Рішення

від 11.02.2020 по справі 309/3024/19

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/3024/19

Провадження № 2/309/433/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.

секретаря судового засідання: Орос Г.Ю.

з участю: представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Хуст цивільну справу за позовом:

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4

про поділ спільного майна подружжя,

с у д -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя. Посилається на те, що з відповідачем уклали шлюб 27.04.1995 року у відділі РАЦС Хустського районного управління юстиції, актовий запис № 55. На сьогоднішній день шлюб між сторонами не розірвано. За час перебування у шлюбі сторонами був побудований житловий будинок та отримана земельна ділянка площею 0,0700 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Житловий будинок та земельна ділянка зареєстровані на відповідача. Після припинення шлюбних відносин згоди про добровільний поділ майна між сторонами не досягнуто. Позивач просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0700 га., кадастровий номер 211089003:01:001:0143, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Габор Я.І., діюча на підставі ордеру, позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на наведені у них обставини. Просила позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Грицак Я.В., діючий на підставі ордеру, позов не визнав, відзиву на позов не надав. Суду пояснив, що будівництво житлового будинку було розпочато ще до укладення шлюбу з позивачем у період іншого шлюбу, а також земельна ділянка надавалась ОСОБА_4 до укладення шлюбу з ОСОБА_3 .. Стороною відповідача до укладення шлюбу придбано будівельні матеріали. Не заперечує щодо частки позивача у спільній сумісній власності подружжя, однак не у рівних долях.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 27.04.1995 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Хустського районного управління юстиції Закарпатської області за актовим записом № 55 (а.с. 6).

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Оскільки правовідносини між сторонами є тривалими, які виникли до 01 січня 2004 року, та продовжували існувати після 01 січня 2004 року, то вони повинні регулюватися Кодексом про шлюб та сім`ю України, Сімейним Кодексом України, ЦК України.

Статтею 22 КпШС України визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно ст.28 КпШС, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

За час спільного проживання подружжям однією сім`єю сторонами побудовано житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та придбано земельну ділянку площею 0,0700 га., яка розташована в АДРЕСА_1 . Право власності на вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку підтверджується: свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 094952 від 10.03.2005 року, власником якого є відповідач - ОСОБА_4 (а.с. 15) та Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 454838 від 20.10.2008 року, виданого на підставі рішення ІХ сесії V скликання Хустської міської ради від 04.04.2008 року № 758, на ім`я ОСОБА_4 . (а.с. 7).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення , якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо.

Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя; нормативно-правовий акт № 11 від 21.12.2007 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Представники відповідача заперечуючи проти задоволення позову посилається на визначення частки власності в будинку, на що суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно до висновку ВП Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року (справа № 405/2391/15-ц, пр. № 61-21846св18), зазначено, що тлумачення статті 60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Суд вважає, хибним доводи представника відповідача про те, що оскільки будівництво спірного будинку відповідачем ОСОБА_4 розпочато ще у квітні 1995 року, у період іншого шлюбу, на підставі договору на забудову земельної ділянки від 04.04.1995 р. на прізвище ОСОБА_5 , а тому позивач не має право на нього претендувати, - оскільки, ця обставина відповідачем не підтверджена належними, достатніми та допустимими доказами а, навпаки, спростовується наявними письмовим доказами.

Так, згідно рішення виконавчого комітету Хустської міської ради № 510 від 27.12.1995 року Про надання дозволу на ведення індивідуального будівництва в м. Хуст , будівельного паспорту на забудову земельної ділянки індивідуального забудівника № 205/95 від 11.01.1996 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 094952 від 10.03.2005 року, в яких рік побудови спірного будинку зазначений період - 1995-2005 рр. (а.с. 8-11), тобто у період перебування сторін у шлюбі.

Також, посилання представника відповідача на те, що земельну ділянку на якій розташований спірний будинок ОСОБА_4 отримала до укладення шлюбу, не заслуговує на увагу, оскільки згідно ч.1, ст. 22, ч.1 ст. 23 Земельного Кодексу (1990 - № 561-XII) (в редакції Закону діючої на час винесення рішення міської ради (11.03.1993) та державного акту (20.10.2008) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Отже право власності у відповідача на вищевказану земельну ділянку площею 00700 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель виникло - 20.10.2008 року, тобто з дня видачі їй Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №454838 (а.с. 7), і в цей час сторони також перебували у шлюбі.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка та житловий будинок набуті сторонами за час шлюбу, то такі є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, у зв`язку з чим суд приходить висновку про їх поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем та відповідачем право власності по ? частині кожному, житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0700 га., кадастровий номер 211089003:01:001:0143, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позов підставним та такий слід задоволити.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які позивач поніс за подання відповідної позовної заяви складається з судового збору за вимогу немайнового характеру (895, 32 грн.), що підтверджується квитанцією про сплату судового збору (а.с. 2).

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 895, 32 грн..

Керуючись ст. ст. . 10, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263, 265, 267-268 ЦПК України, суд,, ст. ст. 60, 61, 65, 71 СК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задоволити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Хустським РВ УМВС України в Закарпатській області 18.10.2012 року) та ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт виданий Хустським МВ ГУМВС України в Закарпатській області 26.12.2009 року) - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0700 га., кадастровий номер 2110890003:01:001:0143, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Визнати за ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Хустським РВ УМВС України в Закарпатській області 18.10.2012 р.) право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0700 га., кадастровий номер 2110890003:01:001:0143, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 895 (вісімсот дев`яносто п`ять гривень) 32 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 12.02.2020 року.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.