Постанова

від 09.09.2021 по справі 598/779/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2021 року

м.Київ

справа №598/779/16-а

провадження № К/9901/7194/20, К/9901/7199/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Желєзного І.В., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційними скаргами ОСОБА_1

на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року (суддя Баранюк А.З.) та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року (головуючий суддя Довга О. І., судді Глушко І. В., Запотічний І. І.)

у справі № 598/779/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Збаразьке районне бюро технічної інвентаризації Тернопільської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Збаразького суду Тернопільської області з позовною заявою до Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, в якій з урахуванням уточнень просила суд зобов`язати Чернихівецьку сільську раду Збаразького району Тернопільської області внести зміни в п.1 рішення від 08 липня 2015 року №414-34/2015 і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення, з метою набуття у власність, земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої в с. Чернихівцях Збаразького району; визнати незаконною бездіяльність Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, що виразилась в несвоєчасному розгляді заяви позивача від 01 березня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення, з метою набуття у власність, земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої в с.Чернихівцях Збаразького району; визнати незаконним рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 12 травня 2016 року №32-4/2016, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення, з метою набуття у власність, а також зобов`язати Чернихівецьку сільську раду Збаразького району Тернопільської області надати дозвіл на розроблення такого проекту землеустрою; визнати незаконними дії та бездіяльність Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, які виразилися в непогодженні графічних матеріалів та акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання під час виготовлення проекту землеустрою щодо відведення позивачці, з метою набуття у власність, спірної земельної ділянки, і які позбавили позивачку можливості приватизувати дану ділянку; зобов`язати Чернихівецьку сільську раду Збаразького району Тернопільської області погодити графічні матеріали та акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання і затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачці з метою набуття у власність земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої в с.Чернихівцях Збаразького району; стягнути з Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області в користь позивача 100000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача.

2. Ухвалою Збаразького районного суду від 23 травня 2017 року залучено до участі в розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

3. 16 травня 2019 року справу № 598/779/16-а передано до Тернопільського окружного адміністративного суду.

4. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року до участі в розгляді справи залучено Збаразьке районне комунальне бюро технічної інвентаризації як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

5. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до п. 1 рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 08 липня 2015 року № 414-34/2015.

6. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 01 березня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,12 га на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області; визнано протиправним та скасовано рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 12 травня 2016 року № 32-4/2016; зобов`язано Чернихівецьку сільську раду Збаразького району Тернопільської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 березня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,12 га на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області та прийняти відповідне рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

7. ОСОБА_1 не погодилася з вказаними судовими рішеннями, тому звернулася до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

8. Від Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до сільської ради щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га на території Чернихівецької сільської ради з метою отримання її у власність для ведення особистого селянського господарства, що було предметом розгляду судів різних інстанцій.

10. Серед іншого, постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2012 року у справі №1906/1523/2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року, визнано протиправною бездіяльність Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області при розгляді заяви ОСОБА_1 від 11 травня 2012 року про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність; зобов`язано Чернихівецьку сільську раду Збаразького району Тернопільської області розглянути заяву ОСОБА_1 на розроблення проекту відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність в установленому законом порядку з постановленням рішення по суті поданої заяви.

11. Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2015 року у справі №1906/1523/2012 роз`яснено постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2012 року та зазначено, що Чернихівецька сільська рада Збаразького району Тернопільської області зобов`язана розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність від 11 травня 2012 року на пленарному засіданні в установленому законом порядку з прийняттям рішення по суті поданої заяви.

12. 01 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність зазначеної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із врахуванням попередніх її звернень та прийнятих судових рішень, зокрема постанови Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2012 року у справі №1906/1523/2012.

13. Розглянувши подану заяву, рішенням четвертої сесії сьомого скликання Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 12 травня 2016 року №32-4/2016 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із тим, що ця земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови і на ній знаходиться будівля, що перебуває у власності громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

14. Не погодившись з рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

15. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, керувався тим, що 25 червня 2019 року рішення з розгляду заяви ОСОБА_1 від 01 березня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,12 га на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області фактично прийнято не було у зв`язку із відсутністю кворуму на сесії сільської ради. Отже, оскаржене позивачем рішення прийнято з порушенням встановленої законом процедури прийняття.

16. Залишаючи без розгляду позовну вимогу про зобов`язання відповідача внести зміни до п.1 рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 08 липня 2015 року № 414-34/2015, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду, оскільки судом встановлено, що про рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області №414-34/2015 ОСОБА_1 дізналася 08 липня 2015 року, оскільки сама підтвердила в судовому засіданні, що в цей день вона перебувала на засіданні сесії сільської ради під час розгляду цього питання.

17. Щодо вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які виразилися в непогодженні графічних матеріалів та акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання під час виготовлення проекту землеустрою та зобов`язання вчинити такі дії, суд першої інстанції зазначив про їх передчасність з огляду на те, що відповідач не розглядав проект землеустрою. Поряд з цим, суд першої інстанції вважав вимогу щодо стягнення моральної шкоди безпідставною з огляду на її недоведеність.

18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, а також окремо зазначив, що позивач помилково тлумачить резолютивну частину постанови Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2012 року у справі №1906/1523/2012, оскільки цим судовим рішенням не зобов`язано надати дозвіл розроблення проекту відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність, а лише зобов`язано орган місцевого самоврядування розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність від 11 травня 2012 року на пленарному засіданні в установленому законом порядку з прийняттям рішення по суті поданої заяви. Аналогічне зазначено й в ухвалі Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2015 року у справі №1906/1523/2012 про роз`яснення постанови Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2012 року.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ, ВІДЗИВІВ НА КАСАЦІЙНІ СКАРГИ

19. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим та апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.

20. Зокрема, скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій практики Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17, а також суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 3, 19, 55, 56 Конституції України, ч. 3 ст. 23, ст.ст. 1173 - 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 2 ст. 77 і ст. 322 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

21. На думку позивача, у судових рішеннях відсутній ефективний спосіб поновлення порушених прав, який би виключав подальші протиправні дії відповідача та необхідність звернень до суду.

22. ОСОБА_1 вважає протиправними висновки судів про необґрунтованість завдання їй моральної шкоди, вважає, що суди неправомірно не взяли до уваги те, що відповідач не враховує судових рішень протягом багатьох років порушує права позивача, не врахували документи, які підтверджують погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 .

23. На обґрунтування вимог касаційної скарги в частині залишення без розгляду позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до п. 1 рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 08 липня 2015 року № 414-34/2015, скаржник покликається на неправильну оцінку судами фактичних обставин справи, на підставі чого суди, на думку заявника, зробили помилковий висновок про залишення позову без розгляду. Позивач вважає, що початок строку на звернення до суду слід відраховувати з 12 лютого 2016 року, оскільки тільки 11 лютого 2016 року вона дізналася про порушення своїх прав з відмови кадастрового реєстратора у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, яка мотивована тим, що рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 08 липня 2015 року № 414-34/2015 містить рекомендацію щодо звернення до ліцензованого суб`єкта господарювання для розробки проекту землеустрою і не містить безпосередньо самого дозволу на розробку проекту землеустрою.

24. Позивач вважає, що суд першої інстанцій міг вийти за межі позовних вимог і поновити строк на звернення до суду для ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1 .

25. Відповідач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає, що всі доводи ОСОБА_1 були оцінені судом апеляційної інстанції.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

27. Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

28. Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

29. Положеннями п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до Закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

30. За приписами ч. 5 ст. 60 вказаного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

31. З огляду на вищезазначені норми, питання безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Київська міська рада.

32. За приписами п.11 ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

33. Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених п. 4 і 16 ст. 26, п. 1, 29 і 31 ст. 43 та ст.ст. 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

34. На підставі наведеного, суди дійшли обґрунтованого висновку, що приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою повинно прийматися у формі рішення, що є компетенцією органів місцевого самоврядування.

35. Суд першої інстанції встановив і відповідач не заперечує, що при прийнятті рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 12 травня 2016 року №32-4/2016 не було дотримано вимог щодо кворуму на сесії сільської ради.

36. Враховуючи порушення процедури прийняття сільською радою рішення за результатом розгляду заяви позивача, суди попередніх інстанцій вірно задовольнили позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 12 травня 2016 року № 32-4/2016 і зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 березня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,12 га на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області та прийняти відповідне рішення.

37. Судова колегія погоджується з висновками судів про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які виразилися в непогодженні графічних матеріалів та акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання під час виготовлення проекту землеустрою та зобов`язання вчинити такі дії заявлено ОСОБА_1 передчасно з огляду на те, що сільська рада не розглядала питання про затвердження проекту землеустрою. Також позивач не оскаржує бездіяльність відповідача щодо вирішення питання про погодження проекту землеустрою, матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 зверталася до сільської ради з відповідним клопотанням про погодження проекту землеустрою.

38. Посилання скаржника на те, що відмова у задоволенні позовних вимог не може ефективно поновити її порушене право, відхиляються Верховним Судом, оскільки земельним законодавством передбачено стадійність надання земельної ділянки у приватну власність та послідовність дій як громадянина, так і суб`єкта владних повноважень.

39. Так, у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а визначено, що ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання. У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Частина 10 ст. 118 ЗК України у взаємозв`язку із положеннями КАС України і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу. У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у ст. 2 КАС України.

40. Колегія суддів при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відступу від цієї позиції.

41. У зв`язку з викладеним, суди попередніх інстанцій правомірно досліджували тільки ті рішення, які вже прийняті відповідачем та відмовили у задоволенні передчасно заявлених позовних вимог.

42. Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, Суд зазначає таке.

43. У ст. 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

44. Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 ЦК України).

45. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

46. У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, Антоненков та інші проти України).

47. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

48. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

49. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

50. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

51. З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.

52. Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 100000,00 грн ОСОБА_1 обґрунтовує тривалими протиправними діями та бездіяльністю відповідача та погіршенням стану свого здоров`я за цей час.

53. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до сільської ради щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га на території Чернихівецької сільської ради з метою отримання її у власність для ведення особистого селянського господарства, що було предметом розгляду судів різних інстанцій.

Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2012 року у справі №1906/1523/2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року, визнано протиправною бездіяльність Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області при розгляді заяви ОСОБА_1 від 11 травня 2012 року про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність; зобов`язано Чернихівецьку сільську раду Збаразького району Тернопільської області розглянути заяву ОСОБА_1 на розроблення проекту відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність в установленому законом порядку з постановленням рішення по суті поданої заяви.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2015 року у справі №1906/1523/2012 роз`яснено постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2012 року та зазначено, що Чернихівецька сільська рада Збаразького району Тернопільської області зобов`язана розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність від 11 травня 2012 року на пленарному засіданні в установленому законом порядку з прийняттям рішення по суті поданої заяви.

54. Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді справи №1906/1523/2012 судом встановлено, що рішенням сесії Чернихівецької сільської ради від 24 жовтня 2003 року №86 Про розгляд заяви ОСОБА_1 Чернихівецька сільська рада вирішила повернути ОСОБА_1 присадибну земельну ділянку площею 0,12 для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2012 року було скасовано п. 2, 4 рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 21 квітня 2008 року № 244 Про скасування рішень Чернихівецької сільської ради … , щодо скасування рішення сесії Чернихівецької сільської ради від 24 жовтня 2003 року №86 Про розгляд заяви ОСОБА_1 і щодо переведення земельної ділянки площею 0,12 га. в землі громадського призначення (землі запасу сільської ради). Скасовано рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 21 квітня 2008 року № 245 Про погодження місця розташування земельної ділянки під будівництво каплички в с.Чернихівці .

ОСОБА_1 звернулася до Черниховецької сільської ради із заявою від 11 травня 2012 року вх.№35 про надання їй дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,12 га з метою приватизації (набуття у власність) згідно з рішенням Чернихівецької сільської ради від 24 жовтня 2003 року №86.

Вказана заява Черниховецькою сільською радою розглянута не була та рішення з цього приводу не виносилося.

55. Вищевказані обставини свідчать про тривалі протиправні дії (у вигляді бездіяльності та неправомірних рішень) сільської ради щодо належного вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

56. Наразі, зі встановлених обставин у цій справі та справі №1906/1523/2012 вбачається, що сільська рада ухиляється від розгляду у встановленому законом порядку клопотань ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з 2012 року.

При цьому, у справі, що розглядається, відповідачі не довели, що їх тривала протиправна бездіяльність не викликала у позивача психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, розчарування в діяльності обраних представників громади та додаткове психічне напруження, викликане дискримінацією під час розгляду його заяв порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались.

57. Відтак, у судів першої та апеляційної інстанції не було підстав для висновку про те, що моральну шкоду не заподіяно.

58. Що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

59. З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

60. У постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №823/782/16 зроблено висновок про те, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

61. Водночас, заявлений позивачем розмір моральної шкоди 100000,00 не може вважатися розумним і справедливим, відповідний розмір є занадто завищеним.

62. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд касаційної інстанції врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його життєвій ситуації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та вважає справедливим визначити суму компенсації у розмірі 2 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень (Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області).

63. Отже, судові рішення в частині відмови у повному обсязі у позовній вимозі про відшкодування моральної шкоди підлягають скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про часткове задоволення такої вимоги і відшкодування ОСОБА_1 2 000 грн моральної шкоди.

64. Щодо ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року про залишення без розгляду позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до п. 1 рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 08 липня 2015 року № 414-34/2015, колегія суддів враховує таке.

65. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на дату звернення до суду з позовом) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

66. Таким чином, законодавець встановив строк звернення до адміністративного суду з дня, коли особа дізналася або мала б дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

67. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

68. У ч. 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

69. При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.

70. Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. При цьому суд не зобов`язаний поновлювати пропущений строк.

71. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

72. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

73. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

74. Момент обрахування строку на звернення до суду пов`язаний з моментом, коли особа повинна була дізнатись про порушення свого права або законного інтересу.

75. Поняття особа повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

76. ОСОБА_1 звернулася з позовом у цій справі 10 травня 2016 року. Позовна вимога про зобов`язання відповідача внести зміни до п. 1 рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 08 липня 2015 року № 414-34/2015 була заявлена у заяві про зміну позовних вимог 21 жовтня 2016 року.

77. Суди попередніх інстанцій встановили, що про рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області №414-34/2015 ОСОБА_1 дізналася 08 липня 2015 року, так як сама підтвердила в судовому засіданні, що в цей день вона перебувала на засіданні сесії сільської ради при прийняті цього рішення.

78. Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 дізналася про те, що рішенням №414-34/2015 їй надано рекомендацію, а не дозвіл тільки 11 лютого 2016 року з відмови державного кадастрового реєстратора є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 була ознайомлена зі змістом рішення, у випадку неоднакового його розуміння могла звернутися до сільської ради для отримання роз`яснень.

79. Крім того, ОСОБА_1 не оскаржувала рішення державного кадастрового реєстратора про відмову у внесенні відомостей про земельну ділянку з підстав того, що вважала, що рішенням №414-34/2015 їй надано саме дозвіл на розробку проекту землеустрою, а звернулася 01 березня 2016 року з новим клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області.

80. З огляду на викладене, суди не допустили порушення норм процесуального законодавства при залишенні без розгляду позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до п. 1 рішення Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 08 липня 2015 року № 414-34/2015.

81. Позивач звільнений від сплати судового збору, тому у зв`язку з відсутністю судових витрат їх розподіл не проводиться за його касаційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 3, 139, 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі №598/779/16-а - залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі №598/779/16-а - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі №598/779/16-а - скасувати в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди і в цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

В іншій частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі №598/779/16-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя І.В. Желєзний

Суддя О.П. Стародуб