Рішення

від 14.02.2020 по справі 235/3924/19

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 235/3924/19

Номер провадження 2/235/38/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Клікунової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: адвоката Майорова С.В.,

представників відповідача: Доля І.А., Хижняк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства Покровське лісове господарство , треті особи без самостійних вимог на предмет спору Державне агентство лісових ресурсів України, Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2019 року ОСОБА_1 пред`явлено позовну заяву з заявленням вимоги про стягнення з Державного підприємства Покровське лісове господарство :

- суму заборгованості із заробітної плати у розмірі 19788,03 гривень;

- суму середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку у розмірі 27263,51 гривень;

- моральну шкоду в сумі 20000,00 гривень (а.с. 1-3).

Судом порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді). Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України.

16 жовтня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Майоров С.В. в порядку ст. 60, п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України подав заяву про залишення позовних вимог в частині стягнення з відповідача ДП Покровське лісове господарство заборгованості по заробітній платі в сумі 19788,03 гривень (а.с. 50). Ухвалою суду від 16.10.2019 року заяву представника позивача задоволено (а.с. 59).

Розгляд спірних відносин сторін продовжено по суті в межах підтриманих позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України, та компенсації моральної шкоди відповідно до ст. 237-1КЗпП України.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з Державним підприємством Покровське лісове господарство , з 06.04.2016 року обіймала посаду директора, звільнена 05.04.2019 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (закінчено термін дії контракту). З часу припинення трудових відносин, в супереч ст. 116 КЗпП України, позивачу не надано остаточного розрахунку, заборгованість з виплати заробітної плати склала 19788,03 гривень (лютий 2019 року - 8794,68 гривень, березень 2019 року - 8794,68 гривень, квітень 2019 року - 2198,67 гривень). Лише після звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати, - ДП Покровське лісове господарство провело остаточний розрахунок та на картковий рахунок позивача зараховано належні до виплати грошові кошти. За позицією ОСОБА_1 , за затримку розрахунку при звільненні відповідач повинен понести відповідальність, тому в судовому порядку заявляє вимогу стягнення середнього заробітку в порядку ст. 117 КЗпП України та компенсацію моральної шкоди в порядку ст. 237-1 КЗпП України.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Майоров С.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічно письмово викладеним в позові.

Відповідач Державне підприємство Покровське лісове господарство правом подачі в порядку ст. 278 ЦПК України відзиву на позовну заяву не скористався. Представники відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (уповноважені довіреністю) в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, надали наступні пояснення. Трудові відносини з ОСОБА_1 припинилися 05 січня 2018 року на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 4-к про припинення трудового договору (контракту) за одноразове грубе порушення керівником (директором) законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.06.2018 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 06.11.2018 року вказаний наказ скасовано, позивача поновлено на роботі. Виконуючи судові рішення в трудовій книжці позивача 31.01.2019 року було здійснено запис про поновлення на посаді директора ДП Покровське лісове господарство з 06.01.2018 року. Разом з тим, постановою Верховного суду від 17.04.2019 року у справі № 235/774/18 (НП 61-47942св18) вказані судові рішення скасовані, та у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства Покровське лісове господарство про визнання незаконним та скасування наказу № 4-к від 05.01.2018 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - відмовлено. За позицією відповідача, з огляду таких обставин, ОСОБА_1 вважається звільненою з 05.01.2018 року, а тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку та компенсацію моральної шкоди за не проведений розрахунок при звільненні 05.04.2019 року є безпідставними.

Третьою особою без самостійних вимог на предмет позову Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства письмові пояснення по суті позову не надано, суду адресовано заяву (клопотання) про розгляд справи без участі представника, при цьому зазначено, що позов ОСОБА_1 не визнається (конкретних заперечень, з долученням доказів на відповідні посилання / пояснення не висловлено).

Третю особу без самостійних вимог на предмет позову Державне агентство лісових ресурсів України про дату, час розгляду справи повідомлено належним чином з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України, виклик проігноровано, письмові пояснення по суті позову не подано. Суд, з урахуванням того, що вказана третя особа без самостійних вимог не є суб`єктом спірних матеріально-правових відносин сторін, та не має права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, на відмову від позову, визнання позову чи укладення мирової угоди визнав за можливе провести розгляд справи у відсутність даного учасника справи, що узгоджується зі ст. 223 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні правовідносини.

Сторони по справі перебували в трудових відносинах.

З трудової книжки ОСОБА_1 серійний номер НОМЕР_1 вбачається здійснення таких записів:

- за № 10 від 06.04.2016 року: призначена за контрактом на посаду директора ДП Красноармійський лісгосп ;

- за № 11 від 23.01.2017 року: Державне підприємство Красноармійське лісове господарство перейменоване на Державне підприємство Покровське лісове господарство ;

- за № 12 від 05.01.2018 року: припинено трудовий договір та звільнена з посади директора Державного підприємства Покровське лісове господарство з підстав, передбачених підпунктом б пункту 26 контракту за одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом згідно з п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України;

- за № 13 від 31.01.2019 року: запис за № 12 є недійсним, поновлено на посаді директора ДП Покровське лісове господарство з 06.01.2018 року;

- за № 14 від 05.04.2019 року: припинено трудовий договір та звільнена з посади директора у зв`язку з закінченням терміну дії контракту за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 6-7).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа Суханов та Ільченко проти України ) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що на момент звільнення ОСОБА_1 була нарахована, але не виплачена при звільненні заробітна плата за фактично відпрацьований час: лютий 2019 року (20 робочих днів) - 8794,68 гривень, березень 2019 року (20 робочих днів) - 8794,68 гривень, квітень 2019 року (5 робочих днів) - 2198,67 гривень. На підтвердження таких посилань до позовної заяви долучено розрахунково-платіжні відомості № 2 за лютий 2019 року (а.с. 8-9), № 3 за березень 2019 року (а.с. 10-11). 16 жовтня 2019 року стороною позивача до відома суду доведено, що зазначена заборгованість по заробітній платі погашена, ДП Покровське лісове господарство на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховано два платежі: 05.07.2019 року - 2198,67 гривень, 16.08.2019 року - 17729,36 гривень (а.с. 50).

Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача розрахунок своєчасно не було проведено, тому відповідач має нести відповідальність за триваюче правопорушення передбачене статтею 117 КЗпП України.

За позицією позивача ОСОБА_1 дії ДП Покровське лісове господарство по несвоєчасній виплаті заробітної плати при звільненні 05.04.2019 року є протиправними, тому в зв`язку з порушенням строків виплати відповідач повинен понести відповідальність.

За позицією відповідача ДП Покровське лісове господарство трудові відносини з ОСОБА_1 припинилися не 05.04.2019 року (в зв`язку із закінченням строку контракту), а на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 4-к від 05.01.2018 року про звільнення позивача з посади директора за одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 до ДП Покровське лісове господарство в частині стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , - суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, проведення повного розрахунку зі звільненим працівником проводиться не на вимогу такого працівника, а закріплено законодавством.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Крім того слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді директора Державного підприємства Покровське лісове господарство Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства за контрактом, укладеним з Державним агентством лісових ресурсів України на строк з 06.04.2014 року по 05.04.2019 року. Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 4-к від 05.01.2018 року припинено трудовий договір з ОСОБА_1 та звільнено з посади директора ДП Покровське лісове господарство , яке координується Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства - за одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом згідно з п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.06.2018 року визнано незаконним та скасовано наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 4-к від 05.01.2018 року, поновлено дію трудового контракту, та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП Покровське лісове господарство з 06.01.2018 року, стягнуто з ДП Покровське лісове господарство середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 67349,70 гривень, стягнуто з Державного агентства лісових ресурсів України на відшкодування моральної шкоди - 3000,00 гривень, допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді. Постановою Донецького апеляційного суду від 06.11.2018 року вказане рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.06.2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 17.04.2019 року по справі № 235/774/19 (НП 61-47942св18) рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.06.2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06.11.2018 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі (а.с. 43-48).

