Постанова

від 24.04.2020 по справі 520/6895/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 квітня 2020 року

справа №520/6895/19

адміністративне провадження №К/9901/9169/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гроут

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 у складі колегії суддів Бенедик А. П., Гуцала М. І., Донець Л. О.,

у справі №520/6895/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гроут

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року на адресу Харківського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування наказу №7876 від 19.10.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ №7876 від 19.10.2018 Головного управління ДФС у Харківській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства.

10.02.2020 Другий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу податкового органу задовольнив частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 по справі №520/6895/19 скасував, адміністративний позов Товариства залишив без розгляду.

Суд апеляційної інстанції ухвалюючи постанову виходив з аналізу положень підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що цими нормами врегульовано питання застосування спеціальних строків давності визначення податкових зобов`язань. Суд апеляційної інстанції вважає, що строк 1095 днів може застосовуватись у випадку, коли суб`єктом звернення є платник податку і стосується воно оскарження рішення контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов`язання. При цьому, дії суб`єкта владних повноважень щодо проведення перевірки та наказ про її проведення не опосередковані приписами вищевказаних норм, а отже їх положення не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосуванню підлягає загальний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 залишити без змін.

У касаційній скарзі Товариство зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18, зокрема позивач зазначає, що пункт 56.18 статі 56 Податкового кодексу України закріплює право платника податків оскаржити будь-яке рішення контролюючого органу (наказ є рішенням контролюючого органу) з урахуванням строків давності тривалістю 1095 днів, а норма статті 102 цього кодексу не може відмінити та не є спеціальною до норми пункту 56.18 статті 56 Кодексу. Позивач доводить, що строк на оскарження наказу, який Товариством отримано 23.10.2018, становить 1095 днів з моменту отримання.

Інші доводи касаційної скарги стосуються висновків суду першої інстанції, які ґрунтуються на дослідженні та правовій оцінці спірного наказу, що знаходиться за межами касаційного оскарження, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснювався перегляд рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог.

Від податкового органу відзив на касаційну скаргу Товариства до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанції.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Спірним питанням в межах цих правовідносин є визначення строку звернення до суду щодо оскарження наказу податкового органу №7876 від 19.10.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

За позицією позивача, для звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження наказу податкового органу №7876 від 19.10.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки повинен застосовуватись строк 1095 днів визначений нормами Податкового кодексу України.

Суд вважає такий висновок помилковим з огляду на наступне.

Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі.

Наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

За загальним правилом визначеним частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Суд погоджується з судом апеляційної інстанцій, який здійснив системний аналіз наведених правових норм та дійшов висновку про те, що останніми врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов`язань.

Особливість наказу про призначення податкової перевірки як акта індивідуальної дії полягає в тому, що він є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом виконання. А тому застосовуючи саме системний аналіз норм Податкового кодексу України, враховуючи сутність і зміст спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18. статті 56 Кодексу під висловом або інше рішення контролюючого органу розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов`язання платника податків.

Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження наказу про призначення перевірки, тому в даному випадку застосуванню підлягає загальний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд не приймає доводи скаржника, які ґрунтуються на висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, оскільки правовідносини в цій справі не є релевантними. Суд касаційної інстанції у справі №640/20468/18 висловив позицію щодо строків оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної за умови досудового оскарження цього рішення.

Відтак наведені позивачем доводи щодо своєчасності звернення до суду з позовом є такими, що не відповідають правильному застосуванню законодавчих норм та обґрунтовано були відхилені судом апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гроут залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі №520/6895/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер