Рішення

від 10.02.2020 по справі 911/741/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2020 р. м. Київ

Справа № 911/741/19

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Щербакової В.О., розглянувши справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Національного природного парку "Голосіївський", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про витребування з незаконного володіння земельної ділянки, за участю від:

прокурора - Буцмак А.Ю. (посвідчення);

позивача - Круль Д.О. (наказ від 26.12.2019 №9802/03, положення про сектор); відповідача - Захарчук І.А. (довіреність від 20.01.2020);

третьої особи 1 - Сєдова П.І. (витяг з наказу від 26.11.2019 №816-о, посадова інструкція);

третьої особи 2 - не з`явилися;

третьої особи 3 - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (далі - ТОВ "Грінінвест") про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,15га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0055 вартістю 45 165грн.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на вибуття відповідної земельної ділянки з власності держави та незаконну передачу її до статутного капіталу відповідача - ТОВ "Грінінвест". Так, прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 №2034/25-5, яке у подальшому визнано судом недійсним. При цьому, як стверджує прокурор, ОСОБА_1 , знаючи, що відповідна земельна ділянка може бути у нього витребувана, з метою подальшого приховування, передав її до статутного капіталу відповідача і відповідач володіє нею незаконно (т.1 а.с.4-17).

Ухвалою від 12.04.2019 судом: відкрито провадження за поданим позовом; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство екології та природних ресурсів України та Національний природний парк "Голосіївський"; встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (т.1 а.с.1-3).

Ухвалу про відкриття провадження у даній справі відповідач отримав 07.05.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103268421860 (т.1 а.с.143).

06.05.2019 від третьої особи (Національного природного парку "Голосіївський") надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи, яка підтримує заявлені прокурором вимоги (т.1 а.с.113).

10.05.2019 третьою особою (Міністерством екології та природних ресурсів України) подано письмові пояснення, відповідно до яких третя особа підтримує позовні вимоги прокурора у даній справі та просить їх задовольнити. При цьому, третя особа просить суд розглядати справу без участі представника Міністерства екології та природних ресурсів України (т.1 а.с.123-128).

Ухвалою суду від 10.05.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ); підготовче засідання відкладено до 29.05.2019 (т.1 а.с.137-139).

10.05.2019 суд звернувся з запитом до Державної міграційної служби України та Відділу з питань реєстрації місця проживання /перебування особи Подільської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 (т.1 а.с.141-142).

16.05.2019 третьою особою - Міністерством екології та природних ресурсів України подано лист з доказами направлення письмових пояснень позивачу та ОСОБА_1 , що долучені до матеріалів справи (т.1 а.с.147-148)

20.05.2019 від позивача - Кабінету Міністрів України надійшли письмові пояснення (т.1 а.с.154-158), в яких позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в повному обсязі та у разі відсутності представника просить проводити розгляд справи без його участі. При цьому, позивачем не надано доказів направлення відповідних пояснень учасникам справи.

21.05.2019 від відповідача, з дотриманням встановлених строків, надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.162-181), в якому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, а також застосувати строк позовної давності (т.1 а.с.182-190).

Відповідач стверджує, що відповідна земельна ділянка не є земельною ділянкою лісового фонду та не входить до складу земель природного-заповідного фонду та з дотримання чинного законодавства відчужена. Окрім того, відповідач стверджує, що право Кабінету Міністрів України, який є позивачем у відповідній справі, не порушено.

28.05.2019 прокурором подано лист з доказами направлення копії позовної заяви з додатками третій особі - ОСОБА_1 (т.2 а.с.15).

28.05.2019 третьою особою - Національним природним парком "Голосіївський" подано заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи (т.2 а.с.14).

Ухвалою від 29.05.2019 судом зупинено провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №587/430/16-ц (т.2 а.с.23-25).

29.05.2019 до Господарського суду Київської області на запит суду від 10.05.2019 від Державної міграційної служби України надійшла інформація про зареєстроване місце проживання третьої особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) (т.2 а.с.26-27).

31.05.2019 Кабінетом Міністрів України подано лист з копіями доказів направлення копії пояснення від 17.05.2019 іншим учасникам справи. При цьому, відповідні копії доказів не засвідчені у відповідності до ч.5 ст.91 ГПК України (т.2 а.с.29).

06.06.2019 до суду від Відділу з питань реєстрації місця проживання /перебування особи Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла інформація про зареєстроване місце проживання третьої особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) (т.2 а.с.34).

11.06.2019 третьою особою (Міністерством екології та природних ресурсів України) подано письмові пояснення, у яких викладена позиція, що вже зазначалась у поясненнях від 10.05.2019 (т.2 а.с.36-41).

19.06.2019 від прокурора, з порушенням строку, встановленого ухвалою суду від 29.05.2019, надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.50-62), у якій прокурор підтримує заявлені вимоги та спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві. Так, прокурор наголошує на тому, що:

- спірна земельна ділянка вибула із власності держави поза волею належного розпорядника землі, яким на даний час є Кабінет Міністрів України, у зв`язку з чим існують правові підстави для витребування її з незаконного володіння відповідача;

- прокурором доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт знаходження спірної земельної ділянки в межах Національного природного парку "Голосіївський", який повністю вкритий лісовими насадженнями;

- пред`явлення позовів у 2013 році та 2016 році щодо відновлення порушеного права на спірну земельну ділянку свідчить про переривання строку позовної давності (т.2 а.с.50-62).

Правом подати заперечення у встановлений судом строк відповідач не скористався.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2019 провадження у даній справі поновлено; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено проведення підготовчого засідання на 15:45 20.11.2019 (т.2 а.с. 78-80).

20.11.2019 підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Ейвазової А.Р. на лікарняному.

Ухвалою від 09.12.2019 підготовче засідання призначено на 14:00 16.12.2019 (т.2 а.с.102).

16.12.2019 прокурором подано клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив (т.2 а.с.109).

16.12.2019 ухвалою, яка занесена до протоколу засідання, судом: продовжено строк для подання відповіді на відзив та прийнято таку відповідь; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:40 10.01.2020 (т.2 а.с.104-105).

10.01.2020 ухвалою, яка занесена до протоколу засідання, судом постановлено: вважати третьою особою 1 у даній справі - Міністерство енергетики та захисту довкілля України та оголошено перерву в судовому засіданні до 10:00 24.01.2020.

Так, замінюючи третю особу у даній справі, суд виходив з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №829 вирішено перейменувати Міністерство екології та природних ресурсів на Міністерство енергетики та захисту довкілля України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис від 03.09.2019 №10731050008020342, що підтверджується витягом (т.2 а.с.123-125).

24.01.2020 відповідачем надані письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи (т.2 а.с.144-152), копія яких вручена прокурору в судовому засіданні, іншим учасникам направлена поштою 07.02.2020, про що відповідачем надано докази 10.02.2020.

24.01.2020 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, про оголошення перерви в судовому засіданні до 16:00 10.02.2020.

Заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані у справі докази судом встановлено наступне.

Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 №2034/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Райдужній, 11 в смт. Коцюбинське" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_3 (т .1 а.с.36).

На підставі вищевказаного рішення селищної ради, ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ №909754 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер земельної ділянки - 3210946200:01:040:0055 (т.1 а.с.37-38).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2009 ОСОБА_1 продав належну йому згідно державного акту серії ЯЖ №909754 земельну ділянку ОСОБА_1 (т.1 а.с.39-42).

У подальшому, ОСОБА_1 відповідно до акту № 1 прийому-передачі нерухомого майна (т.1 а.с.64-74), в якості внеску до статутного капіталу відповідача - ТОВ "Грінінвест" (п.29 вказаного акту), передав відповідачу нерухоме майно, у тому числі і спірну земельну ділянку, про що 12.10.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості за № 16932961 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:040:0055 за ТОВ "Грінінвест" (а.с.62-63).

Однак, до передачі до статутного фонду відповідної земельної ділянки рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23.06.2014 у справі № 367/547/13-ц за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, позовні вимоги задоволено частково та визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 №2034/25-5 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 ". В іншій частині заявлених вимог відповідним рішенням суду відмовлено (т.1 а.с.23-28).

Поряд з цим рішенням Апеляційного суду Київської області від 18.08.2014, апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23.11.2016 скасоване та ухвалене нове рішення. Відповідно до рішення апеляційної інстанції визнано недійсним державний акт серії ЯЖ №909754 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:0055, виданий на ім`я ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 та скасовано його державну реєстрацію (т.1 а.с.29-31).

Приймаючи відповідне рішення, судом встановлено, що оспорюваний акт видано на підставі недійсного рішення селищної ради.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Київської області від 15.03.2017 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: Міністерства екології та природних ресурсів України та Національного природного парку "Голосіївський" про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимоги прокурора про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:040:0055 задоволено (т.1 а.с.32-35)

Приймаючи відповідне рішення, судом встановлено, що вказана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, а отже нею згідно діючого законодавства мав розпоряджатись Кабінет Міністрів України, таким чином спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею її власника.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім того, 18.03.2015 Державною інспекцією сільського господарства в Київській області, проведена перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої склала акт № А14/180, за змістом якого спірна земельна ділянка відповідно до картосхеми території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального значення знаходиться в 18 кварталі. У вказаному акті зазначено, що перевірку проведено з питання визнання недійсним рішення Ради та державних актів на право власності на земельні ділянки (т.1 а. с.43-46).

Звертаючись з даним позовом, обґрунтовуючи наявність порушень прав держави в особі Кабінету Міністрів України, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду і на даний час розташована в межах земель природно-заповідного фонду і входить до території Національного природного парку "Голосіївський".

Так, Указом Президента України № 446/2014 від 01.05.2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" до передачі спірної земельної ділянки до статутного капіталу відповідача - ТОВ Грінінвест змінено межі Національного природного парку "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу Національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача (т.1 а.с.46).

Згідно листа Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" № 472 від 14.07.2014 (т.1 а.с.61), земельні ділянки (501 шт), що передані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства; зазначені земельні ділянки увійшли до території Національного природного парку "Голосіївський", який розширено на підставі Указу Президента України № 446/2014 від 01.05.2014.

Листом від 08.10.2014 № 331 ВО Укрдержліспроект надало перелік кадастрових номерів ділянок, які накладаються на квартали та виділи Київського та Святошинського лісництв (а.с.52-60).

Як визначено ст.13 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин віднесено, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 122 ЗК України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, зокрема, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Згідно з ч. 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси для нелісогосподарських потреб та земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення.

Зважаючи на вищевказане, правом розпорядження спірною земельною ділянкою наділений на час звернення прокурором з позовом Кабінет Міністрів України, оскільки вона розташована на землях природно-заповідного фонду. Отже, прокурором обґрунтовано зазначено в якості позивача орган, який уповноважений розпоряджатись спірною земельною ділянкою, - Кабінет Міністрів України, що є належним позивачем у даній справі.

У зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з власності держави поза волею особи, яка розпоряджається нею і набута у власність відповідачем - ТОВ "Грінінвест" від особи, яка не мала права її відчужувати, що встановлено рішенням суду, прокурором на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заявлено до суду вимогу про витребування її з незаконного володіння відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, що не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Як визначено ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зокрема, в силу ч. 1 ст. 388 ЦК України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки майно, набуте відповідачем від особи, яка не мала права його відчужувати, при передачі до статутного капіталу з отриманням учасником, який відчужив таке майно, частки у такому статутному капіталі, однак, не мав повноважень на це, поза волею власника, відповідне майно може бути витребувано у набувача такого майна.

За таких обставин, заявлені вимоги щодо витребування з незаконного володіння ТОВ "Грінінвест" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0055, вартістю 45165грн, є обґрунтованими.

При цьому, судом враховано, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (див. п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц). Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

Поряд з цим, відповідачем у даній справі подано заяву про застосування до вимог прокурора наслідків спливу строку позовної давності, яка мотивована тим, що прокурор та позивач були обізнані про порушення інтересів держави після прийняття радою рішення про передачу громадянам у т.ч. спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ст. 257 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Поряд з цим, повернення земельної ділянки лісового призначення державі слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки (подібні висновки вкладено у п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц; п.8.15 постанов Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №911/3311/17, №911/3577/17, №911/3579/17, п. 6.38 постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №911/3738/17, п. 30 постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №911/3574/17).

Відповідно до ст.. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про застосування до вимог наслідків спливу строку позовної давності у даній справі.

Судом відхиляються твердження відповідача про те, що відповідний позов подано без достатніх повноважень прокурора.

Так, звертаючись до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, прокурор мотивував порушення інтересів держави незаконним вибуттям спірної земельної ділянки, яка належала на момент відчуження до земель лісового фонду, без згоди Кабінету Міністрів України та передачею цієї ділянки у приватну власність.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на положення частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Як визначено ст.ст.13,14 Конституції України, земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Отже, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою про витребування спірної земельної ділянки із власності відповідача є задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державного власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів, як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі лісогосподарського призначення, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель лісогосподарського призначення, що незаконно вибули з такої власності.

В питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.

Звернення про повернення земельної ділянки позивачу відповідає критерію законності: воно здійснюється у зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог ЛК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Відповідних висновків дійшов Верховний Суд, переглядаючи судові акти у справах №№ у справі №911/3311/17, №911/3577/17, №911/3579/17, п. 6.38 постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №911/3738/17, п. 30 постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №911/3574/17.

У врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у даній справі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати по оплаті позову судовим збором підлягають відшкодуванню прокурору з відповідача в розмірі 1921,00грн

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (08200, Київська обл. м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1-Є, ідентифікаційний код 40208868), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства енергетики та захисту довкілля України (03035, м. Київ, вул. Митрополита В. Липківського, 35; ідентифікаційний код 37552996), Національного природного парку "Голосіївський" (03035, м. Київ, вул. Митрополита В. Липківського, 35; ідентифікаційний код 35620372), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки.

2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (08200, Київська обл. м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1-Є, ідентифікаційний код 40208868) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0055.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (08200, Київська обл. м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1-Є, ідентифікаційний код 40208868) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Л.Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 1921,00грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.02.2020.

Суддя А.Р. Ейвазова