Рішення

від 06.02.2020 по справі 826/13492/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 року м. Київ № 826/13492/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А, розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Медіа Альянс Груп

до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної

адміністрації)

треті особи Громадська спілка Асоціація операторів зовнішньої реклами

ТОВ Рекламне агентство КРАШ , ТОВ Прайм-Груп ,

ТОВ Октагон-Аутодор , ТОВ РТМ-Україна , ТОВ Алего

ТОВ ДМ-Плакат , Приватне підприємство Ей-Петрол ,

ТОВ Луверс , ТОВ спільне україно-американське рекламно-інформаційне

агентство ALTER-V ,

Громадська спілка Асоціація зовнішньої реклами Києва ,

ТОВ Атмосфера-А , ТОВ Адверт-С

про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

за участю представників сторін:

пр-к позивача: Устименко Оксана Анатоліївна , Чехонадський Андрій Олексійович

пр-к відповідача: Кіцелюк Юлія Юріївна ,

пр-к третьої особи: Поліщук Оксана Миколаївна ,

Авраменко Ірина Валеріївна

Кліндухов Павло Володимирович

Соловйов Євген Вікторович

Гордуз Олексій Олександрович

Суворов Максим Олександрович

У С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Альянс Груп" (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вул. Набережна, буд. 7/1, код ЄДРПОУ 36444689) з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд.36, код ЄДРПОУ 00022527), треті особи - Громадська спілка Асоціація операторів зовнішньої реклами , ТОВ Рекламне агентство КРАШ , ТОВ Прайм-Груп , ТОВ Октагон-Аутодор , ТОВ РТМ-Україна , ТОВ Алего , ТОВ ДМ-Плакат , Приватне підприємство Ей-Петрол , ТОВ Луверс , ТОВ спільне україно-американське рекламно-інформаційне агентство ALTER-V , Громадська спілка Асоціація зовнішньої реклами Києва , ТОВ Атмосфера-А , ТОВ Адверт-С про визнання протиправним та скасування з моменту прийняття розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 26.12.2017 №1689 "Про затвердження Схеми розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що положення оскаржуваного розпорядження носять нормативно-правовий характер, а отже є регуляторним актом, який був прийнятий відповідачем без додержання процедури його прийняття.

Відповідач не погодився із доводами позовної заяви, надав свій відзив, в якому вказав, що оскаржуване розпорядження було розроблено та прийнято на підставі положень чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Розпорядження застосовується однаково до всіх власників рекламних засобів, а тому жодним чином не порушує права позивача. В зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог, просив у їх задоволенні відмовити.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі.

06 грудня 2018 року суд ухвалив задовольнити клопотання позивача та зобов`язав опублікувати оголошення щодо оскарження розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 26.12.2017 року № 1689.

На виконання ухвали суду, відповідачем було опубліковане дане оголошення в газеті Хрещатик за № 136 (5187) від 14 грудня 2018 року, оригінал якої долучений до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 01.02.2019 року до справи були залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Громадська спілка Асоціація операторів зовнішньої реклами , ТОВ Октагон-Аутодор , ТОВ РТМ-Україна , ТОВ Прайм-Груп .

Протокольною ухвалою від 14.02.2019 року до справи були залучені треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача, а саме: Приватне підприємство Ей-Петрол , ТОВ Луверс , ТОВ спільне україно-американське рекламно-інформаційне агентство ALTER-V , а також треті особи на стороні позивача - Громадська спілка Асоціація зовнішньої реклами Києва , ТОВ Рекламне агентство КРАШ .

В судовому засіданні 04.04.2019 року протокольною ухвалою суд залучив до справи в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ Атмосфер-А , ТОВ Адверт-С .

07.10.2019 року до справи було залучено в якості третьої особи на стороні позивача - ТОВ Алего .

В судовому засіданні, що відбулось 28.10.2019 року в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача було залучено ТОВ ДМ-Плакат .

Залучені в якості третіх осіб Товариства на стороні позивача надали письмові пояснення, які за своїм змістом є тотожними, в яких вони зазначили, що оскаржуване розпорядження відповідача №1689 порушує вимоги законодавства, а також принцип рівності суб`єктів господарювання, надає явні економічні переваги власникам рекламних засобів, оскільки більшість підприємств-операторів зовнішньої реклами не були задіяні в розробці Схем.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надали письмові пояснення по суті спору та зазначили, що протиправних дій чи бездіяльності, відносно позивача, які б нанесли йому шкоду, відповідачем завдано не було. Оскаржуване розпорядження та схема не містить жодних привілеїв та не встановлює переваг щодо будь-якого суб`єкта господарювання, а носить загальнообов`язковий характер. Просили у задоволенні позову відмовити з підстав його необґрунтованості та невірного обрання способу захисту позивачем.

В судовому засіданні 06.02.2020 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У березні 2018 року позивач отримав від управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради лист про припинення строку дії документів дозвільного характеру, в зв`язку із прийняттям виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядження від 26.12.2017 року № 1689 Про затвердження схеми розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва .

Пунктом 1 цього розпорядження було затверджено Схему розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва.

Як зазначає позивач, Схема містить певні точки (місця розміщення рекламних засобів) на карті, проте на ній відсутні рекламні засоби позивача, не дивлячись на те, що строк дії дозволів позивача спливає 30.08.2021 року.

Позивач вважає, що оскаржуване розпорядження порушує його права та охоронювані законом інтереси, прийняте з грубим порушенням Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , Закону України Про рекламу , Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності та Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067, в зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розміщення об`єктів зовнішньої реклами в м. Києві врегульовано Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила), Порядком розміщення реклами в м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради 22.09.2011 № 37/6253 (далі - Порядок) та Концепцією розвитку зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 № 20/735 (далі - Концепція).

У відповідності до статті 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби та засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами регулюють Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067.

Рішенням Київської міської ради від 26 січня 2012 року №20/7357 було затверджено концепцію розвитку зовнішньої реклами в місті Києві. Згідно з п. 1.6 вказаної Концепції, її реалізація включала, зокрема такий стратегічний напрямок, як впровадження схем розміщення рекламоносіїв на території міста, з урахуванням експлуатаційних вимог до розміщення останніх.

У відповідності до п. 2.4 рішення Київської міської ради № 223/2445 від 20.04.2017 Про затвердження правил розміщення рекламних засобів у місті Києві виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) було доручено здійснити організаційно-правові заходи, зокрема до 31 грудня 2017 року організувати розробку та затвердити схеми розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва, потягом місяця з дати прийняття цього рішення утворити робочу групу з питань розробки та реалізації схем розміщення наземних рекламних засобів, затвердити її склад та Положення про діяльність. З прийняттям Правил розміщення рекламних засобів, Концепція розвитку зовнішньої реклами втратила чинність.

Відповідно до п. 4.5 Правил робочий орган або організація, визначена відповідно до п.4.4 цього порядку, розробляє проект Схеми. При цьому зазначений проект має передбачати граничну кількість та площі рекламних засобів, які можуть бути розміщені на відповідній вулиці, відповідати встановленим вимогам та обмеженням ДСТУ, ДБН, іншим нормативно-правовим актам, а також відповідати рішенням Київської міської ради та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

На виконання вказаного, розпорядженням від 05.09.2017 року № 1087 була утворена робоча група з напрацювання пропозицій до схем розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва, до складу якої увійшли представники органів державної влади, а також представники суб`єктів підприємництва - розповсюджувачів зовнішньої реклами, громадськості, депутати Київради.

Позивач зазначає, що п. 1 оскаржуваного розпорядження порушується принцип рівності суб`єктів господарювання перед Законом, надає економічні переваги певним власникам рекламних засобів над власниками інших рекламних засобів (одних суб`єктів господарювання над іншими), оскільки представники певних суб`єктів господарювання були включені до групи співрозробників та приймали участь у розробленні схеми.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, не погоджується із такими доводами позивача з огляду на наступне.

Дослідженими матеріалами справи встановлено, що оскаржуване розпорядження було прийнято на виконання Правил розміщення реклами у м. Києві.

В зв`язку із цим, суд погоджується із доводами відповідача в частині того, що розпорядження не є актом регулятивного характеру. Це нормативний документ який лише затверджував, тобто вводив в дію Схему розміщення наземних рекламних засобів, яка в свою чергу є графічним відображенням місць розташування рекламних об`єктів.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який, або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Однак, як встановлено судом, оскаржуване розпорядження направлене на забезпечення та додержання вимог нормативно-правових актів Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, балансоутримувачами місць розміщення наземних рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, в межах компетенції, під час вирішення питань щодо погодження та надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, внесення змін до них, продовження строку їх дії.

Зі змісту розпорядження №1689 вбачається, що воно не містить в собі норм з регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади, не встановлює, не змінює та не скасовує норм права.

Оскаржуване розпорядження було прийнято на виконання раніше прийнятого 20.04.2018 року рішення Київської міської ради № 223/2445, яким затверджено Правила розміщення рекламних засобів у місті Києві, Зонування розміщення рекламних засобів у місті Києві та Класифікатор типових рекламних засобів, і не містить в собі нових правових норм.

В зв`язку із наведеним, суд відхиляє доводи позивача та третіх осіб на стороні позивача про те, що оскаржуване розпорядження є актом регуляторної дії, який мав пройти процедуру, передбачену Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Також суд критично ставиться до таких доказів, як листи Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 14.02.2019 №2301-387, Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 15.02.2019 №8/0801-11, виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.02.2019 №ІЗ-0035-П щодо затвердження схем розміщення рекламних засобів на території цих міст, оскільки суду невідомі обставини прийняття вказаних рішень та вони не мають жодного відношення до предмету спору у даній справі.

Експертний висновок Громадської організації Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регуляторної політики від 26.04.2018 року, що був долучений до матеріалів позовної заяви, суд вважає недопустимим доказом по справі та не приймає його висновки до уваги при прийнятті рішення по справі, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Наданий до суду експертний висновок громадської організації не містить в собі зазначених обов`язкових реквізитів. До того ж, до експертного висновку не додано документів, на підтвердження кваліфікації експерта особі, яка його підписала, її атестаційні документи, присвоєння кваліфікації експерта. За своєю формою та змістом даний документ не відповідає вимогам до висновку експерта, відповідно до Закону України Про судову експертизу

Тому, суд вважає висновки даного документу суб`єктивною думкою особи, яка його підписала - голови ДОГО Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регуляторної політики О.М. Андреєва.

В зв`язку із встановленим фактом, що оскаржуване розпорядження не є регуляторним актом, суд не приймає доводи позивача про те, що даний документ мав пройти процедуру погодження з органами Антимонопольного комітету України.

Суд встановив, що до затвердження Правил розміщення реклами у м. Києві, розробник здійснив консультації з профільними бізнес-асоціаціями, представниками громадськості та бізнесу. Проект зазначених Правил було висвітлено у засобах масової інформації та в мережі було оприлюднено дату початку обговорення, що надало можливість особам бути залученими до процесу підготовки.

Таке інформування, на думку суду, давало можливість особам, в т.ч. і позивачу, бути залученим до процесу підготовки проекту , надавати свої зауваження та пропозиції, приймати участь у нарадах та круглих столах, брати участь в опрацюванні проекту Правил розміщення реклами у м. Києві, а також приймати участь в обговоренні Схем розміщення наземних рекламних засобів. Під час публічного і відкритого обговорення схем, позивач мав можливість запросити до обговорення депутатів міської ради та підготувати альтернативний проект.

