Ухвала від 06.02.2020 по справі 904/3250/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про задоволення скарги

06.02.2020м. ДніпроСправа № 904/3250/15

Господарський суд у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу № б/н від 23.01.2020 Фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі:

за позовом Фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича, м. Чернігів

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпро

про стягнення 53 605 грн. 44 коп. та 2 120,50 доларів США

Рудь І.А.

Представники:

від скаржника (позивача): не з`явився;

від відповідача (боржника): не з`явився;

від ВДВС: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 позовні вимоги задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 у справі №904/3250/15 скасовано в частині стягнення з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ФОП Оронова Д.Л. 39663,00 грн. та 96,35 грн. витрат по сплаті судового збору, в зв`язку з чим абзац третій резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ на користь Фізичної особи - підприємця Оронова Дмитра Леонідовича, м. Чернігів 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору." В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 у справі № 904/3250/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2015 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 у справі №904/3250/15 скасовано в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь Фізичної особи - підприємця Оронова Дмитра Леонідовича 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору та в цій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 у справі №904/3250/15 про стягнення Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь Фізичної особи - підприємця Оронова Дмитра Леонідовича 1314,35 грн. витрат по сплаті судового збору залишено в силі; постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 у справі №904/3250/15 скасовано в частині повернення Публічному акціонерному товариству комерційного банку "Приватбанк" з Державного бюджету України 424,10 грн. надмірно сплаченого за подання апеляційної скарги по справі №904/3250/15 судового збору, перерахованого платіжним дорученням №PROM3BPXJU від 03.07.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №904/3250/15; в іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення господарського суду 17.08.2015 видано накази.

Ухвалою господарського суду від 11.07.2019 задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 30.06.2015 по справі № 904/3250/15; змінено спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 у справі № 904/3250/15, стягнувши з Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь Фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича грошові кошти у розмірі 2 120,50 доларів США , 53 605 грн. 44 коп.

27.01.2020 на адресу суду надійшла скарга Фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича на дії державного виконавця, в якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчук А.С. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу (ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 по справі № 904/3250/15) ФОП Оронову Дмитру Леонідовичу без прийняття до виконання від 11.01.2020 № 60951075/1;

- скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу (ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 по справі № 904/3250/15) ФОП Оронову Дмитру Леонідовичу без прийняття до виконання від 11.01.2020 № 60951075/1, винесену державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчук А.С.;

- зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 по справі № 904/3250/15.

В обґрунтування поданої скарги зазначає, що державним виконавцем прийняте оскаржуване повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 11.01.2020, в якому не зазначено в чому саме полягає невідповідність поданого до виконання виконавчого документу вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", що є підставою для його скасування.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2020 прийнято скаргу до розгляду та призначити її розгляд у судовому засіданні на 06.02.2020.

29.01.2020 в порядку ч. 2 ст. 340 ГПК України Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлено про надходження скарги на дії державного виконавця та призначення її до розгляду у судовому засіданні 06.02.2020.

03.02.2020 на адресу суду електронною поштою надійшла заява Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.01.2020 № 60951075/1 про надання можливість державному виконавцю взяти участь у судовому засіданні 06.02.2020 у режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду від 04.02.2020 у задоволенні клопотання Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про участь у судовому засіданні 06.02.2020 у режимі відеоконференції відмовлено, у зв`язку із порушенням заявником строків на звернення до суду із таким клопотанням.

06.02.2020 на адресу суду надійшла заява скаржника про розгляд скарги без участі представника, в якій зазначив, що вимоги скарги підтримує та просить задовольнити.

У судове засідання 06.02.2020 сторони та ДВС явку повноважних представників не забезпечили. Боржник та виконавча служба про причини неявки суд не повідомили, правом на надання пояснень та заперечень по суті скарги не скористались.

Господарський суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представників сторін та ДВС, оскільки про час та місце проведення судового засідання останні повідомлені належним чином.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга Фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 129 1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із нормами ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", cудові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997; рішення у справі "Бурдов проти Росії" №59498/00 від 07.05.2002; рішення у справі "Ясіун`єне проти Литви" №41510/98 від 06.03.2003; та рішення по справі "Руйану проти Румунії" №34647/97 від 17.06.2003).

Таким чином, вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як зазначає скаржник, наприкінці 2019 ним на адресу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 у справі № 904/3250/15, якою змінено спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 у справі № 904/3250/15 на стягнення з Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь Фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича грошові кошти у розмірі 2 120,50 доларів США , 53 605 грн. 44 коп.

11.01.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчук А.С. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

У вказаному повідомленні державним виконавцем зазначено, що (початок цитати): "Відповідно до статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Однак, виконавчий документ не відповідає вищезазначеним вимогам.

Керуючись п. 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", повертається виконавчий документ без прийняття до виконання" (кінець цитати).

Так, частиною 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено право органу державної виконавчої служби повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Як встановлено судом та вбачається з тексту оскаржуваного повідомлення від 11.01.2020 державним виконавцем не зазначено яким саме вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" не відповідає поданий виконавчий документ, що виключає право стягувача звернутися до суду для приведення виконавчого документу у відповідність із такими вимогами.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Приймаючи ухвалу від 11.07.2019 у справі № 904/3250/15, якою змінено спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 у справі № 904/3250/15, судом роз`яснено заявнику, що ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови підлягає виконанню на підставі пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, що діяла на час видачі виконавчого документу), тому відповідний наказ у такому випадку не видається.

Оригінал вказаної ухвали, оформлений відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" направлений на адресу Фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича відповідно до заяви останнього від 09.10.2019 (т.2, а.с. 152).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відмова державного виконавця у прийнятті до виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 у справі № 904/3250/15 про зміну способу і порядку виконання рішення суду є безпідставною та такою, що суперечить вищезазначеному Закону та порушує право позивача на виконання рішення суду.

Відтак, повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи вимогу скаржника про зобов`язання Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 по справі № 904/3250/15 суд дійшов до таких висновків.

Пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, передбачено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, прийняття до виконання виконавчого листа здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. Водночас, таку постанову виконавець виносить на підставі виконавчого документу, поданого стягувачем разом з заявою про примусове виконання рішення. (п.1 ч.1, ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження").

Як свідчать матеріали справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 по справі № 904/3250/15 наразі повернута стягувачу з повідомленням, яке судом у цій справі визнано протиправним та скасовано.

Слід також зазначити, що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог скарги Фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) шляхом постановлення відповідної ухвали.

Керуючись ст.ст. 18, 234, 339 - 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчук А.С. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу (ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 по справі № 904/3250/15) Фізичній особі-підприємцю Оронову Дмитру Леонідовичу без прийняття до виконання від 11.01.2020 № 60951075/1.

Скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу (ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 по справі № 904/3250/15) Фізичній особі-підприємцю Оронову Дмитру Леонідовичу без прийняття до виконання від 11.01.2020 № 60951075/1, винесену державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчук А.С..

Зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 по справі № 904/3250/15).

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання - 11.02.2020.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 254 - 259 Господарського процесуального кодексу України, до Центрального апеляційного господарського суду з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.А. Рудь