За таких обставин, відповідачем Державним підприємством Покровське лісове господарство прийнято позицію, що ОСОБА_1 вважається звільненою з 05.01.2018 року, та поновлення позивача на роботі з 06.01.2018 року в порядку виконання рішення суду, після його скасування автоматично анулюється, а виконання трудових обов`язків директора до закінчення строку дії контракту, а саме до 05.04.2019 року не породжує жодних юридичних наслідків, зокрема, сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З такими доводами сторони відповідача суд не погоджується.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 61-к від 31.01.2019 року позивача поновлено на роботі на посаді директора ДП Покровське лісове господарство з 06.01.2018 року. Поновлення на роботі здійснено в судовому порядку на підставі ст. 235 КЗпП України. Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 100к від 26.02.2019 року ОСОБА_1 звільнена з посади директора ДП Покровське лісове господарство з 05.04.2019 року в зв`язку із закінченням терміну дії контракту (а.с. 7).

Відповідачем ДП Покровське лісове господарство визнається, що за виконання посадових обов`язків після поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі нараховувалася та виплачувалася заробітна плата, сторони мали взаємні права та обов`язки, що випливають з трудових відносин.

Дійсно постановою Верховного суду від 17.04.2019 року по справі № 235/774/19 (НП 61-47942св18) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства Покровське лісове господарство про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення № 4-к від 05.01.2018 року, поновлення на роботі - відмовлено в повному обсязі. Скасування судом касаційної інстанції рішення місцевого суду, яким ОСОБА_1 було поновлено на роботі мало місце - 17.04.2019 року, при цьому трудові відносини позивача з ДП Покровське лісове господарство вже припинено - 05.04.2019 року.

Даних про ініціювання стороною відповідача в порядку ст. 239 КЗпП України, ч. 2 ст. 445 ЦПК України поворот виконання рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.06.2018 року та постанови Донецького апеляційного суду від 06.11.2018 року, які скасовано - під час розгляді цієї справи не встановлено.

Крім того, судом встановлено, що в червні 2019 року ДП Покровське лісове господарство виплачено заборгованість по заробітній платі за фактично відпрацьовані робочі дні в лютому - квітні 2019 року.

За таких обставин, суд відхиляє посилання ДП Покровське лісове господарство щодо недійсності трудових відносин з ОСОБА_1 з 06.01.2018 року по 05.04.2019 року, та приходить до переконання, що проведення розрахунку при звільненні дійсно здійснено з порушенням строків, передбачених ст. 116 КЗпП України.

Судом встановлено, що відповідач ДП Покровське лісове господарство оформивши 05.04.2019 року звільнення позивача ОСОБА_1 та видавши їй трудову книжку, - обов`язок із проведення з працівником розрахунку в день звільнення не здійснив (ч. 1 ст. 116 КЗпП України).

Остаточний розрахунок проведено лише - 18.06.2019 року, що підтверджується випискою за банківською карткою зарплатного рахунку (а.с. 51).

Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України Про оплату праці свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставі Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26 жовтня 2016 року, та № 6-788цс16 від 14.12.2016 року.

Враховуючи вказане, з огляду, що відповідачем у день звільнення розрахунок з позивачем не проведено, - підприємство має відповідати згідно за ст.117 КЗпП України.

В позовній заяві ОСОБА_1 , посилаючись на положення ч. 1 ст. 117 КЗпП України, абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , проводить наступний розрахунок суми середнього заробітку за період затримки.

Дата звільнення позивача - 05.04.2019 року, останніми календарними місяцями є лютий 2019 року, березень 2019 року.

Розрахунок середньоденного заробітку = (заробітна плата за лютий 2019 року + заробітна плата за березень 2019 року) / кількість фактично відпрацьованих днів у лютому 2019 року + кількість фактично відпрацьованих днів у березні 2019 року, тобто (8794,68 гривень + 8794,68 гривень) / (20 + 20 ) = 439,73 гривень.

Розрахунок кількості днів затримки розрахунку при звільненні - з 05.04.2019 року по 06.06.2019 року (в межах позовних вимог) - 62 дні.

Середній заробіток складає: 439,73 гривень х 62 дні = 27263,51 гривень.

З таким розрахунком суд не погоджується.

Відповідно до абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Згідно роз`яснень п. 20, п. 25 Постанови Пленуму ВС України № 13 від 24.12.1999 року, - встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку суд проводить за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати , затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року.

Згідно п. 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08.02.1995 року - обчислення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні провадиться виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Згідно розрахунково-платіжної відомості ДП Покровське лісове господарство № 2 - позивачу ОСОБА_1 за лютий 2019 року нараховано заробітну плату в сумі 11062,50 гривень; кількість робочих днів - 20 (а.с. 8).