Вищезазначене вказує на те, що прийняттю оскаржуваного розпорядження, передував тривалий строк розробки вказаного документу.

В зв`язку із чим, доводи позивача про порушення його прав в частині не залучення до процесу підготовки проекту, є необґрунтованими.

Вимоги щодо обов`язкової особистої участі всіх суб`єктів господарювання у процесі опрацювання проекту нормативними актами не встановлені.

Відповідно до доповідної записки, яка долучена позивачем до матеріалів справи, метою прийняття проекту оскаржуваного розпорядження було визначення місць розміщення наземних рекламних засобів, їх граничної кількості, типів рекламних засобів, відповідно за Класифікатором, їх формат та архітип кожного рекламного засобу, розміщення яких допускається у межах відповідної території.

Крім того, проект розпорядження було погоджено, з урахуванням вимог Регламенту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.10.2013 року № 1810.

Зазначене розпорядження 26.12.2017 року та Схема розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва була оприлюднена на офіційному веб-сайті Київської міської влади. З моменту оприлюднення даних документів, оператори зовнішньої реклами мали змогу з ними ознайомитись.

Відповідно, як зазначають треті особи, які залучені до справі на стороні відповідача, оператори зовнішньої реклами, ознайомившись із схемою, здійснювали подачу заявок на видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами у визначених схемою місцях.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні документи про звернення позивача із заявою про видачу дозволів на розміщення рекламних об`єктів, про що не заперечувалось і самим позивачем під час розгляду справи.

При цьому суд враховує те, що позивач не був позбавлений права у встановленому порядку, зокрема, враховуючи розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 грудня 2017 року № 1689, яким затверджено Схему розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста, оформити дозволи на розміщення рекламних засобів.

Зазначені доводи підтверджуються і позицією Верховного Суду у справі №826/4757/18.

Вказані обставини спростовують також твердження позивача про те, що він був ознайомлений лише в березні 2018 року зі змісту листа Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради про прийняте відповідачем розпорядження.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 15 Закону України Про доступ до публічної інформації 26 грудня 2017 року оскаржуване розпорядження, а також Схема були опубліковані на офіційному сайті Київської міської влади, тобто позивач, як і будь-який інший суб`єкт господарювання, мав можливість ознайомитись із розпорядженням ще у грудні 2017 року.

Позивач зазначає, що оскаржуване розпорядження щодо Схеми розміщення зовнішньої реклами має беззаперечний вплив на нього і порушує його права, як суб`єкта господарювання.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає такі твердження позивача необґрунтованими та безпідставними.

Розпорядження є загальнообов`язковим для всіх суб`єктів рекламного ринку та не звернене до конкретної особи, воно не встановлює нових норм, а лише конкретизує положення, що містяться у Правилах розміщення рекламних засобів у місті Києві.

Крім того, розпорядження застосовується однаково до всіх власників рекламних засобів, а тому жодним чином не перешкоджає змагальності між суб`єктами господарювання, з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг перед іншими суб`єктам господарювання, внаслідок чого споживачі матимуть можливість обирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт - не може визначити умови обороту товарів на ринку.

Затверджені оскаржуваним розпорядженням схеми розміщення рекламних засобів не містять розташування конкретних рекламних засобів певних операторів зовнішньої реклами, оскільки це текстові та графічні матеріали, що визначають території міста, на яких зазначено граничну кількість місць для розміщення наземних рекламних засобів, місця їх встановлення, типи рекламних засобів, згідно з класифікатором, формат та архітип кожного РЗ, розміщення яких допускається у межах відповідної території (вулиці, проспекту, бульвару тощо).

Про необґрунтованість зазначених тверджень позивача свідчать і наступні факти.

