Рішення

від 31.01.2020 по справі 911/651/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/651/19

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

за участі секретаря судового засідання Щербакової В.О., розглянувши справу за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Фермерського господарства "Партнер А", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії, за участю:

прокурора - Буцмак А.Ю. (посвідчення);

відповідача 1 - не з`явилися;

відповідача 2 - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Фермерського господарства "Партнер А" (далі - ФГ Партнер А ) та просить:

- визнати недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 01.08.2013 №КИ/3224485200:03:001/00003857 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 площею 35,4352га на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області та від 01.08.2013 №КИ/3224485200:03:001/00003858 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 площею 10,5967га на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області;

- визнати недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 10.06.2014 №10-1650/15-14-сг про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 35,4352га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0026 на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області та від 10.06.2014 №10-1649/15-14-сг про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 10,5967га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0056 на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області;

- визнати недійсними договір оренди б/н від 02.12.2014 щодо земельної ділянки площею 35,4352га з кадастровим номером 3224485200:03:001:0026, укладений між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Київській області, зареєстрований реєстраційною службою Таращанського районного управління юстиції Київської області, рішення номер 19324652;

- визнати недійсним договір оренди б/н від 16.09.2014 щодо земельної ділянки площею 10,5967га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0056, укладений між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Київській області, зареєстрований 18.02.2015 реєстраційною службою Таращанського районного управління юстиції Київської області, рішення номер 19422771.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 , який є керівником ФГ "Партнер А", отримав земельні ділянки для ведення фермерського господарства на території Таращанського району Київської області за спрощеною процедурою, без обов`язкового проведення земельних торгів, вже маючи створене фермерське господарство, з порушенням земельного законодавства та такі дії спрямовані на штучне збільшення земельного банку ФГ "Партнер А" (т.1 а.с.26-43).

Ухвалою від 18.03.2019 відповідна позовна заява повернута без розгляду на підставі п.2 ч.5 ст. 174 ГПК України (т.1 а.с.5-7).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05 2019 ухвала Господарського суду Київської області від 18.03.2019 скасована, а справа направлена на розгляд Господарському суду Київської області (т.1 а.с.113-118).

Ухвалою від 18.06.2019 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 10.07.2019, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (т.2 а.с.6-8).

Копія відповідної ухвали суду: відповідачем - Держгеокадастру у Київській області отримана 24.06.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103269408409 (т.2 а.с.25); направлена відповідачу - ФГ Партнер А , однак, повернута з довідкою відділення зв`язку, у якій причиною повернення поштового відправлення №0103269408700 вказано: за закінченням встановленого строку зберігання (т.2 а.с.19-23).

09.07.2019, з дотриманням встановленого судом строку, відповідачем 1 надано відзив на позов.

У відзиві на позов відповідач 1 - Головне управління Держгеокадастру у Київській області просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач посилається на те, що:

- спірні накази прийняті на підставі документів, наданих ОСОБА_1., у повній відповідності з чинним законодавством;

- надання земельних ділянок єдиним масивом передбачено у випадку надання в оренду для ведення фермерського господарства ділянок сільськогосподарського призначення лісового та водного фондів, а не окремо по кожній категорії земель;

- перевіряти наявність зареєстрованої спеціальної техніки, необхідної для обробітку землі, не передбачено при розгляді питання надання дозволу на розробку проекту відведення;

- підстав для відмови у наданні дозволу на розробку не було і відповідні спірні накази прийняті з урахування повноважень, визначених ст.122 ЗК України (т.2 а.с.9-14).

Ухвалою від 10.07.2019 судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), встановлено строки для подання учасниками заяв по суті, а також зупинено провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №587/430/16-ц (т.2 а.с. 30-33).

12.07.2019 суд звернувся з запитами про зареєстроване місце проживання третьої особи - ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України та Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (т.2 а.с. 34-35).

