Рішення

від 05.02.2020 по справі 1.380.2019.004529

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004529

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Чорненький В.І.,

від відповідача Дорош А.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Факро-ТЛ до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Факро-ТЛ (далі - позивач, ТОВ Факро-ТЛ ) із позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008111401 від 14.05.2018, в частині зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 218409,00 грн. та штрафні санкції в сумі 21840,90 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008101401 від 14.05.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 12617,25 грн., в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 16757,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 4189,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008121401 від 14.05.2018, яким застосовано до позивача штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 106467,50 грн. повністю.

В обґрунтування позову вказано про те, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за результатами якої складено акт від 03.04.2018, яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) за вересень 2017 у сумі 618305 грн.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку за вересень 2017 у розмірі 16757,00 грн., яку 10.11.2017 відшкодовано на поточний рахунок позивача за вересень 2017 року; завищення суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податків за вересень 2017 року у розмірі 16757, грн. (бюджетне значення за липень 2017 року у сумі 16757 грн., відображене в уточнюючому розрахунку за вересень 2017 (від 03.02.2018 №9011325062); заниження суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) за вересень 2017 року у розмірі 16757 грн. (від`ємне значення за липень 2017 у сумі 16757 грн., відображене в уточнюючому розрахунку за вересень 2017 року (від 03.02.2018 №9011325062)); підприємством в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано податкову накладну (за рахунок встановленої актом інвентаризації від 22.03.2018 №Ф-00000004 відсутності у підприємства залишків ТМЦ) за червень 2017 у сумі ПДВ 212935,00 грн.

На підставі вказаного акта від 03.04.2018 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення.

Позивач не повністю погодився з висновками акта перевірки. ТОВ Факро-ТЛ вважає безпідставним та помилковим зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації), за вересень 2017 у сумі 5474,00 грн.

Також, оскільки інвентаризація на підприємстві позивача проводилася у березні 2018 року, нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками проведення інвентаризації має бути здійснене відповідно до вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, після завершення інвентаризації. У даному випадку первинним документом, на підставі якого відповідно до вимог п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні будуть відображатись результати інвентаризації в бухгалтерському обліку ТОВ Факро-ТЛ буде затверджений протокол інвентаризаційної комісії. Позивачу незрозуміло як результати інвентаризації в березні 2018 року можуть стати підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції в червні 2017 року та як наслідок зменшення від`ємного значення за вересень 2017 року.

Крім цього позивач вказує, що оскільки в червні 2017 року в підприємства не виникало обов`язку з реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за наслідками проведення інвентаризації (акт інвентаризації від 22.03.2019 №Ф-00000004). З огляду на викладене, відсутні і підстави для накладення штрафу згідно з п. 120-1.2 Податкового кодексу України.

Також позивач вказав, що Головним управління ДФС у Львівській області допущено помилку при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.05.2018 №0008101401, оскільки суми у вказаному рішенні не відповідають висновкам акта перевірки, на підставі якого виносилося вказане податкове повідомлення-рішення, а тому таке слід скасувати у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 16757,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 4189,25 грн.

З огляду на викладені обставини, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 06.09.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

30.09.2019 за вх. №35163 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /а.с.130-134/.

Відповідач зазначив, зокрема, що в ході проведення перевірки представлено накази директора ТОВ Факро-ТЛ про проведення щорічних інвентаризацій у 2016, 2017 та акти інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів, документів та розрахунків. Проте в даних актах інвентаризації не зазначено товарно-матеріальних цінностей на загальну суму1064672,64 грн. Операції щодо їх реалізації (списання) не відображені ні в бухгалтерському, ні у податковому обліку. Позивачем не відображено списання/реалізації відповідних товарно-матеріальних цінностей у складі витрат та податкових зобов`язань, а тому такі не використовуються у господарській діяльності підприємства. Позивач не надав первинних документів: договорів, видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, договорів перевезення того, які б підтверджували їх списання.

Крім того позивачем у податковій звітності невірно відображено суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду.

Відповідно до відомостей Єдиного реєстру податкових накладних станом на 03.04.2018 відсутні зареєстровані позивачем податкові накладні на реалізацію відповідних товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1064672,64 грн.

Оскільки позивачем допущено порушення чинного податкового законодавства, контролюючим органом у порядку та відповідності до його вимог винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 02.10.2019 судом задоволено клопотання відповідача та відповідно до ст. 48 КАС України замінено відповідача у справі на належного Головне управління ДПС у Львівській області.

11.10.2019 за вх. №36998 від позивача надійшла відповідь на відзив /а.с.166-167/. Позивач, зокрема, вважає заперечення та аргументи наведені у відзиві відповідача на позовну заяву необґрунтованими.

Ухвалою суду від 06.11.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, просила у її задоволенні відмовити.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, з`ясував підстави позову та відзиву, фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та, -

в с т а н о в и в :

ТОВ Факро-ТЛ зареєстроване як юридична особа 25.07.2002; ідентифікаційний код юридичної особи: 32126566.

Головним управлінням ДФС у Львівській області у період з 13.02.2018 по 13.03.2018проведено документальну планову виїзну перевірку податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 30.09.2017 позивачем, про що складено акт №861/13-01-14-01/32126566 від 03.04.2018 /а.с.9-76/.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством:

- завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2015 - три квартали 2017 роки всього у сумі 182823,00 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 169859,00 грн., за І квартал 2017 року у сумі 12964,00 грн.;

- занижено податок на прибуток за 2015 рік - три квартали 2017 року у сумі 12034,00 грн., в т.ч. за 2015 рік - у сумі 9701,00 грн., за півріччя 2017 року - у сумі 2333,00 грн.;

2. п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 г ст. 198; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем:

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації). За вересень 2017 року у сумі 618305,00 грн.;

- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку за вересень 2017 року у розмірі 16757,00 грн., яку 10.11.2017 відшкодовано на поточний рахунок позивача за вересень 2017 року;

- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку за вересень 2017 у сумі 16757,00 грн., відображене в уточнюючому розрахунку за вересень 2017 року (від 03.02.2018 №9011325062);

- занижено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) за вересень 2017 року у розмірі 16757,00 грн. (від`ємне значення за липень 2017 року в сумі 16757,00 грн. відображене в уточнюючому розрахунку за вересень 2017 року (від 03.02.2018 №9011325062));

3. п. 120-1.2 ст. 120-1, ст. 201 Податкового кодексу України - підприємством в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано податкову накладну (за рахунок встановленої актом інвентаризації від 22.03.2018 №Ф-00000004 відсутності у підприємства залишків товарно-матеріальних цінностей) за червень 2017 року у сумі ПДВ 212935,00 грн.;

4. п.п. 1.4, п.п.1.5 п. 16 прим 1 підрозділу 10 Розділу ХХ; п.п.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, ст. 171, ст. 176 Податкового кодексу України підприємством під час нарахування (виплати) оподатковуваного доходу не перераховано до бюджету військовий збір на загальну суму 191894,01 грн.

Контролюючим органом на підставі акта від 03.04.2018 у зв`язку з виявленими порушеннями винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0008121401 від 14.05.2018, за платежем: податок на додану вартість, відповідно до якого через встановлену відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 212935,00 грн., у зв`язку з чим попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України контролюючим органом застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 106467,50 грн. /а.с.96-97/;

- №0008111401 від 14.05.2018, відповідно до якого через встановлення порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 г ст. 198; п. 200.1, п. 200.2 п. 200.4, п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість контролюючим органом застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість 61830,50 грн. /а.с.98/;

- №0008701401 від 14.05.2018, відповідно до якого через встановлення порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 г ст. 198; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі, контролюючим органом визначено податкове зобов`язання у розмірі 33514,00 грн. та штрафні санкції 8378,50 грн. /а.с.100/.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи такі частково протиправними та такими, що слід скасувати звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України).

Щодо податкового повідомлення-рішення №0008111401 від 14.05.2019, яке позивач оскаржує в частині зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 218409,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 21840,90 грн., суд зазначає таке.

Представник позивача вказав. що оскаржувана сума за цим податковим повідомленням-рішенням складається з двох частин:

- нестача товарно-матеріальних цінностей в червні 2017 року за наслідками проведеної інвентаризації в березні 2018 року, в зв`язку з чим контролюючим органом зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість на суму 212935,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 212935,50 грн.;

- невідображення уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за серпень 2017, який був поданий в лютому 2018 року (№9011323571 від 03.02.2018) у всіх наступних податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2017 - січень 2018 року, в зв`язку з встановленням цього порушення зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 5474,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 547,50 грн.

Контролюючим органом під час перевірки встановлено (стор.29 акта), що відповідно до представленої позивачем оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 205 Будівельні матеріали станом на 01.01.2014 та 30.09.2017 обліковується залишок товарно-матеріальних цінностей (318 найменувань) на загальну суму 1064672,64 грн.

На підставі наказу директора підприємства позивача від 21.03.2018 №33 /а.с.136/ проводилася вибіркова інвентаризація основних засобів товарно-матеріальних цінностей в т. ч. зняття залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 21.03.2018, за результатами якої згідно з представленим актом інвентаризації від 22.03.2018 №Ф-00000004 /а.с.137-139/ встановлено відсутність 318 найменувань на загальну суму 1064672,64 грн. В ході перевірки контролюючому органу також надано накази від 18.11.2016 №118 Про проведення щорічної інвентаризації в 2016 році та від 23.11.2017 №5-2 Про проведення щорічної інвентаризації в 2017 році та акти інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів і документів та розрахунків станом на 31.12.2016 та 31.12.2017. Однак у вказаних актах не зазначено 318 найменувань товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1064672,64 грн., які відображені в оборотно-сальдових відомостях по бухгалтерському рахунку 205 Будівельні матеріали станом на 01.01.2014, 01.01.2015, 01.01.2016, 01.01.2017 та 30.09.2017.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних станом на 03.04.2018 відсутні зареєстровані позивачем податкові накладні на реалізацію цих Товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1064672,64 грн.

Таким чином, як вказує відповідач у акті перевірки від 03.04.2018, в порушення вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 г ст. 198 ПК України позивач внаслідок не нарахування податкових зобов`язань по операціях, що не є господарською діяльністю підприємства (за рахунок встановленої актом інвентаризації від 22.03.2018 №Ф-00000004 відсутності у підприємства залишків товарно-матеріальних цінностей), занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2017 року на суму 212935,00 грн.

Операції щодо реалізації (списання) товарно-матеріальних цінностей не відображені у бухгалтерському та податковому обліку підприємства, у складі витрат та зобов`язань, отже такі не використовувалися у господарській діяльності підприємства. Позивачем не представлено підтверджуючих документів: договорів, видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, договорів на перевезення товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі, актів списання, які б підтверджували списання.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п.п. 44.1, 44.3, 44.4, 44.6 ст. 44 ПК України).

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Також у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з приписами п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів визначається Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за №1365/26142, яке застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства).

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка (п. 5 Положення).

Відповідно до п. 1, 3 Розділу IV Положення висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам. Підприємства можуть додавати до протоколів іншу інформацію, що є суттєвою для прийняття рішень щодо визнання і оцінки активів і зобов`язань та розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності.

Результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація.

Судом встановлено, що відповідно до листа №2022/7/13-01-14-01-16 від 12.03.2018 керівнику та головному бухгалтеру ТОВ Факро-ТЛ заступника начальника ГУ ДФС у Львівській області, у зв`язку з проведенням планової виїзної перевірки за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, керуючись вимогами п.п. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України, наказу Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 Про затвердження положення про інвентаризацію активів та зобов`язань викладено прохання провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки станом на 20.03.2018 в присутності посадових осіб контролюючого органу для здійснення податкового контролю, підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності. Результати проведеної інвентаризації, у тому числі акти, зведену відомість результатів інвентаризації, слід надати до 23.03.2018 для відображення у матеріалах перевірки /а.с.135/.

Керівником підприємства позивача 21.03.2018 винесено наказ №33 про проведення інвентаризації станом на 22.03.2018. 22.03.2018 складено акт №Ф-00000004, згідно з яким згідно з інвентаризаційним описом значиться в наявності 318 найменувань товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1064672,67 грн.

Суд вважає за доцільне зазначити, що виявлення будь-якої нестачі товарів та, відповідно, висновок про використання цих товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, може бути зроблено лише за результатами офіційної інвентаризації складу платника податків. Єдиним належним та допустимим доказом залишку чи нестачі товарно-матеріальних цінностей є акт інвентаризації.

Підпунктом 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено право контролюючих органів вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу (адміністративний арешт майна платника податків).

Висновок контролюючого органу про те, що вказані товарно-матеріальні цінності у кількості 318 найменувань на загальну суму 1064672,67 грн., виявлені за результатами інвентаризації станом на 22.03.2018 не використовувались у господарській діяльності позивача базуються на тому, що такі товарно-матеріальні цінності відображені в оборотно-сальдових відомостях по бухгалтерському рахунку 205 Будівельні матеріали станом на 01.04.2014, 01.01.2015, 01.01.2016, 01.01.2017 та 30.09.2017 та не відображені в актах інвентаризації станом на 31.12.2016 та 31.12.2017. При цьому відповідач вказує на те, що операції щодо реалізації (списання) ТМЦ не відображені у складі витрат та зобов`язань, а також на те, що до перевірки не надано первинних документів на підтвердження факту їх реалізації (списання).

Разом з тим, такі товарно-матеріальні цінності охоплюються актом інвентаризації від 22.03.2018, тобто не були реалізовані/списані підприємством позивача, є у наявності та відповідно до вказаного акта описані.

Відповідачем у жодний спосіб не спростовано твердження позивача про те, що такі товарно-матеріальні цінності за результатами інвентаризації від 22.03.2018 включені до відповідного акта підлягають відображенню у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація, тобто вже з 2018 року. Інших доказів нестачі товарно-матеріальних цінностей у позивача у червні 2017 року до матеріалів справи не надано.

Крім того, оскільки таку інвентаризацію завершено у 2018 році (22.03.2018), контролюючий орган вийшов за межі податкового періоду охопленого перевіркою з 01.01.2014 по 30.09.2017, надаючи оцінку акту інвентаризації від 22.03.2018.

На підставі викладеного суд вважає, що фактичними обставинами справи спростовано доводи податкового органу про використання платником податку таких залишків в операціях, що не є господарською діяльністю платника у вересні 2017 року. У зв`язку з цим висновок контролюючого органу про виникнення у позивача податкового зобов`язання з ПДВ на суму 212935,00 грн. є безпідставним.

З огляду на викладене, покликання позивача щодо протиправності вказаного вище податкового повідомлення-рішення у цій частині є обґрунтованими.

Крім того, актом перевірки зафіксовано (стор.36 акта), що в ході проведення перевірки, згідно з представлених Декларацій з податку на додану вартість (з врахуванням уточнень), встановлено, що рядок 21 Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+ рядок 20.3 Декларації 0110) (рядок 19 Декларації 0121-0123, 0130) (переноситься до рядка 16.1 Декларації наступного звітного (податкового) періоду) Декларації з податку на додану вартість (з врахуванням уточнень) за серпень 2017 становить 1510323,00 грн.

ТОВ Факро-ТЛ подано до Залізничної ОДПІ Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2017 (вх. від 03.02.2018 №9011325062 /а.с.109/), відповідно до якого р. 16.1 Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду становить 1515797,00 грн., що призвело до завищення задекларованих позивачем показників у рядку 16 Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду Декларацій з податку на додану вартість за вересень 2017 року в сумі 5474,00 грн.

Згідно з п.п. 200.1, 200.2 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 5 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/282289, у разі виправлення р. 21 декларації, яке в майбутніх періодах не вплинуло на значення р. 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб визначений у абзаці 4 п. 50.1 ст. 50 розділу ІІ Кодексу. Значення графи 6 р. 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому поданий такий уточнюючий розрахунок.

Судом встановлено, що ТОВ Факро-ТЛ подало в лютому 2018 уточнюючий розрахунок за серпень 2017 року на зменшення р.21 декларації.

Представник позивача пояснив, що оскільки зменшення від`ємного значення за серпень 2017 року не вплинуло на значення рядка 18 (сплата ПДВ) чи рядка 20.2 (відшкодування ПДВ) в деклараціях з ПДВ за період вересень 2017 - січень 2018, то результати цього уточнюючого розрахунку слід відобразити в декларації за лютий 2018.

При цьому законодавчого обґрунтування необхідності подання уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість за наступні після подання позивачем уточнюючого розрахунку місяці (з серпня 2017 до лютого 2018) за відсутності впливу уточнених показників на розрахунки з бюджетом.

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованими покликання позивача на те, що зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2017 року, є безпідставним.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0008111401 від 14.05.2018 в частині зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 218409,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 21840,90 грн. є протиправним та слід скасувати.

Щодо податкового повідомлення-рішення №008101401 від 14.05.2018 суд зазначає таке.

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням через те, що сума завищення бюджетного відшкодування, з його позиції повинна становити 16757,00 грн. та відповідно штрафні санкції повинні складати 4189,50 грн.

Судом встановлено, що платником податків 02.11.2017 та 03.02.2918 подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітний (податковий) період вересень 2017 року.

В акті перевірки зафіксовано (стор. 42 акта), що уточнюючим розрахунком від 03.02.2018 №9011325062 підприємством збільшено податкові зобов`язання за вересень 2017 року на суму ПДВ 16757, за рахунок виписаної накладної №24 від 18.09.2017 (з датою реєстрації з запізненням 03.02.2018) на ТОВ Факро Львів , що призвело до зменшення від`ємного значення на суму 16757,00 грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника за вересень 2017 року у розмірі 16757,00 грн., яку 10.11.2017 відшкодовано на поточний рахунок позивача за вересень 2017 року.

Відповідно до приписів п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Контролюючий орган ствердив, що позивачем на порушення п. 200.1, п. 200.2, п. 200.14 ст. 200 ПК України за вересень 2017 року:

- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку за вересень 2017 року у розмірі 16757, яку 10.11.2017 відшкодовано на поточний рахунок позивача за вересень 2017, внаслідок заниження від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за вересень 2017 року (за рахунок заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, згідно з податковою накладною від 18.09.2017 №24);

- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку за вересень 2017 у розмірі 16757,00 грн., відображене в уточнюючому розрахунку за вересень 2017 (від 03.02.2018 за №9011325062);

- занижено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) за вересень 2017 у розмірі 16757,00 грн. (від`ємне значення за липень 2017 у сумі 16757,00 грн., відображене в уточнюючому розрахунку за вересень 2017 (від 03.02.2018 №9011325062)).

Разом з тим у вказаному податковому повідомленні-рішенні вказано про визначене грошове зобов`язання нарівні 33514,00 грн., не зважаючи на те, що відшкодовано на дату складення податкового повідомлення-рішення 16757,00 грн.

Жодних пояснень щодо визначеної суми вказаного зобов`язання в ході судового розгляду не надано.

Оскільки розбіжності сум, що встановлені у акті перевірки, зокрема у висновках про завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку за вересень 2017 року у розмірі 16757,00 грн. із сумами бюджетного відшкодування згідно з податковим повідомленням-рішенням 33514,00 грн. не знайшли свого документального підтвердження, таке в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у сумі 16757,00 грн., а також нараховані штрафні санкції з вказаної суми у розмірі 4189,25 грн. є протиправним та слід скасувати.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0008121401 від 14.05.2018 на суму 106467,50 грн., суд зазначає таке.

Згідно з приписами п. 120 -1 .2 ст. 120 -1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120 -1 .1 цієї статті, не застосовуються.

Контролюючий орган вказує на те, що у Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2014 по 30.03.2018 відсутні зареєстровані позивачем податкові накладні на реалізацію товарно-матеріальних цінностей - 318 найменувань у сумі податку на додану вартість 212935,00 грн. (за рахунок встановленої актом інвентаризації від 22.03.2018 №Ф-00000004 відсутності у підприємства залишків товарно-матеріальних цінностей).

У зв`язку з викладеним до позивача застосовано штраф у розмірі 106467,50 грн.

Разом з тим, зважаючи на встановлені вище судом обставини щодо товарно-матеріальних цінностей позивача описаних в акті інвентаризації від 22.03.2018, оскільки у червні 2017 у позивача не виникало підстав для нарахування податкових зобов`язань за таким актом, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 14.05.2018 в частинах оскаржених позивачем, вказаним критеріям не відповідають.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З врахуванням викладеного, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів порушення позивачем вимог податкового законодавства у спірних правовідносинах, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу, однак не надано їх документального підтвердження, судом не вирішується питання про їх повернення.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0008111401 від 14.05.2018, в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Факро-ТЛ суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 218409,00 грн. та штрафні санкції в сумі 21840,90 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0008101401 від 14.05.2018, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю Факро-ТЛ суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1617,25 грн., в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 16757,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 4189,25 грн.;

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0008121401 від 14.05.2018, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю Факро-ТЛ штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 106467,50 грн. повністю.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факро-ТЛ (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 355Б; ЄДРПОУ 32126566) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43143039) судові витрати у виді судового збору у сумі 5514 (п`ять тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн. 97 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2020.

Суддя Кравців О.Р.