Позивачу розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2016 №783 було надано три дозволи на розміщення зовнішньої реклами, згідно пункту 3 яких встановлено, що дозволи, які надані згідно з додатком до цього розпорядження, є дійсними до закінчення строку їх дії, а в разі затвердження схем їх розміщення рекламоносіїв на території міста та експлуатаційних вимог до їх розміщення, а також змін у загальноміських вимогах (підходах) щодо розташування зовнішньої реклами, які зумовлюють неможливість розташування відповідних рекламних засобів - до затвердження таких схем чи настання таких змін у загальноміських вимогах (підходах).

Зазначене вище розпорядження № 783 позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалось.

До того ж, безпосередньо позивачем 13.06.2016 року була подана заява № 01/13/06/16, в якій він просив надати дозволи на розміщення зовнішньої реклами, строком до затвердження схеми розміщення рекламоносіїв на території міста та експлуатаційних вимог до їх розміщення.

Тобто, позивач при отриманні дозволів на розміщення рекламних об`єктів знав та погоджувався із вимогами позивача про тимчасовість таких дозволів, до настання певної події, а саме затвердження схем розміщення рекламоносіїв на території міста.

Отже, з моменту затвердження Схем розміщення рекламних носіїв на території міста дійсний дозвіл, виданий позивачу, припиняв свою дію, а розміщений на його підставі рекламний засіб вважається самовільно розміщеним.

Відповідач не заперечує, що в зв`язку із затвердженням Схеми розміщення рекламних засобів, відбулось зменшення кількості рекламних об`єктів. Проте, вказані заходи були вчинені не з метою порушення прав позивача, як стверджує ТОВ Медіа Альянс Груп , а відповідно до політики міста Києва.

Статтею 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів визначено, що елементами (частинами) об`єктів благоустрою є засоби та обладнання зовнішньої реклами.

Відповідно до п. 1.5 Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві , затверджених рішенням Київради від 20.04.2017 №223/2445, у разі затвердження Схем розміщення рекламних засобів на території міста Києва наземні рекламні засоби мають розміщуватись відповідно до таких схем.

Згідно із п. 4.2 Правил Схеми розроблялись з дотриманням таких вимог:

- врахування характеру архітектури навколишньої забудови, ергономічних, містобудівних особливостей міського простору, наявності архітектурних та історичних пам`яток, специфіки природнього ландшафту та щільності населення, з метою створення гармонійного рекламно-інформаційного середовища міста;

- врахування розташованих на підставі дозволів рекламних засобів, місце розташування яких потребує внесення змін до Схеми;

- урахування Класифікатора;

- дотримання експлуатаційних вимог до розміщення рекламних засобів, закріплених у нормативних актах;

- зменшення кількості місць розташування рекламних засобів у відповідності до встановлених вимог та обмежень.

За наданою інформацією від Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), кількість розміщених рекламних засобів в м. Києві в 2015 році становила 11767, в 2018 році - 6088, на початок 2019 року - 5716, а після звершення впровадження Схеми розміщення наземних рекламоносіїв їх кількість скоротилась до 4390 одиниць.

Суд також враховує, що дотримання всіх вимог до розміщення зовнішньої реклами у м. Києві становить значний суспільний інтерес, оскільки столичний статус міста покладає на органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади додаткові обов`язки та гарантує цим органам надання з боку держави додаткових прав, зокрема, у сфері здійснення заходів щодо збереження та відновлення пам`яток історії, культури, релігії, архітектури та містобудування, заповідних та природних зон і ландшафтів, що мають національне значення (частина п`ята статті 1, пункт 5 частини першої статті 4 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ ).

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 826/2810/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 826/4604/17.

З огляду на досліджені під час розгляду справи обставини, суд прийшов до висновку, що оскаржуване розпорядження № 1689 від 26.12.2017 року прийнято згідно із Правилами розміщення рекламних засобів у місті Києві, відповідно до Регламенту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.10.2013 року № 1810, з урахуванням вимог чинних нормативно-правових актів, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову судом відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Медіа Альянс Груп відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено і підписано 12 лютого 2020 року

Суддя Н.Г. Вєкуа