Постанова

від 12.02.2020 по справі 233/3516/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/3516/18

Номер провадження 22-ц/804/361/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Ситніка Д.Л.,

представника позивача адвоката Ярошенка С. М.,

представника відповідача адвоката Руденка В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 233/3516/18 за позовом ОСОБА_1 (Митро-політа Горлівського і Слов`янського Митрофана) до Релігійної православної громади Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української православної церкви Київського патріар-хату міста Костянтинівки Донецької області про визнання недійсним рішення, з апеляційною скаргою релігійної організації Релігійна православна громада Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області на рішення Костянтинівського міськрайонного суду До-нецької області від 28 жовтня 2019 року (суддя першої інстанції Малінов О.С.),-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року до Костянтинівського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ), в інтересах якого діє адвокат Захарченко Ю.О., із позовною заявою до Релігійної православної громади Свято-Стрітенська парафія До-нецької єпархії Української православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційних дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 липня 2015 року на Парафіяльних зборах Релі-гійної Православної громади Свято-Стрітенська Парафія Горлівської Єпархії Української Пра-вославної церкви міста Костянтинівка Донецької області (теперішня назва: Релігійна Правос-лавна громада Свято-Стрітенська Парафія Донецької Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області ) були прийняті рішення про зміну канонічної підлеглості релігійної громади та про затвердження Статуту релігійної громади. Зазначені рішення позивач вважає незаконними, оскільки вони, на його думку, прийняті з порушенням вимог Статуту відповідача, а також положень Статуту про управління Української Православної Церкви.

Так, відповідно до п.п. 1.6,1.7 Статуту відповідача Парафія у своїй релігійній та адмініс-тративно-фінансовій діяльності підзвітна єпархіальному архієрею. До того ж згідно з п.1.1 Статуту Парафія безпосередньо входить до складу Горлівської єпархії. Відтак позивач є зацікавленою особою щодо всіх рішень, які приймаються Парафіяльними зборами (в тому чис-лі щодо зміни керуючого складу Парафії та канонічної приналежності релігійної громади) та які мають погоджуватись з позивачем, як з керуючим Горлівської Єпархії Українсь-кої Православної Церкви. З питання визначення предметної підсудності зазначив, що пози-вач вже намагався захистити свої порушені права шляхом звернення до господарського суду від імені Горлівської єпархії Української Православної Церкви м. Горлівка Донецької області (справа № 905/3377/15), за результатами розгляду якої суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили вимоги позову у повному обсязі. Разом з тим, під час перегляду судових рішень у вказаній справі Верховним Судом фактично було зроблено висновок про неправиль-не визначення під час звернення з таким позовом підвідомчості розгляду справи (постанова від 19 червня 2018 року). При цьому суд звернув увагу на те, що за ч.1 ст.15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Верховний Суд зробив висновок про те, що спірні рішення, прийняті відповідачем, стосуються виключно питань щодо управління Парафією. При цьому, Парафія у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітна єпархіальному архієрею (пункт 1.6 Статуту), а не Горлівській єпархії Української Православної церкви.

З положення пункту 1 Статуту убачається, що Горлівська єпархія Української Правосла-вної церкви складається з парафій, які у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяль-ності підзвітні єпархіальному архієрею.

Таким чином, саме єпархіальний архієрей, повноваження якого покладені на ОСОБА_1 - Митрополита Горлівського і Слов`янського, є особою, права та інтереси якої порушені та підлягають захисту у судовому порядку.

З огляду на зазначені висновки Верховного Суду, а також посилаючись на протиправ-ність прийняття 10 липня 2015 року на Парафіяльних зборах Релігійної Православної Громади Свято-Стрітенської Парафії Горлівської Єпархії Української Православної церкви міста Кос-тянтинівки Донецької області рішення, спрямованого на протиправну зміну канонічної прина-лежності Парафії, позивач обґрунтовує підстави, за яких ОСОБА_1 , який є Митрополитом Горлівським і Слов`янським, був змушений звернутись до місцевого суду з метою захисту своїх порушених прав.

У позові просив:

- визнати недійсними рішення, прийняті 10 липня 2015 року Парафіяльними зборами Релігійної православної громади Свято-Стрітенська парафія Горлівської єпархії Української Православної Церкви міста Костянтинівка Донецької області ;

- зобов`язати державного реєстратора скасувати реєстраційну дію/запис, вчинені у Єди-ному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських форму-вань відносно Релігійної організації Релігійна православна громада Свято-Стрітенська пара-фія Донецької єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату від 01 вересня 2015 року № 12691050006004474 - зміна повного найменування/зміна скороченого найменування, що вчинене ОСОБА_4 ;

- зобов`язати державного реєстратора скасувати реєстраційну дію/запис, вчинені у Єди-ному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських форму-вань відносно Релігійної організації Релігійна православна громада Свято-Стрітенська пара-фія Донецької єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату від 03 травня 2018 року № 12691050007004474 - зміна повного найменування, зміна місцезнаходження, що вчинене ОСОБА_5 , а також стягнути з відповідача судові витрати.

В подальшому позивач зменшив позовні вимоги та просив задовольнити позов в частині визнання недійсними рішення, прийняті 10 липня 2015 року Парафіяльними зборами Релігій-ної православної громади Свято-Стрітенська парафія Горлівської єпархії Української Правос-лавної Церкви м. Костянтинівка Донецької області .

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 (Митрополіта Горлівського і ОСОБА_6 ) до Релігійної православної громади Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області про визнання недійсним рішення.

Визнано недійсними рішення, прийняті 10 липня 2015 року парафіяльними зборами Ре-лігійної православної громади Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Горлівської єпар-хії Української православної церкви м. Костянтинівка Донецької області .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач Релігійна організація Релігійна пра-вославна громада Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української Православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені процесу-альні норми щодо рівності сторін, змагальності судового процесу та безсторонності суду, через що заявника було поставлено у невигідне становище. В матеріалах справи мається клопотання позивача від 06 вересня 2018 року про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 76-79). Однак вказане клопотання не містить штамп канцелярії і в судовому засіданні воно не подава-лось. Проте суд першої інстанції в своєму рішенні послався на вказані документи як на доказ того, що позивач є єпархіальним архієреєм.

Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції перебрав на себе обов`язки пози-вача щодо направлення копії заяви про доповнення підстав позову відповідачу. В обґрунтуван-ня зазначає, що заява щодо доповнення підстав позову від 07 серпня 2018 року на а.с. 80-92 була подана до канцелярії суду 07 серпня 2018 року і її було проголошено в судовому засіданні 07 серпня 2018 року. При цьому копії вказаної заяви у відповідності до вимог ч. 5 ст. 49 ЦПК України, відповідачу не направлялася. Суд за власним бажанням виконав копіювання цієї заяви та під розписку вручив представнику відповідача. У зв`язку з тим, що при поданні цих докуме-нтів, а саме копії рішення Господарського суду Донецької області від 30 січня 2017 року та постанови Вищого Господарського Суду України від 08 серпня 2017 року у справі № 905/904/16, які були покладені в мотивувальну частину оскаржуваного рішення, були порушені норми ст. 49 ЦПК України, суд першої інстанції не мав брати їх до уваги.

Суд першої інстанції ухилився від розгляду заяви відповідача про закриття провадження у справі від 06 серпня 2019 року та клопотання про залишення позову без розгляду (з урахуван-ням необхідності отримання додаткових доказів) від 06 серпня 2019 року, які взагалі не були розглянуті судом першої інстанції, необхідні докази отримано не було, що призвело до хибного вирішення справи по суті.

Заявник вважає, що наведені порушення процесуальних норм є підставою для виклю-чення відповідних частин з мотивувальної частини судового рішення.

Крім того стверджує, що судом першої інстанції зроблено висновки щодо прав і охоро-нюваних законом інтересів особи, що не була стороною у справі. Звертає увагу апеляційного суду, що позов було подано та підписано не єпархіальним архієреєм, а ОСОБА_1 (Митро-політом Горлівським і Слов`янським Митрофаном). З урахуванням того, що у справі відсутні належні докази щодо призначення позивача єпархіальним архієреєм, висновки суду щодо прав і охоронюваних законом інтересів особи, що не брала участь у судових засіданнях та не була стороною у справі є хибними.

Судом першої інстанції не враховано, що позов подано до неналежного відповідача, на що неодноразово зверталась увага суду.

У позовні заяві, в якості відповідача зазначена Релігійна православна громада Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української Православної церкви Київського патріарха-ту міста Костянтинівки Донецької області . З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначено, що юри-дична особа має повне найменування - Релігійна організація Релігійна православна громада Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархія Української Православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області . Таким чином, позивач маючи відомості щодо повного найменування юридичної особи, невірно зазначив найменування юридичної особи, внаслідок чого позов було подано до неналежного відповідача.

Також відповідач посилається на те, що висновок суду першої інстанції про необхідність погодження рішення релігійної громади про зміну канонічної належності з церковними архієреями суперечить ст. 9 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 35 Конституції України, ст.ст. 3, 8, 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації . Підстави позову відповідача зводяться до твердження про те, що рішення про зміну канонічної належності і перехід до Київського Патріархату було ухвалено без узгодження з позивачем. Важливе значення, на думку заявника, має також те, що позивач не належить до членів релігійної громади. Українська Православна Церков Московського Патріархату (надалі УПЦ МП) здійснює лише зовнішнє управління для узгодження діяльності громади з церковними канонами. Однак таке узгодження не є необхідним у разі ухвалення рішення про зміну канонічної належності. Всупереч ст. 35 Конституції України, ст. 9 Європейської конвенції про захист прав людини, Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , суд першої інстанції поставив релігійну громаду у становище заручника раніше обраної релігійної організації і дійшов висновку, що відповідач не може вільно, на власний розсуд, без узгодження з цією релігійною організацією вийти з її складу та пристати до іншої (змінити канонічну приналежність). Свобода віросповідання означає, перш за все, можливість не з ким не узгоджувати свою релігійну діяльність та переконання. Але предметом розгляду у цій справі є саме питання узгодження вибору, зробленого відповідачем. За ст. 9 Конвенції свобода не є абсолютною та може підлягати обмеженням. Однак, аби бути сумісними з зобов`язаннями держави за Конвенцією, втручання має відповідати вимогам, зазначеним у п. 2 ст. 9. Зокрема, свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Відповідач стверджує, що втручання не передбачене законом, оскільки Закон України Про свободу совісті та релігійні організації гарантує відповідачу право на зміну канонічної належності. Крім того втручання не має легітимної мети, оскільки позов мотивовано формальною невідповідністю порядку ухвалення рішення статуту. Будь-яких прав на підкорення громади собі УПЦ МП також не має. І найголовніше, на думку заявника, за жодних умов втручання не може бути визнане пропорційним, оскільки відповідач є єдиною релігійною громадою у м. Костянтинівка, що належить до Української Православної Церкви Київського Патріархату (надалі УПЦ КП). На-лежний громаді храм є єдиним храмом, в якому обряди відправляються українською мовою священиками УПЦ КП. Натомість існує 15 храмів (і відповідно - релігійних громад) належних до УПЦ МП. Задоволення позову призведе до неможливості відправлення релігійних обрядів відповідно до порядку встановленого в УПЦ КП вірянами цієї конфесії, які мешкають у м. Кос-тянтинівка. Предметом спору у цій справі є колективна реалізація релігійних потреб і дійсною метою позивача є заволодіння будівлею храму, який побудований коштом громади (тих, хто змушений буде припинити членство в громаді у разі задоволення позову). Підсумовуючи, заяв-ник зазначає, що рішення суду є дискримінаційним по відношенню до вірян УПЦ КП міста Костянтинівки, включаючи членів релігійної громади-відповідача.

Заявник посилається на те, що судом порушені приписи щодо належного обґрунтування судового рішення за ключовими запереченнями відповідача, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Також відповідач звертає увагу, що судом першої інстанції стягнуто з нього на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі, який не відповідає вимогам Закону Украї-ни Про судовий збір .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 (Митрополіт Горлівський і Словян-ський Митрофан), в інтересах якого діє адвокат Захарченко Ю.О., заперечуючи доводи апеля-ційної скарги відповідача, просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Релігійної організації Релігійна православна громада Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донець-кої області на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жов-тня 2019 року.

В обґрунтування посилається на те, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, необ-ґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Звертає увагу суду, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, тому у відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається і повертається судом апеляційної інстанції. Нато-мість рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року є обґрунтованим та законним, із правильним застосуванням норм матеріального та проце-суального права, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедли-вий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рі-шення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Руденка В. О., який наполягав на доводах апеляційної скарги, представника позивача адвоката Ярошенка С. М., який проти скарги заперечував, просив рішення суду перщої інстанції залишити без змін, дослі-дивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла на-ступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховен-ства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і засто-суванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування від-повідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказа-ми, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам у повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення уточнених позовних вимог, оскільки рішення про проведення оскаржуваних Парафіяльних зборів Регіональної православної громади Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української Православної церкви Київського патріархату міста Ко-стянтинівки Донецької області про зміну канонічної підлеглості релігійної громади та про затвердження статуту релігійної громади, що відбулися 10 липня 2015 року, приймалося Парафіяльною радою, склад якої було затверджено на Парафіяльних зборах 15 квітня 2015 року.

В свою чергу рішення Парафіяльних зборів Релігійної Православної громади "Свято-Стрітенської Парафії Горлівської Єпархії Української Православної церкви міста Костянтинівка Донецької області" від 15 квітня 2015 року про обрання членів Парафіяльної ради, а саме голо-ви, помічника та скарбника, обрання членів Ревізійної комісії парафії та прийняття нових членів було визнано недійсним рішенням господарського суду Донецької області від 30.01.2017 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017 року.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України вказані обставини мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європей-ського суду з прав людини як джерело права.

Зі змісту пункту 146 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Свято-Михайлівська парафія проти України" від 14 червня 2007 року (заява N 77703/01), яка була пре-дметом розгляду у Верховному Суді України, вбачається, що рішення релігійної організації про внесення змін до статуту лежать в площині приватного права та не мають бути об`єктом втру-чання з боку органів державної влади, якщо вони не порушують прав інших осіб, чи підпадають під обмеження, встановлені пунктами 2 статей 9 та 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, пунктом 147 цього рішення визначено, що внутрішня структура органів релігійної організації визначається її статутом.

Беручи до уваги наведене, апеляційний суд відзначає, що після визнання у судовому по-рядку недійсним рішення Парафіяльних зборів Релігійної Православної громади "Свято-Стрітенської Парафії Горлівської Єпархії Української Православної церкви міста Костянтинівка Донецької області" від 15 квітня 2015 року щодо обрання членів Парафіяльної ради, прийняті у подальшому цією релігійною організацією рішення не можуть вважатися легітимними.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції про визнання недійсними рішення, прийняті 10 липня 2015 року Парафіяльними зборами Релігій-ної православної громади Свято-Стрітенська парафія Горлівської єпархії Української Правос-лавної Церкви міста Костянтинівка Донецької області .

В апеляційній скарзі позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що позов було пода-но та підписано не єпархіальним архієреєм, а ОСОБА_1 (Митрополітом Горлівським і ОСОБА_7 ), оскільки у справі відсутні належні докази щодо призначення по-зивача єпархіальним архієреєм. Тому висновки суду щодо прав і охоронюваних законом інте-ресів особи, що не брала участь у судових засіданнях та не була стороною у справі є хибними.

Апеляційний суд не може погодитися з цим доводом апеляційної скарги, оскільки до ма-теріалів справи долучено виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 12 листопада 2012 року, згідно якої ОСОБА_1 є керівником Горлівської єпархії Української православної церкви. Довідкою, виданою канцелярією Київської Метропо-лії від 16 січня 2015 року засвідчено, архієпископ Горлівський і Слов`янський Митрофан (Нікі ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звершує своє архіпастирське служіння на території До-нецької області (Горлівської єпархії) (т. 1, а.с. 77,78).

Наведена інформації є публічно доступною, тому підстави для задоволення апеляційної скарги в цій частині відсутні.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що судом першої інстанції не була врахована та обставина, що позов подано до неналежного відповідача, на що неодноразово зверталась увага суду.

Дослідивши цей довід апеляційної скарги, апеляційний суд відзначає, що дійсно в позо-вній заяві представник позивача адвокат Захарченко Ю.О. навів не повне найменування юридичної особи відповідача - Релігійної організації Релігійна православна громада Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української православної церкви Київського пат-ріархату міста Костянтинівки Донецької області , не зазначивши словосполучення Релігійна організація . Разом з тим представником позивача у позовній заяві був зазначений Іден-тифікаційний код юридичної особи відповідача - 37544126, що спростовує довід апеляційної скарги щодо неналежності відповідача.

Одним із доводів апеляційної скарги також зазначено, що суд першої інстанції поставив релігійну громаду у становище заручника раніше обраної релігійної організації і дійшов висно-вку, що відповідач не може вільно, на власний розсуд, без узгодження з цією релігійною орга-нізацією вийти з її складу та пристати до іншої (змінити канонічну приналежність). Свобода віросповідання означає, перш за все, можливість не з ким не узгоджувати свою релігійну діяль-ність та переконання, проте предметом розгляду у цій справі є саме питання узгодження вибо-ру, зробленого відповідачем.

Апеляційний суд вважає цей довід апеляційної скарги безпідставним.

Діяльність релігійних організацій, їх створення і припинення, регулюється Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (в редак-ції на момент виникнення спірних правовідносин) законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.

У відповідності до ст. 7 зазначеного Закону релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відпові-дно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персо-нал згідно із своїми статутами (положеннями).

Відповідно до ст. 8 Закону, релігійна громада є місцевою релігійною організацією віру-ючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які доброві-льно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Статтею 9 Закону передбачено, що релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому ст. 14 цього Закону.

Згідно положень Статуту Релігійної православної громади "Свято-Стрітенська Парафія Горлівської Єпархії Української Православної Церкви міста Костянтинівки Донецької області" та Статуту про управління Української Православної Церкви, затвердженого Митрополитом Київським і всієї України (у редакції 2008), Парафіяльні збори є вищим органом управління Парафії, якому надано виключне право приймати рішення щодо управління Парафією.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють ви-ключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримі-нальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізич-них та юридичних осіб. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основополож-них свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим зако-ном.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотри-мання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Розглядаючи цю справу, суд першої інстанції не входив в оцінку права релігійної грома-ди на вільну зміну її підпорядкованості у канонічних, організаційних питаннях. Судом були досліджені питання додержання процедури при вирішення цього питання і саме через її пору-шення ухвалено рішення про визнання недійсними рішень, прийнятих відповідачем 10 липня 2015 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням в частині вирішення питання про розподіл судо-вих витрат, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що під час подання позову пози-вачем сплачено надмірну суму судового збору, тому судом в цій частині прийнято незаконне рішення про стягнення з відповідача суми судового збору у розмірі 2114 грн. 40 коп.

Апеляційний суд вважає, що твердження відповідача в цій частині заслуговують на увагу.

В заяві про зменшення позовних вимог, позивач ОСОБА_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ) заявив одну вимогу немайнового характеру, а саме просив визнати недійсними рішення, прийняті 10 липня 2015 року Парафіяльними зборами Релігійної правос-лавної громади Свято-Стрітенська парафія Горлівської єпархії Української Православної Цер-кви м. Костянтинівка Донецької області (т. 1, а.с. 130-131).

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 114 грн. 40 коп. (а.с. 1 т. 1)

Дійшовши висновку про задоволення позову, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 114 грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та ви-трат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1, п/п 1, 2 п. 1 ч. 2 Про судовий збір за подання до суду фізичною особою по-зовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожитко-вого мінімуму, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Позовна заява подана позивачем ОСОБА_1 у липні 2018 року.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік розмір прожиткового мінімуму для працезда-тних осіб з 01 січня 2018 року встановлено у розмірі 1 762 гривні.

Тобто, за подання позовної заяви з однією вимогою немайнового характеру підлягав сплаті судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (1 762 х 0,4).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно ро-зміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позов-них вимог ОСОБА_1 , з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відо-бражає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрун-туються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд бере до уваги зміст рішення суду першої інстанції, доводи та заперечення сторін та не вбачає підстав для ска-сування рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року.

За правилом ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні з апеляційною скаргою відповідачем був сплачений судовий збір у розмірі 1152 грн. 60 коп. Апеляційна скарга задоволена частково в частині зміни стягнутих судових витрат, а рішення в частині оскаржуваної немайнової вимоги залишено без змін, з огляду на що понесені відповідачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, сторонами не надані.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Релігійної православної громади Свято-Стрітенська па-рафія Донецької єпархії Української православної церкви Київського патріархату міста Костян-тинівки Донецької області задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Релігійної православної громади Свято-Стрітенська парафія Донецької єпар-хії Української православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області (ідентифікаційний код юридичної особи 37544126, адреса: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, Європейська, 1А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 лютого 2020 року.

Головуючий

Ю.М. Мальований

Судді: О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська