.08.2016 №ЕБ-000098 та товарно-транспортною накладною від 27.08.2016 №98. Оплату проведено 26.08.2016, що підтверджується платіжним дорученням від 26.08.2016 №1679.

Також, 02.09.2016 на адресу покупця було поставлено товар на суму 99 963,59 грн., що підтверджується видатковою накладною від 02.09.2016 №ЕБ-000105 та товарно-транспортною накладною від 02.09.2016 №105. Оплату проведено 02.09.2016, що підтверджується платіжним дорученням від 02.09.2016 №1746.

В подальшому, 09.09.2016 на адресу покупця було поставлено товар на суму 376 399,68 грн., що підтверджується видатковою накладною від 09.09.2016 №ЕБ-000108 та товарно- транспортною накладною від 09.09.2016 №108. Оплату позивач здійснив 09.09.2016 в сумі 376 263,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.09.2016 №1806.

Суд вважає безпідставними та необгрунтованими висновки відповідача щодо того, що первинні документи, які складені ТОВ Еко-Бекон по взаємовідносинам з ТОВ Віртус-Трейд є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь - яких господарських операцій між вказаними підприємствами у зв`язку з наступним.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до приписів пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України, об`єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Згідно п.135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками ПДВ визначені у статті 198 ПК України.

Так, п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Оскільки матеріалами справи підтверджено оплату позивачем, як отримувачем товару, сум податку на додану вартість в ціні такого товару, відповідно, суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту правомірно.

Відтак, формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток, по спірним господарським операціям підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Факт отримання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом спростовуються наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування на податок на додану вартість та податок на прибуток.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстровані як юридична особа та як платник податку на додану вартість, доказів протилежного відповідачем не надано, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

За таких обставин, зважаючи на наявність у позивача належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних, підтвердження позивачем фактів отримання товарів, проведення розрахунків, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Судом, в ході розгляду справи, не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків покупця/отримувача послуг.

Щодо правочинів між позивачем та його контрагентом, доречним є застосування доктрини Ділова мета (business purpose) та Реальність господарської операції .

Суть доктрини полягає в тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку, податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов`язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Halifax…).

Крім того, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд не бере до уваги і доводи відповідача з посиланням на інформацію, що наявна в інформаційно аналітичних базах відносно контрагента позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Наведені ГУ ДПС у Дніпропетровській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Суд зазначає, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб.

Поруч з цим, в обґрунтування спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних інформації щодо контрагента, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Суд звертає увагу, що фактично єдиною підставою, на яку посилається податковий орган в якості нереальності господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ Еко-Бекон є наявність вироку Корольовського районного суду м.Житомира від 12.04.2018, проте суд не погоджується з такими доводами відповідача виходячи з наступного.

Судом досліджено вказаний вирок, з якого вбачається, що під час його винесення судом не досліджувались та не надавалась оцінка господарським операціям між позивачем та ТОВ Еко-Бекон , не встановлювалась недійсність документів, що були складені за наслідками здійснення цих господарських операцій. Тобто, Вироком не встановлено обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ Еко-Бекон . Вирок суду не містить інформації щодо господарських взаємовідносин ТОВ Еко-Бекон з іншими суб`єктами підприємницької діяльності, у тому числі і з позивачем. У зв`язку з чим для надання оцінки обґрунтованості висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Еко-Беконт , суд вважає за необхідне зазначити про обов`язковість дослідження обставин, які викладені в акті перевірки та з якими посадові особи контролюючого органу пов`язують нереальність спірних господарських операцій, що й було зроблено судом.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного суду від 18.12.2018 справі №826/10205/16.

Крім того, суд приймає зауваження позивача стосовно того, що вироком суду охоплюється період 2017 року, а спірні взаємовідносини між позивачем та ТОВ Еко - Бакон мали місце протягом 2016 року.

Вказаним Вироком, зокрема, затверджено угоду від 29.03.2018 про визнання винуватості між прокурором Терновим І.І. , обвинуваченим ОСОБА_1 та захисником Кондратюком О.А .

При цьому, суд приймає до уваги те, що Верховний Суд неодноразово (зокрема, постанова Верховного Суду від 29.03.2018 справа №826/3498/15, від 04.09.2018 справа №826/18952/14) вказував на те, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вказану правову позицію та фактичні обставини справи, висновок податкового органу про те, що господарські операції не мали реального характеру, враховуючи наявність вироку суду, є помилковим, оскільки зазначеним вироком не встановлено фіктивності саме господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Будь-яких інших підстав для висновку про заниження податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ Еко-Бекон , в акті перевірки не наведено.

Зокрема, зауважень до первинних документів позивача та платіжних документів у представника відповідача під час розгляду справи у суді не було.

Таким чином, доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки не відповідають обставинам справи, та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими під час розгляду справи.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у даній справі, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 1921 грн.. що підтверджується платіжним дорученням від 12.11.2019 №9422 та який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Віртус - Трейд до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2019 №0025721417.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2019 №0025711417.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Віртус - Трейд судовий збір у розмірі 1 921 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 03.02.2020.

Суддя О.В. Маковська