Постанова

від 11.03.2021 по справі 309/3024/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 309/3024/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 березня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Бисаги Т.Ю., Джуги С.Д.

за участі секретаря - Микуляк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за відсутності учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 11 лютого 2020 року (головуючий суддя Сідей Я.Я.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Зазначав, що він з відповідачкою уклали шлюб 27.04.1995 та на час звернення до суду з даним позовом шлюб не було розірвано, За час перебування у шлюбі сторонами був побудований житловий будинок та отримана земельна ділянка площею 0,0700 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Житловий будинок та земельна ділянка зареєстровані на відповідачку. Шлюбні відносини між сторонами було припинено, проте згоди про добровільний поділ майна - не досягнуто. Позивач просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0700 га., кадастровий номер 211089003:01:001:0143, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням Хустського районного суду від 11 лютого 2020 року позов про поділ майна подружжя задоволено. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0700 га., кадастровий номер 2110890003:01:001:0143, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0700 га., кадастровий номер 2110890003:01:001:0143, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

На вказане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги відповідачки зводяться до того, що спірний будинок був зведений до укладення шлюбу з позивачем на земельній ділянці, яку ОСОБА_1 отримала також до укладення шлюбу з позивачем. В своїх доводах посилається на Договір на забудову земельної ділянки від 04.04.1995, відповідно до якого виконком Хустської міської ради народних депутатів надав їй право на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , тобто до шлюбу з позивачем. Вважає, що частка позивача на будинок та земельну ділянку мала бути зменшена, оскільки частина будівельних матеріалів була придбана відповідачем за підтримки родичів ще до укладення шлюбу з позивачем.

Сторони та їх представники в судове засідання апеляційного суду не з?явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, рішення суду першої інстанції просила залишити без змін. Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27.04.1995 зареєстрували шлюб, про що 27.04.1995 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Хустського районного управління юстиції Закарпатської області зроблено актовий запис № 55 (а.с. 6).

Згідно договору на забудову земельної ділянки від 04.04.1995, виконком Хустської міської ради 29.12.1994 надав ОСОБА_4 право на будівництво житлового будинку загальною площею 100,3 кв. м. по АДРЕСА_2 , на земельній ділянці, виданій згідно рішення від 11.03.1993 (а.с.10). Рішенням виконавчого комітету Хустської міської ради № 510 від 27.12.1995 Про надання дозволу на ведення індивідуального будівництва в м. Хуст , дозволено видати ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , правовстановлюючі документи на будинок, побудований з відхиленням від виданої технічної документації відповідно рішення міської рад від 11.03.1993 (а.с.9). У 1996 році ОСОБА_1 було видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки індивідуального забудовника (а.с.8). Акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об?єкта до експлуатації № 8 щодо спірного будинку було складно 01 лютого 2005 року (а.с.11). Станом на 2005 рік адреса будинку - АДРЕСА_3 . У вказаному Акті зазначено, що згідно з проектом загальна площа будинку - 100,3 кв.м., житлова 47,7 кв.м.; фактично - загальна площа 104,4 кв. м., житлова - 66,9 кв.м. (а.с. 11, зворот). Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 видане ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення виконкому від 22.02.2005 № 113.

Таким чином, спірний будинок було побудовано у 1995-2005 роках, тобто у період перебування сторін у шлюбі.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд серії ЯЕ №454838, розташовану в АДРЕСА_1 , видано ОСОБА_1 на підставі рішення IX сесії V скликання Хустської міської ради від 04.04.2008 за №758 (а.с.7). Таким чином, ОСОБА_1 вказана земельна ділянка була надано у приватну власність у той час, коли на ній уже було розташовано спірний житловий будинок.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), положення ст ст 60 та 70 СК України, ст 368 ЦК України, свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У своїй апеляційній скарзі відповідачка зазначає, що частка позивача у праві власності на спірний будинок та земельну ділянку має бути зменшена, оскільки будинок був побудований до укладення шлюбу з позивачем. Однак, доводи відповідача щодо будівництва до укладення шлюбу з позивачем, оскільки договір на забудову земельної ділянки було укладено 04.04.1995, та придбання частини будівельних матеріалів батьком відповідача до укладення шлюбу між сторонами, не спростовують того факту, що будівництво велось у 1995-2005 роках. При цьому, колегія зазначає, що шлюб між сторонами було укладено 27 квітня 1995 року (лише через 23 дня після укладення договору на забудову земельної ділянки), загальна та житлова площі прийнятого в експлуатацію будинку відрізняються від проектних. Доказів того, що будівельні матеріали, на підтвердження придбання яких надано документи, були використані для будівництва спірного будинку, відповідачем не надано. Також не надано будь-яких доказів стану будівництва (відсотка готовності будинку) до укладення шлюбу з позивачем.

Натомість, належними та допустимими доказами доведено, що будинок було введено в експлуатацію та зареєстровано право власності на нього у 2005 році, право власності відповідача на земельну ділянку виникло у 2008 році - тобто, у період, коли сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Хоча будинок та земельну ділянку було зареєстровано лише за ОСОБА_1 , однак факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту реєстрації права власності на нього.

Встановивши, що спірне домоволодіння АДРЕСА_1 , та земельна ділянки площею 0,0700 га., кадастровий номер 211089003:01:001:0143, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, набуті сторонами у період перебування у зареєстрованому шлюбі, та виходячи із принципу рівності часток подружжя у спільному майні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю сторін і підлягає поділу між ними, та правомірно визнав за позивачем право власності на Ѕ частину у такому майні.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. 368, ч. 2 ст. 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Хустського районного суду від 11 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 березня 2021 року.

Головуюча:

Судді: