Постанова

від 05.02.2020 по справі 1.380.2019.002140

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002140 пров. № А/857/529/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Макарика В.Я.,

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі (головуючий суддя Кузан Р.І. проголошене о 12:58 18.11.2019 року у м. Львів повний текст складений 28.11.2019 року) Товариства з обмеженою відповідальністю Форест Санрайз до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Форест Санрайз далі - ТзОВ Форест Санрайз , позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0020841414 від 07.12.2018 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 21 179 973,00 грн., в тому числі за основним платежем 16 943 979,00 грн. та за штрафними санкціями 4 235 995,00 грн. та №0020831414 від 07.12.2018 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 13 156,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Форест Санрайз , за результатами якої складено акт від 23.10.2018 №2566/13-01-14-14/40949294 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Форест Санрайз з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ Трейдком-Захід за період за липень 2018 року . Представник позивача зазначає, що відповідачем перевіркою повноти визначення податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТзОВ Трейдком-Захід за липень 2018 року встановлено його завищення на загальну суму 16957134,59 грн., внаслідок придбання сільськогосподарської продукції. Зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються та тому, що господарські операції між ТзОВ Форест Санрайз та ТзОВ Трейдком-Захід не відбувались, оскільки до перевірки не представлені товарно-транспортні накладні на поставку товарів, не підтверджено факт зберігання товару на складі, а також виявлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару у ТзОВ Трейдком-Захід . Зазначає, що такі висновки не ґрунтуються на представлених в ході перевірки первинних документах, не ґрунтуються на їх повному та об`єктивному дослідженні, висновки не відповідають дійсним обставинам, які мали місце при здійсненні господарської операції, а відтак не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Окрім цього, зазначає, що під час проведеної перевірки факт подальшої реалізації с/г продукції не досліджувався, документи перевіряючими не вимагались, оскільки до кола об`єкта дослідження віднесено лише перевірку питань взаємовідносин з ТзОВ Трейдком-Захід . Відтак, висновки про нереальність господарських операцій зроблені без дослідження всього кола операцій, здійснюваних позивачем по придбанню та реалізації придбаної у ТзОВ Трейдком-Захід сільськогосподарської продукції, а тому не може вважатись повним та достовірним висновком щодо його нереальності та відсутності ланцюга походження та реалізації товару. Також представник позивача вказує на те, що факт придбання товару, його зберігання на складі підтверджується належним чином складеними первинними документами. А тому, виходячи із зазначеного, представник позивача вважає, що ТзОВ Форест Санрайз не було порушено положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПУ України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року адміністративний позов задоволений в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0020841414 від 07.12.2018 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 21 179 973,00 грн., в тому числі за основним платежем 16 943 979,00 грн. та за штрафними санкціями 4 235 995,00 грн. та №0020831414 від 07.12.2018 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 13 156,00 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Форест Санрайз судовий збір в сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що позивачем під час проведення перевірки не були представлені основні документи на перевезення вантажів товарно-транспортні накладні та дорожні листи, а тому вважає, що в силу приписів закону наявні правові підстави про підтвердження факту відсутності транспортування товару. Звертає увагу, апеляційного суду, що у випадку коли платник не надає контролюючому органу документи, то вважається, що такі документи були відсутні. Крім того, зазначає, що в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено відсутність зареєстрованих податкових накладних ТзОВ ТД Павлівський щодо зберігання насіння соняшника та ріпаку за липень 2019 року, що свідчить про відсутність проведених взаємовідносин. Також зазначає, що перевіркою не встановлено факту продажу ТзОВ Трейдіком-Захід послуг на адресу позивача. З урахуванням наведеного просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, ким в зажоволенні позову відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін..

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що на підставі направлення від 05.10.2018 №9186, виданого ГУ ДФС у Львівській області, відповідно до п.п.16.1.5 і 16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73. п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та наказу відповідача від 05.10.2018 №5694 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ Форест Санрайз з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ Трейдком Захід за період липень 2018 року.

За результатами перевірки складено акт №2566/13-01-14-14/40949294 від 23.10.2018 (далі - акт перевірки).

Згідно з актом перевірки відповідачем встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПУ України, завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ Трейдком-Захід (41504608) за період липень 2018 року в розмірі 16957134,59 грн., що призвело до:- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення) (р.19) за період липень 2018 року в сумі 13156 грн.;- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.18) на загальну суму 169943978,99 грн. в тому числі за липень 2018 року в сумі 16943978,99 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0020841414 від 07.12.2018 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 21 179 973,00 грн., в тому числі за основним платежем 16 943 979,00 грн. та за штрафними санкціями 4 235 995,00 грн. та №0020831414 від 07.12.2018 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 13 156,00 грн.

ТзОВ Форест Санрайз , відповідно до ст.56 ПК України, вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку.

21.02.2019 рішенням ДФС України №8574/6/99-99-11-04-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 07.12.2018 №0020841414 та №0020831414, а скаргу ТзОВ Форест Санрайз без задоволення.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з тих підстав, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з контрагентами, оформлені належним чином, такі досліджувались під час перевірки, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. Вказана обставина не спростовується висновками перевірки, а тому податкові повідомлення-рішення №0020841414 від 07.12.2018 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 21 179 973,00 грн., в тому числі за основним платежем 16 943 979,00 грн. та за штрафними санкціями 4 235 995,00 грн. та №0020831414 від 07.12.2018 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 13 156,00 грн., не відповідають встановленим обставинам, а відтак підлягають скасуванню.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.198.1, 198.2 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

Як свідчать матеріали справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, що 09.07.2018 між ТзОВ Трейдком Захід (постачальник) та ТзОВ Форест Санрайз (покупець) укладено договір поставки.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі Товар , а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору.

Згідно з п.п.1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних.

09.07.2018 між ТзОВ Трейдком Захід (постачальник) та ТзОВ Форест Санрайз (покупець) укладено додаткову угоду до договору поставки від 09.07.2018.

Згідно з п.2 якої вирішено змінити п.3.1 розділу 3 Порядок, строки і умови поставки товару, та викладено його у наступній редакції: 3.1. Доставку товару здійснює постачальник, власним транспортом чи транспортом стороннього перевізника, на склад покупця, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, с. Юсківці, вул.Зелена .

Окрім цього, доповнено договір таким пунктом: 3.1.1 Вартість доставки включена до вартості товару та окремо не визначається .

Судом першої інстанції також було встановлено, що ТзОВ Трейдком Захід листом №09.07-18-Д від 09.07.2018 повідомило ТзОВ Форест Санрайз , що поставка буде здійснена на склад ТзОВ Трейдком Захід до 19.07.2018, а тому передача ріпака на ТзОВ Форест Санрайз може здійснюватися з участю представника покупця одночасно з розвантаженням товару на складі.

Окрім цього, повідомлено, що насіння соняшника знаходиться на складі ТзОВ Трейдком Захід за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, с.Юсківці, вул.Лучанська, 1 Б, і може здійснити передачу товару на цьому складі.

17.04.2018 між ТзОВ Форест Санрайз (поклажодавець) та ТзОВ Гределіс (зерновий склад) укладено договір складського зберігання №17-004.

Умовами вказаного договору передбачено, що поклажодавець зобов`язується передати, а зерновий склад зобов`язується прийняти на зберігання зернові (зернові, зерновобобові, крупяні, олійні культури), надавати додаткові послуги відповідно до додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною даного договору та у встановлений строк повернути їх поклажодавцеві або особі, зазначеній як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором.

Згідно з умовами даного договору розмір плати за зберігання зерна і надання додаткових послуг визначається за діючими тарифами, які затверджені зерновим складом та є невід`ємною частиною цього договору.

30.08.2018 між ТзОВ Форест Санрайз та ТзОВ Гределіс підписано акт надання послуг, відповідно до змісту якого підтверджується факт зберігання ріпаку в кількості 1894 т., за що поклажодавець зобов`язаний оплатити вартість наданих послуг в розмірі 47325,42 грн., оплата вказаних послуг підтверджується платіжним дорученням №1222 від 08.04.2019.

Придбання насіння соняшника здійснювалось шляхом приймання-передачі товару на складі, що знаходиться за адресою Полтавська область, Лохвицький район, с.Юсківці, вул.Лучанська, 1Б, де ТзОВ Форест Санрайз орендувало у ТзОВ Торгівельний дім Павлівський складські приміщення на підставі укладеного договору складського зберігання зерна №8 від 01.06.2018.

Відповідно до умов вказаного договору поклажодавець зобов`язаний передати продукцію (насіння соняшника 15000 т.), а зерновий склад зобов`язаний прийняти її на зберігання на умовах визначених цим договором.

На підставі умов цього договору між ТзОВ Форест Санрайз та ТзОВ Торгівельний дім Павлівський складено та підписано акти приймання-передачі товару (насіння соняшника) безпосередньо на складі від 09.07.2018, 12.07.2018, 16.07.2018, 17.07.2018 та 19.07.2018, якими підтверджується факт передачі на зберігання насіння соняшника в кількості 15000 т. на складі ТзОВ Торгівельний дім Павлівський .

Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що придбаний у ТзОВ Трейдком Захід товар в подальшому був реалізований на ТзОВ Еко-Трейд Захід , ТзОВ Агрофірма Грейн Плюс та ТзОВ Захід Груп Компані , що підтверджується укладеними договорами поставки: №20/07 від 20.07.2018 укладений з ТзОВ Еко-Трейд Захід , №10-007/18 від 10.07.2018 укладений з ТзОВ Захід Груп Компані , №01/09 укладений з ТзОВ Агрофірма Грейн Плюс , видатковими та податковими накладними, виписками банку про оплату товару, оборотно-сальдовими відомостями по рах.361 тощо.

Вказаними контрагентами проведено оплату за придбаний у позивача товар та такі операції відображені ТзОВ Форест Санрайз у складі податкових зобов`язань у звітності по ПДВ за липень, серпень та вересень 2018 року.

На підтвердження реальності виконання умов вказаних договорів позивачем надано до суду податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, картки складського обліку матеріалів, що наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з конрагентом є підставою для відображення суми за укладеною угодою в податковому обліку.

Відтак, беручи до уваги підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та вищезазначеним контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази підтверджують реальність господарських операцій останнього з контрагентом, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача та рух його активів.

Доводи апелянта про те, що судом при розгляді справи не надано належної оцінки факту відсутності здійснення транспортування колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що приймання-передача насіння соняшника здійснювалась на складі по місцю зберігання продукції ТзОВ Трейдком-Захід , згідно укладеного із ТзОВ Торгівельний дім ПАВЛІВСЬКИЙ договору зберігання зерна № 8 від 01.06.2018. Факт зберігання товару підтверджується актами приймання передачі товару на складі, актами наданих послуг зберігання, платіжними документами про перерахування коштів ТзОВ Торгівельний дім ПАВЛІВСЬКИЙ за надані послуги зберігання.

Крім цього, сторони погодили між собою, що прийняття ріпака за кількістю та якістю буде здійснюватися директором ТзОВ Форест Санрайз одночасно при його розвантаженні постачальником ТзОВ Н-Продакшн на ТзОВ Трейдком-Захід на складі ТзОВ Гределіс . Факт прийняття товару від ТзОВ Трейдком Захід підтверджується вже укладеними ТзОВ Трейдком-Захід актами приймання передачі товару, актами наданих послуг зберігання товару на складі, платіжними документами про проведення розрахунків за надані послуги.

Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком про те, що відсутність товарно-транспортних накладних, як на обставини, що свідчать про безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, податковим органом не враховано, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну та довіреність як обов`язкові первинні документи на підтвердження реального здійснення господарської операції з поставки товару, а сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних та довіреностей, за наявності доказів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та використання таких операцій у власній господарській діяльності, не свідчить про допущення порушення вимог податкового законодавства. Більше того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на дані інформаційних систем ДФС України, згідно яких позивач не здійснював будь-яких виплат доходу підприємцям за надані послуги по перевезенню товарів, свідчать лише про те, що ТзОВ Форест Санрайз не виконано своїх зобов`язань по сплаті наданих послуг перевезення перед безпосереднім перевізником, але жодним чином не підтверджує того, що між позивачем та контрагентом не відбулось здійснення договірних зобов`язань.

Окрім іншого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТзОВ Форест Санрайз не формувало податковий кредит за результатом операцій перевезення, а тому такі операції не є предметом доказування у даній справі.

Апеляційний суд також вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не є особою, що транспортувала відповідний товар; вказані дії здійснював контрагент. Більше того, Товариство не наділене повноваженнями перевіряти приналежність транспортних засобів постачальнику та встановлювати його використання на правах власності чи на правах оренди чи інших правочинів, досліджувати факт поставки товару, оскільки це є втручанням в господарську діяльність суб`єкта господарювання.

Стосовно доводів апелянта по те, що судом не надано належної оцінки факту протиправності формування податкового кредиту по проведеним господарським операціям ТзОВ Торгівельний дім ПАВЛІВСЬКИЙ , що на думку податкового органу є свідченням відсутності факту надання послуг із зберігання с/г продукції то апеляційний суд погоджується із мотивами, які зазначені судом першої інстанції, зокрема з тим, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, по яких не минув дозволений законодавством строк реєстрації податкових накладних, не може бути свідченням відсутності господарської операції, адже пряма дія цієї норми вказує лише на відсутність у покупця права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відтак висновок суд першої інстанції про відсутність з боку ТзОВ ФОРЕСТ САНРАЙЗ порушень ведення податкового обліку по взаємовідносинах з ТзОВ Торгівельний дім ПАВЛІВСЬКИЙ є обґрунтованим і правомірним.

Колегія суддів також, звертає увагу апелянта на те, що платник податків не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог податкового законодавства.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010, заява №6689/03), які відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-ІУ (із наступними змінами та доповненнями) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит з податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними до відзиву на позовну заяву, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання. Крім того, наведені факти зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі №1380.2019.002140 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 14.02.2020р.