18.07.2019 прокурором, з дотриманням строку, встановленого ухвалою від 10.07.2019, надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор підтримує заявлені вимоги та спростовує твердження відповідача 1, зазначені у відзиві (здано відділенню зв`язку №1 м.Тараща для відправлення до суду 16.07.2019) (т.2 а.с. 36-44).

У відповіді на відзив прокурор вказує, що:

- ОСОБА_1 у поданих документах не обґрунтовано розміри земельних ділянок з урахуванням можливості їх оброблення, не зазначено перспективи фермерської діяльності, а також кількості членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, а відповідні обставини відповідачем 1 не перевірено чим не дотримано вимог ст.7 Закону України "Про фермерське господарство";

- ОСОБА_1 у своїй заяві не обґрунтував розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, така особа не має зареєстрованих тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, що у сукупності свідчить про відсутність мети, визначеної Законом України "Про фермерське господарство", і спрямоване на штучне збільшення земель ФГ "Партнер А";

- ОСОБА_1. отримав земельні ділянки на території Таращанського району Київської області вже після того, як використав право на отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства у Чернігівській області, однак, земельні торги не проводились, а такі земельні ділянки надані за спрощеною процедурою;

- підставою представництва інтересів держави в суді прокурором у даному випадку є виконання функцій нагляду за додержанням вимог чинного законодавства у формі представництва Головного управління Держгеокадастру в Київській області, яке є правонаступником Головного управління Держземагенства у Київській області, що розпорядилось землею незаконно, необгрунтовано та нераціонально;

- при цьому Головне управління Держгеокадастру не зазначено як орган, в інтересах якого заявлено позов, з тих підстав, що цей орган є відповідачем у справі.

22.07.2019 та 09.08.2019 до Господарського суду Київської області на запити суду від 12.07.2019 надійшла інформація від Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації та Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про зареєстроване місце проживання третьої особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) (т.2 а.с.49-50, 56).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2019 провадження у даній справі поновлено та призначено проведення підготовчого засідання на 22.11.2019 (т.2 а.с.65-67).

22.11.2019 підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з відсутністю складу суду.

09.12.2019 ухвалою суду від 09.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.3 ст.177 ГПК України; підготовче засідання призначено на 20.12.2019 (т.2 а.с.77).

Ухвалою суду від 20.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12:15 17.01.2020 (т.2 а.с.91-94).

В судове засідання з розгляду справи по суті 17.01.2020 з`явився прокурор; інші учасники справи в судове засідання не з`явилися.

При цьому, копія ухвали від 20.12.2019 вручена: відповідачу 1 - ГУ Держгеокадастру у Київській області 23.12.2019 (повідомлення про вручення поштового відправлення №0103271214344, т. 2 а.с.97); третій особі - ОСОБА_1 , який також є керівником відповідача 2 - ФГ Партнер А 11.01.2020 (т.2 а.с.100). Копія ухвали від 20.12.2019 направлена відповідачу 2 рекомендованим поштовим відправленням, однак, повернута суду з довідкою відділення зв`язку, у якій причиною повернення вказано: за закінченням встановленого строку зберігання (т.2 а.с.114-118).

17.01.2020 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, про оголошення перерви в судовому засіданні до 31.01.2020 (.т.2 а.с.106-108).

В судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Наказами Головного управління Держземагенства у Київській області №КИ/3224485200:03:006/00003858 та №КИ/3224485200:03:006/00003857 від 01.08.2013 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтованою площею 35,4352га та 10,5967га на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області - для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення (т.1 а.с.44,45).

Як вказано у відповідних наказах, вони прийняті за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 від 05.07.2013.

При цьому, судом встановлено, що долучені до позовної заяви клопотання (т.1 а.с.46-47) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок орієнтованою площею 35,4352 га (кадастровий номер 3224485200:03:006:0026) та 10,5967 га (кадастровий номер 3224485200:03:006:0056), які розташовані на території Ріжківської сільської ради Таращанського р-ну Київської області, на 21 рік для ведення фермерського господарства, датовані 06.06.2014 та зареєстровані у Головному управлінню Держземагенства у Київській області 10.06.2014 за №31-2554/0/16-14-ксг, №31-2553/0/16-14кгс, тобто пізніше, ніж видані відповідні накази про надання дозволів.

Інших заяв ОСОБА_1 , у т.ч. від 05.06.2013 учасниками справи під час її розгляду не надано.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру від 17.02.2015, земельну ділянку площею 10,5967га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0056 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства сформовано 22.10.2013 (т.1 а.с.50-52).

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру від 18.04.2016, земельну ділянку площею 35,4352га з кадастровим номером 3224485200:03:001:0026 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства сформовано 01.11.2013 (т.1 а.с.53-56).

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 10.06.2014 №10-1649/15-14-сг затверджено проект землеустрою та погоджено надання ОСОБА_1 в оренду на 35 років для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 10,5967га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0056 на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області (т.1 а.с.48).

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від №10.06.2014 №10-1650/15-14-сг затверджено проект землеустрою та погоджено надання ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 35,4352 га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0026 на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області (т.1 а.с.49).

У подальшому, між Головним управлінням Держземагенства у Київській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) 16.09.2014 та 02.12.2014 укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 10,5967га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0056 (т.1 а.с.57-62); земельної ділянки площею 35,4352 га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0026 (т. 1 а.с.65-69).

Відповідні договори мають однакові умови, на яких відповідні земельні ділянки надаються в оренду ОСОБА_1 .

Так, згідно умов вказаних договорів, орендодавцем передається у строкове платне користування вищевказані земельні ділянки - для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за адресою: Ріжківська сільська рада Таращанського району Київської області (п. 1 договорів).

Договори укладено строком на 35 років. Договорами визначено, що після закінчення строку їх дії орендар має переважне право поновлення їх на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

Річний розмір орендної плати за користування вказаними ділянками встановлено у розмірі 4 відсотки від вартості 1 га ріллі в Київській області станом на 01.01.1995 з коефіцієнтом індексації (п. 9 вказаних договорів).

У відповідності до п.п. 16, 17 договорів, земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок сільськогосподарських земель державної власності; цільове призначення земельних ділянок - для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення).

Згідно п. 21 договорів, передача земельних ділянок орендарю здійснюється у десятиденний строк після державної реєстрації права оренди, згідно договору в органах Державної реєстрації речових прав, за актом приймання-передачі.

Як визначено п. 45 договору оренди від 16.09.2014 (щодо земельної ділянки площею 10,5967га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0056), договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Аналогічне положення є і у п.44 договору оренди від 02.12.2014 щодо земельної ділянки площею 35,4352га з кадастровим номером 3224485200:03:001:0026.

Земельна ділянка площею 10,5967га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0056 передана за актом приймання-передачі від 18.02.2015 (т.1 а.с.63), а земельна ділянка площею 35,4352 га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0026 - за актом приймання-передачі від 13.02.2015 (т.1 а.с.70).

У відповідності з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості щодо суб`єкта (т. 1 а.с.81-84), державна реєстрація права оренди за ОСОБА_1 здійснена щодо земельної ділянки: площею 10,5967га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0056 - 18.02.2015; площею 35,4352 га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0026 - 13.02.2015.

При цьому, як встановлено судом та вбачається з вищевказаного витягу, 28.04.2015 зареєстровано право суборенди ФГ Партнер А на підставі договорів суборенди від 31.03.2015. Речове право - суборенда припинено на підставі угод від 12.10.2015 до договорів суборенди від 31.03.2015, про що 20.10.2015 внесено відповіді записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом (т.1 а.с.75-80, т.2 а.с.3-5), ФГ Партнер А створено 11.06.2013 ОСОБА_1. - тобто до отримання в оренду відповідних земельних ділянок на підставі вищевказаних договорів оренди та наказів, дійсність яких оспорюється у даній справі.

Предметом спору у даній справі є дійсність вищевказаних наказів та договорів оренди.

Заявлені прокурором вимоги визнані судом обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю гарантується; це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Як визначено ст. 2 вищевказаного кодексу, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

При цьому, суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади; об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно ч. 1 ст. 3 вказаного кодексу, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних наказів), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень , визначених цим Кодексом , або за результатами аукціону .

Як встановлено ч. 2 вищевказаної статті, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство; якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах, а у разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Як визначено вищевказаною нормою, у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення; до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки); Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 3 вказаної норми, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу, що визначено такою нормою, може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку; забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Зокрема, в силу ч. 3 ст. 134 ЗК України (в редакції чинній на звернення з заявами та прийняття спірних наказів), не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Поряд з цим, у ч.1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства , товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно ч. 2 вказаної норми, фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Як визначено ст.7 відповідного Закону (у редакції Закону, чинному на момент звернення третьою особою із заявами та прийняття спірних наказів), для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації; для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства ; до заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Згідно ч. 2 вказаної норми, заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства, що встановлено ч.3 ст.7 Закону, передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Як визначено ч.ч. 5, 6 вказаної норми, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради; це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір, встановлений у частині 5 цієї статті, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського господарства на підставі цивільно-правових угод.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

При цьому, як визначено ст. 12 вказаного Закону, землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство .

Аналогічні положення щодо складу земель фермерського господарства визначено і ст.31 ЗК України.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 13 Закону України Про фермерське господарство , члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю); членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради; земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

В силу ч.3 ст.13 Закону, дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай) .

Аналіз відповідних норм права дозволяє зробити висновок, що фермерське господарство після державної реєстрації користується земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, наданими у власність фермерському господарству, орендованими земельними ділянками і має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок) вже як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства (висновок Верховного Суду у постанові від 07.03.2018 911/436/17).

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, ФГ Партнер А створено до звернення ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства у Київській області з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Отже, на момент звернення ОСОБА_1 з заявами, на підставі яких прийняті спірні накази щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, така особа вже мала створене фермерське господарство та ій були передані у користування земельні ділянки для відповідних цілей на території Чернігівської області як свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (т.1 а.с.81-94).

Отже, отримання відповідних земельних ділянок ОСОБА_1 для створення фермерського господарства, яке вже було створено, та надання таких земельних ділянок в суборенду ФГ Партнер А , в порушення встановленого загального порядку отримання у користування земельних ділянок фермерським господарством не у процедурі проведення земельних торгів, суперечить вимогам вищевказаних норм, що визначають підстави та умови отримання земельної ділянки фізичною особою для ведення фермерського господарства та загальні умови надання у користування земельних ділянок.

Окрім того, в наданих суду клопотаннях ОСОБА_1 не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Також, в порушення вимог ст.7 відповідного Закону (у редакції, чинній на момент звернення із заявою та прийняття спірних наказів щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою), не надано доказів підтвердження ОСОБА_1 досвіди роботи у сільському господарстві або наявності освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

При цьому, посилання відповідача - ГУ Держгеокадарстру у Київській області на те, що третьою особою надані всі документи та обґрунтування для отримання відповідних земельних ділянок не підтверджені відповідачем доказами в порушення вимог чч.1,2 ст.74 ГПК України.

Також судом, враховано те, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади , вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Таким чином, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальний орган, який надавав дозвіл на затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок в оренду змінився з Головного управління Держземагенства у Київській області на Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, згідно ч. 2 вказаної норми, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За вказаних обставин, враховуючи, що відповідачем у даній справі не доведено законності дій щодо затвердження проекту землеустрою та відповідно надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства у відповідності до вимог Закону України Про фермерське господарство , суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Київській області від 01.08.2013 №КИ/3224485200:03:001/00003857 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 . площею 35,4352га та від 01.08.2013 №КИ/3224485200:03:001/00003858 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 площею 10,5967га на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області, а також про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Київській області від 10.06.2014 №10-1650/15-14-сг про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 35,4352га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0026 на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області та від 10.06.2014 №10-1649/15-14-сг про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 10,5967га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0056 на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як визначено ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, враховуючи, що договори оренди, укладені на підставі наказів про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, які визнаються судом недійсними, підлягають задоволенню й вимоги про визнання недійсними договорів б/н від 02.12.2014 щодо земельної ділянки площею 35,4352га з кадастровим номером 3224485200:03:001:0026 та б/н від 16.09.2014 щодо земельної ділянки площею 10,5967га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0056, укладені між ОСОБА_1 та ГУ Держземагенства у Київській області.

Посилання відповідача 1 на відсутність у прокурора повноважень для представництва інтересів держави в суді помилкові з наступних підстав.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як встановлено ч. 4 вказаної норми, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до положень ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру , прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це , зокрема, відповідного суб`єкта владних повноважень; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу; наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно чч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи з системного аналізу приписів статей 19 , 131 - 1 Конституції України , ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст.ст. 4 , 53 ГПК України , виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч. 2 ст. 129 Конституції України ).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17.

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 04.10.2019 №920/1044/18).

У даній справі, звертаючись до суду з позовом, прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави, посилався на те, що Держгеокадастр та його територіальні , якому належать повноваження щодо здійснення контролю за використанням і охороною земель і який є уповноваженим органом у спірних відносинах, не наділений правом звернутись до суду з позовами про визнання недійсним рішень щодо розпорядження землями, тому прокурор пред`являє його в інтересах держави.

Суд, не погоджується з висновком прокурора щодо відсутності повноважень у такого органу на звернення до суду з даним позовом, оскільки такий висновок не ґрунтується на аналізі норм, які регулюють діяльність такого органу. Однак, у даному випадку погоджується із наявністю повноважень у прокурора на представництво інтересів держави, оскільки у даних відносинах Держземагенство, повноваження якого передані Держгеокадастру, в особі територіального органу не належним чином здійснював свої повноваження та допустило порушення при передачі в оренду земельних ділянок та є особою, яка має відповідати за заявленим позовом.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданого прокурором позову.

Щодо заявленої прокурором заяви про визначення поважними причин пропуску строків позовної давності з даним позовом та його поновлення для захисту порушеного права, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Під час розгляду даної справи, відповідачами не заявлено про застосування позовної давності.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, витрати по оплати позову судовим збором, понесені прокурором, підлягають покладенню на відповідачів по 5763грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області (09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Кооперативна, 3) у повному обсязі.

2. Визнати недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 01.08.2013 №КИ/3224485200:03:001/00003857 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) площею 35,4352га на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області та від 01.08.2013 №КИ/3224485200:03:001/00003858 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 площею 10,5967га на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області.

3. Визнати недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 10.06.2014 №10-1650/15-14-сг про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 35,4352га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0026 на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області та від 10.06.2014 №10-1649/15-14-сг про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 10,5967га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0056 на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області.

4. Визнати недійсними договір оренди б/н від 02.12.2014 щодо земельної ділянки площею 35,4352га з кадастровим номером 3224485200:03:001:0026, укладений між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Київській області, зареєстрований реєстраційною службою Таращанського районного управління юстиції Київської області, рішення номер 19324652.

5. Визнати недійсним договір оренди б/н від 16.09.2014 щодо земельної ділянки площею 10,5967га з кадастровим номером 3224485200:03:006:0056, укладений між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Київській області, зареєстрований 18.02.2015 реєстраційною службою Таращанського районного управління юстиції Київської області, рішення номер 19422771.

6. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14; ідентифікаційний код 39817550) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Л.Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 5763грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором

7. Стягнути з Фермерського господарства Партнер А (17085, Чернігівська область, Козелецький район, с. Мостище, вул. Центральна, 61-А; ідентифікаційний код 38744382) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Л.Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 5763грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13..02.2020.

Суддя А.Р. Ейвазова