Окрема думка

від 12.02.2020 по справі 367/595/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

Суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Крата В. І., Антоненко Н. О.,

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 367/595/17

провадження № 61-13222св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М., касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2018 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Санаторій Україна приватного акціонерного товариства Укрпрофоздоровниця про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасував. Передав справу № 367/595/17 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Санаторій Україна приватного акціонерного товариства Укрпрофоздоровниця про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому Верховний Суд застосував висновки, зроблені в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18) зроблено висновок, що:

звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати . Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган) .

Не можемо погодитися із цим висновком з таких мотивів.

1. Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював , то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок . Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

2. Згідно статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

2.1. У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу , а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку .

3. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

3.1. Згідно частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

4. У частині першій статті 116 КЗпП законодавцем використане формулювання вимога про розрахунок . При цьому, слід звернути увагу, що термін вимога використовується й у інших нормах КЗпП: припинення трудового договору (статті 36, 39, 45), видача копії наказу про звільнення (стаття 47), видача довідки про роботу та заробітну плату (стаття 49) тощо. У вказаних випадках термін вимога вказує на існування відносин між сторонами трудового договору, або ж іншими учасниками трудових відносин.

5. Термін позов законодавцем вжито у статті 136 КЗпП для вказівки на порядок покриття шкоди, заподіяної працівником та статті 233 КЗпП в контексті строку звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

6. Тому навряд чи використане законодавцем у частині першій статті 116 КЗпП формулювання вимога про розрахунок означає те, що: по-перше, така вимога є позовом; по-друге, що вона може пред`являтися й до суду, а не безпосередньо роботодавцю.

7. Тлумачення статті 117 КЗпП свідчить, що відповідальність роботодавця нерозривно пов`язана з:

7.1. фактом невиплати працівникові належних сум;

7.2. строками, встановленими у статті 116 КЗпП України;

7.3. наявністю вини власника або уповноваженого ним органу.

7.4. Лише сукупність усіх вказаних умов може зумовлювати відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.

8. У статті 116 КЗпП передбачено, що розрахунок з працівником, який не працював у день звільнення, має бути проведений не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Отже, відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП може настати лише з моменту порушення ним обов`язку здійснити розрахунок. Оскільки обов`язок роботодавця здійснити розрахунок з працівником, який не працював у день звільнення, поставлений в залежність від наявності вимоги про такий розрахунок, вести мову про порушення прав та інтересів працівника за умови відсутності вимоги працівника про розрахунок неможливо.

9. Саме тому вимога про розрахунок працівника не може міститися в позовній заяві. Подання працівником позовної заяви до суду є складовою цивільного процесу, а не трудових правовідносин, і відповідні дії не можуть бути кваліфіковані як вимога про розрахунок у розумінні частини першої статті 116 КЗпП. У випадку, якщо працівник подає позов, не здійснивши пред`явлення вимоги про розрахунок на підставі частини першої статті 116 КЗпП, то відсутні підстави для застосування положень статті положень статті 117 КЗпП України. Тому до моменту пред`явлення позову до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівник має пред`явити вимогу до роботодавця.

10. Тому колегії суддів необхідно було постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із необхідністю відступу від висновку, що міститься в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18).

Суддя В. І. Крат

Суддя Н. О. Антоненко