Постанова

від 13.02.2020 по справі 814/1602/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа №814/1602/17

адміністративне провадження №К/9901/50573/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Заступника прокурора Черкаської області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 (головуючий суддя - Н.В. Вербицька, судді - О.В. Джабурія, К.В. Кравченко)

у справі № 814/1602/17

за позовом Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури

до Приватного підприємства Горизонт ,

третя особа на стороні позивача - Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області,

про стягнення плати за проїзд,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Горизонт , в якому просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 24 351, 17 грн., що еквівалентно сумі 859,66 євро, відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 08.06.2016.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідачем, як перевізником, самостійно не сплачена плата за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до розрахунку від 08.06.2016, чим завдано збитків Державному бюджету України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства Горизонт на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 24 351, 17 грн., що еквівалентно сумі 859, 66 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 08.06.2016.

4. Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області правомірно нараховано відповідачу плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 24351,17 грн., що еквівалентно сумі 859,66 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 08.06.2016. Оскільки визначена позивачем плата за проїзд, не оскаржена та не сплачена перевізником - власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України та підлягає стягненню у судовому порядку.

5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

6. При прийнятті рішень суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що автоперевізником нафтопродуктів 08.06.2016 на автомобілі MAN F 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на маршруті Київ-Одеса було Товариство з обмеженою відповідальністю Юг-Пропан-Газ , на якого в разі належного встановлення обставин, мала бути покладена відповідальність у вигляді стягнення відповідної плати за здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів. Оскільки Приватне підприємство Горизонт не є належним відповідачем по справі, тому не може нести відповідальність за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує про недотримання судом апеляційної інстанції вимог статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ні в апеляційній скарзі, ні в доповненнях до неї відповідач не посилався на факт укладення договору оренди транспортного засобу та причепа, внаслідок чого суд апеляційної інстанції зміг зробити висновок про те, що 08.06.2016 перевізником була інша юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Юг-Пропан-Газ .

Позиція інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

10. Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Черкаської області.

11. Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

12. 08.06.2016 посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Черкаській області на автодорозі М-05 Київ - Одеса 210 км.+ 450 здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MAN модель F 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки ППЦ модель 30-64229-01, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать Приватному підприємству Горизонт .

13. За результатами габаритно-вагового контролю на підставі чеку зважування №14495 від 08.06.2016 складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.06.2016, а також акт № 0004865 від 08.06.2016 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в яких зазначено загальну масу транспортного засобу на рівні 45 950 кг. Окрім того, працівниками управління Укртрансінспекції в Черкаській області до акта складений розрахунок б/н від 08.06.2016, яким відповідачу, як зареєстрованому власнику транспортного засобу, визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 859,66 євро, що станом на 08.06.2016 еквівалентно 24 351, 17 грн.

14. На час звернення до суду з даним позовом перевізником добровільно не сплачено визначену Укртрансбезпекою плату за проїзд.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

16. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №№ 29458/04 та 29465/04) зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

17. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

18. Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

19. Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

20. За правилами пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

21. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

22. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

23. Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Укртрансбезпеку, шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

24. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, встановлено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

25. Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

26. З наведеного вбачається, що Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

27. Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

28. Втім, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

29. При цьому, ані Укртрансбезпеку, ані прокурора в інтересах держави чинним законодавством не наділено повноваженнями щодо звернення саме до адміністративного суду з позовом про стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

30. Верховний Суд також враховує, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а є сумою на відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

31. Крім того, за змістом частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

32. Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

33. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 803/3/18 та у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.08.2019 № 813/4409/17.

34. Таким чином, аналіз наведеного правового врегулювання та суб`єктний склад сторін у цій справі свідчить про те, що спір про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний із вирішенням питання щодо стягнення коштів.

35. На дату постановлення судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, які є предметом перегляду в цій справі, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 803/3/18 ще не було.

36. Під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій об`єктивно не могли виконати вказаної вимоги процесуального закону. Касаційний суд, оскільки він переглядає рішення судів попередніх інстанцій і в межах доводів касаційної скарги, повинен перевірити правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, при ухваленні в межах своїх повноважень судового рішення також зобов`язаний враховувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30.01.2019 по справі № 803/3/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. За правилом пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15.12.2017) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

38. Відповідно до частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених, відповідно, статтями 238, 240 цього Кодексу.

Висновки щодо розподілу судових витрат

39. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

40. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 238, 327, 341, 345, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 у справі № 814/1602/17 скасувати.

3. Провадження у справі за позовом Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Приватного підприємства Горизонт , третя особа на стороні позивача - Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, про стягнення плати за проїзд - закрити.

4. Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду