Постанова

від 11.02.2020 по справі 1.380.2019.003907

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003907 пров. № 857/13657/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.

з участю секретаря судового засідання Цар М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Львівського міського голови на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року ухвалене суддею Коморним О.І. у м. Львові о 16 год. 17 хв. у справі № 1.380.2019.003907 за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського голови, Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у місті Львові Львівської області, секретаря Львівської міської ради Забарило Анатолія Юрійовича про визнання протиправними та скасування зауважень до ухвали та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з уточненням позовних вимог, просив суд визнати протиправними та скасувати зауваження Львівського міського голови від 24.09.2018 викладені у листі № 2901 вих-657 до ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 а та зобов`язати секретаря Львівської міської ради забезпечити реєстрацію та офіційне оприлюднення ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 а .

У обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 168923, виданого 30.07.2010 року, був власником земельної ділянки площею 0,0550 га, яка призначена для ведення садівництва та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137500:05:003:0043.

20 вересня 2018 року Львівська міська рада на підставі поданої позивачем заяви, на пленарному засіданні 15-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання, прийняла ухвалу Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на вулиці АДРЕСА_1 а .

24.09.2018 року у листі № 2901вих-657 Львівський міський голова висловив зауваження до ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на вулиці АДРЕСА_1 а внаслідок чого ухвала не набрала чинності. Зауваження міського голови зводяться до того, що позивач вже використав своє право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивач вважав ці зауваження міського голови безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що позивач не мав наміру отримувати ще раз безоплатно земельну ділянку з категорії земель для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а виявив бажання змінити цільове призначення земельної ділянки, яка була у його власності і належить до категорії земель для садівництва, на цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Крім того, позивач зазначав, що Львівський міський голова порушив порядок, визначений Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , щодо внесення зауважень на рішення міської ради, а саме, виклав зауваження у листі, замість прийняття розпорядження з цього приводу та виніс ці зауваження в день коли перебував у відрядженні.

Позивач вважав, що таким чином, Львівський міський голова порушив його право вільно розпоряджатися належною йому на праві власності земельною ділянкою.

Позиція відповідача у справі зводиться до того, що позивач вже використав своє право на безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Відповідач вказує на те, що згідно із інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, позивачу на праві приватної власності вже належить земельна ділянка площею 0,0795 га на АДРЕСА_1 а, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Тому вважає, що зауваження Львівського міського голови є законними та цілком обґрунтованими.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано зауваження Львівського міського голови від 24.09.2018 року викладені у листі № 2901 вих-657 до ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду його оскаржили ОСОБА_1 і Львівський міський голова, подавши апеляційні скарги.

У апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання секретаря Львівської міської ради забезпечити реєстрацію та офіційне оприлюднення ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на вулиці АДРЕСА_1 а .

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та додатково зазначив, що оскільки Львівський міський голова порушив п`ятиденний строк внесення зауважень до ухвали Львівської міської ради, то відповідно до пункту 5 статті 59 Регламенту у секретаря Львівської міської ради виник обов`язок забезпечити реєстрацію та оприлюднення ухвали Львівської міської ради і без підпису міського голови.

Позивач вважав, що цей обов`язок секретар Львівської міської ради не виконав, що свідчить про протиправний характер його бездіяльності.

У апеляційній скарзі Львівський міський голова просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними та скасування зауважень Львівського міського голови від 24.09.2018 року викладених у листі № 2901 вих-657 до ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на вулиці П АДРЕСА_1 а .

У обґрунтування вимог апеляційної скарги Львівський міський голова зазначає, що відповідно до статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні міський голова наділений правом вето , яке полягає у зупиненні рішень прийнятих радою. При цьому, міський голова, в такому випадку, не вирішує питання з якого звернулась особа і не приймає самостійного рішення, а лише призупиняє прийняте рішення, шляхом подання зауважень. Зауваження міського голови є формою участі міського голови у процесі прийняття рішень міською радою і дискреційним правом міського голови. Зауваження міського голови не є актом індивідуальної дії і не стосується прав позивача. Львівський міський голова вважає, що позивач обрав спосіб захисту, який не може бути застосований в рамках судових процедур.

Крім того, Львівський міський голова зазначив, що оскільки позивач вже використав своє право на безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), тому Львівський міський голова правомірно зупинив дію рішення Львівської міської ради від 20.09.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 а .

11 лютого 2020 року на адресу апеляційного суду від Львівського міського голови надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з смертю позивача.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 , згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЛВ № 112775 від 08.11.2001 року був власником земельної ділянки площею 0,0795 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 168923 від 30.07.2010 року, ОСОБА_1 був власником земельної ділянки площею 0,0550 га, яка призначена для ведення садівництва та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137500:05:003:0043.

20 вересня 2018 року Львівська міська рада, на підставі поданої позивачем заяви про зміну цільового призначення земельної ділянки, площею 0,0550 га, яка призначена для ведення садівництва та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137500:05:003:0043, на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), прийняла ухвалу Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на вулиці АДРЕСА_1 а .

24.09.2018 року у листі № 2901вих-657 Львівський міський голова висловив зауваження до ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 а , внаслідок чого ухвала не набрала чинності. Зауваження міського голови зводяться до того, що ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що підстава для зупинення дії ухвали міської ради не передбачена Земельним кодексом України. Про протиправність висловлених міським головою зауважень, на думку суду першої інстанції, свідчить та обставина, що звернення мешканців вулиці Шеремети з приводу зміни цільового призначення земельної ділянки від 01.10.2018 року, яке є одним із мотивів зауважень, надійшло пізніше, Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на той факт, що в день надання зауважень до ухвали міської ради, міський голова перебував у відрядженні. Також, суд першої інстанції зазначив, що вимога позивача про зобов`язання секретаря Львівської міської ради забезпечити реєстрацію та офіційне оприлюднення ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 а є передчасною.

Відповідно до частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження, у разі смерті фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10 грудня 2019 року, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, позивач помер після ухвалення судом першої інстанції рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим з огляду на наступні обставини.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як слідує з положень пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України, суди перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, в першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1-3 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням.

Частиною 4 статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Згідно з частиною 8 та 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Проаналізувавши наведені вище норми, апеляційний суд дійшов висновку, що зауваження міського голови повинні бути викладені у правовому акті - розпорядженні. Це пояснюється тим, що діяльність міського голови щодо зупинення рішення ради створює певні правові наслідки, і ця діяльність відповідно до Закону повинна бути обґрунтована. Водночас, голова відповідної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження, а отже єдиним правовим актом, у якому можуть бути викладені зауваження міського голови з наведенням обґрунтувань щодо зупинення рішення ради є розпорядження.

Апеляційний суд встановив, що Львівський міський голова зауваження до ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на вулиці П АДРЕСА_1 а виклав у листі № 2901 вих-657 від 24.09.2018 року.

Таким чином, Львівський міський голова в порушення порядку зупинення рішення ради, встановленого Законом № 280/97-ВР, не виніс відповідного розпорядчого документа.

Апеляційний суд звертає увагу на особливу важливість принципу належного урядування , який виокремлює Європейський суд з прав людини. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії , п. 120, Онер`їлдіз проти Туреччини , п. 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови , п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії , п. 74, від 20.05.2010, і Тошкуце та інші проти Румунії , п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини , п. 128, та Беєлер проти Італії , п. 119).

На думку апеляційного суду, Львівський міський голова діяв у не належний і не передбачений чинним законодавством спосіб.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що відповідно до листа виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.03.2019 року № 1102-55, Львівський міський голова з 21.09.2018 року по 27.09.2018 року перебував у службовому відрядженні до міста Черкас, міста Кропивницького, міста Олександрії з метою участі у заходах UrbanTalks та робочих зустрічах. На цей час виконання обов`язків Львівського міського голови було покладено на заступника міського голови з фінансово-економічних питань Львівської міської ради Г. Васьківа.

Відтак, оскільки 24.09.2018 року Львівський міський голова перебував у службовому відрядженні в іншому населеному пункті, поза місцем постійної роботи, то Львівський міський голова А. Садовий не мав права зупиняти рішення ради, оскільки в цей час обов`язки Львівського міського голови виконував заступник міського голови з фінансового економічних питань Львівської міської ради Г. Васьків.

Ця обставина є додатковою підставою для скасування зауважень міського голови, які стали підставою для зупинення ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 а .

Крім того, вдаючись до оцінки суті висловлених Львівським міським головою зауважень до ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на вулиці П АДРЕСА_1 а , апеляційний суд зазначає, що ці зауваження не ґрунтуються на нормах Закону України Про місцеве самоврядування в Україні і Земельного кодексу України.

Зокрема, виходячи з аналізу норм Земельного кодексу України, власник земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту, при необхідності зміни цільового призначення, може звернутися до міської ради із відповідною заявою за місцем розташуванням земельної ділянки. При цьому, не допускається зміна цільового призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на землі житлової та громадської забудови, якщо такі землі розташовані за межами населеного пункту та зміна цільового призначення не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території.

Натомість, позивач у справі, на противагу доводів Львівського міського голови, звернувшись до Львівської міської ради, не просив надати земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах норм безоплатної передачі, а просив змінити цільове призначення земельної ділянки для садівництва, яка перебуває у його власності, на цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельний кодекс України не передбачає, в такому випадку, заборону для зміни цільового призначення земельної ділянки, а також можливість володіти одночасно двома земельними ділянками одного виду цільового призначення.

Отже, апеляційний суд вважає, що зауваження Львівського міського голови, які стали підставою для зупинення дії ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 а , є такими, що не ґрунтуються на нормах Земельного кодексу України.

Водночас, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції зробив вірний висновок з приводу того, що позовна вимога про зобов`язання секретаря Львівської міської ради забезпечити реєстрацію та офіційне оприлюднення ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 а є передчасною, з огляду на таке.

Пунктом 5 частини 2 статті 50 Закону № 280/97-ВР встановлено, що секретар сільської, селищної, міської ради забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням, забезпечує оприлюднення рішень ради відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації , забезпечує офіційне оприлюднення рішень ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, а також документів, підготовлених у процесі здійснення радою регуляторної діяльності, та інформації про здійснення радою регуляторної діяльності.

Отже, у випадку набрання законної сили рішенням суду про скасування зауважень Львівського міського голови, внаслідок чого ухвала Львівської міської ради від 20.09.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 а набирає чинності, у секретаря Львівської міської ради виникає обов`язок здійснити офіційне оприлюднення цієї ухвали Львівської міської ради.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з цією правовою нормою, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Оскільки секретар Львівської міської ради права позивача не порушив, то вимога позивача про зобов`язання секретаря Львівської міської ради забезпечити реєстрацію та офіційне оприлюднення ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на вулиці П АДРЕСА_1 а є передчасною.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 1219 Цивільного кодексу України не входить до складу спадщини права, які нерозривно пов`язані із особою спадкодавця.

Апеляційний суд встановив те, що позивач у справі помер, а тому аналізуючи обставини справи вважає, що права та обов`язки, які виникли у позивача у цих правовідносинах, нерозривно пов`язані з особою позивача, як власника земельної ділянки, і не допускають правонаступництва.

Зважаючи на те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року є законним і обґрунтованим, то враховуючи норми частини 2 статті 319 КАС України, це рішення не може бути скасоване, а провадження у справі закрите, у зв`язку зі смертю позивача.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Львівського міського голови залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року в справі 1.380.2019.003907 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Я. С. Попко Р. П. Сеник Повний текст постанови складений 13.02.2020 року