Згідно розрахунково-платіжної відомості ДП Покровське лісове господарство № 3 - позивачу ОСОБА_1 за березень 2019 року нараховано заробітну плату в сумі 11062,50 гривень; кількість робочих днів - 20 (а.с. 10).

Розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складає - (11062,50 гривень + 11062,50 гривень) : 40 днів = 553,13 гривень.

Кількість днів затримки розрахунку при звільненні за вимогами позивача - 62 дні, тобто з 05.04.2019 року по 06.06.2019 року.

Разом з тим, в постанові ВСУ у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 р. зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством. Таким чином, суд визначає кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 06.04.2019 року (наступний день за звільненням) по 06.06.2019 року включно (в межах заявлених позовних вимог).

З урахуванням роз`яснень Мінсоцполітики з розрахунку норм тривалості робочого часу на 2019 рік (лист від 08.08.2018 р. № 78/0/206-18), - суд зазначає, що кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні з 06.04.2019 р. по 06.06.2019 р. включно складає 41 день.

Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 553,13 грн. (середньоденна заробітна плата) х 41 день (кількість днів затримки розрахунку в межах позовних вимог) = 22678,33 гривень.

Саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд, надавши правову оцінку позовній заяві, ухвалюючи рішення про присудження до стягнення з ДП Покровське лісове господарство на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - зазначає наступне.

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року № 13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України). Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу. Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами). Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування заробітної плати військовим збором. Ставка військового збору складає 1,5% об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року справа № 180/683/13-ц).

По суті позовних вимог в частині компенсації ОСОБА_1 моральної шкоди, за порушення ДП Покровське лісове господарство трудових прав , - суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) № 4 від 31.03.1995 р. роз`яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема, невиплати йому грошових сум), яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (п. 13).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 25.04.2012 р. у справі № 6-23цс12 (підлягає обов`язковому врахуванню в розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України) - захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Аналогічна позиція міститься у п. 5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 р. № 10-1389/0/4-12 "Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права".

ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, - посилається, що дії ДП Покровське лісове господарство щодо невиплати заробітної плати в період роботи та не проведенні розрахунку при звільненні, - привели до страждань, які викликані незаконним позбавленням заробітку. Суд вважає такі посилання суто формальними, оскільки об`єктивних відомостей, що затримкою проведення розрахунку при звільненні викликано прикладання позивачем додаткових зусиль для організації життя, або поставлено позивача у скрутне матеріальне становище, або ускладнено забезпечення нормального проживання як її особисто так і членів його сім`ї - суду надано не було. Суд звертає увагу на характер та тривалість прав позивача, та зазначає, що затримка виплати належних при звільненні сум мала місце з 06.04.2019 року та відповідач до ухвалення рішення по справі провів 18.06.2019 року розрахунок.

За таких обставин, з урахуванням правових норм, якими врегулювано спірні відносини сторін в розглядуваній частині позову, - суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для присудження моральної компенсації.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити зазначення розподілу судових витрат .

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.п. 1 п. 1 частини 2, частини 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Позовні вимоги майнового характеру задоволено частково на суму 22678,33 гривень, тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача в дохід держави складає 226,78 гривень

На підставі ст. ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 15, 16 ЦК України, керуючись, керуючись ст. ст. 12, 81, 137, 141, 206, 263-265, 268, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Покровське лісове господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 06.04.2019 року по 06.06.2019 року в сумі 22 678 (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят вісім) гривень 33 копійки з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покласти на відповідача, а саме стягнути з Державного підприємства Покровське лісове господарство на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 226 (двісті двадцять шість) гривень 78 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Вступна та резолютивна частини рішення суду надруковано в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні.

Дата складання повного тексту рішення суду - 14.02.2020 року (з урахуванням положення ч. 6 ст. 259 ЦПК України).

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Державне підприємство Покровське лісове господарство , код ЄДРПОУ 00991769, юридична адреса: Донецька область, м. Покровськ, вул. Михайла Петренка, 5;

- третя особа: Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства, код ЄДРПОУ 35292738 юридична адреса: Донецька область, м. Лиман, вул. К. Гасієва, буд. 1а;

- третя особа: Державне агентство лісових ресурсів України, код ЄДРПОУ 37507901, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9а

Суддя: