Постанова

від 30.01.2020 по справі 160/2527/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2527/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Баранник Н.П., Божко Л.А.,

секретар судового засідання: Новошицька О.О.

за участю: представника позивача: Кірюшкіна Володимира Львовича;

представника відповідача: Прокоф`єва Євгенія Германовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідбуллет»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2019 (головуючий суддя Ільков В.В., повний текст складено 27.06.2019)

в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідбуллет» до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0033911421 від 04.12.2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Лідбуллет» , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0033911421 від 04.12.2018 року на загальну суму грошових зобов`язань у сумі 850 978,75 грн., з яких за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 680 783,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 170 195,75 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що положення пп. 139.2.2. п. 139.2 ст. 139 ПК України, яким встановлюються критерії визнання дебіторської заборгованості як безнадійної у вигляді необхідності звернення стягнення на спадкове майно під час коригування фінансового результату до оподаткування, до спірних правовідносин позивача, в силу абз. 3 пп. 134.1.1. п.134.1. ст. 134 ПК України, не повинні застосовуватися. Позивач зазначив про те, що його річний дохід за 2015 рік не перевищив 20 млн. грн., тому підприємство у відповідності до абз. 3 пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України, визначало свій фінансовий результат до оподаткування, у періоді, що перевірявся, на підставі відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Також, зазначив про те, що чинними стандартами бухгалтерського обліку не вводяться додаткові умови для визнання дебіторської заборгованості, як безнадійної та не вимагається вжиття відповідних заходів щодо її стягнення за рахунок спадкового майна, а єдиним критерієм для визнання дебіторської заборгованості, як безнадійної є лише виникнення у платника податків впевненості у її неповерненні боржником.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем не надано та судом не встановлено доказів на спростування висновків контролюючого органу викладених у акті перевірки від 18.10.2018 року щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про впевненість позивача у неповерненні дебіторської заборгованості при наявності спадкоємців після смерті боржника ОСОБА_1 . Позивач був обізнаний про смерть боржника ОСОБА_1 та був обізнаний про наявність спадкоємців у боржника, однак не вичинив дії щодо погашення дебіторської заборгованості. Тому заборгованість ОСОБА_1 не має ознак безнадійної заборгованості у відповідності до вимог Положень (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість та абз. 5 б) пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ. Щодо посилання позивача на лист ГУ ДФС, суд першої інстанції зазначив, що лист не є нормою права та носить лише рекомендаційний характер; висновок експерта наданий позивачем не можна вважати належним доказом, оскільки експерт під час проведення експертизи надав правову оцінку, та фактично вийшов за межі наданих йому повноважень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої, з урахуванням додаткових пояснень, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що позивачу було визначено відповідачем суму грошового зобов`язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій 850 978,75грн. у зв`язку з списанням дебіторсько заборгованості померлого боржника без вжиття заходів з повернення заборгованості за рахунок спадкового майна. Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлюються додаткові критерії визнання дебіторської заборгованості як безнадійної у вигляді необхідності звернення стягнення на спадкове майно під час коригування фінансового результату до оподаткування, вважає, що до спірних правовідносин позивача в силу абз. 4 пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ - не застосовується, оскільки позивач заначив свій фінансовий результат до оподаткування виключно на підставі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , яке не містить додаткової умови для визнання дебіторської заборгованості як безнадійної у вигляді вжиття відповідних заходів щодо її стягнення за рахунок спадкового майна, а єдиною підставою для визнання дебіторської заборгованості як безнадійної, згідно даного стандарту бухгалтерського обліку, є лише виникнення у платника податків впевненості у її неповернення боржником або сплив строків позовної давності.

Також матеріали справи містять письмові пояснення позивача до апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Надав пояснення, аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі та поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, залишивши рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Суду пояснив, що позивач порушив вимоги податкового законодавства, не надано доказів впевненості позивача у неповерненні заборгованості боржника, який помер, при наявності його спадкоємців.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Лідбуллет» знаходиться на обліку як платник податків в Криворізькій Північній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності позивача є оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність.

