Ухвала

від 06.02.2020 по справі 210/493/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/493/20

Провадження № 1-кс/210/257/20

У Х В А Л А

іменем України

"06" лютого 2020 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваної ОСОБА_5 ,

розглянувши в судовому засіданні в м. Кривому Розі клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42020040000000038 від 21 січня 2020 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка

с.Чкаловка,Криворізького районуДніпропетровської області,громадянка України,українка,маюча вищуосвіту,начальник відділу державногоекологічного нагляду(контролю)водних ресурсівдержавної екологічноїінспекції уДніпропетровській області старшийдержавний інспекторз охоронинавколишнього природньогосередовища Дніпропетровськоїобласті,зареєстрована тапроживає заадресою: АДРЕСА_1 ,раніше несудима, -

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою Дніпропетровської області здійснюється нагляд за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42020040000000038 від 21 січня 2020 року відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені за ч. 3 ст. 369-2 КК України стосовно посадової особи - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області Державної екологічної інспекції України ОСОБА_5 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що до Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області ДСР НП України звернувся громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повідомив про вимагання неправомірної вигоди у розмірі 20000 гривень старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області Державної екологічної інспекції України ОСОБА_5 за невчинення дій направлених на зупинення господарської діяльності підприємця, а також не здійснення належного контролю щодо виконання припису про усунення порушень природоохоронного законодавства.

В ході досудового розслідування встановлено, що в період часу з 12 по 18 вересня 2019 року співробітниками Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, серед яких відповідно до наказу №965-п від 20.08.2019 значиться інспектор ОСОБА_5 , проведено планову перевірку дотримання вимог у сфері охорони навколишнього природнього середовища ФОП ОСОБА_6 . За результатами перевірки складено Акт та на підставі виявлених порушень припис №4-9975-4-3 від 23.09.2019 про усунення порушень природоохоронного законодавства ФОП ОСОБА_6 .

Заявник ОСОБА_6 , добровільно надав належні йому грошові кошти, а саме 2000 гривень купюрами номіналом 500 гривень у кількості 4 одиниць, які мають наступні серії та номери: ФД1671964, ЛГ4079683, ЛВ7940267, МВ3944490, для використання їх в проведенні слідчих дій.

Так, 04 лютого 2020 року приблизно о 09.50 годин, знаходячись в приміщенні службового кабінету без порядкового номеру Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області з місцем знаходження в м. Кривому Розі, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 92, начальник відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області старший державний інспектор з охорони навколишнього природнього середовища Дніпропетровської області ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний намір направлений на одержання неправомірної вигоди, поєднаний з вимаганням, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержала для себе неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів сумою 20000 (двадцять тисяч) гривень, від громадянина ОСОБА_6 , за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 за не вчинення дій направлених на зупинення господарської діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_6 , а також не здійснення належного контролю щодо виконання припису про усунення порушень природоохоронного законодавства.

Того ж дня, безпосередньо після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_5 проведено обшук її службового кабінету, в ході якого вилучені грошові кошти на загальну суму 2000 (дві тисячі) гривень купюрами номіналом 500 гривень у кількості 4 одиниць, які мають наступні серії та номери: ФД1671964, ЛГ4079683, ЛВ7940267, МВ3944490, а також спеціальні імітаційні засоби, що імітують справжні грошові купюри національної валюти України номіналом 500 гривень, у кількості 38 одиниць, які мають однакові для всіх серії та номери купюр. Вказані грошові кошти за своїми номерами та серіями відповідають купюрам які були надані заявником для участі в слідчих діях.

Умисні дії ОСОБА_5 , які виразилися в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, кваліфікуються за ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Так, 4 лютого 2020 року ОСОБА_5 затримана в порядку ст. 208 КПК України. Момент затримання відбувся о 12 годині 09 хвилин того ж дня.

4 лютого 2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2КК України.

Допитана у якості підозрюваної ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2КК України винною себе не визнала, заперечила вимагання та отримання неправомірної вигоди.

Вина ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в ході розслідування кримінального провадження доказами, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_6 ;

-протоколом огляду грошових коштів від 03.02.2020;

-протоколом освідування особи від 04.02.2020;

- речовими доказами грошовими коштами сумою в 2000 гривень, а також спеціальними імітаційними засобами;

- та іншими матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, є підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_5 вчинила тяжкий злочини, який відповідно до ч. 3 ст. 369-2 КК України карається позбавленням волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна.

Зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 необхідно обрати з наступних підстав:

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків передбачених пунктами 1-4 ч.1 ст.177 КПК України. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового слідства або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Сторона обвинувачення обґрунтовує наявність вказаних ризиків встановленими наступними фактичними даними:

- Отримавши повідомлення про підозру та усвідомлюючи невідворотність призначення відносно неї покарання у вигляді реального позбавлення волі ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, так як вчинила корупційне протиправне діяння та може покинути території Дніпропетровської області та України.

- Знищить, сховає або спотворить будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. На даний час проводяться ряд слідчих дій щодо встановлення місцеперебування всіх документів утворених в процесі здійснення перевірочних заходів ФОП ОСОБА_8 , які мають істотне значення для досудового розслідування. Перебуваючи на волі ОСОБА_5 зможе знищити вказані документи.

- Незаконно впливатиме на свідків та інших на даний час не встановлених осіб, з якими ОСОБА_5 вірогідно діяла у змові. В зв`язку із чим наявні ризики здійснення на них впливу шляхом залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди за надання неправдивих свідчень на свою користь, в тому числі знаходячись на свободі ОСОБА_5 може інформувати та скеровувати дії та показання осіб, які також причетні до його вчинення, однак на даний час не допитані.

Будучи начальником відділу екологічної інспекції, співробітники якого проводили планову перевірку дотримання вимог у сфері охорони навколишнього природнього середовища ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_5 має можливості здійснення впливу на підлеглих шляхом залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди за надання неправдивих свідчень на свою користь.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України.

Так, в ході досудового розслідування встановлено майновий стан підозрюваного ОСОБА_5 . Відповідно до поданої декларації особи, уповноважених на виконання функцій держави за 2018 рік у приватній власності чоловіка ОСОБА_9 , із яким вони мають спільний побут, наявні:

- житловий будинок загальною площею 74,3 кв.м.з господарськими будівлями і спорудами, на праві спільної часткової власності 1/2, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- автобус MERCEDES-BENZ модель:Vito 108 CDI,2002 року випуску;

- земельна ділянка площею 0,0804 га, кадастровий номер 1211000000:03:172:0010на праві спільної часткової власності 1/2, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 4581 кв.м., кадастровий номер 1221887700:03:001:0647 із часткою 1/1, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Радіонівка, Криворізький район Дніпропетровської області;

Враховуючи майновий стан підозрюваної, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не забезпечить виконання покладених на підозрюваної ОСОБА_5 обов`язків. Однак застава у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 06.02.20, що складає 1051000 гривень в повній мірі забезпечить виконання покладених на підозрюваного обов`язків.

Вказані обставини у сукупності свідчать про необхідність обрання підозрюваній ОСОБА_5 лише запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із можливістю внесення застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 06.02.20, що складає 1051000 гривень, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать повною мірою виконання ним обов`язків підозрюваного, передбачених законодавством.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні.

Підозрювана ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_4 , кожен окремо, в судовому засіданні проти клопотання заперечують, просять в задоволенні клопотання відмовити.

Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, підозрюваної, адвоката, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантується кожному право на свободу та особисту недоторканість.

Згідно ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст.176 цього Кодексу.

Відповідно дост.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також зокрема запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків , які дають достатні підстави судовому судді, вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Згідно зст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; тощо, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується відповідні обставини.

В силу положень ч.4ст.194 КПК України,Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Судом досліджено матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні №42020040000000038 від 21 січня 2020 року за ознаками ч. 3 ст. 369-2 КК України, які додано до клопотання, з яких вбачається, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваною кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків.

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, про що 04 лютого 2020 року вручено повідомлення про підозру останній, раніше не судима.

Враховуючи обставини передбачені ст.178 КПК України, зокрема особу підозрюваної, яка має постійне місце проживання та реєстрації, офіційно працевлаштована. При цьому, слідчому судді не надано доказів того, що ОСОБА_5 може ухилятись від явки до органу досудового розслідування та суду, продовжує вчиняти злочини, може впливати на свідків у кримінальному провадженні, раніше ухилялась від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки. В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваної під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Згідност.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якшого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України»).

Відповідно до п. «с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення, за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити її належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Разом з тим, у відповідності до статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про практику Суду як джерело права. У ч.5,ст.9 КПК України зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При цьому рішення Європейського суду з прав людини містять положення відносно того, що посилання на тяжкість обвинувачень як головний чинник при оцінці ймовірності того, що підозрюваний переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини - є недостатнім.

Оскільки, слідчим у клопотанні не були доведені обставини, зазначені у п.3 ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити та обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Крім того, доводи слідчого та прокурора про тяжкість скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення мають місце, але самі по собі не можуть бути безумовною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та враховуються у сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні.

Також, відповідно до примітки до ст.. 369-2 КК України, відповідальність за ст. 369-2 КК України передбачена щодо осіб, уповноважених на виконання функцій держави, тобто осіб, визначених в п.1-3 частини першої статті 4 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», який втратив чинність 01.09.2016 року.

Перевіривши доводи слідчого, викладені у клопотанні на предмет наявності ризиків, вважаю, що одного лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжного заходу про те, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1ст.177 КПК України, без достатнього обґрунтування, є недостатнім. За таких обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому, враховуючи дані про особу підозрюваної в їх сукупності, з урахуванням вище вказаних обставин, вважаю за необхідне, застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Зазначене вище на думку слідчого судді, дає підстави для часткового задоволення зазначеного клопотання, а саме, відмовити у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважає за необхідне обрати менш суворий запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту, з покладанням на підозрювану обов`язків передбачених п.п. 1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 177, 181, 183, 193-196, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42020040000000038 від 21 січня 2020 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк 60 днів, до 03.04.2020 року включно, із забороною залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 з 22:00 год. до 07:00 год. наступної доби.

Зобов`язати підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- з`являтися до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, незалежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;

Зобов`язати прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваної ОСОБА_5 до виконання органу Національної поліції за її місцем проживання.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1