Постанова
від 10.02.2020 по справі 598/779/16-а
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 598/779/16-а пров. № А/857/97/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

позивач ОСОБА_1

представник позивача Зварич О.Б.

представник відповідача Зарічнинський В.Л., П`єх Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року (головуючий суддя Баранюк А.З., м.Тернопіль, 14:47:38) у справі № 598/779/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Збаразьке районне бюро технічної інвентаризації Тернопільської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Збаразького суду Тернопільської області з позовом до Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області.

В обґрунтування вимог позову ОСОБА_1 , покликалась на те, що 01 березня 2016 року вона звернулась до Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність зазначеної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із врахуванням попередніх її звернень та прийнятих судових рішень, зокрема постанови Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2012 року у справі №1906/1523/2012. Рішенням органу місцевого самоврядування відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із тим, що ця земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови і на ній знаходиться будівля, що перебуває у власності громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Збаразького районного суду від 23 травня 2017 року залучено до розгляду третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

16 травня 2019 року адміністративну справу № 598/779/16-а передано до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Збаразьке районне комунальне бюро технічної інвентаризації.

09 липня 2019 року позивач подала до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд:

- зобов`язати Чернихівецьку сільську раду Збаразького району Тернопільської області внести зміни в п.1 рішення №414-34/2015 від 08 липня 2015 року і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення, з метою набуття у власність, земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої в с.Чернихівцях Збаразького району;

- визнати незаконною бездіяльність Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, що виразилась в несвоєчасному розгляді заяви позивачки від 01 березня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення, з метою набуття у власність, земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої в с.Чернихівцях Збаразького району;

- визнати незаконним рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області №32-4/2016 від 12 травня 2016 року, яким позивачці відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення, з метою набуття у власність, а також зобов`язати Чернихівецьку сільську раду Збаразького району Тернопільської області надати дозвіл на розроблення такого проекту землеустрою;

- визнати незаконними дії та бездіяльність Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, які виразилися в непогодженні графічних матеріалів та акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання під час виготовлення проекту землеустрою щодо відведення позивачці, з метою набуття у власність, спірної земельної ділянки, і які позбавили позивачку можливості приватизувати дану ділянку;

- зобов`язати Чернихівецьку сільську раду Збаразького району Тернопільської області погодити графічні матеріали та акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання і затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачці з метою набуття у власність земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої в с.Чернихівцях Збаразького району;

- стягнути з Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області в користь позивачки 100000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 01 березня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,12 га на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області;

- визнано протиправним та скасовано рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 12 травня 2016 року № 32-4/2016.

- зобов`язано Чернихівецьку сільську раду Збаразького району Тернопільської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 березня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,12 га на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області та прийняти відповідне рішення.

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на застосування судом першої інстанції неефективного способу захисту, який не сприяє відновленню та захисту її порушеного права. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив її вимогу щодо моральної шкоди, оскільки неправомірність поведінки відповідача визнана судом першої інстанції протиправною, а відтак заподіяна моральна шкода, з урахуванням віку позивача, є очевидною, беззаперечною та доведенню доказами не потребує.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримує повністю, просить її задовольнити.

Представники відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечують, просять відмовити у її задоволенні.

Збаразьке районне бюро технічної інвентаризації Тернопільської області участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечило, надіслало заяву про розгляд справи без його участі.

Решта третіх осіб в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін, враховуючи наступне.

Як встановлено судом ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га на території Чернихівецької сільської ради з метою отримання її у власність для ведення особистого селянського господарства, що було предметом розгляду судів різних інстанцій.

Серед іншого, постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 01.11.2012 у справі №1906/1523/2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року, визнано протиправною бездіяльність Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області при розгляді заяви ОСОБА_1 від 11 травня 2012 року про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність; зобов`язано Чернихівецьку сільську раду Збаразького району Тернопільської області розглянути заяву ОСОБА_1 на розроблення проекту відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність в установленому законом порядку з постановленням рішення по суті поданої заяви.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2015 року у справі №1906/1523/2012 роз`яснено постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2012 року та зазначено, що Чернихівецька сільська рада Збаразького району Тернопільської області зобов`язана розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність від 11 травня 2012 року на пленарному засіданні в установленому законом порядку з прийняттям рішення по суті поданої заяви.

01 березня 2016 року позивач звернулася до Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність зазначеної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із врахуванням попередніх її звернень та прийнятих судових рішень, зокрема постанови Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2012 року у справі №1906/1523/2012.

Розглянувши подану заяву, рішенням четвертої сесії сьомого скликання Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 12 травня 2016 року №32-4/2016 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із тим, що ця земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови і на ній знаходиться будівля, що перебуває у власності громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Не погодившись з рішенням відповідача ОСОБА_1 звернулася до суду із відповідним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача та неправомірність оскарженого позивачем рішення з огляду на визнання відповідачем порушення процедури прийняття акту органу місцевого самоврядування. Щодо вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які виразилися в непогодженні графічних матеріалів та акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання під час виготовлення проекту землеустрою та зобов`язання вчинити такі дії суд першої інстанції зазначив про їх передчасність з огляду на те, що відповідач не розглядав проект землеустрою. Поряд з цим, суд першої інстанції вважав вимогу щодо стягнення моральної шкоди безпідставною з огляду на її недоведеність.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступні міркування та обставини справи.