На підставі направлень від 19.09.2018 року № 11385, від 19.09.2018 року № 11384, від 19.09.2018 року № 11333 виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області та наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.09.2018 року № 5370-п, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Лідбуллет» з питань дотримання податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по теперішній час та з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по теперішній час.

За результатами перевірки складено акт від 18.10.2018 року №60917/04-36-14-20/39162478 (а.с. 43 т. 1), встановлено порушення:

1.1. п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого:

- завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді з 01.01.2015 року по 02.10.2018 року на загальну суму 247 706грн., у тому числі за 2016 рік на 247 706гривень;

- занижено податок на прибуток в періоді з 01.01.2015 року по 02.10.2018 року на загальну суму 679 407грн., у тому числі за 2016 рік на 679407гривень;

1.2. абз.3 п.48.3 ст. 48 розділу ІІ Податкового кодексу України та Порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, формою якої діяла у червні 2015 року затверджена Наказом Міністерства фінансів України, від 23.09.2014 року № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року № 13);

1.3. п.51.1 ст. 51, п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року за № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2015 року за № 111/26556 - подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податку за IV квартал 2016 року, а саме: ТОВ «Лідбуллет» в податковому розрахунку за формою № 1ДФ за вказаний період не відображено виплату фізичній особі ОСОБА_2 грошові кошти з ознакою доходу - 153 «Основана сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (п.п.165.1.31 п.165.1 ст. 165 Податкового кодексу України)» .

На підставі акту перевірки від 18.10.2018 року №60917/04-36-14-20/39162478 відповідачем 04.12.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0033911421 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму грошових зобов`язань у сумі 850 978,75грн. (податкове зобов`язання - 680 783грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 170 195,75 грн.).

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення (згідно рішення ДФС України від 18.02.2019 року № 7920/6/79-99-11-04-02-25) скарга ТОВ «Лідбуллет» залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0033911421 від 04.12.2018 року - залишено без змін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин суд першої інстанції правильно застосував норми Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 року, норми Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» , що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року № 237, норми Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , що затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 року № 318.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

При цьому, в силу ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в поряду і в розмірах, встановлених законом.

Предметом спору між позивачем та відповідачем є правильність відображення платником податків в податковому розрахунку виплату позивачем фізичній особі ОСОБА_2 грошових коштів з ознакою доходу 153 «Основана сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (п.п.165.1.31 п.165.1 ст. 165 Податкового кодексу України)» .

В силу п.165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, до загального місячного/річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: (пп. 165.1.31) основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

За змістом акту перевірки позивач здійснив безпідставне списання дебіторської заборгованості в сумі 4 084 191,90грн. як безнадійну заборгованість за договором позики від 31.10.2016 року №03-51, у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_2 (позичальника), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відобразивши вказану дебіторську заборгованість у бухгалтерському та податковому обліку після смерті позичальника наступними записами: Кт 84 Інші операційні витрати - 4 084 191,90грн., Дт 949 Інші витрати 4 084 191,90грн.

Зокрема, заборгованість по позичальнику ОСОБА_2 за даними бухгалтерського обліку по рахунку 3773 "Розрахунки з робітниками та службовцями по іншим операціях" станом на 31.12.2016 року склала - 4084191,90 грн.

У подальшому, позивачем здійснено списання і дебіторської заборгованості бухгалтерськими записами:

- Дт 84 «Інші операційні витрати» Кт 3773 "Розрахунки з робітниками та службовцями по іншим операціях " - 4 022 191,90 грн.

- Дт 949 «Інші виграти» Кт 84 «Інші операційні витрати» - 4 022 191,90 грн.

- Дт 791 "Результат операційної діяльності" Дт 949 «Інші витрати» 4 022 191,90 грн.

Висновки акту перевірки гуртуються на тому, що у платника податків були документи про смерть позичальника ( ОСОБА_2 ), тому списання дебіторської заборгованості без вжиття відповідних заходів щодо звернення стягнення за рахунок спадкового майна, в силу п.п 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, було неможливим.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що дійсно в силу пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПКУ, фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створення резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ.

Згідно п.п 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній із таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи , за відсутності в неї спадкового майна , на яке може бути звернуто стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які в судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими та ін.

Отже, підпунктом б) п.п 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено ознаку безнадійної заборгованості, а саме: прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності в неї спадкового майна, на яке може бути звернуто стягнення .

Водночас, матеріали справи підтверджують, що померлий позичальник мав спадкове майно, на яке могло бути звернено стягнення, тому в силу зазначеної норми, вказана дебіторська заборгованість не могла бути визначеною станом на грудень 2016 року як безнадійна, оскільки позивачем (станом на грудень 2016 року) не проведені відповідні процедури щодо з`ясування питання чи має померлий боржник ОСОБА_2 майно на яке може бути звернуто стягнення та спадкоємців.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що у задекларованих у рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток аби збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» показників у загальній сумі 65 357 грн. в т.ч. по періодам: за 2015 рік - 172 448грн., за 2016 рік - 247 706 грн., за 2017 рік - 7 642 грн., за 2018 рік - 2 260грн.

Перевіркою повноти декларування ТОВ "ЛІДБУЛЛЕТ" показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за періоди з 01.01.2015 року по 02.10.2018 року за результатами перевірки підприємству за 2016 року зменшено від`ємне значення на 247 706грн., збільшено об`єкт оподаткування з податку на прибуток на 3774486грн.

Дійсно між позивачем ТОВ «Лідбуллет» (Позикодавець) та громадянином ОСОБА_2 (Позичальник) укладено договір позики від 31.10.2016 року № 03-51, відповідно до умов якого сума позики склала 4 160 000грн., строк надання позики - 6 місяців (пункт 41.1 Договору), строк дії договору до 30.04.2017 року (п.6.1 Договору).

Відповідно до умов зазначеного Договору кошти отримані позичальником з каси підприємства (позивача) у період з 01.11.2016 року по 09.12.2016 року у сумі 4 022 191,90 грн. (ДТ 3773 «Розрахунки з робітниками та службовцями по іншим операціях» Кт301 «Готівкові кошти в національній валюті» ).

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що ОСОБА_2 , як фізична особа-підприємець надав позивачу (ТОВ «Лідбуллет» ) в оренду власне приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 Ріг АДРЕСА_2 , під офісне приміщення (кімнату) позивачу ТОВ «Лідбуллет» .

Згідно матеріалів справи позивач станом на 29.11.2016 року мав кредиторську заборгованість за оренду по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» , яка склала у сумі 62 000 гривень; позивачем було здійснено взаємозалік між рахунками (Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» Кт 377 "Розрахунки з робітниками та службовцями по іншим операціях"), та кредиторська заборгованість списана у сумі - 62 000 гривень.

Заборгованість по позичальнику ОСОБА_2 за даними бухгалтерського обліку по рахунку 3773 "Розрахунки з робітниками та службовцями по іншим операціях" станом на 31.12.2016 року склала - 4084191,90 гривень.

У подальшому, позивачем здійснено списання і дебіторської заборгованості бухгалтерськими записами:

- Дт 84 «Інші операційні витрати» Кт 3773 "Розрахунки з робітниками та службовцями по іншим операціях " - 4 022 191,90 гривень.

- Дт 949 «Інші виграти» Кт 84 «Інші операційні витрати» - 4 022 191,90 гривень.

- Дт 791 "Результат операційної діяльності" Дт 949 «Інші витрати» 4 022 191,90 гривень.

У результаті чого контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем за даними бухгалтерського обліку було безпідставно зменшено фінансовий результат до оподаткування на 4022191,90 грн., тобто безпідставно визнано дебіторську заборгованість безнадійною, що знайшло відображення і в податковій декларації з податку на прибуток.

Слід зазначити, що згідно інформації з ДР речових прав ОСОБА_2 станом на грудень 2016 року мав спадкоємців: дружину - ОСОБА_3 (код НОМЕР_1 ) та дочку - ОСОБА_4 (код НОМЕР_2 ); майно, а саме будівлі за адресами: АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 .

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість померлого ОСОБА_2 не підпадає під статус безнадійної, оскільки така заборгованість не прострочена, а померлий боржник ОСОБА_2 володів майном, на яке може бути звернуто стягнення із спадкоємців.

Також, матеріалами справи підтверджується, що померлий боржник ОСОБА_2 був засновником підприємств та володів частками у статутному капіталі: ТОВ «КОМТЕК ІНВЕСТ» - СФ 100%, ТОВ «ТД КОМТЕК» - СФ 68%, ТОВ «Корпус Груп Комтек» - СФ 67%, ТОВ «Комтек Сервіс» - СФ-91%. На час розгляду справи судом першої інстанції засновниками цих підприємств є дружина та дочка померлого 17.12.2016 року ОСОБА_2 .

Згідно матеріалів справи підтверджується, що до перевірки позивачем були надані такі документи:

- договір позики від 31.10.2016 року № 03-51, укладений між позивачем та громадянином ОСОБА_2 ;

- договір оренди від 30.04.2014, укладеному між Орендодавцем - ФОП ОСОБА_2 та Орендарем - ТОВ «Лідбуллет» ;

- довідку про реєстрацію смерті від 19.12.2016 року видану РАГСу ОСОБА_5 Во, відповідно якої зареєстровано дату смерті ОСОБА_2 17.12.2016 року у Гренол`є;

- апостиль, відповідно якого засвідчено документ від 19.12.2016 року державною канцелярією Кантона Во, підпис ОСОБА_6 Переклад документу про смерть здійснив перекладач Резік В.В. засвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко В.Я. за №2496.

- бухгалтерську довідку від 30.12.2016 року №21.

Списання заборгованості проведено позивачем на загальну суму 4 022 191,90 грн., на підставі бухгалтерської довідки від 30.12.2016 року № 21 та довідки про реєстрацію смерті гр. ОСОБА_2 від 19.12.2016 року, виданої РАГС у Швейцарською конфедерацією Кантон Во, відповідно, до якої зареєстровано дату смерті 17.12.2016 року у Грннол`є, - Апостиль, відповідно, якого засвідчено документ від 19.12.2016 року державною канцелярією Кантон Во, підпис ОСОБА_7 . Переклад документу про смерть здійснено перекладачем та засвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області за № 2496.

Документи, надані позивачем до перевірки підтверджують висновки контролюючого органу, що позивач володів інформацією про смерть боржника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 року.

Частиною 2 статті 6 цього Закону визначено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Водночас, методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (затверджене наказом Міністерства фінансів України 08.10.1999 року № 237).

При цьому, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 року № 318).

Так, згідно з п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Водночас, сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником .

Отже в силу зазначеної норми платник податків має надати певні докази, згідно яких підтверджується невпевненість платника податків у погашенні боржником боргу (погашення дебіторської заборгованості).

Так, свідоцтвом про смерть боржника підтверджує неможливість погашення боргу саме боржником, натомість, наявність спадкового майна, на яке можливе звернення стягнення, не дає підстав для впевненості щодо неможливості погашення боргу.

Зокрема, сумнівна заборгованість має бути обґрунтована відповідною упевненістю платника податків щодо неможливості її погашення.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уви, що згідно з п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума.

Зокрема, пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» визначено, що поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю .

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за мінусом резерву сумнівних боргів . Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Також, згідно з п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» визначено, що величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості ; застосування коефіцієнта сумнівності.

При цьому, за методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися такими способами:

- визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому, доході;

- класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення;

- визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Водночас, залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Відповідно до п. 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» , нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Слід звернути увагу, що підстави для списання безнадійної заборгованості мають бути належним чином документально підтверджені й оформлені.

Натомість, установленого нормативними документами порядку списання такої заборгованості немає, тому кожне підприємство встановлює власний порядок.

Так, на підприємстві може створюватися комісія для вирішення питань стягнення і списання заборгованості. Цими питаннями може займатись окремий працівник, наприклад юрист. З`ясовувати долю боргів може також комісія з проведення інвентаризації під час проведення чергової інвентаризації. Комісія (відповідальний працівник) складає протокол, акт, доповідну записку чи інший подібний документ, в якому описує причини списання, заходи стягнення тощо. Документ передається на розгляд керівника підприємства. Керівник затверджує документ і передає до бухгалтерії.

Колегія суддів апеляційної інстанції досліджуючи вимоги Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , що затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 року № 318 бере до уваги, що пунктом 20 цього положення визначено, що до інших операційних витрат включається: сума безнадійної дебіторської заборгованості .

При цьому, відповідно до пп.14.1.1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безнадійною є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення ;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом рядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Слід також зазначити, що статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися, зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (пп.83.1.1); податкова інформація (пп.83.1.2); експертні висновки (пп.83.1.3); судові рішення (пп.83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп.83.1.6).

Згідно з п.п. 72.1.6. п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Відповідно до п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та закріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, є:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися (п. 198.5 ст.198 ПКУ):

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов`язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст.198 ПКУ).

Водночас, відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 145.1.2 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015), визначено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності ,на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.

Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує 20-ти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Отже, оскільки згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» на дату складання акту наявна інформація по власникам майна за адресою: АДРЕСА_1 30: власниками є ОСОБА_3 (код НОМЕР_1 ), реєстраційний номер №1329859812110 від 17.08.2017 року, підстава виникнення права власності: свідоцтво про спадщину, серія та номер:2-2148 та ОСОБА_4 (код НОМЕР_2 ), реєстраційний номер №1329859812110 від 17.08.2017 року, підстава виникнення права власності: свідоцтво про спадщину серія та номер: 2-2153, судом першої інстанції правильно зазначено, що позивачу було відомо про смерть ОСОБА_2 та наявність спадкового майна та спадкоємців.

Відповідно до положень ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги .

Зокрема позивач, в силу зазначеної норми, є кредитором померлого ОСОБА_2 та протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, мав пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Натомість, таких дій позивачем не вчинено, водночас, матеріали прави не містять доказів, які б свідчили про певні перешкоди щодо вчинення зазначених дій на повернення боргу померлого боржника.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вказана норма, безумовно, вказує на право, а не на обов`язок кредитора.

Однак, для платника податків, в силу Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість (на яке посилається позивач), підставою для визнання дебіторської заборгованості як безнадійної, є виникнення у платника податків впевненості у її неповернення боргу або сплив строків позовної давності.

Отже позивач зобов`язаний надати докази виникнення у нього впевненості у неможливості повернення заборгованості.

Така впевненість може сформуватися (наприклад) в ході встановлення обставин, які підтверджують відсутність у боржника майна, відсутність у боржника спадкового майна, наявність рішення суду, що ухвалене не на користь кредитора щодо вимоги про стягнення кредитором заборгованості та ін.

Також, в силу положень ст. 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Таким чином, законодавство України передбачає певні варіанти щодо можливості повернення кредитору заборгованості померлого боржника, в іншому разі не можна вважати, що у кредитора виникла впевненість у неможливості повернення заборгованості.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем не було надано контролюючому органу під час здійснення перевірки доказів пред`явлення своїх вимог до спадкоємців боржника ОСОБА_2 , та незадоволення вимог кредитора (позивача) спадкоємцями боржника; не містяться такі докази і в матеріалах справи.

З приводу посилання позивача на те, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 не повідомили підприємство про відкриття спадщини протягом 6 місяців, відповідно до ч.1 ст.1281 ЦК України, суд першої інстанції правильно зазначив про таке.

Згідно матеріалів справи списання заборгованості померлого ОСОБА_2 здійснено позивачем без дотримання строку, встановленого для пред`явлення вимог передбачених Цивільним кодексом України.

Так, 30.12.2016 року позивачем було прийнято наказ № 30, згідно якого визнано поточну дебіторську заборгованість ОСОБА_2 у сумі 4 022 191,90 грн. наданої на підставі договору позики № 03-51 від 31.10.2016 року, як безнадійну дебіторську заборгованість, у зв`язку із виникненням впевненості у її неповернені, також виключено (списано) з балансу безнадійну дебіторську заборгованість ОСОБА_2 у сумі 4 022 191,90 грн. з відображенням у складі інших операційних витрат.

На виконання наказу № 30 про визнання дебіторської заборгованості безнадійною та списання її з балансу від 30.12.2016 року, посадовою особою позивача була складена бухгалтерська довідка від 30.12.2016 року № 21, відповідно до якої для уникнення завищення активів підприємства, згідно п.5 П (С) БОУ 10 «Дебіторська заборгованість» в бухгалтерському обліку позивача списується заборгованість по виданій поворотній фінансовій допомозі по договору позики № 03-51 від 31.10.2016 року ОСОБА_2 на підставі наказу № 30 від 30.12.2016 року в розмірі 4 022 191,90 гривень.

Таким чином, згідно фінансового звіту поданого позивачем за 2016 рік ТОВ «Лідбуллет» вбачається, що чистий прибуток підприємства в 2015 році склав 1 415 000 грн., тобто не перевищив 20 млн. гривень.

Проте, вищевикладене не спростовує той факт, що позивач був обізнаний про смерть дебітора вже 30.12.2016 року, оскільки позивачем було прийнято наказ № 30, згідно якого визнано поточну дебіторську заборгованість ОСОБА_2 у сумі 4 022 191,90 грн. як безнадійну дебіторську заборгованість; також вищевикладене не спростовує той факт, що позивач був обізнаний або міг бути обізнаним про наявність спадкоємців ОСОБА_2 .

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про впевненість позивача у неповерненні дебіторської заборгованості при наявності спадкоємців, спадкового майна, можливості у позивача пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину та ін.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання представника позивача на те, що позивач не отримав повідомлення від спадкоємців про прийняття спадщини, що позбавило позивача можливості пред`явити свої вимоги до спадкоємців щодо повернення боргу за укладеним з ОСОБА_2 договору позики спростовуються тим, що позивач не вчинив будь-яких дій, передбачених ст. 1281 Цивільного кодексу України для встановлення впевненості, що заборгованість є безнадійною.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заборгованість ОСОБА_2 не має ознак безнадійної заборгованості у відповідності до вимог Положень (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» та абзацу б) п.п.14.1.11 п.14.1 ст. 14 ПК України.

Щодо посилання позивача на лист Головного управління ДФС в Одеській області №691/10/15-32-01-14, згідно підприємствам, у якого доход за останній річний звітний (податковий) період перевищив 20 млн. грн., а також для платників, які добровільно прийняли рішення розраховувати податкові різниці при списанні безнадійної заборгованості необхідно керуватись вимогами пп.14.1.11 п.14.1 ст. 14 та п. 139.2 ст. 139 ПК України, суд першої інстанції також правильно зазначив, що вказаний лист ДФС носить лише рекомендаційний характер, та не може бути належним та достовірним доказом згідно положень вимог КАС України.

Матеріали справи містять висновок експерта №2102/2103-19 від 20.05.2019 року за результатами проведення судово-економічного дослідження по заяві ТОВ «Лідбуллет» від 25.04.2019 року; на вирішення експерта поставлені питання:

- Чи підтверджується документально висновки складеного Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області акту «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛІДБУЛЛЕТ» з питань дотримання податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по теперішній час та з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по теперішній час» № 60917/04-36-14-20/39162478 від 18.10.2018 року в частині порушення ТОВ «ЛІДБУЛЛЕТ» вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до встановленого в Акті перевірки заниження ТОВ «ЛІДБУЛЛЕТ» податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 679 407,00 грн. по взаємовідносинах з ОСОБА_2 , за період з 01.01.2015 року по 02.10.18 року?

Згідно висновку експерта № 2102/2103-19 від 20.05.2019 року вбачається, що судовий експерт, під час проведення судово-експортного дослідження по заяві позивача від 25.04.2019 року дійшов таких висновків:

- висновки складеного Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області акту «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛІДБУЛЛЕТ» з питань дотримання податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по теперішній час та з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по теперішній час» № 60917/04-36-14-20/39162478 від 18.10.2018 року, в частині порушення ТОВ «ЛІДБУЛЛЕТ» вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до встановленого в Акті перевірки заниження ТОВ «ЛІДБУЛЛЕТ» податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 679 407грн. по взаємовідносинах з ОСОБА_2 , за період з 01.01.2015 року по 02.10.2018 pоку, документально не підтверджуються.

Так, за результатами проведення судово-економічного дослідження по заяві позивача від 25.04.2019 року, складений судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно з якого не було підтверджено висновки відповідача, відображені в акті перевірки від 18.10.2018 року стосовно порушення норм податкового законодавства ТОВ «ЛІДБУЛЛЕТ» .

Згідно висновку експерта № 2102/2103-19 від 20.05.2019 року експертом зазначається, що позивачем у відповідності до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» та підп. «г» п. 2.19 наказу «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства» № 05 від 02.04.2014 правомірно визначило дебіторську заборгованість ОСОБА_2 як безнадійну та позивач правомірно відніс її до складу інших операційних витрат, у зв`язку із смертю позичальника на підставі впевненості у неповерненні заборгованості та відсутності даних щодо спадкоємців та спадкового майна.

Таким чином, висновки складеного Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області акту «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛІДБУЛЛЕТ» з питань дотримання податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по теперішній час та з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по теперішній час» № 60917/04-36-14-20/39162478 від 18.10.2018 року, в частині порушення ТОВ «ЛІДБУЛЛЕТ» вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до встановленого в Акті перевірки заниження ТОВ «ЛІДБУЛЛЕТ» податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 679 407грн. по взаємовідносинах з ОСОБА_2 , за період з 01.01.2015 року по 02.10.18 року, документально не підтверджуються.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що висновок експерта №2102/2103-19 від 20.05.2019 року за результатами проведення судово-економічного дослідження по заяві ТОВ «Лідбуллет» від 25.04.2019 року для подання до суду відхиляється судом як доказ про непідтвердження висновків контролюючого органу викладених у акті перевірки від 18.10.2018 року, в частині порушення ТОВ «ЛІДБУЛЛЕТ» вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до встановленого в Акті перевірки заниження ТОВ «ЛІДБУЛЛЕТ» податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 679 407грн. по взаємовідносинах з ОСОБА_2 , за період з 01.01.2015 року по 02.10.18 року, оскільки під час проведення експертизи експерт фактично вийшов за межі наданих йому повноважень, та надав правову оцінку, яка не віднесена до компетенції експерта.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано доказів на спростування висновків контролюючого органу викладених у акті перевірки від 18.10.2018 року щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Таким чином, контролюючий орган, під час здійснення перевірки дійшов обґрунтованих висновків про порушення позивачем вимог пп.14.1.11 п.14.1 ст. 14 пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на 680 783 гривень.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.12.2018 року №0033911421.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем та нормами законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідбуллет» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2019 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 30.01.2020 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно ст. 328, 329 КАС України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 30.01.2020.

В повному обсязі постанова виготовлена 06.02.2020.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Н.П. Баранник

суддя Л.А. Божко