Постанова

від 16.03.2021 по справі 160/11518/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/11518/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В. ,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Рубана А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №160/11518/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віртус - Трейд" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Віртус - Трейд звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 №0025721417 та №0025711417.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 №0025721417, №0025711417.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ТОВ Віртус-Трейд зареєстровано як юридична особа 10.07.2007 року, видами діяльності підприємства є:

- Код КВЕД 10.11 Виробництво м`яса;

- Код КВЕД 10.13 Виробництво м`ясних продуктів;

- Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

- Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (основний);

- Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області на адресу ТОВ Віртус-Трейд направлено запит від 07.02.2019 №13493/10/04-36-14-09 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), в якому, послаючись на приписи ст.ст. 72, 73 та 74 ПК України податковий орган зазначає про виявлені факти, які свідчать про недостовірність визначення платником податків даних по взаємовідносинах з ТОВ Еко-Бекон за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, а саме: податкового кредиту за серпень 2016 року на суму 22 750 грн. та за вересень 2016 року на суму 16 683 грн. та витрат за 2016 рік на суму 197 165 грн. Також, у запиті ГУ ДФС у Дніпропетровській області посилається на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 12.04.2018 у справі №296/2280/18 згідно якого ТОВ Еко-Бекон визнано фіктивним, а тому не можливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за період з 01.01.20016 по 31.12.2016 по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником.

Позивач, листом від 11.03.2019 повідомив контролюючий орган, що оскільки запит не відповідає вимогам ПК України, тому не носить обов`язкового характеру. Зазначений лист отримано ГУ ДФС у Дніпропетровській області 18.03.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ від 28.05.2019 №3085-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Віртус-Трейд , який вручено платнику 20.07.2019, що підтверджується роздруківкою із сайту Укрпошти щодо руху поштового відправлення №4900073095099.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Віртус-Трейд з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Еко-Бекон за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. За результатами якої контролюючим органом складено акт перевірки 09.07.2019 №37402/04-36-14-17/35114291., висновками якого встановлено порушення позивачем:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 35 490 грн.

- п.44.1 ст.44, п.198.1 - 198.3, 198.6 ст.198 та п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за грудень 2016 року на суму 39433 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 №0025721417 та №0025711417, які є предметом оскарження у даній справі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, икладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Право контролюючого органу на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок визначено пунктом 75.1 статті 75 ПК України.

Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 79.1 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Окрім того, незважаючи на проголошену підпунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Суд зазначає, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена. Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

При цьому, положення пункту 79.2 статті 79 ПК України визначають, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 79.2 статті 79 ПК України виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції врахував правові позиції Верховного Суду стосовно того, що з метою дотримання балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Таким чином, невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, перевірка проводилась з 25.06.2019 по 02.07.2019, за наслідками якої контролюючим органом 09.07.2019 року складено Акт. Водночас наказ та повідомлення про проведення такої перевірки отримано позивачем лише 20.07.2019.

Отже вищенаведене свідчить про те, що платник податків не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку перевірки з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення.

Щодо дослідження податковим органом реальності господарських операцій колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до приписів пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України, об`єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Згідно п.135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками ПДВ визначені у статті 198 ПК України.

Так, п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

З аналізу приведених норм законодавства вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що відповідно до підсистеми Перегляд результатів співставлення ІС Податковий блок за серпень - вересень 2016 року містяться дані про поставку на адресу ТОВ Віртус-Трейд товарно-матеріальних цінностей від контрагента - ТОВ Еко-Бекон на загальну суму 197 166,84 грн., в т.ч. сума ПДВ 39 433,37 грн.

Колегія суддів критично розцінює посилання податкового органу на інформацію, отриману останнім з підсистеми Перегляд результатів співставлення ІС Податковий блок , з огляду на те, що наявна в інформаційно аналітичних базах відносно контрагента позивача, інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, колегія суддів з урахуванням того, що наказ на проведення перевірки позивачу було вручено після її закінчення вважає неспроможними доводи податкового органу стосовно того, що ТОВ Віртус-Трейд до перевірки не надано первинних документів, з огляду на те, що позивач фактично не був обізнаний про проведення такої перевірки.

Також в акті перевірки зазначено, що суму ПДВ в розмірі 39 433 грн. ТОВ Віртус-Трейд включено до складу податкового кредиту за серпень 2016 року у сумі 22 750 грн. та за вересень 2016 року у сумі 16 683 грн.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області в акті перевірки вказує, що результати дослідження діяльності ТОВ Еко-Бекон у серпні - вересні 2016 року вказують, що метою їх створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, в т.ч. ТОВ Віртус-Трейд ..

При цьому відповідач посилається на матеріали кримінального провадження від 15.12.2017 №42017060000000127 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205, ч.3 ст.191 КК України, згідно яких встановлено, що через ТОВ Еко-Бекон здійснювались безтоварні операції щодо постачання продуктів харчування (м`яса) до дитячих садків та інших соціальних закладів ін`єктованої хімічними препаратами сировини.

Також контролюючий орган зазначає, що оскільки, вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 12.04.2018 у справі №296/2280/18, ТОВ Еко-Бекон визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 по взаємовідносинам з даним контрагентом -постачальником.

Отже, з урахуванням викладеного, контролюючий орган дійшов висновку, що сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключено документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди, а первинні документи, які складені ТОВ Еко-Бекон по взаємовідносинам з ТОВ Віртус-Трейд є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

Водночас судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи, що між позивачем (покупцем) та ТОВ Еко-Бекон (постачальником) укладено договір поставки від 25.08.2016 №ВТ-ЕБ/250816 за умовами якого постачальник зобов`язується поставити продукцію, а покупець зобов`язується прийняти її та оплатити.

На виконання умов договору 27.08.2016 на адресу покупця було поставлено товар на суму 136 500,12 грн., що підтверджується видатковою накладною 27.08.2016 №ЕБ-000098 та товарно-транспортною накладною від 27.08.2016 №98. Оплату проведено 26.08.2016, що підтверджується платіжним дорученням від 26.08.2016 №1679.

Також, 02.09.2016 на адресу покупця було поставлено товар на суму 99 963,59 грн., що підтверджується видатковою накладною від 02.09.2016 №ЕБ-000105 та товарно-транспортною накладною від 02.09.2016 №105. Оплату проведено 02.09.2016, що підтверджується платіжним дорученням від 02.09.2016 №1746.

В подальшому, 09.09.2016 на адресу покупця було поставлено товар на суму 376 399,68 грн., що підтверджується видатковою накладною від 09.09.2016 №ЕБ-000108 та товарно- транспортною накладною від 09.09.2016 №108. Оплату позивач здійснив 09.09.2016 в сумі 376 263,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.09.2016 №1806.

Доводи апелянта стосовно нереальності господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ Еко-Бекон ґрунтуються на наявності вироку Корольовського районного суду м.Житомира від 12.04.2018, проте колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача виходячи з наступного.

Судом досліджено вказаний вирок та встановлено, що останній не містить правового аналізу господарських операцій позивача та ТОВ Еко-Бекон , не встановлена недійсність документів, що були складені за наслідками здійснення цих господарських операцій. Тобто, вироком не встановлено обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ Еко-Бекон . Вирок суду не містить інформації щодо господарських взаємовідносин ТОВ Еко-Бекон з іншими суб`єктами підприємницької діяльності, у тому числі і з позивачем. У зв`язку з цим для надання оцінки обґрунтованості висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Еко-Беконт , суд вважає за необхідне зазначити про обов`язковість дослідження обставин, які викладені в акті перевірки та з якими посадові особи контролюючого органу пов`язують нереальність спірних господарських операцій, що й було зроблено судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного суду від 18.12.2018 справі №826/10205/16.

Крім того, вироком суду охоплюється період 2017 року, в той же час спірні взаємовідносини між позивачем та ТОВ Еко - Бакон мали місце протягом 2016 року.

Вказаним вироком, зокрема, затверджено угоду від 29.03.2018 між прокурором ОСОБА_1 , обвинуваченим ОСОБА_2 та захисником ОСОБА_3 про визнання винуватості.

Крім того факт отримання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом спростовуються наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування на податок на додану вартість та податок на прибуток.

Суд першої інстанції правильно врахував, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстровані як юридична особа та як платник податку на додану вартість, доказів протилежного відповідачем не надано, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Доводи контролюючого органу стосовно наявності податкової інформації щодо контрагента позивача, яка свідчить про відсутність необхідних трудових ресурсів та кваліфікованого персоналу, відсутність основних засобів, відповідного обладнання тощо, колегія суддів розцінює критично, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено факт вчинення позивачем господарської операції без мети настання реальних правових наслідків, та порушенням публічного порядку.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №160/11518/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко