Постанова

від 10.02.2020 по справі 520/6895/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 р.Справа № 520/6895/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Гуцала М.І. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Волошин Д.А.) від 30.10.2019 року (повний текст рішення складено 08.11.2019 року) по справі № 520/6895/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроут", звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ №7876 від 19.10.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гроут".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ №7876 від 19.10.2018 Головного управління ДФС у Харківській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гроут".

Стягнуто на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність оскаржуваного наказу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2020 року проведено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області, на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що 19.10.2018 року заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області на підставі положень п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, п.п.62.1.3 п. 62.1 ст.62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) винесено наказ №7876 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ «УКР-ІМПОРТ-СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 39701968) за звітний період декларування ПДВ листопад 2015 року на суму ПДВ 35626,93 грн., ТОВ «АРЕНА ІНТЕРНЕШИНАЛ» (код за ЄДРПОУ 40537339) за звітний період декларування ПДВ вересень 2016 року на суму ПДВ 29 548,98 грн., а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг) з 22.10.2018 року тривалістю 5 робочих днів.

Не погодившись із вказаним наказом позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що із адміністративним позовом позивач звернувся в межах встановленого законом строку.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Колегія суддів зауважує, що за загальним правилом визначеним ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник позивача вказував, що оскаржуваний наказ отримано 23.10.2018 року. Тобто, саме з 23.10.2018 року розпочався перебіг строку звернення до суду із адміністративним позовом про оскарження вказаного наказу.

Як вбачається з матеріалів справи, із даним адміністративним позовом позивач звернувся 11.07.2019 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (т. 1 а.с. 5-40). Тобто, в даному випадку позивачем було пропущено встановлений КАС України шестимісячний строк.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

В позовній заяві в якості підстав дотримання строку звернення до суду позивач вказував, що вже звертався з позовом про оскарження вказаного наказу та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 по справі №520/9666/18, залишеним без змін рішенням Другого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019, у задоволенні позову відмовлено. Оскільки на даний час позивач подає позов про визнання незаконним та скасування наказу №7876 від 19.10.2018 з інших підстав, а з попереднім позовом ТОВ "Гроут" звернулося до суду вчасно, то строки на звернення до адміністративного суду, відповідно до ст.122 КАС України, не порушені.

Судом першої інстанції вказані доводи позивача визнані необґрунтованими та ухвалою 15.07.2019 року залишено позовну заяву без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших обґрунтованих та поважних причин його пропуску.

На виконання вимог вищевказаної ухвали позивач надав заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої зазначив, що п.56.18 Податкового кодексу України (далі - ПК України) закріплено право платника податку оскаржити будь-яке рішення контролюючого органу з урахуванням строків давності тривалістю 1095 днів. Аналіз норм п.56.18 ПК України та ст.102 ПК України породжує неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податку. Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України, у разі коли норма ПК України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі ПК України, або коли норми різних законів чи різних нормативно правових-актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймаються на користь платника податку. У даній ситуації при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження наказу (рішення контролюючого органу), суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і визначати строк на оскарження наказу протягом 1095 днів з моменту отримання платником податків такого наказу.

Враховуючи вищезазначені обставини суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою та ухвалою від 06.08.2019 року провадження у справі відкрито.

Колегія суддів вважає помилковими вказані висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі.

Водночас, положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України, якими позивач обґрунтовує причини звернення до суду із даним позовом, передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що останніми врегульовано питання застосування спеціальних строків давності визначення податкових зобов`язань. Такі строки можуть застосовуватись у випадку, коли суб`єктом звернення є платник податку і стосується воно оскарження рішення контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов`язання.

Між тим дії суб`єкта владних повноважень щодо проведення перевірки та наказ про її проведення не опосередковані приписами вищевказаних норм, а отже їх положення не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

У зв`язку з тим, що ПК України не встановлено спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження наказу про призначення перевірки, тому в даному випадку застосуванню підлягає загальний строк звернення до суду, встановлений КАС України.

Відтак наведені позивачем доводи щодо своєчасності звернення до суду, з якими погодився суд першої інстанції, є помилковими.

Необхідність застосування до спірних положень саме загальних положень строку звернення до суду, які визначені КАС України, узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 08.08.2018 року по справі №П811/1680/17 та від 05.02.2019 року по справі №804/6158/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, дату отримання позивачем оскаржуваного наказу та дату звернення до суду із даним позовом, колегія суддів дійшла висновку, що позивач пропустив визначений КАС України шестимісячний строк.

Також, як зазначено Верховним Судом у постанові від 09.10.2019 року по справі №826/8233/17, звернення до суду з одними і тими ж позовними вимогами однак з інших підстав не може розцінюватися судом як поважні підстави пропуску строку, оскільки чинним законодавством не заборонено одночасне звернення з декількома позовними заявами, що містять різні підстави та предмет позову.

Таким чином, колегія суддів не приймає в якості поважних причин пропуску строку звернення до суду доводи позивача щодо судового оскарження спірного наказу у межах розгляду справи №520/9666/18. Крім того, позивач не позбавлений права на оскарження рішень суду у вищевказаній справі в порядку визначеному законодавством.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є виключно наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку зазначені скаржником підстави не можуть бути визнані в якості поважних причин, що перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати право на звернення до суду, а тому висновки суду першої інстанції є помилковими.

Відповідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка та Шереметьєв проти України , заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі Меньшакова проти України , заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain ( Перез де Рада Каванілес проти Іспанії ), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року Osman v. the United Kingdom ( Осман проти Сполученого Королівства ), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року Kreuz v. Poland ( Круз проти Польщі ), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, відповідно до практики ЄСПЛ застосування національними судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 07.10.2019 року по справі №826/8233/17 та від 11.12.2019 року по справі №826/19577/15.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. 242 КАС України).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України).

У відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

З урахуванням встановленого, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про відсутність факту пропуску позивачем строку звернення до суду.

Враховуючи встановлені обставини у справі та допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовна заява залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року по справі №520/6895/19 скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) М.І. Гуцал Л.О. Донець Повний текст постанови складено 14.02.2020 року.