Постанова

від 30.09.2020 по справі 235/3924/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 235/3924/19

Номер провадження 22-ц/804/2588/20

Справа № 235/3924/19 Головуючий у 1 інстанції Клікунова А.С.

Провадження № 22-ц/804/2588/20 Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

30 вересня 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Мальованого Ю.М., Тимченко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу №235/3924/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Покровське лісове господарство , треті особи без самостійних вимог на предмет спору Державне агентство лісових ресурсів України, Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарство про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації моральної шкоди за апеляційною скаргою Державного підприємства Покровське лісове господарство на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2020 року, ухваленого у складі Клікунової А.С., -

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Покровське лісове господарство залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2020 року по цивільній справі №235/3924/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Покровське лісове господарство , треті особи без самостійних вимог на предмет спору Державне агентство лісових ресурсів України, Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарство про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації моральної шкоди залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Справа № 235/3924/19 Головуючий у 1 інстанції Клікунова А.С.

Провадження № 22-ц/804/2588/20 Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Мальованого Ю.М., Тимченко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу №235/3924/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Покровське лісове господарство , треті особи без самостійних вимог на предмет спору Державне агентство лісових ресурсів України, Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарство про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації моральної шкоди за апеляційною скаргою Державного підприємства Покровське лісове господарство на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2020 року, ухваленого у складі Клікунової А.С., -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Державного підприємства Покровське лісове господарство , треті особи без самостійних вимог на предмет спору Державне агентство лісових ресурсів України, Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарство, в якому зазначила, що вона перебувала в трудових відносинах з ДП Покровське лісове господарство , з 06.04.2016 року обіймала посаду директора і була звільнена 05.04.2019 року на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України (закінчено термін дії контракту). З часу припинення трудових відносин, в супереч ст.116 КЗпП України, їй (позивачу) не надано остаточного розрахунку, заборгованість з виплати заробітної плати склала 19788,03 грн. (лютий 2019 року - 8794,68 грн, березень 2019 року - 8794,68 грн, квітень 2019 року - 2198,67 грн). Вважає, що за затримку розрахунку при звільненні відповідач, на підставі ст.117 КЗпП України, повинен виплатити їй середній заробіток та компенсувати моральну шкоду в порядку ст.237-1 КЗпП України.

Просила стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати у розмірі 19788,03 грн, суму середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку у розмірі 27263,51 грн; моральну шкоду в сумі 20000 грн.

В подальшому, згідно заяви свого представника від 16 жовтня 2019 року, просила залишити позов в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 19788,03 грн. без розгляду в зв`язку із добровільною її виплатою відповідачем 16.08.2019 року.

Рішенням Красноарміського міськрайонного суду позов ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнуто з ДП Покровське лісове господарство на користь позивача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 06.04.2019 року по 06.06.2019 року в сумі 22 678,33 грн. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

З даним рішенням не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно ухвалено на неповно з`ясованих обставинах справи, через що висновки суду не відповідають фактичним обставина справи, і ухвалити нове рішення про відмову в у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що 06.04.2016 позивач ОСОБА_1 була призначена за контрактом на посаду директора ДП Покровське лісове господарство відповідно до наказу № 164-К від 05.04.2016р. Строк дії контракту встановлено до 05.04.2019р.

Згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 100-к від 26.02.2019р. контракт було припинено з 05.04.2019 у зв`язку з закінченням строку дії.

Відповідно до наказу №12-к від 05.04.2019р. припинено трудовий договір з ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу №13-к від 05.04.2019р. припинено трудовий договір з ОСОБА_2 , яка перебувала на посаді головного бухгалтера за підписом директора ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу № 14-к від 05.04.2019р. припинено трудовий договір з ОСОБА_3 яка перебувала на посаді бухгалтера другої категорії, за підписом Директора ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 05.04.2019р. отримала трудову книжку з відповідним записом про звільнення.

Відповідно до обов`язків, які прописані в ч.2.п.10 Контракту з керівником Державного підприємства Красноармійське лісове господарство Донецького обласного Управління лісового та мисливського господарство Державного агентства лісових ресурсів України, ОСОБА_1 була зобов`язана своєчасно виплачувати заробітну плату та забезпечувати її ріст, тобто в день звільнення ОСОБА_1 повинна була здійснити контроль за своєчасним нарахуванням та виплатами, передбаченими законодавством, але, з невідомих причин остання не організувала та не проконтролювала своєчасні виплати. Крім того, станом на день звільнення на бюджетному рахунку ДП Покровське лісове господарство знаходилися грошові кошти у розмірі 597500 грн., про це свідчить виписка з казначейських рахунків. В подальшому з вимогами щодо виплат позивач не зверталась, а звернулася безпосередньо суду з даним позовом. При цьому ОСОБА_1 не повідомила суду, що на момент звільнення мала всі повноваження та можливості для контролю нарахування здійснення необхідних виплат. Також, не повідомила суду, що після її звільнення деякий час відповідач не мав можливості для здійснення виплат у зв`язку з відсутністю директора підприємства та бухгалтерів, які були прийняти на посаду лише 29.05.2019р., тобто позивач умисно не здійснила розрахування після свого звільнення.

Таким чином, судом було прийняти до уваги лише доводи позивача, на підставі яких було винесено рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 зазначила, що згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України №100-К від 26.02.2019 року, з нею був припинений трудовий договір (контракт) та вона звільнена з посади директора ДП Покровське лісове господарство , яке координується Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарство, з 05.04.2019 року у зв`язку з закінченням терміну дії контракту за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

ДП Покровське лісове господарство з 2015 року по березень 2020 року не одержувало від держави бюджетного фінансування, тому фінансувалось за рахунок власних коштів, в основному від реалізацією лісопродукції, посадкового матеріалу та надання послуг, з чого і виплачувало заробітну платню, відраховувало податки, закупляло для подальшої роботи паливо-мастильні матеріали, запчастини та ін.

Станом на 01.04.2019 року на рахунках підприємства, а саме на рахунку власні кошти знаходилось 34,1 тис. грн., на бюджетному рахунку знаходилось 713,3 тис. грн., з яких 669 тис. грн. згідно фінансового плану підприємства на 2019 рік, для на утримання лісової охорони, ведення лісового і мисливського господарство, охорони і захисту лісів (у тому числі від пожеж), створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг за кодом КПКВК 2805060, а також 44,3 тис.грн. - на створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг, а саме для придбання садивного матеріалу.

05.04.2020 року при її (позивача) звільнені було виплачено за рахунок бюджетних коштів (так як штатний розпис за рахунок бюджетних коштів був затверджений 01.04.2019 року) за відпрацьовані нею 5-днів в квітні та розрахункові, залишилося не виплаченою заборгованість в розмірі 17589грн. 36 копійок, яка складається з заробітної плати за лютий - березень 2019 року. Заборгованість з заробітної плати за лютий - березень 2019 року вона не мала права виплачувати як керівник, оскільки на той момент діяв штатний розпис працівників ДП Красноармійське лісове господарство за рахунок власних коштів, що могло б спричинити не цільове використання бюджетних коштів .

Згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України №211-К від 23.04.2019 року, головному лісничому ДП Покровське лісове господарство ОСОБА_4 було надане право підпису документів, пов`язаних зі здійсненням діяльності підприємства ДП Покровське лісове господарство .

Після звільнення вона зверталась на підприємство і зі слів головного бухгалтера ОСОБА_5 зрозуміла, що заборгованість їй сплачувати не будуть, оскільки постановою Верховного Суда по справі №235/774/18 (провадження №61-47942св18) від 17.04.2019 року було скасовано рішення Красноармійського міськрайонного суду від 01.06.2018 року про поновлення її (позивача по даній справі) на роботі на підприємстві відповідача.

Разом з тим, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 31.01.2019 року №61-к її поновлено на роботі на виконання рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.06.2018року по вищенаведеній справі. Таким чином згідно закону вона відпрацювала свій термін до закінчення дії контракту (05.04.2019р.). Вважає, що оскільки рішення Верховного суду було проголошено 17.04.2019 року то на час лютий-березень 2019 року, до закінчення контракту, діяло рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.06.2018 року.

Враховуючи відмову у виплаті заборгованості із заробітної плати вона вимушена була 06.06.2019р. звернутись до суду з даним позовом і лише після - 18.06.2019р. їй було перераховано на карту заборгованість і вона відмовилась від позову в цій частині.

Додала, що доводи апеляційної скарги відповідача вводять суд апеляційної інстанції в оману, оскільки на час звернення її до суду гр. ОСОБА_4 вже займав посаду директора ДП Покровського лісового господарство і на підприємстві вже був головний бухгалтер ОСОБА_5 .

Щодо обчислення середнього заробітку за затримку розрахунку послалась на постанову ВС України від 01.03.2017року у справі №6- 2807 цс 16.

Просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засідання апеляційного суду представник відповідача підтрима доводи апеляційної скарги, просив її задовольни.

Позивач та її представник в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з доказів, які містяться в матеріалах справи, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем Державне підприємство Покровське лісове господарство (до 23.01.2017р. Державне підприємство Красноармійське лісове господарство ).

ОСОБА_1 працювала на посаді директора Державного підприємства Покровське лісове господарство Донецького обласного управління лісового та мисливського господарство за контрактом, укладеним з Державним агентством лісових ресурсів України на строк з 05.04.2016 року по 05.04.2019 року.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 4-к від 05.01.2018 року припинено трудовий договір з ОСОБА_1 та звільнено її з посади директора ДП Покровське лісове господарство , яке координується Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарство, за одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом згідно з п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.06.2018 року звільнення позивача визнано незаконним та скасовано наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 4-к від 05.01.2018 року, поновлено дію трудового контракту, та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП Покровське лісове господарство з 06.01.2018 року, стягнуто з ДП Покровське лісове господарство середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 67349,70 гривень, стягнуто з Державного агентства лісових ресурсів України на відшкодування моральної шкоди 3000 гривень, допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді. Постановою Донецького апеляційного суду від 06.11.2018 року вказане рішення Красноармійського міськрайонного суду від 01.06.2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 17.04.2019 року по справі № 235/774/19 (НП 61-47942св18) рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.06.2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06.11.2018 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі (а.с.43-48).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 61-к від 31.01.2019 року позивача поновлено на роботі на посаді директора ДП Покровське лісове господарство з 06.01.2018 року. Поновлення на роботі здійснено в судовому порядку на підставі ст.235 КЗпП України.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №100к від 26.02.2019 року ОСОБА_1 звільнена з посади директора ДП Покровське лісове господарство з 05.04.2019 року в зв`язку із закінченням терміну дії контракту (а.с.7).

Відповідач ДП Покровське лісове господарство визнав, що за виконання посадових обов`язків після поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі їй нараховувалася та виплачувалася заробітна плата і сторони мали взаємні права та обов`язки, що випливають з трудових відносин.

Після скасування Верховним Судом 17.04.2019 року рішення по справі № 235/774/19 про поновлення ОСОБА_1 на роботі і відмови у задоволенні її позову, трудові відносини сторін вже було припинено 05.04.2019 року.

По справі відсутні данні про ініціювання відповідачем, в порядку ст.239 КЗпП України, ч.2 ст.445 ЦПК України, повороту виконання рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.06.2018 року.

Крім того в червні 2019 року ДП Покровське лісове господарство виплачено позивачу заборгованість по заробітній платі за фактично відпрацьовані робочі дні в лютому - квітні 2019 року.

Враховуючи наведене суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача ДП Покровське лісове господарство щодо недійсності трудових відносин з ОСОБА_1 з 06.01.2018 року по 05.04.2019 року, та прийшов до висновку, що проведення розрахунку при звільненні позивача здійснено з порушенням строків, передбачених ст.116 КЗпП України. Остаточний розрахунок проведено лише 18.06.2019 року, після звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, що підтверджується випискою за банківською карткою зарплатного рахунку (а.с. 51).

При цьому суд першої інстанції послався на норми Конституції України, Закону України Про оплату праці , КЗпП України.

Зокрема на ст.43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа Суханов та Ільченко проти України ) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Встановивши, що позивач при звільненні не отримав повного розрахунку, відсутній спір про належні позивачу суми при виплаті, суд обґрунтовано застосував вимоги ч.1 ст.117 КЗпП України, згідно якої: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В рішенні суд першої інстанції також послався на правовий висновок, який викладено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі №6-2912цс16, згідно якої всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Стягую середній заробіток за час затримки розрахунку, суд перевірив розрахунок позивача та з урахуванням вимог закону та Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати визначив розмір середнього заробітку що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 22 678,33 грн. за період затримки з 06.04.2019 року по 06.06.2019 року.

В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовив.

Відповідач по справі в апеляційній скарзі не оспорює правильність розрахунку та розмір стягнутого судом середнього заробітку за час затримки розрахунку. Він ставить питання про відсутність у ДП Красноармійське лісове господарство вини з невиплати при звільнені позивача заробітної плати в день її звільнення, оскільки остання мала можливість нарахувати і виплатити ці кошти (останні містились на рахунку підприємства), т.я. на день звільнення була директором даного підприємства. Цей обов`язок покладено на неї ч.2.п.10 укладеного між сторонами контракту.

При цьому посилається на відсутність на підприємстві бухгалтерів, які були звільнені також 05.04.2019р. разом з позивачем.

Колегія суддів вважає дані доводи апеляційної скарги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи та оскаржуваного рішення вбачається, що в ході розгляду справи відповідач заперечував проти позову з інших підстав - скасування Верховним Судом рішення судів попередніх інстанцій про поновлення позивача на посаді і відмови судом касаційної інстанції у задоволенні її позову про поновлення на роботі.

Заперечення викладені в доводах апеляційної скарги не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач надав копії наказів:

- від 26.02.2019р. №100 Про припинення трудового договору та звільнення з посади директора державного підприємства Покровське лісове господарство ОСОБА_1 з 05.04.2019р. на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням дії контракту. Контроль за виконанням даного наказу покладено на начальника Донецького обласного управління лісового та мисливського господарство Стороженка В.І. Наказ підписано заступником голови Державного агентства лісових ресурсів України Бондар В.Н. (а.с.127);

- наказ від 05.04.2019р. №12-к Про припинення трудового договору та звільнення з посади директора державного підприємства Покровське лісове господарство ОСОБА_1 за підписом директора ДП Бєлянської С.К. (а.с.128);

- наказ від 05.04.2019р. №13-к Про звільнення з роботи з 05.04.2019р. головного бухгалтера ДП Покровське лісове господарство ОСОБА_2 на підставі ст.38 КЗпП України, за підписом директора ДП Бєлянської С.К. (а.с.129);

- наказ від 05.04.2019р. №14-к Про звільнення з роботи з 05.04.2019р. бухгалтера ДП Покровське лісове господарство ОСОБА_3 на підставі ст.38 КЗпП України, за підписом директора ДП Бєлянської С.К. (а.с.130);

- наказ від 22.05.2019р. №23-к Про призначення за контрактом з 22.05.2019р. ОСОБА_4 на посаду директора ДП Покровське лісове господарство за контрактом, за підписом директора ДП ОСОБА_4 (а.с.131);

- наказ від 29.05.2019р. №24-к Про призначення на посаду з 29.05.2019р. ОСОБА_5 на посаду головного бухгалтера ДП Покровське лісове господарство , за підписом директора ДП ОСОБА_4 (а.с.132);

а також копію виписки з рахунку по ДП Покровський лісгосп за період з 28.03.2019р. по 10.05.2019р. (а.с.118, 119) та копію контракту від 05.04.2016р. з керівником ДП Красноармійське лісове господарство Донецького обласного управління лісового та мисливського господарство (а.с120-124).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 заперечувала і зазначила, що на рахунки ДП Покровське лісове господарство станом на 01.04.2019 року знаходилось 34,1тис. грн. (на рахунку власні кошти ), на бюджетному рахунку знаходилось 713,3 тис. грн., з яких 669 тис. грн. згідно фінансового плану підприємства на 2019 рік, на утримання лісової охорони, ведення лісового і мисливського господарство, охорони і захисту лісів (у тому числі від пожеж), створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг за кодом КПКВК 2805060, а також 44,3 тис.грн. - на створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг, а саме для придбання садивного матеріалу.

05.04.2020 року, при звільнені, їй було виплачено заробітну плату за рахунок бюджетних коштів (так як штатний розпис за рахунок бюджетних коштів був затверджений 01.04.2019 року) за відпрацьовані нею 5-днів в квітні 2019 року та розрахункові. Залишок залишився в розмірі 17589грн. 36 копійок, яка складається з заборгованості з заробітної плати за лютий - березень 2019 року. Заборгованість з заробітної плати за лютий - березень 2019 року вона не мала права виплачувати як керівник, оскільки на той момент діяв штатний розпис працівників ДП Покровське лісове господарство за рахунок власних коштів, що могло б спричинити не цільове використання бюджетних коштів (а.с.190).

Крім того, згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України №211-К від 23.04.2019 року, головному лісничому ДП Покровське лісове господарство ОСОБА_4 було надане право підпису документів, пов`язаних зі здійсненням діяльності підприємства ДП Покровське лісове господарство (а.с.186).

При звільненні позивач видала наказ №71 від 05.04.2019р. яким було надано право першого підпису при оформлені документів та розпорядженні грошових коштів на рахунка ДП Покровське лісове господарство головному лісничому ОСОБА_4 , якого в подальшому було призначено директором ДП Покровське лісове господарство за контрактом. Останній був ознайомлений з даним наказом, що підтверджується його підписом (а.с.188).

Кім того колегія суддів зазначає, що відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 Статуту ДП Покровське лісове господарство , затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10.01.2017р. №9, укладення та розірвання контракту з директором підприємства належить органові управління майном - саме Державному агентству лісових ресурсів України (а.с.26-41).

Відповідно до пп.2 п.5 Положення Про Державне агентство лісових ресурсів України , затвердженого ПКМ України від 08.10.2014р. №521 (в редакції що діяло станом на квітень 2019 року), саме Державне агентство здійснює добір кадрів в апарат Держлісагентства та на керівні посади в його територіальних органах, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і працівників апарату Держлісагентства та його територіальних органів.

Отже, затверджуючи 26.02.2019р. наказ №100-к про припинення трудового договору та звільнення з 05.04.2019р. ОСОБА_1 з посади директора ДП Покровське лісове господарство в зв`язку із закінченням терміну дії контракту, орган управління майном - Державне агентство лісових ресурсів України, мав можливість на дату звільнення позивача укласти контракт з наступним керівником даного підприємства і уникнути порушень законодавства в сфері оплати праці.

Крім того, відповідачем ДП Покровське лісове господарство не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо наявності на рахунках (за відповідним кодом бюджетної класифікації) підприємства відповідача грошових коштів необхідних для оплати заробітної плати станом на день звільнення позивача.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, вимоги діючого законодавства щодо оплати праці, передбачені Конституцією України, Законом України Про оплату праці , КЗпП України, а також те, що заборгованість позивачу із заробітної плати за період лютий-березень 2019 року була фактично виплачена відповідачем 18.06.2019р., суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що останнім не доведено у встановленому процесуальним законом порядку відсутність його вини у порушені законодавства про оплату праці і не розрахунку в повному обсязі з працівником (позивачем) в день звільнення.

Таким чином, розглянувши апеляційну скаргу ДП Покровське лісове господарство в межах її доводів, суд апеляційної інстанції не встановив порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Покровське лісове господарство залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2020 року по цивільній справі №235/3924/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Покровське лісове господарство , треті особи без самостійних вимог на предмет спору Державне агентство лісових ресурсів України, Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарство про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації моральної шкоди залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повне судове рішення складено 30 вересня 2020 року.

Головуючий суддя О.В. Агєєв