Згідно ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на те, що позивач заперечує проти оскарженого рішення лише щодо вимог, в задоволенні яких суд першої інстанції відмовив, апеляційний суд перевіряє висновок суду першої інстанції тільки в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною другою статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

При цьому слід врахувати, що відповідно до частин першої - другої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Отже, розгляд відповідного питання на пленарному засіданні має наслідком прийняття рішення по ньому.

Зі змісту оскарженого позивачем рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області №32-4/2016 від 12 травня 2016 року, ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення особистого селянського господарства відмовлено у зв`язку із тим, що ця земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови і на ній знаходиться будівля, що перебуває у власності громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Частиною другою статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 2 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

При цьому слід врахувати, що відповідно до частин першої - другої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Отже, розгляд відповідного питання на пленарному засіданні має наслідком прийняття рішення по ньому.

Разом з тим, судом встановлено, та про це у свої запереченнях зазначає й сам відповідач, що 25 червня 2019 року рішення з розгляду заяви позивачки від 01 березня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,12 га на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області фактично прийнято не було у зв`язку із відсутністю кворуму на сесії сільської ради.

Суд бере до уваги пояснення представника відповідача про те, що у протоколі сесії сільської ради від 12 травня 2014 року (т.1 а.с. 229) вказано інформацію про присутніх депутатів в кількості 10 чоловік, однак не вказано, що у голосуванні брало участь лише 6 чоловік. Тобто, при загальній чисельності депутатів сільської ради 14 чоловік при розгляді заяви позивачки не було кворуму, а тому рішення не могло бути прийнято.

Отже, оскаржене позивачем рішення прийнято з порушенням встановленої законом процедури прийняття.

Обґрунтовуючи свої доводи щодо необхідності зобов`язання відповідача прийняти проект землеустрою, ОСОБА_1 зазначає, що у цьому випадку інших варіантів поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує. При цьому наголошує, що постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 01.11.2012 у справі №1906/1523/2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року зобов`язано Чернихівецьку сільську раду Збаразького району Тернопільської області надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність.

З такими доводами не можна погодитись з огляду на те, що з урахуванням встановлених порушень щодо порядку прийняття органом місцевого самоврядування рішення, розгляд заяви позивача фактично не відбувся. Тому, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції щодо обрання зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 як способу захисту порушеного права є вірним та обґрунтованим.

Водночас, питання вирішення вимог заявника є суто компетенцією суб`єкта владних повноважень, тобто його дискреційним повноваженнями. Ці повноваження надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення кожен з яких є правомірним. Відтак, вирішення питання про яке просить позивач, в частині зобов`язання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, перебуває поза компетенцією адміністративного суду.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 14 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно із ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Тобто вимога про затвердження проекту землеустрою може бути заявлена лише у разі відмови у його затверджені, або ж залишення клопотання без розгляду. Таким чином у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити як передчасно заявленої.

Відповідно до ч.3 ст. 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, серед іншого, включають акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки) та матеріали погодження проекту землеустрою. Відтак вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які виразилися в непогодженні графічних матеріалів та акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання під час виготовлення проекту землеустрою та зобов`язання вчинити такі дії є передчасними та задоволенню не підлягають з огляду те, що відповідач не розглядав проект землеустрою.

Окремо колегія суддів зазначає, що позивач помилково тлумачить резолютивну частину постанови Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2012 року у справі №1906/1523/2012, оскільки цим судовим рішенням не зобов`язано позивача надати дозвіл розроблення проекту відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність, а лише зобов`язано орган місцевого самоврядування розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність від 11 травня 2012 року на пленарному засіданні в установленому законом порядку з прийняттям рішення по суті поданої заяви. Аналогічне зазначено й в ухвалі Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2015 року у справі №1906/1523/2012 про роз`яснення постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2012 року.

В контексті доводів апелянта щодо необґрунтованої відмови судом першої інстанції у задоволенні моральної шкоди апеляційний суд зазначає наступне.

Так, в ст. 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів вважає, що позивач не довела обґрунтованість моральної шкоди, оскільки вербальні покликання на те, що незаконні дії відповідача викликали у неї негативні психоемоційні зміни та погіршення стану здоров`я не підтверджуються жодним доказом. Позивач не вказала жодних критеріїв, які вона враховувала при визначенні розміру моральної шкоди, та не вказала конкретних обставин, які що мають значення для вирішення питання щодо обґрунтованості заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з. ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, не спростовують висновків суду, та в повній мірі відповідають позиції позивача в адміністративному позові, яка в цілому суперечить чинному законодавству та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв оскаржене рішення з додержанням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі № 598/779/16-а - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 12 лютого 2020 року.

СудВосьмий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення10.02.2020
Оприлюднено17.02.2020
Номер документу87557808
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —598/779/16-а

Постанова від 09.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єзеров А.А.

Ухвала від 06.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єзеров А.А.

Ухвала від 12.06.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єзеров А.А.

Ухвала від 04.05.2020

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Довга Ольга Іванівна

Ухвала від 06.04.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єзеров А.А.

Ухвала від 06.04.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єзеров А.А.

Постанова від 10.02.2020

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Довга Ольга Іванівна

Постанова від 10.02.2020

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Довга Ольга Іванівна

Ухвала від 09.01.2020

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Довга Ольга Іванівна

Ухвала від 09.01.2020

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Довга Ольга Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні